Ухвала

від 20.05.2015 по справі 2а-2253/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/32225/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду

від 24 квітня 2012 року

у справі №2а-2253/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Н.Т.» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Н.Т.» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Т.Н.Т.») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 вересня 2010 року №0007032312/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято рішення про задоволення позову.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01 вересня 2010 року по 06 вересня 2010 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Т.Н.Т» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з гр. Артюхом В.О. за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої 06 вересня 2010 року складено акт №2378/23-12/30867158 (далі по тексту - Акт перевірки).

У зв'язку з виявленням за наслідками проведення контрольного заходу допущення позивачем порушення вимогу підпункту 2.3 пункту 2 та підпункту 3.5 пункту 3 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі по тексту - Положення №637), відповідач, керуючись положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу» та згідно з абзацом 2 статті 1 указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95, 16 вересня 2010 року виніс рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №007032312/0 в розмірі 944000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що підпис на видатковому касовому ордері виконаний не особою, яка зазначена у графі - отримувач коштів, що було встановлено в межах кримінальної справи № 49-2768 Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Крім того, судом не взяті до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем строків, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України, оскільки недійсність підпису в касовому ордері №1 від 04 січня 2008 року встановлена в 2010 році після проведення судово-почеркознавчих експертиз в рамках кримінальної справи №49-2768.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про помилковість такої позиції та погоджується із підставами скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

04 січня 2008 року між позивачем та громадянином Артюхом В.О. було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д8-1, відповідно до якого останній зобов'язався продати цінні папери ВАТ «ХНДПКІ «Енергопроект», а ТОВ «Т.Н.Т.» сплатити грошові кошти в розмірі 497000 грн. (без ПДВ).

На виконання вказаного договору 23 січня 2008 року складено Акт приймання-передачі цінних паперів, яким підтверджується здійснення передачі продавцем покупцю акцій в кількості 609528 шт.

Розрахунок за придбані акції позивач провів готівкою, що підтверджується видатковим касовим ордером № 1 від 04 січня 2008 року на суму 497000 грн. (без ПДВ).

Підпунктом 3.5 пункту 3 Постанови № 637 передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), викорисовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Разом з тим, відповідно до експертного висновку № 5925, наданого в межах кримінальної справи № 49-2768 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертних ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, підпис від імені гр. Артюха В.О., відображення якого здійснено на копії видаткового касового ордеру № 1 від 04 січня 2008 року та розміщено в графі «підпис» виконаний не гр. Артюх В.О., а іншою особою.

Саме посилаючись на зазначений експертний висновок податковий орган дійшов висновку про непідтвердження видачі готівки з каси підписом одержувача, що відповідно до приписів підпункту 7.24 пункту 7 Положення №637 стало підставою для додавання відповідної суми до залишку готівки в касі та нарахування штрафних санкцій за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі.

Водночас, перевіряючи правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що податковий орган при застосуванні штрафу вийшов за межі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених нормами Господарського кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ГК України).

Так, відповідно до статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено статтею 250 ГК України, згідно положень якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Положення №637, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим мав право прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 ГК України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 липня 2012 у справі № 21-147а12.

З наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції доречно наголосив на тому, що штрафні (фінансові) санкції застосовано поза межами річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого нормою, що вказує на необхідність скасування рішення податкового органу.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 24 квітня 2012 року та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційних скарг не спростовується.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі №2а-2253/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна