Рішення

від 18.05.2015 по справі 921/294/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2015 р.Справа № 921/294/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Заступника прокурора Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46000)

до відповідача №1 Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001)

відповідача №2 Приватного підприємства "Апостол і Ко" (вул. Бродівська, 3, м. Тернопіль, 46000)

про скасування рішень Тернопільської міської ради №№6/7/74 від 08.04.11р., 6/52/123 від 28.10.14р. про поновлення договору оренди землі та визнання недійсними договорів оренди землі від 18.05.11р. та від 12.11.14р., а також про застосування заходів забезпечення позову.

За участю представників сторін:

прокурор - Безкоровайна О.А.

відповідача №1 - Гірняк В.М.

відповідача №2 - не з'явився

Заступник прокурора Тернопільської області звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, Приватного підприємства "Апостол і Ко" про скасування рішень Тернопільської міської ради №№6/7/74 від 08.04.11р., 6/52/123 від 28.10.14р. про поновлення договору оренди землі та визнання недійсними договорів оренди землі від 18.05.11р. та від 12.11.14р., а також про застосування заходів забезпечення позову.

Вимоги позивача мотивовано тим, що оспорювані акти органом місцевого самоврядування прийнято з порушенням встановленої законом процедури, від-так, підстав для поновлення договорів оренди землі не було.

У відзивах на позов та усних поясненнях представників відповідачі проти позову заперечили, посилаючись на прийняття органом місцевого самоврядування актів ненормативного характеру, які вичерпали свою дію їх виконанням, вказали на їх правомірність та відсутність у позові вказівки на правові підстави для визнання правочинів недійсними.

Відповідач №2 також звернув увагу суду на те, що він як користувач спірної земельної ділянки із 2006 року мав переважне право на поновлення договору оренди і у відповідності до норм закону скористався своїм правом.

В судовому засіданні, призначеному вперше на 16 квітня 2015 року неодноразово оголошувалась перерва, востаннє на 18 травня 2015 року.

Учасникам процесу роз'яснювались їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,29,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

18 квітня 2006 року, на підставі рішення №4/18/63 від 14 лютого 2006 року, між Тернопільською міською радою та ПП "Апостол і Ко" було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендар (відповідач №2) отримав у тимчасове оплатне користування земельну ділянку площею 50 кв.м. із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_2 для обслуговування розміщеного на ній торгового павільйону.

У пункті 8 договору сторони погодили строк оренди на 5 років терміном до 14 лютого 2011 року та передбачили переважне право орендаря на його поновлення. Подання заяви про таке поновлення мав право здійснити не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору оренди.

Згідно з відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції, із заявою про поновлення дії договору оренди для обслуговування існуючого павільйону по АДРЕСА_2, ПП "Апостол і Ко" звернулось до Тернопільської міської ради 18 січня 2011 року.

08 квітня 2011 року Тернопільська міська рада прийняла рішення №6/7/74 про надання ПП "Апостол і Ко" в оренду на 2 роки земельну ділянку площею 50 кв.м. для обслуговування торгового павільйону по АДРЕСА_2.

Враховуючи пояснення представника Тернопільської міської ради в судовому засіданні 14 травня 2015 року, а також відсутність попередніх рішень, у т.ч. про затвердження проекту землеустрою, в рішенні відповідача №1 від 08 квітня 2011 року йшлося про поновлення оренди згаданої земельної ділянки.

На виконання рішення №6/7/74 від 08 квітня 2011 року, сторонами укладено договір оренди землі від 18 травня 2011 року. Строк дії договору сторонами визначено до 08 квітня 2013 року.

Умовами п.8 договору, передбачалось право орендаря на подання заяви про поновлення договору не пізніше як за 60 днів до закінчення строку його дії.

Після припинення дії договору, пункт 21 угоди покладав на орендаря обов'язок повернути орендодавцю земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав.

За заявою ПП "Апостол і Ко" від 30 травня 2013 року, Тернопільською міською радою прийнято рішення №6/52/123 від 28 жовтня 2014 року про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 50 кв.м. для обслуговування торгового павільйону по АДРЕСА_2 та 12 листопада 2014 року сторони підписали новий договір.

Відповідно до умов договору від 12 листопада 2014 року, його укладено на період з 08 квітня 2013 року (дати закінчення дії попереднього договору від 18 травня 2011 року) по 08 квітня 2015 року.

У пункті 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:02:023:0020, загальною площею 0,0050га по АДРЕСА_2 в тому числі - землі, які використовуються в комерційних цілях.

19 листопада 2014 року сторонами складено та підписано акт прийому - передачі земельної ділянки в оренду "ПП "Апостол і Ко", в якому зазначено про розміщення на земельній ділянці об'єкта - торгового павільйону та для його обслуговування передано земельну ділянку в оренду.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на підставі договору оренди землі від 19 листопада 2014 року за ПП "Апостол і Ко" зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:02:023:0020, по АДРЕСА_2 для обслуговування торгового павільйону до 08 квітня 2015 року.

Поновлення договорів оренди землі з порушенням порядку, передбаченого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та змісту п.8 договорів (подання заяви про поновлення після закінчення дії договору), а також передача в оренду земельної ділянки без дотримання приписів ст. 124 ЗК України щодо проведення аукціону, стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом про скасування актів органу місцевого самоврядування та укладених на їх підставі договорів, через їх невідповідність приписам закону для недопущення порушення прав громади м. Тернополя.

Прокурор додатково звертає увагу суду на встановлену постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" від 30 березня 1994 року №198, заборону розміщувати малі архітектурні форми, у т.ч. біля клумб.

Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12014210010003293, 20 грудня 2014 року в Тернопільський МВ УМВС України в Тернопільській області звернулись жильці будинку АДРЕСА_1 з колективною заявою про те, що в дворі їхнього будинку невідома особа самовільно зайняла земельну ділянку та проводить монтаж металевого кіоску.

В свою чергу, за заявою ОСОБА_2 щодо незаконного демонтажу торгового павільйону по АДРЕСА_2, 22 грудня 2014 року слідчим СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області складено протокол огляду місця події, відповідно до якого, між житловими будинками вулиці Руської та Валової розташована земельна ділянка обнесена бетонними клумбами. Посередині земельної ділянки знаходиться клумба круглої форми. На відстані 1 (одного) метра від клумби круглої форми, а також на іншій клумбі виявлено 18 (вісімнадцять) окремих частин металевої конструкції.

За змістом протоколу додаткового допиту свідка від 22 січня 2015 року, проведеного в межах розслідування кримінального провадження №12014210010003293, директор ПП "Апостол і Ко" пояснила, що торговий павільйон, розташований на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_2 було демонтовано з метою реконструкції об'єкта приблизно в кінці весни на початку літа 2013 року. Станом на 12 та на 19 листопада 2014 року жодного об'єкта (у т.ч. павільйону) на орендовані ділянці не було, через відсутність дозвільної документації. Після отримання дозволів та укладення договору оренди, 20 грудня 2014 року ПП "Апостол і Ко" приступило до встановлення нової металевої конструкції торгового павільйону.

В засіданнях представник відповідача №2 також пояснила, що павільйон був відсутній на спірній ділянці в період весна-літо 2013р по 20.12.2014р. А 22.12.2014р невідомі особи його демонтували. На даний час павільйон не встановлено. Після закінчення договору оренди землі з 2015р. відповідач №2 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про укладення нового правочину, але його ще не заключено. (формуляр (протокол) судового засідання від 16 та 30 квітня 2015 року).

Як вбачається наданого відповідачем №2 паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - торгового павільйону по АДРЕСА_2, схеми його розміщення, встановлення павільйону заплановано впритул до бетонної клумби круглої форми, що розміщена в дворі житлового будинку по АДРЕСА_1.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача (ч.2 ст. 29 ГПК України).

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, відповідно до змісту вимог ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним (недійсним) та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Земельні правовідносини, зокрема пов'язані із виникненням права користування землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст. 123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно з ч.2 ст. 123 ЗК України, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 123 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Згідно з ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції що діяла до 12 березня 2011 року передбачала, що орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діє з 12 березня 2011 року, визначено що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, у всякому разі поновлення відносин оренди землі оформляється додатковою угодою

У разі припинення або розірвання договору оренди землі, в порядку ст. 34 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Крім того, в 2.17 постанови пленуму № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" Вищий господарський суд України роз'яснив, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як зазначалось вище, договір оренди земельної ділянки від 18 квітня 2006 року було укладено на період до 14 лютого 2011 року.

Із заявою про поновлення договору, орендар звернувся лише 18 січня 2011 року тобто із порушенням передбаченого п.8 договору 60- денного терміну.

Крім того, станом на дату прийняття рішення №6/7/74 від 08 квітня 2011 року про поновлення договору оренди землі, набрала чинності ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у новій редакції, яка передбачала новий порядок поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди.

Не дотримано відповідачем №2 строків подання заяви на поновлення договору оренди від 18 травня 2011 року, дія якого закінчувалась 08 квітня 2013 року, оскільки заяву на таке поновлення було подано лише 30 травня 2013 року.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. укладення додаткових угод про поновлення договорів, як цього вимагають приписи ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідачами не представлено.

За таких обставин, правових підстав для прийняття рішень №6/7/74 від 08 квітня 2011 року та №6/52/123 від 28 жовтня 2014 року про поновлення договорів оренди землі від 18 травня 2011 року та від 12 листопада 2014 року у Тернопільської міської ради не було, а тому їх слід скасувати.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідачів на рішення Конституційного суду України у справі №1-9/2009 від 16 квітня 2009 року, оскільки зроблені Конституційним судом висновки стосуються повноважень органу місцевого самоврядування щодо скасування чи внесення змін до своїх рішень, і не впливають на можливість з'ясування правомірності їх прийняття в судовому порядку.

Приписами ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Як зазначалось вище, рішення органу місцевого самоврядування щодо поновлення договорів оренди не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності є наявність рішення такого органу про надання земельної ділянки (п.2.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року).

Наслідком набуття права оренди земельної ділянки без дотримання підстав і порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", за ч.1 ст. 6, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є визнання такого правочину недійсним.

Від-так, з огляду на скасування відповідних рішень Тернопільської міської ради, позов про визнання недійсними договорів оренди землі від 18.05.11р. та від 12.11.14р., підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що на момент укладення оспорюваного договору від 12 листопада 2014 року та протягом його дії, торговий павільйон по АДРЕСА_2, для обслуговування якого відповідачу №2 і надавалась в оренду земельна ділянка був відсутній.

Твердження прокурора про порушення відповідачами постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" від 30 березня 1994 року №198, щодо розміщення малої архітектурної форми біля клумб, заявником належним чином не доведені.

Крім того, (мотивуючи виконання відповідачем №2 будівельних робіт на спірній земельній ділянці) прокурор просив суд в якості заходу забезпечення позову заборонити відповідачеві вчиняти підготовчі дії до будівництва та будівельні роботи на спірній земельній ділянці .

Доказів на підтвердження існування обставин для такого забезпечення позову прокурор (у т.ч. на виконання ухвали суду від 19 березня 2015 року та усної вимоги, зафіксованої у формулярі (протоколі) судового засідання від 16 квітня 2015 року) не представив.

Не зазначено заявником й інших доказів, які б вказували на виконання орендарем будівельних робіт по встановленню павільйону на час розгляду справи в суді.

Розглянувши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, з огляду на таке:

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Питання про забезпечення позову роз'яснено у постанові Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - постанова №16).

Так, відповідно до п.1 постанови №16, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.3 постанови №16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначалось вище, прокурор у позові від 18 березня 2015 року просив заборонити вчиняти будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:02:023:0020, загальною площею 0,0050га по АДРЕСА_2, оскільки це може зробити утрудненим чи неможливим виконання судового рішення у даній справі, в разі задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішень Тернопільської міської ради №№6/7/74 від 08.04.11р., 6/52/123 від 28.10.14р. про поновлення договору оренди землі та визнання недійсними договорів оренди землі від 18.05.11р. та від 12.11.14р.,

Проте, прокурором у т.ч. на вимогу суду, не подано доказів виконання на згаданій ділянці будівельних робіт як станом на 18 березня 2015 року (дата пред'явлення позову), так і на час слухання справи (зокрема на 18 травня 2015 року).

Виконання таких робіт після грудня 2014 року заперечується відповідачем №2.

Не є беззаперечним доказом виконання робіт самі лише паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - торгового павільйону по АДРЕСА_2, дія якого закінчилась 08 липня 2013 року, схеми його розміщення та погоджений ескіз фасадів торгового павільйону.

Доказів проведення відповідачем №2 будівельних робіт, які можуть призвести до порушення прав громади м. Тернополя заявником не зазначено та спростовується запереченнями інших учасників судового процесу.

А тому, в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ПП "Апостол і Ко" вчиняти підготовчі дії до будівництва та будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:02:023:0020, загальною площею 0,0050га по АДРЕСА_2, слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зважаючи на виникнення спору з вини відповідачів, суд прийшов до висновку про необхідність покладення обов'язку по сплаті судового збору на відповідачів порівну.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1.Визнати незаконним і скасувати рішення Тернопільської міської ради №6/7/74 від 08.04.11р. та №6/52/123 від 28.10.14р.

2. Визнати недійсними, укладені між Тернопільською міською радою та приватним підприємством "Апостол і Ко" договори оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0050га по АДРЕСА_2 від 18 травня 2011р. та від 12 листопада 2014р.

3. Стягнути з Тернопільської міської ради (46001, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код 34334305) в дохід Держбюджету 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Видати наказ.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Апостол і Ко" (46000, вул. Бродівська, 3, м. Тернопіль, код 21167419) в дохід Держбюджету 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Видати наказ.

5.В задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 26 травня 2015 року.

Суддя І.П. Шумський