Постанова

від 15.09.2015 по справі 925/1291/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа№ 925/1291/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Кириченко М.О. за дов. № б/н від 24.11.2014.

від позивача: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2015.

у справі № 925/1291/14 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Приватного підприємства "М.В.Будсервіс Стиль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі"

про стягнення 170 424, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі № 925/1291/14 позовні вимоги Приватного підприємства "М.В.Будсервіс Стиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" про стягнення 170 424, 69 грн., задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 162 823,30 грн. основного боргу за виконані роботи, 11 241,49 грн. як 3% річних, 3 482,91 грн. на відшкодування судового збору та 6 000,00 грн. на відшкодування адвокатський витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Мареллі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Самсіна Р.І., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду на 15.07.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015, у зв'язку з перебування суддів Самсіна Р.І. у відпустці сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 відкладено розгляд справи № 925/1291/14 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" на 15.09.2015.

В судовому засіданні 15.09.2015 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі № 925/1291/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 15.09.2015 позивач свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем 20.11.2012 було укладено додатковий договір № 20-11/12 до договору 26/06-12 від 26.06.2012, за умовами якого позивач зобов'язався за замовленням відповідача виконати роботи по демонтажу стрічкового трьохроликового транспортеру, фільтру складу смол, насосів смоляної кухні, привід стрічкового транспортеру на змішувачі, ДМ-8 (з барабанами та вентилятором); ДС-7 (укомплектований барабанами та крильчаткою); по сушильному відділенню : катки, підп'ятника бандажа, шестерні, плаваючий механізм передній та задній на ТОВ "Берегометський ДОК" в смт. Берегомет Чернівецької області ( у відповідності до п. 1.1.).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що замовник зобов'язується прийняти результати вказаних робіт та сплатити підрядникові їх вартість.

У відповідності до п. 3.1. договору, вартість робіт визначено у розмірі 195 930,00 грн.

Оплата здійснюється за наступним графіком:

1) авансовий платіж 30% від суми договору протягом 5ти банківських днів після підписання договору;

2) остаточний розрахунок протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт (у відповідності до п. 3.3.).

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що за своїм правовим змістом укладений сторонами договір є договором підряду.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В своїй позовній заяві, позивач вказує, що крім самого додаткового договору від 20.11.2012 між сторонами було підписано також локальний кошторис, договірну ціну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на суму 162 823,30 грн. (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

В суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції відповідач підтвердив підписання сторонами додаткового договору від 20.11.2012 року та локального кошторису до нього, проте категорично заперечив проти підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року.

Згідно з умовами п. 3.3. додаткового договору, остаточний розрахунок повинен бути проведений відповідачем протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт. Інших істотних умов, які б спеціально погодили сторони для проведення оплати робіт, додатковий договір від 20.11.2012 року не містить.

Представником позивача подано до місцевого господарського суду нотаріально засвідчені копії договору № 26/06-12 на виконання робіт від 26.06.2012, додаткового договору від 20.11.2012, локального кошторису станом на 18 листопада 2012, договірної ціни станом на 18 листопада 2012, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012.

Однак, оригіналів даних документів на вимогу суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надано. Проте, матеріали справи містять письмову відмову позивача надавати оригінали вказаних документів з мотивів запобігання їх втраті і через наявність у справі нотаріально посвідчених копій документів.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів представника відповідача про те, що для доведення позивачем своїх позовних вимог він повинен подати лише оригінал акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, виходячи з наступного:

Згідно з ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Доказів, що норми законодавства, які регулюють відносини підряду, визначають єдиним належним і допустимим доказом для оплати виконаних робіт лише оригінал акту приймання-передачі робіт за підписами обох сторін, відповідачем не надано.

Нотаріальне посвідчення є доказом належного посвідчення документів, про що йдеться у ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такий спосіб посвідчення копій документів встановлений та визнається державою.

Копії документів, які містяться у справі та надані до місцевого господарського суду нотаріусом Гивель Г.М. Жидачівського районного нотаріального округу м. Жидачів Львівської області вказано, що нотаріус засвідчує вірність всіх копій із оригіналом документів.

Відповідно до положень Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Згідно з ст. 34 вказаного Закону, нотаріуси вчиняють в т.ч. такі нотаріальні дії:

- засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них ( п. 10).

Беручи до уваги вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав не приймати в якості належного і допустимого доказу для підтвердження обставин справи, нотаріально посвідчені копії акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 та інших документів, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог - немає.

Як роз'яснено в п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55.

Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

В разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Як визначено в п. 2.4. цієї ж постанови Пленуму ВГСУ, у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи копій наявних у справі документів.

Щодо тверджень апелянта викладених в апеляційній скарзі про непроведення позивачем робіт по демонтажу на ТОВ "Берегометський ДОК" по додатковому договору від 20.11.2012, апеляційним судом було встановлено наступне:

Судом першої інстанції зазначено, що представники обох сторін відмовилися від призначення судом експертизи на предмет встановлення факту проведення робіт із демонтажу обладнання, оскільки погодилися з тим, що за сплином часу це взагалі зробити неможливо, а у справі, на їх думку, є інші докази для вирішення спору по суті і без проведення експертизи. Крім того, на думку місцевого господарського суду, експертиза не дасть відповіді на питання, ким було проведено демонтаж, якщо кожна із сторін в ході розгляду справи вже стверджує, що роботи проводили її працівники, а не інша сторона.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, останній стверджує, що додатковий договір від 20.11.2012 сторонами був лише підписаний, але ніколи не виконувався. На доказ цього відповідач вказує, що ним на користь позивача не було сплачено 30% авансу та не передавався об'єкт для проведення на ньому демонтажу (п. 3.3. та 4.1. договору).

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що ці доводи не є безспірними доказами неможливості виконання позивачем робіт на користь відповідача, оскільки вони не мають характеру об'єктивних перешкод для виконання договору.

Апелянт не зміг довести судам, у якому вигляді за умовами п. 4.1. додаткового договору повинна відбутися передача позивачу об'єкта для проведення на ньому робіт з демонтажу обладнання та чи повинно це оформлятися документально.

Проти цих доводів відповідача позивач заперечив, що навіть за договором № 26/06-12 на виконання робіт від 26.06.2012, виконання якого відповідач визнає і який у п. 4.1. має такі самі умови про передачу об'єкту замовником виконавцю, сторони не складали ніякі документи про передачу "фронту робіт", але роботи виконувалися.

В тексті акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 вказано, що його складено на виконання договору № 20-11/12 від 20 листопада 2012, що відповідає реквізитам додаткового договору.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що виконання позивачем на користь відповідача більшого та частково іншого обсягу робіт, ніж було передбачено умовами п. 1.1 цього договору, що вбачається із порівняння акту виконаних робіт за грудень 2012 та умов п. 1.1. договору, на думку суду не є безспірним свідченням того, що роботи за додатковим договором не виконувалися.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 844 Цивільного кодексу України, кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Як передбачено сторонами у п. 3.2. договору, можливість зміни договірної ціни при збільшенні (зменшенні) об'ємів робіт. Тобто, тим самим у договорі передбачено можливість вносити корективи до переліку робіт.

Інших умов про принципову незмінність переліку робіт, які виконуються за п. 1.1. додаткового договору від 20.11.2012 року, вказаний договір не містить.

Підписання сторонами акту виконаних робіт з посиланням на додатковий договір від 20.11.2012, із більшим чи частково іншим обсягом виконаних робіт, ніж було передбачено додатковим договором, свідчить про прийняття цих робіт замовником і саме за вказаним договором.

Апеляційний суд, також не погоджується із доводами відповідача про те, що додатковий договір від 20.11.2012 сторонами не виконувався і знаходився у сторін в нереалізованому вигляді, оскільки відповідач не вчинив зі свого боку жодних дій по розірванню цього договору чи направленню позивачу офіційної відмови від прийняття виконання робіт за цим договором, якщо відповідач стверджує, що позивач навіть не приступав до виконання робіт.

У відповідності до умов п. 3.3. договору відповідач повинен сплатити позивачу 30% від суми договору протягом 5 днів після підписання договору і це зобов'язання набрало чинності з моменту підписання договору. Тому логічними були б дії відповідача по розірванню цього договору чи в інший спосіб припинення зобов'язання за ним, якщо цей договір відповідач не мав наміру виконувати і отримувати за ним виконання від позивача.

Також, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що будь-які недоліки бухгалтерського обліку у сторін по врахуванню чи неврахуванню операції щодо виконання додаткового договору від 20.11.2012 не можуть бути достатнім доказом про виконання чи невиконання робіт за вказаним договором. Разом з тим, суд виходив з того, що норми Цивільного кодексу України про необхідність виконання зобов'язання встановленим у договорі або у законі способом, не поставлені в залежність до законодавства, яке регулює бухгалтерський облік господарських операцій. Тому суд першої інстанції, вірно відхилив доводи відповідача про те, що слід перевірити ще податкову звітність і податкові накладні, які повинні бути наявні у позивача щодо виконання додаткового договору між сторонами від 20.11.2012.

В справі наявні два листи за підписом В.о. директора ТОВ "Берегометський ДОК" № 1 від 21.05.2015 про те, що роботи по демонтажу обладнання, переліченого в ухвалі від 07.05.2015 на території товариства в період з 01 по 27 грудня 2012 не проводилися.

Вказані відповіді були надані суду на бланку ТОВ "Берегометський ДОК" і ТОВ "Здоровий сон" під одним вихідним номером і датою.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач просив не приймати дані листи в якості доказу через вказані вади їх оформлення, а також вказав, що ще на час складення місцевим господарським судом ухвали від 07.05.2015 він попереджав суд, що на сьогодні між ТОВ "Берегометський ДОК" та позивачем вже склалися неприязні стосунки через предмет спору у даній справі, а тому об'єктивних відомостей дане підприємство суду не надасть. Зі свого боку представник відповідача стверджував, що роботи на ТОВ "Берегометський ДОК" по додатковому договору насправді виконував своїми силами відповідач, бо позивач відмовлявся їх виконувати. Проте у своїй відповіді ТОВ "Берегометський ДОК" стверджує, що роботи не виконувалися взагалі в період з 01 по 27 грудня 2012 і на виконання вимог зазначеної вище ухвали від 07.05.2015 не повідомив суд, хто робив ці роботи і на чиє замовлення, якщо відповідач стверджує про виконання робіт власними силами.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що листи за підписом В.о. директора ТОВ "Берегометський ДОК" № 1 від 21.05.2015 про не проведення робіт з демонтажу на його території не можуть бути прийняті як вирішальні докази.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача, за прострочення розрахунків за виконані роботи у відповідності до збільшених позовних вимог 11 321,79 грн. як 3% річних за період з 02.01.2013 по 22.04.2015.

Період розрахунку позивачем визначено вірно, оскільки акт підписано 27.12.2012, а повний розрахунок за роботи повинен бути проведений протягом 5 днів після його підписання ( п. 3.3. договору).

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, у випадку прострочення грошового зобов'язання за вимогою кредитора боржник повинен сплатити суму боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, якщо більший розмір процентів не встановлено сторонами у договорі.

Проте, за належним розрахунком 3% річних за вказаний позивачем період складають 11 254,88 грн., в той час як позивач надав розрахунок лише на суму 11 241,49 грн. (хоча просить стягнути 11 321,79 грн.) і своїх вимог у бік збільшення не змінив.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доказів проведення розрахунку і сплати 3% річних матеріали справи не містять, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 11 241,49 грн., як 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а в решті вимог у цій частині позивачу слід відмовити повністю.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що за умовами додаткового договору від 20.11.2012 для проведення остаточного розрахунку між сторонами повинен бути підписаний акт виконаних робіт (копія якого наявна в матеріалах справи), яка засвідчена нотаріально, тому позивач довів правомірність своїх позовних вимог у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню з відповідача вартість виконаних робіт в сумі 162 823,30 грн. і нарахованих 3% річних за прострочення розрахунків.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 16 282,33 грн. адвокатських витрат, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення даних вимог з огляду на наступне:

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження здійснення витрат на послуги адвоката матеріали справи містять договір про надання юридичних послуг від 21.07.2014, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 1095, довіреність на адвоката Янклевича Я.Є., платіжне доручення на сплату послуг за договором від 21.07.2014 на суму 16 282,33 грн.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що предмет спору не є особливо складним, а тому до стягнення належить лише 6000,00 грн. на відшкодування адвокатських витрат.

Щодо тверджень апелянта про не існування оригіналу зазначеного вище акту виконаних робіт і ймовірної підробки нотаріального посвідчення його копії, апеляційний суд зазначає, що у випадку, якщо належними і допустимими доказами буде доведено факт вчинення нотаріусом неправомірних дій по засвідченню копії з оригіналу документів, то відповідач не позбавлений права поставити питання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі № 925/1291/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі № 925/1291/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2015 у справі № 925/1291/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1291/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров