Рішення

від 19.05.2015 по справі 917/633/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 р. Справа №917/633/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", вул. 40-річчя Жовтня, б. 29, м. Кременчук, 39617

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5,

м. Полтава, 36022

про стягнення інфляційних, 3% річних та пені

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Пасюк В.В., посвідчення № 1420

від відповідача: Червона О.В., довіреність № 10-75/3165 від 18.03.2015р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 225 915,26 грн інфляційних, 17 141,52 грн - 3% річних, 78 444,17 грн пені, у зв'язку з неналежним виконання останнім умов, укладеного 01.02.2010р. між сторонами договору № 37 на послуги постачання технічної води.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання технічної води, у зв'язку з чим позивач вказує на підстави нарахування і стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким що підлягає задоволенню частково. Здійснив контррозрахунок інфляційних нарахувань, 3% річних. Обґрунтовує його тим, що розрахунок позивача помилковий, оскільки останній неправильно визначив періоди прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розглянувши матеріал справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.02.2010 р. між ТОВ "Бовітус" (далі - Позивач) та ПАТ "Полтаваобленерго" (далі - Відповідач) укладено договір № 37 на послуги постачання технічної води на Кременчуцьку ТЕЦ (а.с. 15 -17).

Відповідно до умов зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (виконавець) зобов'язувалася надати споживачеві послуги постачання технічної води, а Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (споживач) зобов'язувалося розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством.

Додатковою угодою від 01.05.2013 р. змінено тариф на постачання техніч ної води. Вартість цього тарифу сторонами договору встановлена у сумі 2,03 грн за один метр кубічний води у тому числі ПДВ.

Як зазначає позивач, починаючи із січня 2014 року відповідач припинив оплату наданих йому послуг з постачання технічної води на Кременчуцьку ТЕЦ, що стало підставою для звернення позивача до суду з двома позовами про стягнення з відповідача заборгованості за грудень 2013 року, січень - березень 2014 року та квітень-травень 2014 року.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду що набуло законної сили, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тому, що їх істинність вже встановлено у рішенні і не має необхідності встановлювати їх знову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неналежне виконання грошових зобов'язань відповідача, стало підставою для звернення до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості за попередні періоди, які стали предметом розгляду у справах № 917/388/14 та №917/1216/14.

У справі №917/388/14 розглянуто спір між тими самими сторонами про стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 37 від 01 лютого 2010 року. Основна сума заборгованості виникла за грудень 2013 року та за січень-березень 2014 року. Рішенням господарського суду Полтавської області у справі №917/388/14 від 05 квітня 2014 року позовні вимоги ТОВ "Бовітус" задоволені частково. Доказів скасування чи зміни вказаного рішення, на травень 2015 року, сторони не надали. Задовольняючи частково позов суд дійшов висновку про те, що на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" підлягає частковому стягненню, зокрема, пеня, інфляційні втрати та 3% річних. Пеню стягнуто за періоди: з 14.03.2014 р. по 15.04.2014 р.; з 14.03.2014 р. по 05.05.2014 р.; з 19.04.2014 р. по 05.05.2014 р. Інфляційні втрати стягнуто за періоди: з 14.03.2014 р. по 15.04.2014 р.; з 14.03.2014 р. по 05.05.2014 р.; 3% річних стягнуто за періоди: з 14.03.2014 р. по 15.04.2014 р.; з 14.03.2014 р. по 05.05.2014 р.; з 19.04.2014 р. по 05.05.2014 р.

У справі №917/1216/14 розглянуто спір між тими самими сторонами про стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 37 від 01 лютого 2010 року. Основна сума заборгованості квітень-червень 2014 року. Рішенням господарського суду Полтавської області у справі №917/1216/14 від 04 вересня 2014 року позовні вимоги ТОВ "Бовітус" задоволені повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2014 року вказане рішення від 04 вересня 2014 року скасовано частково та прийнято нове рішення. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних та пені. В решті оскаржуване рішення залишено без змін. Постановою Вищого Господарського Суду України від 15 лютого 2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2014 року скасовано та залишено без змін рішення господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2014 року. Задовольняючи позов у справі №917/1216/14 суд стягнув з відповідача: суму заборгованості за отриманні послуги з поставки технічної води за період квітень - травень 2014 року; інфляційні збитки нараховані за загальний період з 12 травня 2014 року по 28 серпня 2014 року; 3% річних нараховані за загальний період з 12 травня 2014 року по 28 серпня 2014 року; пеню нараховану за загальний період з 12 травня 2014 року по 28 серпня 2014 року; інфляційні збитки нараховані на заборгованість, встановлену рішенням суду у справі № 917/388/14 за загальний період з 06 травня 2014 року по 28 серпня 2014 року; 3% річних нараховані на заборгованість, встановлену рішенням суду у справі № 917/388/14 за загальний період з 06 травня 2014 року по 28 серпня 2014 року; пеню нараховану на заборгованість, встановлену рішенням суду по справі № 917/388/14 за загальний період з 06 травня 2014 року по 28 серпня 2014 року.

Відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів виконання у добровільному порядку вказаних судових рішень відповідачем не надано.

Як зазначає позивач, вказана сума заборгованості стягнута ВДВС. 03 вересня 2014 року стягнуто з відповідача на користь ВДВС 4 187,53 грн, тобто з 29 серпня 2014 року по 03 вересня 2014 року борг за поставлену у березні 2014 року технічну воду становив 512 665,32 грн, та 29 вересня 2014 року стягнуто 508 477,79 грн, тобто, з 04 вересня 2014 року по 29 вересня 2014 року борг за поставлену у березні 2014 року технічну воду становив 508 477,79 грн.

Зазначена сума заборгованості стягнута у примусовому порядку ВДВС лише 27 лютого 2014 року.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов'язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання умов оплати споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочи.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у постанові пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача складає 25 591,78 грн за період з 29.08.2014р. по 12.11.2014р. (нарахування здійснено на суму боргу в розмірі 491 631,49 грн) та 41 960,47 грн пені за період з 29 серпня 2014 р. по 12 грудня 2014 року (нарахування здійснено на суму боргу в розмірі 558 962,53 грн), 3% річних в сумі 15 802,09 грн за період з 29 серпня 2014 року по 27 лютого 2015 року та 211169,40 грн інфляційних за період з 29 серпня 2014 року по 27 лютого 2015 року (нарахування здійснено на суму боргу в розмірі 1 050 594,02 грн (49163,49 грн +558 962,53 грн).

Таким чином, суд задовольняє вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 78 444,17 грн, 17 141,52 грн - 3% річних та 225 915,26 грн інфляційних.

Заперечення відповідача щодо неправильного визначення періодів прострочення при нарахуванні позивачем річних та інфляційних судом відхиляються за необґрунтованістю.

Як роз'яснено у п.п. 1.4 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі пи тання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Датою зарахування коштів на рахунок позивача є дата що вказана у банківських виписках, а початок нарахування відповідачем починався із наступного дня від цих дат.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 28 500,00 грн.

Відповідач вважає що розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 28 500,00 грн є неспіврозмірним із сумою позову та завищеним.

В обґрунтування зазначених витрат, суду надано: копію договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Пасюком В.В. від 02 березня 2015 року, копію Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт від 24 березня 2015 року, копію довідки про взяття на облік платника податків, ордер про надання правової допомоги від 02 березня 2015 року, банківську виписку, копію платіжного доручення № 82 від 24 березня 2015 року про оплату адвокатських послуг у розмірі 28 500,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" N 7 від 21.02.2013р. витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоц тва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, по годинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зазначені положення містяться також і у ст.28 Правил адвокатської етики.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем жодним чином не доведено факту виготовлення складних процесуальних документів, які потребують відповідних затрат часу.

Як досліджено судом, по факту невиконання зобов'язань по договору № 3 від 01 лютого 2010 року судом уже розглянуто дві справи про стягнення боргу та штрафних санкцій (№№ 917/388/14, № 917/1216/14). Дана справа (№ 917/633/15) передбачає стягнення лише пені, інфляційних та річних.

Крім того, по справам № 917/388/14 і № 9171216/14 представником позивача був Пасюк В.В., як працівник підприємства, що підтверджується рішеннями судів по зазначеним справам.

Тому підготовка матеріалів по даній справі не потребувала для адвоката Пасюка В.В. не потребувала значних затрат часу для вивчення обставин справи.

Розрахунки пені, інфляційних та річних здійснено за допомогою калькулятора розрахунку штрафних санкцій «Ліга», що не є складним і не потребує додаткових витрат часу.

Сам по собі акт виконаних робіт, підписаний між замовником та виконавцем - адвокатом Пасюком В.В. про виконання робіт від 24 березня 2015 року, на суму 28 500,00 грн, а також фіксований розмір адвокатських послуг у розмірі 28 500,00 грн, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на послуги адвоката в зазначеному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності судових витрат для даної справи.

Отже, враховуючи те, що дана справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, суд вважає, що сплачені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та завищеними.

Зважаючи на те, що надання правової допомоги дійсно підтверджується документальними доказами, суд дійшов висновку про можливість зменшення витрат на послуги адвоката на 50% (до 14 250,00 грн) які покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", вул. 40-річчя Жовтня, буд. 29, м. Кременчук, 39617, код ЄДРПОУ 36865219 - 225 915,26 грн інфляційних, 17 141,52 грн - 3% річних, 78444,17 грн пені, 6 430,02 грн судового збору, 14 250,00 грн витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2015р.

Суддя Сірош Д.М.