Рішення

від 22.05.2015 по справі 925/1291/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року Справа № 925/1291/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Янклевич Я. Є. - адвокат;

від відповідача: Кириченко М.О. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства «М.В.Будсервіс Стиль» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мареллі» про стягнення 170 424, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 170 424,69 грн., з яких 162 823,30 грн. заборгованості за виконані роботи та 7 601,39 грн. як 3% річних на підставі укладеного між сторонами додаткового договору № 20-11/12 від 20.11.2012 року до договору № 26/06-12 від 26.06.12 року.

Рішенням від 01.09.2014 року ( а.с. 66) у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності факту виконання робіт, за які стягуються кошти.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року ( а.с. 112) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою ВГСУ від 18.03.2015 року ( а.с. 130) судові рішення першої та апеляційної інстанцій були скасовані із передачею справи на новий розгляд з мотивів, що передчасними є висновки судів про те, що належним чином засвідчені копії документів у справі не є належними доказами виконання робіт. Крім того, для встановлення обставин справи суд не позбавлений можливості призначити експертизу.

При повторному розгляді справи судом було встановлено наступне:

Заявою від 28.04.2015 року № 28-04/15 (а.с. 156) позивач збільшив свої вимоги в частині стягнення 3% річних і просить суд стягнути з відповідача 11 321,79 грн. за період з 02.01.2013 року по 22.04.2015 року. Оскільки заяву подано в порядку ст. 22 ГПК України, суд прийняв її до розгляду.

В судовому засіданні при повторному розгляді справи позивач свої збільшені позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що роботи по додатковому договору № 20-11/12 від 20.11.2012 року відповідачем не виконувалися, а оригіналу акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року не існує, оскільки відповідач його не підписував.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи повинні бути підтверджені лише належними і допустимими доказами, які стосуються предмету доказування у спорі.

Позовні вимоги обґрунтовані укладеним між сторонами додатковим договором від 20.11.2012 року № 20-11/12 до договору 26/06-12 від 26.06.2012 року ( а.с. 12), за умовами якого позивач зобов'язався за замовленням відповідача виконати роботи по демонтажу стрічкового трьохроликового транспортеру, фільтру складу смол, насосів смоляної кухні, привід стрічкового транспортеру на змішувачі, ДМ-8 (з барабанами та вентилятором); ДС-7 (укомплектований барабанами та крильчаткою); по сушильному відділенню : катки, підп"ятника бандажа, шестерні, плаваючий механізм передній та задній на ТОВ "Берегометський ДОК" в смт. Берегомет Чернівецької області ( п. 1.1.).

Згідно п. 2.1. договору замовник зобов'язується прийняти результати вказаних робіт та сплатити підрядникові їх вартість.

Вартість робіт визначено у розмірі 195 930,00 грн. ( п. 3.1.).

Оплата здійснюється за наступним графіком:

- авансовий платіж 30% від суми договору протягом 5ти банківських днів після підписання договору;

- остаточний розрахунок протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт ( п. 3.3.).

За своїм правовим змістом укладений сторонами договір є договором підряду. У відповідності до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Позивач вказує, що крім самого додаткового договору від 20.11.2012 року між сторонами було підписано також локальний кошторис ( а.с. 13), договірну ціну ( а.с. 16), довідку про вартість виконаних будівельних робіт ( а.с. 18) та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року ( а.с. 19) на суму 162 823,30 грн.

В ході розгляду справи відповідач підтвердив підписання сторонами додаткового договору від 20.11.2012 року та локального кошторису до нього, однак категорично заперечив проти підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року.

У відповідності до умов п. 3.3. додаткового договору, остаточний розрахунок повинен бути проведений відповідачем протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт. Інших істотних умов, які б спеціально погодили сторони для проведення оплати робіт, додатковий договір від 20.11.2012 року не містить.

При новому розгляді справи представник позивача подав суду нотаріально засвідчені копії договору № 26/06-12 на виконання робіт від 26.06.2012 року, додаткового договору від 20.11.2012 року, локального кошторису станом на 18 листопада 2012 року, договірної ціни станом на 18 листопада 2012 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року ( а.с. 166-177).

Оригінали цих документів на вимогу суду, викладену в ухвалі від 21.04.2015 року (а.с. 153) позивач не надав. На повторну вимогу суду (за наполяганням відповідача) надати оригінали документів, в засіданні 22.05.2015 року представник позивача подав письмову відмову надавати оригінали вказаних документів з мотивів запобігання їх втраті і через наявність у справі нотаріально посвідчених копій документів.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що для доведення позивачем своїх позовних вимог він повинен подати лише оригінал акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач не надав суду доказів, що норми законодавства, які регулюють відносини підряду, визначають єдиним належним і допустимим доказом для оплати виконаних робіт лише оригінал акту приймання-передачі робіт за підписами обох сторін.

Нотаріальне посвідчення є доказом належного посвідчення документів, про що йдеться у ст. 36 ГПК України, оскільки такий спосіб посвідчення копій документів встановлений та визнається державою.

На всіх нотаріально посвідчених копіях документів, які надані у справу, нотаріусом Гивель Г.М. Жидачівського районного нотаріального округу м. Жидачів Львівської області вказано, що нотаріус засвідчує вірність всіх копій із оригіналом документів.

Згідно положень ЗУ "Про нотаріат", нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У відповідності до ст. 34 вказаного Закону, нотаріуси вчиняють в т.ч. такі нотаріальні дії: засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них ( п. 10).

На підставі викладеного, у суду немає підстав не приймати в якості належного і допустимого доказу для підтвердження обставин справи, нотаріально посвідчені копії акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року та інших документів, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог.

У п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судам роз"яснено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55.

Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Пунктом 2.4. цієї ж постанови Пленуму ВГСУ визначено, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Після виявлення відповідачем факту існування нотаріально посвідчених документів, якими позивач підтверджує виконання додаткового договору від 20.11.2012 року, представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2015 року усним клопотанням просив суд призначити експертизу наявних у справі копій документів, на яких є печатки сторін, зокрема і акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року. Відповідач вважає, що позивач підробляв документи, оскільки розміщення печаток сторін (відносно тексту та підписів) на копіях різних документів, в т.ч. щодо виконання додаткового договору від 20.11.2012 року повністю збігається, чого не повинно бути. Відповідач вважає, що копії документів за грудень 2012 року виготовлені із дійсно підписаних сторонами документів, але за жовтень 2012 року по договору від 26.06.2012 року (а.с. 47).

Суд відмовив у призначенні експертизи копій наявних у справі документів, оскільки це саме по собі не спростує наявність у справі нотаріально посвідчених копій цих же документів, які зроблені, як засвідчено нотаріусом, на підставі огляду оригіналів документів.

Суд також відхилив і клопотання представника відповідача про направлення повідомлення правоохоронним органам в порядку ст.90 ГПК України щодо незаконних дій нотаріуса, яка, на думку відповідача, не могла засвідчувати копії документів при неіснуючих в природі оригіналах. Суд вважає, що він не може в даному випадку обґрунтовувати повідомлення до правоохоронних органів підозрою щодо нотаріуса, яка засвідчила факти огляду нею оригіналів документів, лише на підставі, що у справі знаходяться підозрілі копії цих же документів.

З приводу заперечень відповідача про непроведення позивачем робіт по демонтажу на ТОВ "Берегометський ДОК" по додатковому договору від 20.11.2012 року, судом було встановлено наступне:

Представники обох сторін відмовилися від призначення судом експертизи на предмет встановлення факту проведення робіт із демонтажу обладнання, оскільки погодилися з тим, що за сплином часу це взагалі зробити неможливо, а у справі, на їх думку, є інші докази для вирішення спору по суті і без проведення експертизи (пояснення від 22.05.2015 та від 21.05.2015). Крім того, на думку суду, експертиза не дасть відповіді на питання, ким було проведено демонтаж, якщо кожна із сторін в ході розгляду справи вже стверджує, що роботи проводили її працівники, а не інша сторона.

Відповідач вказує, що додатковий договір від 20.11.2012 року сторонами був лише підписаний, але ніколи не виконувався. На доказ цього відповідач вказує, що ним на користь позивача не було сплачено 30% авансу та не передавався об'єкт для проведення на ньому демонтажу (п. 3.3. та 4.1. договору).

На думку суду, ці доводи не є безспірними доказами неможливості виконання позивачем робіт на користь відповідача, оскільки вони не мають характеру об'єктивних перешкод для виконання договору.

Відповідач не зміг довести суду, у якому вигляді за умовами п. 4.1. додаткового договору повинна відбутися передача позивачу об'єкта для проведення на ньому робіт з демонтажу обладнання та чи повинно це оформлятися документально. Проти цих доводів відповідача позивач заперечив, що навіть за договором № 26/06-12 на виконання робіт від 26.06.2012 року (а.с. 9), виконання якого відповідач визнає і який у п. 4.1. має такі самі умови про передачу об'єкту замовником виконавцю, сторони не складали ніякі документи про передачу "фронту робіт", але роботи виконувалися.

У тексті акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року ( а.с. 19) вказано, що його складено на виконання договору № 20-11/12 від 20 листопада 2012 року, що відповідає реквізитам додаткового договору ( а.с. 12).

Виконання позивачем на користь відповідача більшого та частково іншого обсягу робіт, ніж було передбачено умовами п. 1.1 цього договору, що вбачається із порівняння акту виконаних робіт за грудень 2012 року та умов п. 1.1. договору, на думку суду не є безспірним свідченням того, що роботи за додатковим договором не виконувалися.

У відповідності до ч. 2,3 ст. 844 ЦК України, кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У п. 3.2. договору сторонами передбачено можливість зміни договірної ціни при збільшенні (зменшенні) об'ємів робіт. Тобто, тим самим у договорі передбачено можливість вносити корективи до переліку робіт.

Умов про принципову незмінність переліку робіт, які виконуються за п. 1.1. додаткового договору від 20.11.2012 року, цей договір не містить.

Підписання сторонами акту виконаних робіт з посиланням на додатковий договір від 20.11.2012 року, із більшим чи частково іншим обсягом виконаних робіт, ніж було передбачено додатковим договором, свідчить про прийняття цих робіт замовником і саме за вказаним договором.

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що додатковий договір від 20.11.2012 року сторонами не виконувався і знаходився у сторін в нереалізованому вигляді, оскільки відповідач не вчинив зі свого боку жодних дій по розірванню цього договору чи направленню позивачу офіційної відмови від прийняття виконання робіт за цим договором, якщо відповідач стверджує, що позивач навіть не приступав до виконання робіт.

За умовами п. 3.3. договору відповідач повинен сплатити позивачу 30% від суми договору протягом 5 днів після підписання договору і це зобов'язання набрало чинності з моменту підписання договору. Тому логічними були б дії відповідача по розірванню цього договору чи в інший спосіб припинення зобов'язання за ним, якщо цей договір відповідач не мав наміру виконувати і отримувати за ним виконання від позивача.

Також суд вважає, що будь-які недоліки бухгалтерського обліку у сторін по врахуванню чи неврахуванню операції щодо виконання додаткового договору від 20.11.2012 року не можуть бути достатнім доказом про виконання чи невиконання робіт за вказаним договором. При цьому суд виходить з того, що норми ЦК України про необхідність виконання зобов'язання встановленим у договорі або у законі способом, не поставлені в залежність до законодавства, яке регулює бухгалтерський облік господарських операцій. Тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що слід перевірити ще податкову звітність і податкові накладні, які повинні бути наявні у позивача щодо виконання додаткового договору між сторонами від 20.11.2012 року.

У справу електронною поштою направлено два листи за підписом в.о. директора ТОВ "Берегометський ДОК" № 1 від 21.05.2015 року про те, що роботи по демонтажу обладнання, переліченого в ухвалі від 07.05.2015 року на території товариства в період з 01 по 27 грудня 2012 року не проводилися.

Дану відповідь було надано суду на бланку ТОВ "Берегометський ДОК" і ТОВ "Здоровий сон" під одним вихідним номером і датою, що викликає сумніви у достовірності цих документів.

Позивач просить не приймати дані листи в якості доказу через вказані вади їх оформлення, а також вказав, що ще на час складення ухвали від 07.05.2015 року він попереджав суд, що на сьогодні між ТОВ "Берегометський ДОК" та позивачем вже склалися неприязні стосунки через предмет спору у даній справі, а тому об'єктивних відомостей дане підприємство суду не надасть.

Зі свого боку представник відповідача у засіданні 22.05.2015 року стверджував, що роботи на ТОВ "Берегометський ДОК" по додатковому договору насправді виконував своїми силами відповідач, бо позивач відмовлявся їх виконувати. Однак у своїй відповіді ТОВ "Берегометський ДОК" стверджує, що роботи не виконувалися взагалі в період з 01 по 27 грудня 2012 року і на виконання вимог ухвали від 07.05.2015 року не повідомив суд, хто робив ці роботи і на чиє замовлення, якщо відповідач стверджує про виконання робіт власними силами.

Зі всіх викладених підстав суд не приймає до уваги як вирішальний доказ листи за підписом в.о. директора ТОВ "Берегометський ДОК" № 1 від 21.05.2015 року про не проведення робіт з демонтажу на його території.

За прострочення розрахунків за виконані роботи позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до збільшених позовних вимог (а.с. 156) 11 321,79 грн. як 3% річних за період з 02.01.2013 року по 22.04.2015 року (а.с. 161).

Період розрахунку позивачем визначено вірно, оскільки акт підписано 27.12.2012 року ( а.с. 21), а повний розрахунок за роботи повинен бути проведений протягом 5 днів після його підписання ( п. 3.3. договору).

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання за вимогою кредитора боржник повинен сплатити суму боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, якщо більший розмір процентів не встановлено сторонами у договорі.

Однак за належним розрахунком 3% річних за вказаний позивачем період складають 11 254,88 грн., в той час як позивач надав розрахунок лише на суму 11 241,49 грн. (хоча просить стягнути 11 321,79 грн.) і своїх вимог у бік збільшення не змінив.

Доказів проведення розрахунку і сплати 3% річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 11 241,49 грн. (підтверджених розрахунками) як 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, а в решті вимог у цій частині позивачу слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, оскільки за умовами додаткового договору від 20.11.2012 року для проведення остаточного розрахунку між сторонами повинен бути підписаний акт виконаних робіт і копію цього акту за грудень 2012 року, засвідчену нотаріально, надано позивачем у справу, то суд вважає, що позивач довів правомірність своїх позовних вимог і має право на примусове стягнення з відповідача на користь позивача вартості виконаних робіт в сумі 162 823,30 грн. і нарахованих 3% річних за прострочення розрахунків.

З приводу заперечень відповідача про не існування оригіналу вказаного акту виконаних робіт і ймовірної підробки нотаріального посвідчення його копії, суд зазначає, що у випадку, якщо належними і допустимими доказами буде доведено факт вчинення нотаріусом неправомірних дій по засвідченню копії з оригіналу документів, то відповідач не позбавлений права поставити питання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

На підставі ст. 49 ГПК України, при задоволенні позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 482,91 грн. на відшкодування судового збору повністю, враховуючий також і вину відповідача у виникненні спору.

Позивач також просить стягнути з відповідача 16 282,33 грн. адвокатських витрат у складі судових витрат за вирішення спору.

Дані вимоги суд задовольняє частково, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження здійснення витрат на послуги адвоката у справу надано договір про надання юридичних послуг від 21.07.2014 року, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 1095, довіреність на адвоката Янклевича Я.Є., платіжне доручення на сплату послуг за договором від 21.07.2014 року на суму 16 282,33 грн. (а.с. 22-56).

В обґрунтування клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката, представником позивача адвокатом Янклевич Я.Є. також було подано суду перелік виконаних робіт по наданню адвокатських послуг від 22.05.215 року, до яких внесено здійснення правового аналізу правовідносин сторін, формування справи для стягнення коштів, що включає в себе збір доказів для суду, підготовку позовної заяви, подання апеляційної та касаційної скарги, подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, представництво інтересів позивача у судових засіданнях із проїздом адвоката за власний кошт у м. Черкаси та в зворотному напрямку.

Представник відповідача вартість адвокатських послуг вважає завищеною, а справу не надто складною для стягнення за неї 16 282,33 грн.

Заслухавши доводи і заперечення представників сторін з приводу стягнення адвокатських витрат, суд вважає, що з урахуванням вже повторного розгляду справи, яка пройшла апеляційне та касаційне оскарження, роботи адвоката по розгляду справи на різних стадіях провадження, особистої участі його у судових засіданнях, в т.ч. в господарському суді Черкаської області на повторному розгляді справи, подання різних пояснень суду та надання додаткових доказів, а також враховуючи, що предмет спору не є особливо складним, то суд вважає, що до стягнення належить лише 6000,00 грн. на відшкодування адвокатських витрат і ця сума коштів є нормально необхідною та співрозмірною при вирішенні даного спору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мареллі» (ідентифікаційний код 36262384, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 15) на користь приватного підприємства «М.В.Будсервіс Стиль» (ідентифікаційний код 33849875, Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці) -- 162 823,30 грн. основного боргу за виконані роботи, 11 241,49 грн. як 3% річних, 3 482,91 грн. на відшкодування судового збору та 6 000,00 грн. на відшкодування адвокатський витрат.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 26 травня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських