cpg1251
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/14078/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Муравйова О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 року
у справі № 826/20255/14
за поданнямДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві доПриватного підприємства «Іском Сервіс» простягнення податкового боргу
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ) звернулась з поданням до Приватного підприємства «Іском Сервіс» (далі по тексту - відповідач, ПП «Іском Сервіс») про стягнення податкового боргу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року відмовлено повністю у задоволенні подання.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити в повному обсязі.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг ПП «Іском Сервіс» виник у зв'язку із самостійним нарахуванням податкових зобов'язань у податковій декларації з податку на прибуток підприємства та податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Іском Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинах із ТОВ «Альфа-Тек», за результатами якої складено акт від 12.09.2013 року № 1267/26-58-22-08-11/35489645.
На підставі висновків викладених в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2013 року № 0006652208, яким ПП «Іском Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 078 785, 00 грн. за основним платежем та 269 696, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0006642208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 027 414, 00 грн. за основним платежем та 256 853, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
На підставі вищевказаних податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду з поданням про стягнення з ПП «Іском Сервіс» податкового боргу.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні подання ДПІ виходив з того, що податковий борг на час розгляду справи є неузгодженим.
Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Статтею 95 ПК України зокрема передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) зокрема передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо, зокрема, його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні подання ДПІ суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 року, у справі № 826/3042/14 відмовлено повністю у задоволенні позову ПП «Іском Сервіс» до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 року № 0006652208 та № 0006642208.
В свою чергу, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 року вищевказані судові рішення скасовано, а справу № 826/3042/14 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відмовляючи у задоволенні подання, суди послались на вищевказане рішення суду. Однак, його копія взагалі відсутня в матеріалах справи.
Також, судами першої та апеляційної інстанції не було обґрунтовано та надано належної правової оцінки обставинам даної справи: вирішуючи спір, суди обмежились посиланням на ст. 72 КАС України, при цьому, не дослідили що сума податкового боргу ПП «Іском Сервіс» виникла не лише на підставі нарахованих ДПІ грошових зобов'язань за рішенням суду, а й на підставі самостійно нарахованих та узгоджених ПП «Іском Сервіс» грошових зобов'язань згідно поданих податкових декларацій.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до вимог ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено,що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до вимог п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 - Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 19.05.2015 |
Оприлюднено | 27.05.2015 |
Номер документу | 44376645 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Вербицька О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні