Ухвала

від 07.05.2015 по справі 821/20/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/20/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

- Вербицької Н.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участю: представник позивача - Іванов Р.А. (довіреність від 30.01.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривер-Транзит-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ривер-Транзит-Інвест» (далі - позивач, або ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, або ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003722200 від 01.12.2014.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням та довідкою про вручення повістки про виклик до суду (а.с.87, 96-97 т.2).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 13.11.2014 року № 1048/31-03-22-06 та наказу від 24.11.2014 року № 1391, виданого ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин із контрагентами-постачальниками ПП «Енергоукрпродукт» за березень 2014 року, ТОВ «Мицелия» за березень, квітень 2014 року та подальшої реалізації придбаних у контрагентів - постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності, за результатами якої складено акт № 397/21-03-22-06/38152256 від 24.11.2014 року (а.с.114-121 т.1).

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0003722200, яким ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 448664 грн., з яких за основним платежем 358931 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89733 грн. (а.с.13 т.1).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняте на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з лютого 2014 року по квітень 2014 року, на підставі договору № 8 від 20.02.2014 року з ТОВ «Каховка Протеїн Агро», договорів № ДГ-2ТР від 01.04.2013 року, № 10 ТР від 02.04.2014 року з ТОВ «Українська продовольча корпорація», договору від 01.04.2013 року № ДГ-2ТР з НВПП «Днепр-2», договору від 17.06.2013 року № 5 ТР з ОСОБА_4, ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест» здійснювало організацію перевалки зернових з сертифікованого зернового складу ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» на морські судна (а.с.129-207 т.1).

З метою виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест» укладено договори № 27-02/РТИ від 27.02.2014 року та № 28-02/РТИ від 28.02.2014 року з ТОВ «Енергопродукт» (а.с.100).

Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «Енергопродукт» здійснював перевезення автомобільним транспортом зернових з сертифікованих складів ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» до причалу № 22 по вул. Домобудівна, 11, м. Херсон та здійснювало завантаження зернових суднових барж, що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними (а.с.100-225 т.2).

Податкова інспекція не заперечує реальності відвантаження сільгосппродукції з сертифікованого зернового складу ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» на морські судна для відправки на експорт, та реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енергопродукт».

Зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з цього податку стали господарські операції позивача з ТОВ «Мицелия» згідно договору від 24.02.2014 року № 24/02 (а.с.108-109), відповідно до якого ТОВ «Мицелия» надавало позивачу послуги подачі та буксировки барж з вантажем до місця завантаження, перевалку вантажу з барж на морське судно, зачистку трюмів барж після відвантаження на морське судно.

Кожне завантаження баржі відповідно до умов п. 4.5 зазначеного договору оформлено актом завантаження баржі, в яких зазначено дата та час завантаження, місце завантаження, яке судно завантажено, його регістровий номер, яким чином здійснено завантаження та маса вантажу (а.с.25-99 т.1, 226-250 т.2, 1-51 т.3).

Також, факти надання послуг позивачу ТОВ «Мицелия» підтверджуються актами про організацію перевалювання вантажу, відомості яких кореспондуються з актами завантажування суден, з яких вбачається на яке безпосередньо судно здійснено перевалювання вантажу (а.с.14-24 т.1).

На підтвердження факту находження зазначених в актах надання послуг морських суден в акваторії Херсонського морського порту позивач надав суду лист капітана морського порту Херсонської філії ДП «Адміністрація Морських портів України» № 26-08-09/637 від 17.12.2014 року, в якому зазначено вантожоємкість морських суден (а.с.101 т.1).

Також, на підтвердження можливостей контрагента позивача виконувати взяті на себе зобов'язання щодо подачі та буксировки барж з вантажем до місця завантаження та перевалки вантажу з барж на морські судна позивач надав до суду договори № 24-02/14 від 24.02.2014 року та № 06-01/14 від 06.01.2014 року, укладені між ТОВ «Мицелия» та ТОВ «Херсонська Стивидорна Компанія», за умовами яких ТОВ «Херсонська Стивидорна Компанія» надала ТОВ «Мицелия» баржі для навантаження та послуги вантажно-розвантажувальних робіт плавкраном «ПК 3-63», а також додаткові угоди, укладені між позивач та ТОВ «Каховка Протеїн Агро», ТОВ «Українська продовольча корпорація», ОСОБА_4, за змістом яких зазначені підприємства надали позивачу право на використання з метою здійснення завантаження зернових портального крану № И2205, орендованого ТОВ «Енергопродукт», та суднових барж ТОВ «Мицелия» (а.с.59-61 т.2, 52-60 т.3).

Використання вказаних засобів навантаження підтверджується і наявними в матеріалах справи актами завантаження баржі.

Крім того, згідно листа капітана морського порту Херсонської філії ДП «Адміністрація Морських портів України» № 26-08-09/638 від 17.12.2014 року, суднові баржі, за допомогою яких безпосередньо і здійснювалась спірна перевалка вантажу були зареєстровані в порту м. Херсон та знаходяться на реєстраційному обліку по теперішній час, що, також підтверджується наданими класифікаційними свідоцтвами суднових барж (а.с.103-107 т.1).

Окрім того, на підтвердження виконання умов вказаного договору та правомірності формування податкового кредиту позивачем надані податкові накладні, виписані ТОВ «Мицелия» (а.с.208-218 т.1).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Мицелия» позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за березень та квітень 2014 року.

Розрахунки між СГД за отриманий товар проводились у безготівковій формі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем документально підтверджено, що придбані у ТОВ «Мицелия» послуги дійсно були в реальності, без цих послуг зернопродукція не могла бути завантажена в морські судна та вивезена на експорт.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, відповідач, також, не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Мицелия» у податкового органу не виникло жодних претензій, як до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту позапланової виїзної перевірки контрагента - постачальника ТОВ «Мицелия» від 20.06.2014 року № 224/21-03-22-05/38480928 за період з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року, складеного ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області (а.с.231-244 т.1), не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт перевірки контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту акту позапланової виїзної перевірки контрагента - постачальника ТОВ «Мицелия» від 20.06.2014 року № 224/21-03-22-05/38480928 за період з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року, складеного ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, який був використаний відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично став підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, під час проведення зазначеної перевірки відносини, що виникли між позивачем та його контрагентом не досліджувались перевіряючими.

Висновки вказаного акту ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників контрагента позивача маються підприємства з ознаками фіктивності, а також виключно на аналізі податкової звітності вказаного суб'єкта господарювання, без дослідження взаємовідносин зазначеного підприємства, зокрема, з позивачем.

Тобто, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які в подальшому і стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації щодо його контрагента, висновках податкового органу щодо відсутності у вказаного підприємства виробничих можливостей на здійснення господарської діяльності, а також на тому, що в ланцюгах постачальників контрагента позивача маються підприємства з ознаками фіктивності.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест» та відсутність у позивача, як покупця послуг, права на податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом, а також відображено в акті спірної перевірки.

Про те, що ТОВ «Мицелия» працює, знаходиться за юридичною адресою, надає документи для перевірки податковій інспекції свідчить й акт позапланової виїзної перевірки контрагента ТОВ «Мицелия» від 20.06.2014 року № 224/21-03-22-05/38480928 за період з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року.

Щодо посилань апелянта, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, на відсутність у контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку останнього, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що вказані доводи відповідача спростовуються наданими позивачем доказами на підтвердження можливостей контрагента позивача виконувати взяті на себе зобов'язання щодо подачі та буксировки барж з вантажем до місця завантаження та перевалки вантажу з барж на морські судна, а саме доказами взяття ТОВ «Мицелия» в оренду суднових барж та плавкранів, за допомогою яких останнім надавались позивачу послуги з перевалки зернових, доказами реєстрації вказаних барж у порту м. Херсон (а.с.59-61, 102-107 т.1, 52-60 т.3).

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках акту перевірки контрагента позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривер-Транзит-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /Ю.В. Яковлев/

Суддя: /Н.В.Вербицька/