Постанова

від 19.05.2015 по справі 911/240/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 911/240/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Шипка В.В.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Безух О.В. - довіреність № 1-08/14 від 10.09.2014р.

Сергєєв В.П. - керівник, довідка АБ № 788171 від 14.10.2013р.

від відповідача: Корпан В.М. - довіреність б/н від 29.04.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Нові процеси та апарати" на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 року

у справі № 911/240/14 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Закритого акціонерного товариства „Нові процеси та апарати"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медико- фармацевтична компанія „Рідан-Інжиніринг"

про витребування майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Закрите акціонерне товариство „Нові процеси та апарати" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медико-фармацевтична компанія „Рідан-Інжиніринг" про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача будівель та споруд майнового комплексу, які знаходяться за адресою: смт Калинівка, вул. Ігорєва, буд. 8, Броварського району, Київська обл. згідно акту приймання-передачі майна у власність від 04.09.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвала господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-01 про затвердження мирової угоди, на умовах якої відповідачу було передано спірне майно, втратила юридичну силу у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство.

В подальшому позивач подав заяву від 19.03.2014 року № 14/3-КГС-14 про збільшення позовних вимог, яку судом було прийнято до розгляду, і просив визнати право власності на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: вул. Ігорева, 8, смт Калинівка, Броварського району, Київської області, а саме: адміністративний корпус (матеріал стін будівель та споруд: цегла, залізобетон; літера за планом земельної ділянки „А"; загальною площею 1584,8 м2), виробничий корпус (матеріал стін будівель та споруд: цегла, залізобетон; літера за планом земельної ділянки „Б"; загальною площею 2476,6 м2), гараж (матеріал стін будівель та споруд: цегла; літера за планом земельної ділянки „В"; загальною площею 359,9 м2), трансформаторну підстанцію (літера за планом земельної ділянки „Г" загальною площею 58,4 м2), огорожа (літера за планом земельної ділянки „N" загальною довжиною 501 м) та витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ „Медико-фармацевтична компанія „Рідан-Інжиніринг" на користь законного власника - закритого акціонерного товариства „Нові процеси та апарати" будівлі, споруди майнового комплексу та проектну, конструкторську, технологічну, експлуатаційну та іншу документацію згідно проекту, розробленого „Укргіпромезом", які знаходяться за адресою: вул. Ігорева, 8, смт Калинівка, Броварського району, Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року, позов з урахуванням заяви від 19.03.2014 року № 14/3-КГС-14 про збільшення позовних вимог задоволено частково, зокрема: визнано за ЗАТ „Нові процеси та апарати" права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: вул. Ігорева, 8, смт Калинівка, Броварського району, Київської області, а саме: адміністративний корпус (матеріал стін будівель та споруд: цегла, залізобетон; літера за планом земельної ділянки „А"; загальною площею 1179,8 м2), виробничий корпус (матеріал стін будівель та споруд: цегла, залізобетон; літера за планом земельної ділянки „Б";загальною площею 2223,6 м2), гараж (матеріал стін будівель та споруд: цегла; літера за планом земельної ділянки „В"; загальною площею 306,8 м2), трансформаторну підстанцію (літера за планом земельної ділянки "Г"), огорожу (літера за планом земельної ділянки „N") та витребування з чужого незаконного володіння ТОВ „Медико-фармацевтична компанія „Рідан-Інжиніринг" на користь ЗАТ „Нові процеси та апарати" будівлі, споруди майнового комплексу, які знаходяться за адресою: вул. Ігорева, 8, смт Калинівка, Броварського району, Київської області; у решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, господарські суди виходили з того, що право власності на спірне майно було зареєстроване за відповідачем на підставі мирової угоди, яка на даний час втратила юридичну силу, а відтак не підлягає виконанню та не впливає на права і обов'язки сторін, як наслідок вимога позивача про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованою.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 року рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року у справі № 911/240/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Скасовуючи вищевказані судові рішення, Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначив, що місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 22 ГПК України після початку розгляду справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання, прийнято до розгляду інший позов, предметом якого є, зокрема, вимога визнати право власності ЗАТ „Нові процеси та апарати" на спірне майно з підстав втрати документа, який засвідчує право власності цієї особи на майно, що є предметом спору за віндикаційним позовом.

Крім того, господарськими судам не надано правової оцінки доводам відповідача про наявність рішення господарського суду, яке набрало законної сили, з такого ж спору, а саме: постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року у справі № 9/249-08, якою відмовлено у задоволенні позову ЗАТ „Нові процеси та апарати" до ТОВ „Медико-фармацевтична компанія „Рідан-Інжиніринг", КП Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

У відповідності до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду в суді першої інстанції залишено без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 19.03.2014 року № 14/3-КГС-14, а розгляд справи здійснювався виходячи із вимог, викладених в позовній заяві від 27.01.2014 року №13/3-КГС, за результатами розгляду яких, рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення мотивоване безпідставністю позивних вимог у зв'язку відсутністю в матеріалах справи належних доказів наявності станом на момент розгляду справи у позивача права власності на спірне нерухоме майно.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ЗАТ „Нові процеси та апарати" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 року про відмову у позові про витребування майна з незаконного володіння, розглянути позовні вимоги в повному обсязі включно з вимогою про визнання права власності та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на його невідповідність фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року колегією суддів у складі: головуючий-суддя Остапенко О.М., судді: Шипко В.В., Верховець А.А. апеляційну скаргу ЗАТ „Нові процеси та апарати" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.04.2015 року за участю повноважних представників сторін.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 07.04.2015р. оголошено перерву до 28.04.2015р.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою суду від 28.04.2015 року продовжено строк розгляду спору та оголошено у справі перерву до 19.05.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України.

За клопотанням позивача у відповідності до ст. 81-1 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представники позивача в судовому засіданні 19.05.2015 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 року скасувати, розглянути позовні вимоги в повному обсязі включно з вимогою про визнання права власності та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 року - без змін.

19.05.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ЗАТ „Нові процеси та апарати" слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, однією з підстав для скасування постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 року рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2014 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року стало порушення місцевим судом вимог ст. 22 ГПК України щодо порядку прийняття заяви про збільшення позовних вимог від 19.03.2014 року № 14/3-КГС-14, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову.

Залишаючи вказану заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що вона подана після початку розгляду справи по суті, що в свою чергу не узгоджується з правилами ст. 22 ГПК України.

Позивач в апеляційній скарзі не погоджується з даним твердженням суду, вважаючи, що заяву про збільшення позовних вимог подано до початку розгляду справи по суті, а тому судом в порушення ст.ст. 22, 62 ГПК України не розглянуті всі позовні вимоги у справі.

Переглядаючи правомірність залишення зазначеної вище заяви позивача без розгляду, колегією суддів встановлено наступне.

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13.03.2014 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 13.03.2014 року №13/3-КГС-14, у якій позивач збільшив позовні вимоги та додатково до заявленого просив визнати його право власності на нерухоме майно.

Проте, 26.03.2014 року від позивача надійшов лист від 19.03.2014 року №15/4-КГС-14, в якому просив заяву від 13.03.2014 року №13/3-КГС-14 визнати недійсною, а замість неї додав заяву про збільшення позовних вимог від 19.03.2014 року №14/3-КГС-14, у якій позивач збільшив позовні вимоги та просив суд розглянути позовну вимогу в наступній редакції: визнати право власності позивача на нерухоме майно, а саме, будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: вул. Ігорева, 8, смт Калинівка, Броварського району, Київської області та витребувати з чужого незаконного володіння відповідача будівлі, споруди майнового комплексу та проектну, конструкторську, технологічну, експлуатаційну та іншу документацію згідно проекту, розробленого „Укргіпромезом", які знаходяться за адресою: вул. Ігорева, 8, смт Калинівка, Броварського району, Київської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абз.абз. 4, 5 п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення „додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач просить змінити саме предмет позову, а не збільшити кількісні показники заявлених раніше позовних вимог, оскільки вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно у позовній заяві від 27.01.2014 року №13/3-КГС заявлені не були. Отже, вказана заява позивача є заявою про зміну предмету позову.

Відповідно до абз. 3 п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст. 77 ГПК України.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 03.03.2014 року у справі № 911/240/14, завершено підготовку справи до розгляду, роз'яснено учасникам засідання їх права та обов'язки, розглянуто клопотання представника позивача, досліджено матеріали справи та докази, подані учасниками судового процесу, обговорено обставин справи.

Тобто, відомості, відображені у даному протоколі, свідчать про початок розгляду судом справи по суті.

Згідно абз. 3 п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

За таких обставин, враховуючи те, що заяву про збільшення позовних вимог від 19.03.2014 року №14/3-КГС-14 позивачем подано після початку розгляду справи по суті, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення вказаної заяви без розгляду, а тому апеляційна скарга з цих підстав залишається без задоволення.

Крім того, колегія суддів також не знаходить підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з наявністю постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року у справі № 9/249-08, якою було розглянуто справу між тими ж сторонами з того ж предмету спору і з тих же підстав, про що заявлено відповідачем у поясненнях від 19.01.2015 року №1, оскільки підстави позову у даній справі та у справі № 9/249-08 не є ідентичними та відрізняються з своїми ознаками.

Переглядаючи законність прийнятого місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15.03.1993 року Броварською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію акціонерного товариства „Десна" закритого типу.

Згідно установчого договору від 05.03.1993 року та ст. 2 статуту АТ „Десна" ЗТ, засновниками товариства виступили: Науково дослідна лабораторія базальтових волокон Інституту проблем матеріалознавства АН України (надалі за текстом НДЛБВ), Науково - виробниче колективне підприємство „Ноосфера" (надалі за текстом НВКП „Ноосфера"), Орендне підприємство „СПМК-2 Теплицятехмонтаж", Броварський завод порошкової металургії (надалі за текстом БЗПМ), Броварський завод будівельних конструкцій (надалі за текстом БЗБК), Мале підприємство „Десна", Управління внутрішніх справ Київської області, Броварське відділення АК „Промінвестбанк", ТОВ „ХАТРІ", Українське державне об'єднання „Украгролегконструкція".

06.02.1997 року на позачергових загальних зборах акціонерів АТ „Десна" ЗТ було прийнято наступні рішення: 1) визнано незаконним перебування у складі засновників МП „Десна"; 2) акції, що належали МП „Десна" (оскільки останнє було припинено, шляхом реорганізації у АТ „Десна" ЗТ) визнані власністю АТ „Десна" ЗТ; 2) переобрано керівний склад Товариства; 3) дані доручення Генеральному директору АТ „Десна" ЗТ налагодити роботу Товариства.

14.02.1997 року було проведено загальні збори акціонерів АТ „Десна" ЗТ, на яких прийнято наступні Рішення: 1) визнано недійсними позачергові загальні збори АТ „Десна" ЗТ проведені 06.02.1997 року; 2) реалізувати акції заявлені НДЛБВ та НВКП „Ноосфера" у зв'язку з невиконанням ними своїх зобов'язань щодо наповнення статутного фонду АТ „Десна" ЗТ; 3) збільшено статутний фонд АТ „Десна" ЗТ внаслідок додаткових внесків БЗПМ та БЗБК, а також дозволено здійснити додатковий внесок до статутного фонду ТОВ „ХАТРІ"; 4) введено до складу учасників АТ „Десна" ЗТ наступні юридичні особи: (1) АТ „КамАЗ-Україна" та Фермерське господарство „Журавушка"; 5) оплачені акції МП „Десна" (оскільки останнє було припинено, шляхом реорганізації у АТ „Десна" ЗТ) розподілено між засновниками АТ „Десна" ЗТ пропорційно до їх внесків у статутному фонді товариства; 6) задоволено заяву ГУ ВС в Київській області (правонаступник УВС Київської області) про вихід з АТ „Десна" ЗТ.

26.05.1997 року Броварською районною держаною адміністрацією зареєстровано зміни до Статуту та Установчого договору АТ „Десна" ЗТ на підставі Рішень загальних зборів акціонерів АТ „Десна" ЗТ від 14.02.1997 року, а саме товариство перейменовано у ЗАТ „Десна".

03.06.1998 року на загальних зборах ЗАТ „Десна" прийнято наступні рішення: 1) змінено склад учасників ЗАТ „Десна"; 2) затверджено нову редакцію Статуту ЗАТ „Десна" та установчого договору ЗАТ „Десна"".

09.04.1999 року Броварською районною державною адміністрацією Київської області, на підставі Рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ „Десна", було зареєстровано нову редакцію Статуту ЗАТ „Десна" та установчого договору ЗАТ „Десна". Відповідно до установчого договору ЗАТ „Десна" його засновниками виступають: ЗАТ „СПМК-2 Теплицятехмонтаж"; ВАТ „Теплицятехмонтаж"; ВАТ „Броварський завод будівельних конструкції"; ТОВ „ХАТРІ"; Філія відділення „Українського акціонерного комерційного промисловоінвестиційного банку „Промінвестбанк"; ЗАТ „КамАЗ-УКРАЇНА"; Фермерське господарство „Журавушка"; РВ ФДМУ по Київській області; ТОВ „Науково-інженерна медично-фармацевтична асоціація „Рідан".

Рішенням Арбітражного суду Черкаської області від 10.01.2000 року по справі № 05/3059, з врахуванням Постанови Арбітражного суду Черкаської області від 24.03.2000 року, були визнані недійсними доповнення до Статуту та Установчого договору ЗАТ „Десна" від 26.05.1997 року та 09.04.1999 року.

Окрім того, рішенням Арбітражного суду Черкаської області від 10.01.2000 року було встановлено наступні обставини: 1) при реорганізації МП „Десна" у АТ „Десна" ЗТ до складу останнього незаконно було введено МП „Десна"; 2) Рішення загальних зборів від 21.03.1997 року АТ „Десна" ЗТ повинні також вважатися недійсними; 3) до складу засновників ЗАТ „Десна" неправомірно введено ФГ „Журавушка" та ЗАТ „КамАЗ-Україна"; 4) неправомірно проведено безпідставне збільшення часток у статутному фонді АТ „Десна" ЗТ (наступних юридичних осіб: ЗАТ „БЗБК" з 6,12 до 49%, ВАТ „Теплицятехмонтаж" з 0,63% до 46% та зменшено долю TOB „ХАТРІ" з 0,57 до 0,02; 5) оскільки реєстрація Статуту ЗАТ „Десна" у новій редакції та внесення змін до установчого договору, зареєстрованих 09.04.1999 року базуються на змінах і доповненнях від 26.05.1997 року, які є незаконними, то і реєстрація від 09.04.1999 року визнано незаконним.

Розпорядженням Голови Броварської районної державної адміністрації Київської області від 01.03.2000 року, на виконання Рішення Арбітражного суду Черкаської області від 10.01.2000 року по справі № 05/3059, було визнано недійсними доповнення до Статуту та Установчого договору ЗАТ „Десна" від 26.05.1997 року та скасовано державну реєстрацію установчих документів в новій редакції від 09.04.1999 року.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 26.05.2000 року по справі № 041/265/67, Постанову Арбітражного суду Черкаської області від 24.03.2000 року по справі № 05/3059 залишено без змін.

Ухвалою Арбітражного суду Київської області від 20.02.2001 року по справі № 48/11б-2001 за заявою Державного акціонерного товариства „Придніпровські магістральні нафтопроводи" було порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ „Десна".

Постановою господарського суду Київської області від 06-11.11.2002 року у справі №48/11б-2001 ЗАТ „Десна" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

01.09.2004 року ухвалою господарського суду Київської області у справі № 48/11б-2001 затверджено мирову угоду між ліквідатором ЗАТ „Десна" (назву якого, згідно протоколу загальних зборів акціонерів АТ „Десна" ЗТ від 09.03.2007 року, було змінено на „Нові процеси та апарати"), головою комітету кредиторів та третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю „Медико-фармацевтична компанія „Рідан-Інжиніринг", а провадження по справі про банкрутство припинено.

Предметом мирової угоди від 27.08.2004 року є погашення кредиторських вимог кредиторів Третьою стороною - ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг". Згідно умов мирової угоди від 27.08.2004 року, в результаті погашення двох третин кредиторських вимог кредиторів ЗАТ „Десна", ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг" стає кредитором ЗАТ „Десна" та набуває право на отримання задоволення своїх вимог за рахунок майна ЗАТ „Десна".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону про банкрутство в редакції, яка була чинною на момент затвердження мирової угоди у справі № 48/11б-2001, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Частиною 2 ст. 37 вказаного вище закону визначено, що мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

З положень Закону про банкрутство вбачається, що мирова угода є правочином у розумінні Цивільного кодексу України, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що підлягає обов'язковому виконанню.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг" виконано зобов'язання за мировою угодою від 27.08.2004 року, затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001, щодо погашення кредиторських вимог ЗАТ „Десна", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів кредиторів ЗАТ „Десна", а саме: ФГ „Журавушка", ЗАТ „УМТТМ" та ПП „Василевс", у яких останні зазначили, що ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг" повністю погашено борг ЗАТ „Десна", у зв'язку з чим ФГ „Журавушка", ЗАТ „УМТТМ" та ПП „Василевс" претензій до ЗАТ „Десна" щодо погашення кредиторської заборгованості останні не мають.

Разом з тим, судом вірно встановлено, що станом на момент затвердження мирової угоди судом, заборгованість ЗАТ „Десна" перед ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг" становила 957 564,21 грн., що складало більше ніж 80% від загальної кредиторської заборгованості ЗАТ „Десна".

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було належним чином виконано зобов'язання за мировою угодою від 27.08.2004 року, затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001, у зв'язку з чим, відповідно до п.п. 2.5., 2.6. відповідач став кредитором ЗАТ „Десна" (назву якого в подальшому було змінено на „Нові процеси та апарати"), у якого виникло право отримати задоволення своїх вимог майном ЗАТ „Десна".

Разом з тим, п. 2.6. мирової угоди від 27.08.2004 року прямо визначено, що права власності на майно боржника - ЗАТ „Десна", третя особа - ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг" набуває з моменту задоволення двох третин грошових вимог Кредиторів та затвердження мирової угоди.

Як встановлено судом, вказаним пунктом мирової угоди від 27.08.2004 року не визначено ідентифікуючих ознак майна, на яке набуває право власності ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг". Проте, п. 2.5. передбачено, що ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг" після задоволення двох третин грошових вимог кредиторів та затвердження мирової угоди господарським судом, стає кредитором ЗАТ „Десна" на суму виконаних зобов'язань за мировою угодою.

Судом встановлено, що загальна сума кредиторської заборгованості ЗАТ „Десна" на момент затвердження мирової угоди від 27.08.2004 року судом складала 1 103 409,51 грн.

Таким чином, ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг" після виконання зобов'язань за мировою угодою мало право отримати задоволення своїх вимог, як кредитор ЗАТ „Десна", саме на відповідну суму кредиторських вимог.

Як встановлено судом, актом приймання-передачі від 04.09.2006 року, підписаним між ліквідатором ЗАТ „Десна" Тарасенком Т.П. та ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг", на виконання умов мирової угоди від 27.08.2004 року, затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001, відповідачу було передано нерухоме майно, а саме: адміністративний корпус загальною площею 1179,8 м2, виробничий корпус загальною площею 2223,6 м2, гараж загальною площею 306,8 м2, трансформаторна підстанція та огорожу, що знаходяться за адресою: Київська обл., Броварський район, смт Калинівка, вул. Ігорева, 8. Загальна вартість майна складає 1103 409,51 грн.

Факт перебування вказаного нерухомого майна у колективній власності позивача на момент передачі нерухомого майна підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 01.08.2003 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11832058 від 14.09.2006 року.

За наслідками дослідження доказів у справі, судом встановлено, що ТОВ МФК „Рідан-Інжиніринг" та ЗАТ „Десна" було належним чином виконано зобов'язання за мировою угодою від 27.08.2004 року, затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001.

На підставі даної мирової угоди за відповідачем було зареєстровано право власності на комплекс, який знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський район, смт Калинівка, вул. Ігорева, 8, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11867449 від 18.09.2006 року.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В матеріалах справи відсутні докази скасування ухвали господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001 чи визнання недійсною або розірвання мирової угоди від 27.08.2004 року, затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001.

За таких обставин, ухвала господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001 є чинною, а мирова угода від 27.08.2004 року - правомірною та дійсною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач на законних підставах набув право власності на нерухоме майно, а саме: адміністративний корпус загальною площею 1179,8 м2, виробничий корпус загальною площею 2223,6 м2, гараж загальною площею 306,8 м2, трансформаторна підстанція та огорожу, що знаходяться за адресою: Київська обл., Броварський район, смт Калинівка, вул. Ігорева, 8.

Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги про витребування майна з незаконного володіння Позивач зазначає, що постановою господарського суду Київської області у справі № 48/11б-01/19 від 17.12.2007 року заяву ЗАТ „Нові процеси та апарати" про перегляд постанови господарського суду Київської області від 06-11.11.2002 року за нововиявленими обставинами задоволено та скасовано постанову господарського суду Київської області від 06-11.11.2002 року, а провадження у справі № 48/11б-01/19 припинено у зв'язку відсутністю предмету спору, а враховуючи те, що ухвала господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001 була винесена після постанови господарського суду Київської області від 06-11.11.2002 року у справі № 48/11б-01/19, вказана ухвала втратила юридичну силу та не впливає на права і обов'язки сторін, у зв'язку з чим право власності на спірне майно Відповідач набув протиправно.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Київської області у справі № 48/11б-01/19 від 17.12.2007 року заяву ЗАТ „Нові процеси та апарати" про перегляд постанови господарського суду Київської області від 06-11.11.2002 року за нововиявленими обставинами задоволено та скасовано постанову господарського суду Київської області від 06-11.11.2002 року, а провадження у справі № 48/11б-01/19 припинено.

Таким чином, наразі постанова господарського суду Київської області від 06-11.11.2002 року у справі № 48/11б-01/19, якою було визнано ЗАТ „Десна" банкрутом, є скасованою.

Проте, суттєве значення для вирішення спору у даній справі має встановлення чинності ухвали господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001, оскільки саме вказаною ухвалою затверджено мирову угоду від 27.08.2004 року у справі № 48/11б-2001, на підставі якої і було зареєстровано за відповідачем право власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону про банкрутство в редакції, яка була чинною на момент затвердження мирової угоди у справі № 48/11б-2001, мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" 23.03.2012 року № 6, ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК України).

Як встановлено судом, жодних доказів скасування ухвали господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001 чи визнання недійсною або розірвання мирової угоди від 27.08.2004 року, затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі №48/11б-2001, сторонами суду не надано.

За таких обставин, ухвала господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі №48/11б-2001 є чинною.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ані положеннями Господарського процесуального кодексу України, ані положеннями Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено можливості втрати юридичної сили чи автоматичного скасування процесуальних документів суду (рішень, ухвал, постанов), які були прийняті судом після скасованих судом апеляційної чи касаційної інстанції рішення/ ухвали/ постанови місцевого господарського суду.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року у справі № 9/249-08, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 року у справі № 9/249-08, рішення господарського суду Київської області від 08.07.2008р. по справі № 9/249-08 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Як зазначено у вказаній постанові, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що скасування постанови про визнання банкрутом зумовлює втрату юридичної сили всіх ухвал, прийнятих при розгляді відповідної справи, оскільки позивачем доказів скасування ухвали господарського суду Київської області від 01.09.2004р. по справі № 48/11б-01 не надано. Крім того, в ст. 39 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено підстави для визнання недійсною мирової угоди, серед яких така підстава як скасування постанови про визнання боржника банкрутом відсутня.

З вказаними висновками Київського апеляційного господарського суду погодився і Вищий господарський суд України у постанові від 11.03.2009 року у справі № 9/249-08, зазначивши, що мирова угода у справі про банкрутство охоплює як процесуально-процедурні так і матеріальні норми цивільного права та є цивільно-правовою угодою (правочином). В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З огляду на те, що мирова угода у справі про банкрутство позивача недійсною не визнавалась та не розривалась у встановленому законом порядку, а ухвала господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/116-01, якою було затверджено дану мирову угоду, не скасована і є чинною, апеляційний господарський суд дійшов правомірних висновків про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання за ним права власності на спірне майно.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо чинності ухвали господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001, при наявності скасованої постанови господарського суду Київської області від 06-11.11.2002 року у справі № 48/11б-01/19, були встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року у справі № 9/249-08, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 року у справі № 9/249-08.

Позивач просить витребувати з незаконного володіння Відповідача на користь Позивача спірне нерухоме майно, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, мотивуючи це тим, що право власності позивача на спірне майно не припинено, а підстави для набуття відповідачем права власності на спірне майно відсутні.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказаними положення Цивільного кодексу України закріплено право саме власника майна на витребування відповідного майна від особи, яка без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Так, доказами права власності на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на спірне майно, докази реєстрації права власності тощо.

Як встановлено судом, власником спірного майна є ТОВ „Медико-фармацевтична компанія „Рідан-Інжиніринг", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.09.2013 року № 9019151. Право власності на вказане майно набуто відповідачем на підставі мирової угоди від 27.08.2004 року, затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2004 року у справі № 48/11б-2001. Натомість, в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують наявність права власності у позивача на спірне майно, яке останній просить витребувати від відповідача.

Згідно ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

В матеріалах справи відсутні докази припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно; доказів скасування реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно суду не надано.

За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності станом на момент розгляду справи у позивача права власності на спірне нерухоме майно, у зв'язку з тим, що право власності на вказане майно було набуто відповідачем на законних підставах, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Нові процеси та апарати" на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 року у справі № 911/240/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 року у справі № 911/240/14 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам.

4. Справу № 911/240/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 25.05.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.В. Шипко

А.А. Верховець