Ухвала

від 19.05.2016 по справі 821/20/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/27066/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривер-Транзит-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ривер-Транзит-Інвест» (далі - позивач, ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 01.12.2014 року № 0003722200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 358931,00 грн. та штрафними санкціями 89733,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт придбання товару, надання послуг, що є підтвердженням їх реальності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними.

Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області змінено правонаступником Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, не надають йому право на формування податкового кредиту.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

На підставі направлення від 13.11.2014 року № 1048/31-03-22-06 та наказу від 24.11.2014 року № 1391, виданого ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин із контрагентами-постачальниками ПП «Енергоукрпродукт» за березень 2014 року, ТОВ «Мицелия» за березень, квітень 2014 року та подальшої реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності, за результатами якої складено акт № 397/21-03-22-06/38152256 від 24.11.2014 року (а.с.114-121 т.1).

У зазначеному акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження сум податку на додану вартість у березні 2014 року у розмірі 250952 грн., у квітні 2014 року у розмірі 107979 грн., всього на загальну суму ПДВ 358931 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0003722200, яким ТОВ «Ривер-Транзит-Інвест» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 448664 грн., з яких за основним платежем 358931 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89733 грн. (а.с.13 т.1).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач був організатором перевалки сільгосппродукції з сертифікованого зернового складу ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» на морські судна для відправки на експорт, для цього позивач уклав договори з ТОВ «Енергопродукт» та ТОВ «Мицелия». ПП «Енергоукрпродукт» здійснювало перевезення автомобільним транспортом зернових з сертифікованих складів «Агро-Транзит-Інвест» та здійснював завантаження зерновими судових барж. ТОВ «Мицелия», згідно договору від 24.02.2014 року № 24/02, надавало позивачу послуги подачі та буксировки барж з вантажем до місця завантаження, перевалку вантажу з барж на морське судно, зачистку трюмів барж після відвантаження на морське судно.

На підтвердження можливостей ТОВ «Мицелия» виконувати взяті на себе зобов'язання щодо подачі та буксировки барж з вантажем до місця завантаження та перевалки вантажу з барж на морські судна позивач надав до суду договори № 24-02/14 від 24.02.2014 року та № 06-01/14 від 06.01.2014 року, укладені між ТОВ «Мицелия» та ТОВ «Херсонська Стивидорна Компанія», за умовами яких ТОВ «Херсонська Стивидорна Компанія» надала ТОВ «Мицелия» баржі для навантаження та послуги вантажно-розвантажувальних робіт плавкраном «ПК 3-63», а також додаткові угоди, укладені між позивач та ТОВ «Каховка Протеїн Агро», ТОВ «Українська продовольча корпорація», ОСОБА_1, за змістом яких зазначені підприємства надали позивачу право на використання з метою здійснення завантаження зернових портального крану № И2205, орендованого ТОВ «Енергопродукт», та суднових барж ТОВ «Мицелия».

В той же час, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки та не спростовано доводи відповідача про те, що позивач вже укладав аналогічні договори безпосередньо з ТОВ «Херсонська Стивидорна Компанія» та іншими суб'єктами господарювання без залучення третіх осіб з меншою ціною договору, а тому позивачем належним чином не підтверджено економічну доцільність при укладанні спірних договорів.

В даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів послуг, судам попередніх інстанцій слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників щодо можливості виконання обумовлених договорами поставок як самостійно позивачем так і його контрагентами, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді послуги отримано від вказаних у первинних документах постачальників.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь.

Також, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів (послуг) та відображення їх у бухгалтерському обліку, не перевірено подальше використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням положень статті 159 КАС України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2015 року у справі № 821/20/15-а - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.М. Лосєв

А.О. Рибченко