Постанова

від 29.07.2015 по справі 916/435/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 916/435/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представника позивача Гуменної Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський державний завод "Лорта" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року за позовомДержавного підприємства "Львівський державний завод "Лорта" доПриватного підприємства фірми "Малекс" прозобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Державне підприємство "Львівський державний завод "Лорта" (надалі - ДП "Львівський державний завод "Лорта", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому з посиланням на норми ст.ст. 599, 857 - 860 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) просило суд зобов`язати Приватне підприємство фірму "Малекс" (надалі - ППФ "Малекс", відповідач) виконати зобов'язання за договором №17 від 10.06.2010 року в частині здачі позивачу робіт по модернізації револьверного діркопробивного преса "625 BEHREHS" по тестовій програмі з оформленням акту прийому-передачі робіт на день вводу в експлуатацію.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 10.06.2010 року між ним та ППФ "Малекс" був укладений договір ремонту обладнання № 17, відповідно до якого позивач сплатив 354000,00 грн, а відповідач зобов'язався здійснити модернізацію револьверного діркопробивного преса "625 BEHREHS" протягом 6 місяців з моменту отримання авансу. Проте ППФ "Малекс" порушило умови договору, у строк, вказаний у договорі, роботи та технічна документація за актом приймання-передачі передані не були, що призвело до порушення прав позивача на встановлення відповідно до п.п. 3.5, 5.3 та 5.4 договору гарантійного строку, протягом якого підрядник буде відповідати за доброякісність переданих замовнику результатів підрядних робіт.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, посилаючись на факти, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 916/243/13-г, як такі, що не підлягають доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), про те, що роботи за договором були виконані належним чином та в погоджений строк, і акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018 від 12.11.2012 року та акт № 17 виконання робіт з модернізації револьверного діркопробивного пресу "625 ВЕНRЕNS" від 12.11.2012 року направлялися позивачу, який їх не підписав, своєчасно про недоліки робіт не заявляв та безпідставно ухилився від прийняття виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2015 року (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Шевченко В.В., суддів: Головея В.М., Ярош А.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (ст.ст. 599, 857 - 860, 861 ЦК України) та порушення норм процесуального права (ст.ст. 35, 84, 101 ГПК України), просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. (ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не повинен вчиняти жодних дій щодо передачі робіт шляхом оформлення нового акту прийняття результатів роботи, оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року у справі № 916/243/13-г, якою відмовлено у задоволені позову ДП "Львівський державний завод "ЛОРТА" до ППФ "Малекс" про стягнення 507029, 96 грн, з яких: 354 000,00 грн - аванс, сплачений за договором № 17 про ремонт обладнання, 100 071, 56 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами та 52 958, 40 грн - втрачена вигода, встановлено (і ці факти за змістом ч. 3 ст. 35 ГПК України повторного доказування не потребують), що ППФ "Малекс" належним чином виконало всі роботи за договором від 10.06.2010 року № 17 станом на 12.11.2012 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018 від 12.11.2012 року та акт № 17 виконання робіт з модернізації револьверного діркопробивного пресу "625 ВЕНRЕNS" від 12.11.2012 року направлялися на адресу позивача, проте він безпідставно ухилився від підписання актів здачі-прийняття робіт та своєчасно не повідомив про недоліки у виконаній роботі, тому роботи вважаються прийнятими підставі цих актів, які підписані лише відповідачем, та є дійсними згідно із ч. 4 ст. 882 ЦК України.

Беручи до уваги всі встановлені обставини справи, Вищий господарський суд України вважає, що висновки суду про відмову у задоволенні позову є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин щодо належного виконання відповідачем робіт та їх передачі позивачу, встановлених судом в іншій справі за участю сторін, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України ці обставини при розгляді цієї справи мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказуванню, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а тому судом касаційної інстанції не беруться до уваги.

Посилання на незастосування судами норм матеріального права, що регулюють правила щодо якості роботи та порядку обчислення гарантійного строку за договором підряду (ст.ст. 857- 861 ЦК України), суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вважає, що виходячи з предмету позову (зобов'язання передати роботи за договором підряду) та встановлених судом обставин щодо належного виконання відповідачем зобов'язання за договором, підстави для застосування цих норм відсутні. Питання щодо перебігу гарантійного строку за договором може бути предметом судового дослідження при вирішенні спору про право, зокрема, пов'язаного, з усуненням недоліків, за які відповідає підрядник протягом усього гарантійного строку, тощо.

За таких обставин, оскільки твердження заявника касаційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм права при прийнятті рішень у справі не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський державний завод "Лорта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року у справі № 916/435/15-г - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.