Ухвала

від 19.05.2015 по справі 817/1736/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/63971/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В., за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - Рокуня С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р.

у справі № 817/1736/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Еко»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Еко» (далі - позивач, ТОВ «Комфорт-Еко») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0001822342 від 10.06.2011 року на суму 393 522, 44 грн. - основного платежу та 98 380, 80 грн. - штрафних санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0001832342 від 10.06.2011 року на суму 503 080, 00 грн. - основного платежу та 117 644, 00 грн. - штрафних санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0000851742 від 15.06.2011 року на суму 8338, 73 грн. - основного платежу та 2084, 68 грн. - штрафних санкцій. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівному, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Комфорт-Еко», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Рівному проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Комфорт-Еко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт №691/23-100/31830396 від 31.05.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.4.1.1, пп.4.1.2, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 4 кв. 2009 р. в сумі 8133 грн. та донараховано податок на прибуток в сумі 394 060 грн., в тому числі за 3-4 квартали 2009 року в сумі 314 190 грн., за 2010 рік в сумі 79 870 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ на суму 535 588 грн.; п.1.2, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» пп.20.2 ст.20, пп. «а» пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1, пп. 164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.1.1 п. 169.1, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, розділу IV, абз.7 п.1 розділу XIX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: утриманий та не перерахований до бюджету податок в сумі 8338,73 грн. та не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 7 594,62 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001822342 від 10.06.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 492 575,00 грн., в тому числі на 394 060,00 грн. за основним платежем, на 98 515,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001832342 від 10.06.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 661 359,00 грн., в тому числі на 535 588,00 грн. за основним платежем, на 125 771,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000851742 від 15.06.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 18 192,88 грн., в тому числі на 12 933,35 грн. за основним платежем та на 2 259,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, в незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до пункту 8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 426, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з пунктом 9 цього Положення первісна вартість запасів, що придбані за плату, складається, зокрема, з ціни договору без ПДВ, транспортно-заготівельних витрат, суми ввізного мита, інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Таким чином, витрати підприємства на оренду приміщень під склад, магазин, склад-магазин для товарів, транспортно-заготівельні витрати, витрат на оплату праці збільшують балансову вартість таких товарів і беруть участь при веденні податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у порядку, встановленому п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при співставленні показників оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20,22,26 ТОВ «Комфорт-Еко» з показниками додатку К1/1 до декларації по податку на прибуток підприємств за 2009 -2010 року вбачається, що вказані показники відповідають один одному.

Так, за 2009 рік балансова вартість запасів на початок звітного періоду становила 802426 грн., що відповідає сукупним показникам оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20,22,26. Відповідно, на кінець звітного періоду 2009 р. має місце відповідність суми 796620 грн. балансової вартості запасів задекларованих позивачем та даними оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20,22,26.

В 2010 році на початок звітного періоду балансова вартість запасів становила 796620 грн., а на кінець звітного періоду 1546465 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку позивача.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем сум балансової вартості запасів, що призвело до заниження сум валових доходів по податку на прибуток підприємств, є необґрунтованими.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем отримано безпроцентну позику від Омельчука В.П. на суму 88100 грн. Згідно висновків податкового органу, вказана сума залишилася неповернутою на кінець звітного періоду.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи, на кінець звітного періоду для Омельчука В.П. було виплачено суму поворотної фінансової допомоги, що підтверджено видатковим касовим ордером № 80 від 31.12.2010 року.

Таким чином, висновки податкового органу про наявність непогашених на кінець звітного періоду сум фінансової допомоги в розмірі 88100 грн. є безпідставними.

З акта перевірки вбачається, що по рядку 01.1 декларацій «доходи від продажу товарів, робіт, послуг» встановлено заниження валового доходу на 331 936 грн. та завищення валового доходу на 238 372 грн. Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів. В порушення вказаної норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податків невірно обраховано та задекларовано валові доходи в частині отриманих авансів від операцій з будівництва очисних споруд господарських, побутових та стічних вод, а також реалізації комплектуючих до них.

Так, за даними бухгалтерського обліку (головної книги) за друге півріччя 2009 р. дохід від реалізації склав 3 360 854 грн. (Дт 36 рахунку з врахуванням авансів), за даними декларації - 3 599 226 грн., тобто позивачем завищено задекларовані валові доходи за вказаний період на 238 372 грн.

За даними бухгалтерського обліку (головної книги) за 2010 р. дохід від реалізації склав 6 987 993 грн. (Дт 36 рахунку, з врахуванням авансів), за даними декларації 6 656 057 грн., тобто позивачем занижено задекларовані валові доходи на 331 936 грн.

Водночас, як встановлено судами, з показників оборотно-сальдової відомості по рахунку 36 за 2010 р. та оборотно-сальдової відомості по рахунку валові доходи за 2010 р. вбачається співставлення з показниками декларації по податку на прибуток підприємств за вказаний період. Розбіжностей виявлено не було.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем валових доходів в 2010 році на суму 331 936 грн. є безпідставним.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що в 2010 році ТОВ «Комфорт-Еко» було допущено порушення пп. 7.3.5, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у не обранні підприємством методу оцінки балансової вартості іноземної валюти та не ведення її обліку.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Судами встановлено, що балансова вартість іноземної валюти становить 544992 грн., що є більшою від суми реалізації 544039 грн., а, отже, результат від вказаних операцій є негативним та не має наслідком виникнення об'єкта оподаткування.

Також, як вбачається з акта перевірки, в 2 кварталі 2009 року позивачем було завищено валові витрати згідно податкового уточнюючого розрахунку на суму 515301 грн., що складаються з витрат попередніх періодів.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені платником податку в зв'язку із проведенням спільної діяльності, перевищують доходи, отримані від таких операцій, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх податкових періодів від такої спільної діяльності протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Підпунктом 6.2 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

Згідно п. 22.4 Перехідних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Як вбачається з оборотно-сальдових відомостей по рахунках 39 «Витрати майбутнiх перiодiв» та 91 «Загальновиробничі витрати» становить 1233855,33 грн., а, отже, ТОВ «Комфорт-Еко» мало право збільшувати валові витрати майбутніх періодів на вказану суму.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Харлем», ТОВ «Рівнеметалобуд», ТОВ «Крамбекс», ТОВ «Прайм-Дівелопмент» укладалися договори на постачання товарно-матеріальних цінностей.

Виконання договорів між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Крім того, ТОВ «Криворожбуд» виконало на замовлення ТОВ «Комфорт-Еко» будівельно-монтажні роботи по влаштуванню біоплато на станції очищення стічних вод.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковою накладною, платіжними дорученнями, актом здачі-прийняття робіт тощо.

Також судами встановлено, що матеріали та обладнання закуповувалися позивачем у контрагентів для виготовлення технологічного обладнання та монтажу очисних споруд на об'єктах. Крім того, ТОВ «Криворожбуд» виконувало роботи по влаштуванню біоплато на очисних спорудах. В якості основного матеріалу для біоплато використовувалась геомембрана, а оскільки у працівників ТОВ «Комфорт-Еко» не має досвіду роботи з даним матеріалом, то до виконання робіт було залучено ТОВ «Криворожбуд».

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо визначення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8 338,73 грн. - основного платежу та 2 084,68 грн. - штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у ТОВ «Комфорт-Еко» податок з доходів фізичних осіб складав 62 571,09 грн., а фактично перераховано до бюджету 54 232,36 грн. В розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Комфорт-Еко» утриманий, але не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб складає 8 338,73 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій, для правильно вирішення справи, необхідно встановити, як саме податковим органом проводилося визначення та нарахування ТОВ «Комфорт-Еко» податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення в частинні 8 338,73 грн. у зв'язку з тим, що податковим органом повинна була виставлена позивачу податкова вимога.

Відповідно до п.п. 54.3.5 ст. 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що у податкового органу за наслідками проведеної перевірки виникає обов'язок самостійно визначити суму грошового зобов'язання, якщо податковим агентом утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0000851742 від 15.06.2011 р. в частині 8 338,73 грн. - основного платежу та 2 084,68 грн. - штрафних санкцій., а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд. В іншій частині постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. підлягають залишенню без змін.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

2.Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0000851742 від 15.06.2011 р. в частині 8 338,73 грн. - основного платежу та 2 084,68 грн. - штрафних санкцій.

3.В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. залишити без змін.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов