Постанова

від 20.05.2015 по справі 906/1408/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 906/1408/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвська Н.Г., суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Розновської Вікторії Володимирівни та Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. та рішеннягосподарського суду Житомирської області від 16.12.2014р. у справі№ 906/1408/14 господарського суду Житомирської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" доПублічного акціонерного товариства "Житомирзооветпостач" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Розновської Вікторії Володимирівни простягнення 20 596,18 доларів США та 19287,09 грн. за участю представників

позивача Приходько Д.В. (дов. №223/14 від 15.04.2014р.),

відповідача не з'явились,

третя особа Розновська В.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Житомирзооветпостач" про стягнення боргу за тілом кредиту в сумі 19961,01 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 638,16 доларів США, 18841,62 грн. пені за тілом кредиту, 445,47 грн. пені за відсотками, а також судових витрат.

В подальшому, в зв'язку з частковою оплатою заборгованості, позивачем надано довідку про стан заборгованості станом на 15.12.2014р. відповідно до якої борг відповідача станом на 15.12.2014р. склав: 5744,02 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 1095,55 доларів США заборгованості за відсотками, 2133,80 доларів США пені за тілом кредиту, 59,01 доларів США пені за відсотками.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.12.2014р. у справі №906/1408/14 (суддя Тимошенко О.М.), позов задоволено. Стягнуто з ПАТ"Житомирзооветпостач" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 5744,02 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 1095,55 доларів США заборгованості за відсотками, 27591,78 грн. пені за тілом кредиту, 763,05 грн. пені за відсотками, 5712,26 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. (колегією суддів у складі головуючого судді Мельник О.В., суддів: Грязнов В.В., Розізнана І.В.) апеляційну скаргу Розновської Вікторії Володимирівни задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014 р. у справі №906/1408/14 в частині стягнення 27591,78 грн. пені за тілом кредиту, 763,05 грн. пені за відсотками, 5712,26 грн. судового збору змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Житомирзооветпостач" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 5744,02 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 1095,55доларів США заборгованості за відсотками, 76,41 грн. пені за відсотками, 2763,27грн. пені за тілом кредиту, 5712,26 грн. судового збору. У решті позову відмовлено".

Стягнуто з ПАТ "Житомирзооветпостач" в дохід державного бюджету 9,24грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1424,41 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Розновська Вікторія Володимирівна звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. та рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014р. у справі №906/1408/14 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" також звернулось з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р., яка ухвалою Вищого господарського суду України від 21.04.2015р. повернута скаржнику на підставі п.4. ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.04.2015р. касаційну скаргу Розновської Вікторії Володимирівни на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. та рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014р. у справі №906/1408/14 прийнято до касаційного провадження, справу призначено до розгляду на 20.05.2015р.

19.05.2015р. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" повторно, після виправлення недоліків, які стали підставою повернення касаційної скарги, звернулось з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р., в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права просить вказану постанову скасувати, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014р. залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2015р. Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" відновлено строк на подання касаційної скарги та прийнято касаційну скаргу банку до сумісного розгляду з касаційною скаргою Розновської Вікторії Володимирівни на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. та рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014р. у справі №906/1408/14, розгляд касаційної скарги призначено на 20.05.2015р. о 11год.30хв.

19.05.2015р. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подало клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи відсутністю у нього інформації щодо прийняття Вищим господарським судом України до розгляду повторно поданої ним касаційної скарги, яке судом касаційної інстанції відхилено у зв'язку з прийняттям касаційної скарги банку до сумісного розгляду судом касаційної інстанції зі скаргою Розновської В.В.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги Розновської В.В. та ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", відзив ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на касаційну скаргу Розновської В.В., заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представника позивача та Розновську В.В., перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (позивач) та Розновською Вікторією Володимирівною укладено кредитний договір №Z012/110/475, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику на розвиток бізнесу кредит у розмірі 250000 доларів США строком до 05.07.2014р. зі сплатою 13,5 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом шляхом сплати ануїтетних платежів, згідно з графіком погашення (далі - кредитний договір).

Пунктом 1.11.1 кредитного договору передбачено, що усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах встановлених цим договором. Інші платежі згідно з умовами цього договору розраховуються у валюті кредиту і підлягають оплаті у валюті України виходячи з валютного курсу НБУ на день сплати.

Пунктом 1.4.1.2 частини №2 кредитного договору визначено, що проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та включаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов ст. 1.5 цього договору.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині №1 цього договору.

Пунктом 1.5.1.4 кредитного договору передбачено, що при надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов'язань, банк направляє такі кошти на погашення боргових зобов'язань в наступній черговості: в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в другу чергу - сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу заборгованість за штрафами, пенею та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

Порядок надання і повернення кредиту, строк кредитування, права та обов'язки сторін сторонами узгоджено статтями 1.6, 1.7, 2 кредитного договору.

Згідно із додатковою угодою №1 від 30.12.2008р. до кредитного договору сторони погодили новий графік повернення кредиту.

Додатковою угодою №2 від 28.08.2009р. з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України досягнуто згоди про зміну умов погашення кредиту в частині зменшення щомісячних платежів.

Вказаний кредитний договір від 06.07.2007р. та додаткові угоди до нього підписані уповноваженим представником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Розновською В.В.

Пунктом 1.9.2 кредитного договору у редакції додаткової угоди №2 від 28.08.2009 р. передбачено, що кредитор вправі пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту.

Пунктом 1.9.9 кредитного договору у редакції додаткової угоди №2 від 28.08.2009р. визначено, що якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у цій статті, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У випадку, якщо письмове повідомлення містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення боргових зобов'язань позичальника за цим договором, строк виконання зазначених в такому повідомленні зобов'язань позичальника вважається таким, що закінчився, на 31 (тридцять перший) календарний день з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред'явити вимогу поручителю та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Для забезпечення виконання Розновською В.В. зобов'язань за кредитним договором, 06.07.2007р. між позивачем та ВАТ "Житомирзооветпостач" (відповідач, поручитель) укладено договір поруки №Z012/110/475/1, відповідно до п. 1.2 якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника - Розновської Bіктopiї Володимирівни, які виникли з умов кредитного договору №Z012/110/475 від 06.07.2007р., а саме: повернути кредит в poзмipi 250000 доларів США, проценти за користування ним, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в poзмipi, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (далі - договір поруки).

Згідно із п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що i боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до п.2.4 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Пунктом 2.5 договору поруки ПАТ "Житомирзооветпостач" взяв на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку.

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.

Відповідно до укладеного кредитного договору позивач 09.07.2007р. надав Розновській Вікторії Володимирівні кредитні кошти в сумі 250000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №1, проте, Розновська В.В. своє зобов'язання по сплаті щомісячних платежів у строки, погоджені сторонами в графіку повернення кредиту не виконала, в зв'язку з чим з 27.12.2013р. у неї виникла заборгованість із прострочення сплати коштів за тілом кредиту та відсотків за користування ним.

01.09.2014р. ПАТ "РАйффайзен Банк Аваль" направило ПАТ "Житомирзооветпостач" та Розновській В.В. претензію №140-0-0-00/8/1714 від 29.08.2014р. про погашення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 20779,92 доларів США, яка залишена без відповіді та задоволення.

Вказані вище обставини щодо не сплати Розновською В.В. та Публічним акціонерним товариством "Житомирзооветпостач", як поручителем, заборгованості за кредитним договором, на думку позивача є порушенням умов п. 1.9.9 кредитного договору, п. 2.5 договору поруки, ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, а тому позивач пославшись на норми ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Житомирзооветпостач", з урахуванням наданої банком довідки про заборгованість станом на 15.12.2014р. заборгованості, а саме: 5744,02 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 1095,55 доларів США заборгованості за відсотками, 2133,80 доларів США пені за тілом кредиту, 59,01 доларів США пені за відсотками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення викладені в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками, місцевий господарський суд, зазначив про чинність договору поруки, з огляду на відсутність доказів розірвання або зміни його умов та його обов'язковість для виконання сторонами в силу приписів ст.629 Цивільного кодексу України. Крім цього, врахував вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі здійсненого аналізу матеріалів справи відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, приписи ст.ст.11, ч.1 ст. 202, 509, 525, 526, 553, ч.ч.1-3 ст. 559, 626, ч.1 ст. 628, ч.1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, встановив порушення умов виконання зобов'язань за договором кредиту в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, перевірив правильність нарахування ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суми боргу, встановив, що борг за кредитним договором від 06.07.2007р. станом на 15.12.2014р. складає 6839,57 доларів США, в тому числі борг в сумі 5744,02 доларів США - за тілом кредиту; борг в сумі 1095,55 доларів США - за відсотками за період з 27.12.2013р. по 15.12.2014р., здійснення позивачем нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору від 06.07.2007р., місцевий господарський суд, з яким в цій частині погодився апеляційний господарський суд, вказав про наявність порушення Розновською Вікторією Володимирівною договірних зобов'язань по кредитному договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, врахував наявність укладеного позивачем з відповідачем договору поруки від 06.07.2007р. в забезпечення виконання Розновською В.В. зобов'язань за кредитним договором та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 5744,02 доларів США - за тілом кредиту та заборгованості в сумі 1095,55 доларів США - за відсотками за період з 27.12.2013р. по 15.12.2014р. із покладенням обов'язку по їх сплаті на ПАТ"Житомирзооветпостач".

Відносно нарахованої позивачем, станом на 15.12.2014р., на підставі п.4.1.1 кредитного договору та п.1.2 договору поруки пені за прострочення сплати відсотків по кредиту в розмірі 59,01 доларів США та пені за тілом кредиту в розмірі 2133,80 доларів США, місцевий господарський суд, здійснив перевірку розрахунку пені, вказав про його правильність. При цьому, пославшись на п.п. 1.11.1 та 1.11.1.1. кредитного договору, суд зазначив про обов'язковість сплати пені, нарахованої у доларах США, у національній валюті України, зазначив, що в перерахунку по курсу 12,930817 грн. за 1 долар США, встановленого Національним банком України станом на 10.10.2014р., це складає 763,05грн. - пені за прострочення сплати відсотків та 27591,78 грн. пені за тілом кредиту.

Здійснюючи апеляційний перегляд рішення в частині стягнення нарахованої позивачем пені за прострочення оплати відсотків по кредиту в сумі 59,01 доларів США та пені за тілом кредиту в розмірі 2133,80 доларів США, пославшись на ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, зазначив про виплату боржником майже 98% тіла кредиту вчасно, до січня 2014р., а також відсотків за користування кредитом близько 132000 доларів США, врахував поданий відповідачем на підтвердження збитковості господарської діяльності звіт про фінансові результати за 2014 р. та відсутність доказів спричинення збитків Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль", апеляційний господарський суд задовольнив подане відповідачем клопотання про зменшення пені на 90 %. Крім цього, зазначив про помилковість здійсненого місцевим господарським судом перерахунку пені виходячи із гривневого еквіваленту станом на 10.10.2014р. (дата вказана в позовній заяві), оскільки днем подання заяви до суду є день реєстрації позовної заяви в канцелярії суду або день відправлення заяви на адресу суду поштою, апеляційний господарський суд, здійснив власний перерахунок пені на дату 16.10.2014р., дата подання позовної заяви, визначена судом відповідно до поштового відбитка на конверті, та, змінив рішення місцевого господарського суду, зменшив заявлену до стягнення суму пені на 90 % і стягнув 76,41 грн. пені за відсотками (5,9 доларів США х 12,95грн. - курс НБУ станом на 16.10.2014р. ) та 2763,27 грн. пені за тілом кредиту (213,38 доларів США х 12,95грн. - курс НБУ станом на 16.10.2014р.).

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині стягнення нарахованої позивачем пені за тілом кредиту та пені за відсотками передчасним з наступних підстав.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Місцевий господарський суд, розглядаючи не змінені позовні вимоги щодо стягнення пені за відсотками на суму 445,47 грн. (34,45 доларів США по курсу НБУ - 12,930817 грн. за 1 долар США станом на 10.10.2014р.) та пені за тілом кредиту - 18841,62 грн. (1457,11доларів США по курсу НБУ - 12,930817 грн. за 1 долар США станом на 10.10.2014р.), невірно врахував при винесенні оскаржуваного рішення збільшення пені станом на 15.12.2014р., згідно довідки банку, як за відсотками на суму 59,01 доларів США, так і за тілом кредиту на суму 2133,8 доларів США не заявленого позивачем до стягнення, вийшов за межі позовних вимог без наявного клопотання на це позивача, що не відповідає приписам ч.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, не вірним був здійснений судом першої інстанції перерахунок пені визначеної станом на 15.12.2014р. за курсом НБУ станом на 10.10.2014р. Апеляційний господарський суд, вказаного щодо розгляду судом першої інстанції збільшених розмірів пені ніж заявлено у позові, без клопотання на то позивача, не виправив, задовольнив надане відповідачем клопотання про зменшення пені на 90 %.

Крім цього, при зменшенні пені на 90 %, суд апеляційної інстанції не вказав про наявність незначності прострочення виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів, не з'ясував чи є даний випадок винятковим виходячи з інтересів позивача, тоді як з'ясування вказаних обставин, поряд з наведеним судом апеляційної інстанції, необхідно для зменшення судом згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, про що зазначено в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Також, невірним був і здійснений судом апеляційної інстанції перерахунок пені, розмір якої визначений судом першої інстанції станом на 15.12.2014р. за курсом НБУ станом на 16.10.2014р.

Разом з тим, слід зауважити, що задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсоткам у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем у позові, внаслідок їх часткового погашення станом на 15.12.2014р., не зумовило порушення прав учасників судового процесу.

Вказані обставини судами попередніх інстанцій залишені поза увагою всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та стали наслідком порушення норм матеріального права.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Розновської Вікторії Володимирівни та Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. та рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014р. у справі №906/1408/14 в частині пені за тілом кредиту на суму 27591,78 грн. та пені за відсотками на суму 763,05 грн. скасувати.

В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. у справі № 906/1408/14 залишити без змін.

Справу № 906/1408/14 в частині пені за тілом кредиту на суму 27591,78 грн. та пені за відсотками на суму 763,05 грн. направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик