Ухвала

від 05.08.2009 по справі 2а-11057/08/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                    Суддя-доповідач

- Міронова Г.М.

                                                                                                       Головуючий

у 1 інстанції - Могильницький М.С.         

Україна

   ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД     

УХВАЛА

Іменем

України

05 серпня 2009 року                                   справа №

2-а-11057/08\0507

зал судових засідань № 7 у

приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк,

бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького

апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                           Міронової

Г.М.

суддів:                                                

Сухарька

М.Г., Білак С.В.

при

секретарі

Асєєвій

Я.В.

Розглянувши  За участю  Представника

позивача  апеляційну скаргу  на постанову  від  у адміністративній

справі  за позовом  до   про 

у

відкритому судовому засіданні  

ОСОБА_1 -  за

довіреністю  ОСОБА_2  Донецького окружного

адміністративного суду  25 травня 2009 року  № 2-а-11057/08  ОСОБА_2  Державної митної

служби України, Східної митниці, Східної регіональної митниці  визнання

протиправним та незаконним звільнення ОСОБА_2, зобов'язання Державної митної

служби України поновити ОСОБА_2 на роботі у займаній до звільнення посаді та

про стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_2 заробітної

плати за весь час вимушеного прогулу, 

ВСТАНОВИЛА:

У травні

2008 року  позивач звернувся до суду із

вищевказаним позовом, який було уточнено під час судового розгляду справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог

ОСОБА_2  зазначив, що наказом Донбаської

регіональної митниці № 260-к від 18 листопада 2002 року його було прийнято на

посаду інспектора. Позивач зазначає, що за час праці у системі митних органів

України мало місце неодноразове перейменування митної структури, у зв'язку із

чим останній неодноразово вимушений був переходити з однієї митної структури до

іншої. Наказом Східної регіональної митниці № 8-к від 29 грудня 2006 року

ОСОБА_2 був прийнятий на посаду головного інспектора митного поста

"Донецьк-аеропорт" в порядку переводу з Донецької митниці. Наказом

Державної митної служби України № 339 від 24 липня 2007 р. позивачу присвоєно

спеціальне звання "Інспектор митної служби І рангу". Позивач вказує

на те, то фактично усі ці роки мала місце лише зміна назви Донбаської

регіональної митниці на Донецьку митницю, з Донецької митниці на Східну регіональну

митницю, тобто, на думку позивача, неодноразово проводилась реорганізація.

Наказом Державної митної служби України № 61 від 29 січня 2008 р. проголошено,

нібито, за твердженням позивача, про ліквідацію Східної регіональної митниці.

На виконання даного наказу Державною митною службою України видано наказ №

665-к від 25 квітня 2008 року, яким позивача звільнено із займаної посади з 30

квітня 2008 року за  п. 1 ст. 40 КЗпП

України у зв'язку із ліквідацією Східної регіональної митниці. На підставі даного

наказу в трудовій книжці позивача зроблено запис про звільнення з 30 квітня

2008 року у зв'язку із ліквідацією Східної регіональної митниці. Позивач

вважає, що його звільнення проведено з порушеннями діючого законодавства

України. Так, на думку позивача, ліквідації Східної регіональної митниці не

було, а мало місце реорганізація митниці. В порушення вимог чинного

законодавства України щодо ліквідації підприємств, установ, організацій, не

виконані в повному обсязі необхідні процедури щодо ліквідації.

Юридична

адреса Східної митниці не змінена, остання розташована у тому ж

адміністративному будинку, де знаходилась Східна регіональна митниця. Майно

Східної регіональної митниці (основні та оборотні засоби, які знаходились на її

балансі) не вилучалися, а зазначене майно безпосередньо перейшло у ведення

Східної митниці. Структурні підрозділи Східної митниці, її функції та

повноваження, її Положення, штатний розклад залишились тими самими, що були у

Східної регіональної митниці, тобто без змін. Функції та зона діяльності

Східної митниці, у тому числі митного поста '"Донецьк-аеропорт",

залишились без змін. Посада головного інспектора митного поста

"Донецьк-аеропорт" залишились у Східній митниці без змін, тобто не

ліквідована. Функціональні обов'язки цієї посадової особи, також залишені без

змін. Відповідно до п. 12 наказу від 29 січня 2008 року, Східна митниця

визначена правонаступником Східної регіональної митниці в частині видачі

довідок про заробітну плату для перерахування пенсій. Але, зазначає позивач,

діючим законодавством не передбачено право Державної митної служби України на

встановлення часткового правонаступництва. Відповідно до Порядку подання та

оформлення документів про призначення пенсій, а також листа Пенсійного Фонду

України № 1464/09-10 від 13 вересня 2007 року, такі довідки надаються

правонаступниками ліквідованого підприємства або державними архівними

установами. Таким чином, як вважає позивач, відбулася фактична реорганізація

Східної регіональної митниці у Східну митницю. Позивач вважає, що Державною

митною службою України, в порушення вимог ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 Кодексу Законів

про працю України (надалі - КЗпП України), йому не запропоновано ніякої посади,

а отже, відповідачем порушено порядок звільнення, який передбачений чинним

законодавством України. Крім того, на думку позивача, відповідачем порушені

вимоги ст. 42 КЗпП України щодо переваги залишення на роботі осіб, у яких в

сім'ї немає інших працівників із самостійним заробітком. Позивач зазначає, що в

складі його сім'ї відсутні особи, крім нього, які мали та мають самостійний

заробіток.

З

огляду на наведене, позивач вважає своє звільнення протиправним та просить

задовольнити позовні вимоги. Крім того, під час судового розгляду справи

представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно

до якої просить суд визнати протиправним та незаконним звільнення позивача,

зобов'язати Державну митну службу України  поновити його на роботі у займаній до

звільнення посаді та стягнути з Державної митної

служби України

 на його користь  заробітну плату за весь час вимушеного

прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня

2009 року у задоволенні позову   ОСОБА_2 до Державної

митної служби України, Східної митниці, Східної регіональної митниці  було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач  подав апеляційну скаргу, в якій просить

скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким

задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

              Представник відповідача в

судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав

відповідні пояснення.

    Позивач до суду не з'явився, був

повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 статті 196 Кодексу

адміністративного судочинства України колегія суддів не вбачає перешкод для

розгляду справи за відсутністю осіб, що беруть участь у справі.

    Заслухавши доповідь

судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за

необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення -   без змін, з наступних підстав.   

Судом першої інстанції були

встановлені певні обставини, які суд дослідив та, зробивши системний аналіз,

дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог Митного кодексу

України, Положення про Державну митну службу України, затвердженим постановою

Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року № 940 (зі змінами), Державною

митною службою України на підставі наказу від 29.01.2008 року № 61 «Про

ліквідацію митних органів», Східну регіональну митницю було ліквідовано. Цей

наказ було видано з метою оптимізації структури митних органів, їх

географічного розташування з урахуванням результатів функціонування в митних

органах уніфікованих митних технологій для забезпечення раціонального

використання кадрового потенціалу та матеріально-фінансових ресурсів.

Колегія

суддів зазначає, що виходячи з положень статті 104 Цивільного кодексу України

та статті 59 Господарського кодексу України ліквідацією юридичної особи є факт

її припинення за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів без

правонаступництва інших юридичних осіб.

Пунктом

6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 118,

встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він

присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

У разі перетворення юридичної особи

за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

В інших випадках припинення

юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам

забороняється.

Крім цього, згідно з частиною 2

статті 104 Цивільного кодексу України та абзацу п'ятого частини 6 статті 59

Господарського кодексу України юридична особа вважається ліквідованою з дня

внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З

огляду на викладене, новостворена юридична особа - Східна митниця має

ідентифікаційний код 35793589, а ліквідована Східна регіональна митниця -

34667116.

Колегія суддів звертає увагу

апелянта на те, що головним критерієм розмежування випадків припинення

юридичної особи, окрім самого рішення про її припинення, є також законодавчо

встановлені та закріплені процедури з реалізації цього рішення. Зазначені

процедури викладені в загальному Плані заходів на виконання наказу Державної

митної служби України від 29.01.2008 року № 61, затвердженого першим

заступником Голови Державної митної служби України від 12.02.2008 року.

Отже, що стосується новоствореної

Східної митниці, то вона відрізняється від ліквідованої Східної регіональної

митниці, оскільки вона позбавлена контрольно-розпорядчих функцій щодо

підпорядкування їй митних органів регіону, які на сьогодні безпосередньо

підпорядковані Державній митній службі України.

Східна митниця не має статусу

регіональної митниці - вона не має і не може мати у своєму підпорядкування

інших митних органів, здійснює свою діяльність тільки в межах визначеної для

неї зони діяльності. Штатний розпис новоствореної Східної митниці за своєю

структурою та кількістю посад не є тотожним штатному розпису Східної

регіональної митниці.

Східну

регіональну митницю 19.06.2009 року виключено з Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України. Отже, в зазначеній митниці відбулася повна

ліквідація без правонаступництва.

Таким

чином, на позивача розповсюджуються норми пункту 1 частини першої статті 40

КЗпП України, якими, зокрема, встановлено, що трудовий договір, укладений на

невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку

його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом

лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації,

реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи,

організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Враховуючи викладене, установа, що

ліквідується,  має чітко додержуватися

вимог статті 49-2 КЗпП України щодо порядку звільнення працівників. Цей порядок

було додержано, що знайшло підтвердження в суді першої інстанції. Щодо питання

переважного права на залишення на роботі позивача, відповідно до статті 42 КЗпП

України, то у випадку повної ліквідації вказана норма не застосовується.

Переведення працівників з одного митного органу до іншого може здійснюватися за

погодженням між керівниками митних органів.

Крім того, колегія суддів зазначає,

що обов'язкове пропонування іншої роботи під час вивільнення працівників, у

зв'язку з ліквідацією митних органів законодавством не передбачено, крім

випадків звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох

років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких

матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда та

осіб, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту".

Оскільки

позивач не належить до жодної з категорій осіб, звільнення яких у випадку

ліквідації митного органу допускається з обов'язковим працевлаштуванням, то

його працевлаштування здійснюватися в загальному порядку, встановленому чинним

законодавством.

Колегія

суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування при

вирішенні даного спору  п. 19

постанови  Пленуму Верховного Суду

України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду трудових

спорів", який змістує, що  при

ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП

України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його

діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не

вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві,

якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної митної служби

України від 30 квітня 2008 року № 13-к "Про прийом на роботу" до

Східної митниці з 1 травня 2008 року у порядку переведення зі Східної

регіональної митниці прийнято на роботу працівників. Зазначеним наказом

позивача на роботу до Східної митниці не переведено.

Колегія суддів підтримує посилання суду першої інстанції на ч. 1 статті

72 Кодексу адміністративного судочинства України в контексті застосування

обставин, встановлених постановою Донецького апеляційного адміністративного

суду від 20 березня 2009 року у справі № 

2-а-10483/08/0570 за позовом Петрівої Т.В. до Державної митної служби

України, східної регіональної митниці, державного казначейства України про

визнання незаконними та скасування наказів Державної митної служби України від

29 січня 2008 року № 61…

                Крім того, колегія суддів

зазначає, що судові рішення в адміністративних справах, що набрали законної

сили є обов'язковими для врахування і в інших справах, що розглядаються судами.

Така обов'язковість має назву преюдиційності і її межи встановлені

процесуальними кодексами. Після набрання судовим рішенням законної сили сторони

та треті особи не можуть оспорювати в іншій судовій справі встановлені судом

обставини.

 Колегія суддів враховує, що згідно з ч. 2 ст.

71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах

про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

              Колегія суддів відзначає, що

такі докази представник відповідача 

надав  в повному обсязі і вони є

належними.

            Таким чином, колегія суддів вважає,

що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України, в зв'язку з чим погоджується з висновком суду

першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

              Колегія суддів вважає, що суд

першої інстанції  при вирішенні питання

про поновлення на роботі правильно виходив з норм Кодексу законів про працю

України, оскільки у відповідності до с татті 30 Закону України «Про

державну службу» існує перелік  підстав

припинення державної служби, але вони застосовуються після  загальних 

підстав,  передбачених  Кодексом 

законів про працю України.

              Судова колегія вважає, що судове

рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального

права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній

скарзі, судом першої інстанції ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну

оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги

висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для

скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

   Повний текст виготовлено 11 серпня 2008

року.

             Керуючись статтями 24, 167, 184,

195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову  Донецького окружного адміністративного суду

від 25

травня 2009 року у справі № 2-а11057/08 за позовом   ОСОБА_2 до Державної

митної служби України, Східної митниці, Східної регіональної митниці про

визнання протиправним та незаконним звільнення ОСОБА_2, зобов'язання Державної

митної служби України поновити ОСОБА_2 на роботі у займаній до звільнення

посаді та про стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_2 заробітної

плати за весь час вимушеного прогулу  -  залишити без задоволення, а постанову суду -

без змін.

              Ухвала суду апеляційної інстанції

за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

      Ухвала може бути оскаржена до Вищого

адміністративного суду України   протягом

одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної

інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього

Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                       Г.М. Міронова

Судді:                                                                     М.Г.Сухарьок

                                                                   С.В.Білак