Постанова

від 26.05.2015 по справі 916/435/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р.Справа № 916/435/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуменна Г.А. - за дорученням

від відповідача: Пономаренко Ю.П. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу державного підприємства "Львівський державний завод "Лорта"

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 березня 2015 року

у справі № 916/435/15-г

за позовом державного підприємства "Львівський державний завод "Лорта"

до приватного підприємства фірми "Малекс"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

02.02.2015 р. державне підприємство "Львівський державний завод "Лорта" (далі позивач, Завод) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства фірми "Малекс" (далі відповідач, Фірма) про зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором ремонту обладнання № 17 від 10.06.2010 р. щодо здавання робіт по модернізації револьверного діркопробивного преса „625 BEHREHS" по тестовій програмі з оформленням Акту прийому-передачі робіт на день вводу в експлуатацію, внаслідок чого відповідач на підставі ст. ст. 837, 854, 857-860 ЦК України та ст. 218 ГК України повинний здати позивачеві вищезазначені роботи з оформленням Акту прийому-передачі робіт на день вводу в експлуатацію.

У відзиві Фірма позовні вимоги Заводу не визнавала та вважала їх безпідставними, посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. по справі № 916/243/13-г на підставі висновків судової експертизи встановлено, що прес модернізований згідно із технічним завданням, комплектація відповідає встановленій і заявленій під час виконання робіт, прес працездатній, тестова програма з виготовлення деталі, що була закладена 12.11.2012 чітко відпрацювала під час проведення судової експертизи через рік простою пресу. Тобто роботи за договором ремонту обладнання від 10.06.2010 № 17 належно виконані у повному обсязі. При цьому, ч. 1 ст. 853 ЦК України саме на замовника покладено обов'язок прийняти роботу, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них, а підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2015 р. (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 916/243/13-г встановлено, що Фірма належним чином виконала всі роботи за договором від 10.06.2010 № 17 у повному обсязі станом на 12.11.2012, а позивач (замовник) ухилився від підписання актів здачі-прийняття робіт та, при цьому, не повідомив про недоліки у виконаній роботі, а тому вказані акти, які підписані лише відповідачем є дійсними згідно із ч. 4 ст. 882 ЦК України, внаслідок чого оформлення нового акту прийому-передачі щодо тих самих робіт не відповідає ані умовам Договору ремонту обладнання від 10.06.2010 р. № 17, ані нормам ст. 882 ЦК України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

Понесені судові витрати по справі на оплату судового збору за подання позову покладено місцевим судом на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України на позивача.

Понесені судові витрати по справі на оплату відповідачем послуг адвоката на підставі ч. 2 ст. 44 ГПК України покладено місцевим судом на позивача.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що по-перше, місцевим судом всупереч п. 1 ст. 43 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 84 ГПК України не надано належної оцінки доказу та не викладено в описовій частині рішення його дослідження, а саме - супровідному листу від 03.12.2014 р. з пакетом технічної документації по модернізації револьверного діркопробивного преса „625 BEHREHS" на 87 арк., чим фактично відповідач визнав свою вину у неповному виконанні умов договору. По-друге, акти прийому-передачі виконаних робіт від 12.11.2012 р. за різними номерами № 17 та № ОУ 0000018, які фігурують у матеріалах справи, були складені відповідачем під час розгляду іншої справи № 916/243/13-г, а відтак не могли бути оформлені належним чином. По-третє, до правовідносин повинні бути застосовані приписи ст. ст. 857-860 ЦК України, а не приписи ст. ст. 853, 882 ЦК України, що стосується порядку прийняття підрядником виконаних робіт, а тому обов'язок щодо встановлення гарантійних зобов'язань по модернізації револьверного діркопробивного пресу відповідно до п. п. 3.5, 5.3., 5.4 договору відповідачем не виконано.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 10.06.2010 р. між сторонами у справі укладено договір ремонту обладнання № 17 (далі - договір) за умовами якого відповідач зобов'язався здійснити модернізацію револьверного діркопробивного преса „625 BEHREHS" загальною вартістю 354.000 грн., а позивач прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Обсяг робіт визначається технічним завданням, яке є невід'ємною частиною договору.

Датою виконання робіт вважається дата підписання акта здачі-прийняття сторонами після здавання станка по тестовій програмі, наданій виконавцем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Завод посилається на те, що відповідач не виконав роботи за договором № 17 від 10.06.2010 р. щодо модернізації револьверного діркопробивного преса „625 BEHREHS" загальною вартістю 354.000 грн. та акти виконаних робіт не є належними доказами у справі.

Але, такі доводи позивача є необґрунтованими і безпідставними та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, змістом постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. по справі № 916/243/13-г.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як слідує з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р., що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 р. у справі № 916/243/13-г за позовом Заводу до Фірми про стягнення 354.000 грн. - боргу за договором № 17 та 100.071 грн. 56 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 52958 грн. 40 коп. - втраченої вигоди, у зв'язку із невиконання відповідачем робіт по модернізації діркопробивного пресу « 625 BEHRENS» названими судовими рішеннями встановлені наступні обставини.

Механічна, гідравлічна системи та система змащення револьверного діркопробивного пресу "625 ВЕНRЕNS" були справні та працездатні; пневматична система, під час проведення експертних досліджень, була приведена у справний стан і після цього стала працездатною, тобто встановлено, що револьверний діркопробивний прес "625 ВЕНRЕNS", в цілому є справним і працездатним. Крім того, експертним висновком встановлено, що роботи з модернізації револьверного діркопробивного преса "625 ВЕНRЕNS" та встановлення електротехнічного обладнання, яке підлягало заміні, виконані та відповідають переліку комплектації, згідно з технічним завданням (додаток №2) до договору № 17 від 10.06.2010 р., внаслідок чого судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку щодо належного виконання Фірмою робіт за договором № 17 від 10.06.2010 р.

Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. у справі № 916/243/13-г встановлені й інші обставини, які мають преюдиційне значення для даної справи. Зокрема, направлення на адресу позивача 12.11.2012 р. Акту здачі прийняття робіт (наданих послуг) від 12.11.2012 р. № ОУ-0000018, що вбачається з товарно-транспортної накладної № ОД2055187, та Акту від 12.11.2012 р. № 17, що був надісланий на адресу позивача 14.06.2013 р., який отриманий останнім - 18.06.2013 р., внаслідок чого колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що акти виконаних робіт, направлені на адресу Позивача, не підписані замовником, і, при цьому, ним не заявлено жодних зауважень про недоліки у виконанні роботи, а тому вказані акти свідчать про виконання робіт Фірмою у повному обсязі станом на 12.11.2012 р., внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання скаржника на те, що місцевий суд повинний був застосувати приписи ст. 857-859 ЦК України, а не приписи ст. ст. 853, 882 ЦК України, що стосується порядку прийняття підрядником виконаних робіт, а тому обов'язок щодо встановлення гарантійних зобов'язань по модернізації револьверного діркопробивного пресу відповідно до п. п. 3.5, 5.3., 5.4 договору відповідачем не виконано є необґрунтованими з огляду на наступне.

Приписи ст. ст. 857-859 ЦК України регулюють порядок відносин щодо якості виконаних робіт, відповідальності підрядника за неналежну якість роботи та гарантію якості роботи, тобто, усі недоліки та відступи від умов договору замовник повинний зафіксувати в акті приймання-передачі або в іншому документів, який оформлюють сторони для прийняття результатів роботи або в окремому спеціально складеному документі. При цьому відсутність заяви змовника позбавляє права останнього посилання у подальшому на виявлені ним відступи або недоліки.

Аналогічна правова позиція висловлена і в оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-6/374/2013 від 18.02.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. по справі № 916/243/13-г та висновку судової інженерно-технічної експертизи, що акти виконаних робіт свідчать про виконання робіт Фірмою у повному обсязі без жодних зауважень про недоліки за виконанні роботи, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, вищезазначеним судовим рішенням встановлені обставини належного виконання Фірмою робіт за Договором № 17 від 10.06.2010 р. у повному обсязі, а тому до спірних правовідносин повинні бути застосовано саме положення ст. 853 та 882 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Тобто, відповідно до вказаних норм права підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на вищевикладене та враховуючи встановлення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. по справі № 916/243/13-г обставин належного виконання Фірмою робіт за Договором № 17 від 10.06.2010 р. у повному обсязі станом на 12.11.2012, а також обставини не підписання позивачем (замовником) актів здачі-прийняття робіт, та не повідомлення останнім про недоліки у виконаній роботі, вищевказані акти, які підписані лише відповідачем є дійсними згідно із ч. 4 ст. 882 ЦК України, у зв'язку з чим місцевий суді дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що оформлення нового акту прийому-передачі щодо тих самих робіт не відповідає ані умовам Договору ремонту обладнання № 17 від 10.06.2010 р., ані нормам ст. 882 ЦК України, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання скаржника на те, що місцевий суд не дослідив супровідний лист від 03.12.2014 р. з пакетом технічної документації по модернізації револьверного діркопробивного преса „625 BEHREHS" на 87 арк., в якому фактично відповідач визнав свою вину у неповному виконанні умов договору є необґрунтованими та безпідставними, оскільки додані позивачем до позовної заяви у засвідчених копіях листи жодним чином не стосуються виконання умов договору № 17 про який ведеться мова у позовній заяві, оскільки в названих листах містяться посилання на договір № 26, де предметом модернізації було зовсім інше обладнання та роботи за яким були виконано, що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний акт виконаних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Пунктом 6.3. вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи 10.02.2015 р. між відповідачем та адвокатом п. Паномаренко Ю.П., що має посвідчення про право на зайняття адвокатською діяльністю № 953 від 17.12.2000 р. укладено договір про надання послуг адвоката № 102, за умовами якого відповідач доручає, а п. Паномаренко Ю.П. приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг адвоката шляхом складання та підписання від імені позивача позовної заяви, надання усіх усних консультацій по юридичним питанням пов'язаних з даною справою, складання заяв, клопотань, уточнень, нормативних обґрунтувань, апеляційної скарги та інших документів по даній справі.

Згідно п. 4.1. договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення бажаного результату.

Відповідно до п. 3.1. вартість послуг адвоката складає 3000 грн. Оплата послуг адвоката здійснюється наступним чином: 50 % розміру гонорару адвоката сплачується відповідачем на протязі 3-х днів з моменту набрання чинності договору, а решта частина гонорару сплачується на протязі трьох днів після підписання акту прийому-передачі послуг чи отримання звіту адвоката про перелік дій, необхідних для досягнення бажаного результату.

04.03.2015 р. позивачем здійснено оплату послуг адвоката у сумі 3.000 грн., що підтверджується окремим записом про це в акті про надання правових послуг від 04.03.2015 р.

На виконання договору від 10.02.2015 р. п. Паномаренко Ю.П., відповідачем видана довіреність № 4.

Матеріали справи свідчать, що адвокат п. Паномаренко Ю.П. свої зобов'язання за укладеним договором про надання послуг адвоката виконав у повному обсязі, по-перше, склав та подав до суду відзив на позовну заяву по даній справі, що вбачається із самого тексту відзиву на позовну заяву, який містить підпис останньої, по-друге, приймав участі у судових засіданнях, що вбачається з протоколу судового засідання тощо.

Таким чином, відповідачем вимоги чинного законодавства України щодо надання документального підтвердження витрат на послуги адвоката та приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7, виконано у повному обсязі та надано усі необхідні документи, а саме: угоду про надання послуг щодо ведення справи у суді від 10.02.2015 р., належно оформлена довіреність, видана відповідачем на представництво його інтересів у суді - п. Паномаренко Ю.П., копія свідоцтва адвоката п. Паномаренко Ю.П. № 953 від 17.12.2012 р., який представляв інтереси відповідача у суді, та докази оплати послуг адвоката у сумі 3.000 грн., що підтверджується окремим записом про це в акті про надання правових послуг від 04.03.2015 р.

З урахуванням вищенаведеного, а також часу, необхідного кваліфікованому фахівцю в галузі права на вивчення обставин справи, підготовку матеріалів, збору необхідних доказів, тривалістю справи та її складністю колегія суддів вважає, що витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. є цілком розумними та співрозмірними для даної справи, внаслідок чого місцевим судом правомірно вказані витрати віднесено до судових витрат, а тому підставне, згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України, з позивача на користь відповідача стягнуто 3.000 грн. - понесених останнім витрат на оплату послуг адвоката.

Правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладені місцевим судом на Завод у повному обсязі, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову останнього.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2015 р. у справі № 916/435/15-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства "Львівський державний завод "Лорта" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.05.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Ярош А.І.