Постанова

від 26.05.2015 по справі 810/2733/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2733/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» про стягнення заборгованості в розмірі 3930702,00, у тому числі: зі сплати податку на додану вартість у розмірі 54265,69 грн., податку на прибуток у розмірі 2824924,05 грн., авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 5222,00 грн., податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1043684,25 грн., збору за провадження торгівельної діяльності у розмірі 2606,01 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року позов задоволено частково: стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» (ідентифікаційний код 20596199) на користь Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області податковий борг у розмірі 3929780 (три мільйоні дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову, оскільки вважає, що при її прийнятті порушено норми матеріального права та не в повному обсязі з'ясовано обставини справи.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги та заперечення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс» зареєстроване як юридична особа 27 жовтня 1994 року (а.с. 235-237). Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податкові інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області за №416 (а.с. 9).

Згідно довідки ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області №441/10/1016-25-25, станом на 30 квітня 2014 року за ТОВ «Лезіс» рахується заборгованість по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) в сумі 3930702,00 грн., у тому числі:

- авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5222,00 грн;

- податок на додану вартість у розмірі 54265,69 грн.;

- збір за провадження торговельної діяльності у розмірі 2606,01 грн.;

- податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1043684,25 грн.;

- податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2824924,05 грн.

У зв'язку з наявністю заборгованості, податковий орган звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» (ідентифікаційний код 20596199) на користь Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області податкового боргу у розмірі 3929780 гривень 00 копійок. У задоволені решти позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи, борг відповідача з податку на додану вартість виник із наступних підстав.

У грудні 2012 року податковим органом проведена перевірка ТОВ «Лезіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 грудня 2012 року №3651/220/20596199 (а.с. 24-80).

Згідно з висновками Акту перевірки, серед іншого, було встановлено порушення з боку відповідача пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 29843,00 грн.

На підставі Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002172301/3161 від 27 грудня 2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32613,75 грн, у тому числі за основним платежем 29843,00 грн., штрафні санкції 2770,75 грн. (а.с. 81). Дане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу 2 січня 2013 року (а.с. 82).

Податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року №0002172301/3161 було оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду 12 вересня 2014 року в справі №810/4257/14 у задоволені адміністративного позову відмовлено (а.с. 217-233).

Постанова Київського окружного адміністративного суду набрала законної сили 3 жовтня 2014 року.

У жовтні 2013 року податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих відповідачем у податкові звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року. Результати перевірки оформлені актом від 10 жовтня 2013 року №509/10-16-22-04/20596199 (а.с. 83).

Перевіркою встановлено неподання ТОВ «Лезіс» звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2013 року №0000242201/1069, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн. (штрафні санкції) (а.с. 84).

Крім того, борг відповідача з податку на додану вартість виник в результаті самостійно поданих платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість загалом на суму 21691,00 грн, а саме: від 13 грудня 2012 року (за листопад 2012 року) на суму 13832,00 грн. (а.с. 15-17), від 20 січня 2013 року (за грудень 2012 року) на суму 6466,00 грн. (а.с. 18-20), від 19 лютого 2013 року (за січень 2013 року) на суму 1393,00 грн. (а.с. 21-23).

З матеріалів справи вбачається, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість було частково погашено за рахунок переплати в розмірі 209,06 грн. (а.с. 93). Відповідно, загалом заборгованість відповідача з податку на додану вартість складає 54265,69 грн.

Щодо правомірності стягнення з відповідача заборгованості з податку на прибуток, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з матеріалами справи, заборгованість в розмірі 134,00 грн., яка виникла внаслідок несплати грошових зобов'язань, визначених відповідачем самостійно в податковій декларації з податку на прибуток від 12 лютого 2013 року (а.с. 104).

У грудні 2012 року податковим органом проведена перевірка ТОВ «Лезіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 грудня 2012 року №3651/220/20596199 (а.с. 24-80).

Згідно з висновками Акту перевірки, відповідачем занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2413897,00 грн.

На підставі Акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002182301 від 27 грудня 2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2825001,25 грн., у тому числі за основним платежем 2412897,00 грн., штрафні санкції 411103,25 грн. (а.с. 97). Дане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу 2 січня 2013 року (а.с. 98).

За результатами судового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення постановою Київського окружного адміністративного суду 12 вересня 2014 року в справі №810/4257/14 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень у задоволені адміністративного позову відмовлено (а.с. 217-233). Рішення не оскаржено та вступило в законну силу 3 жовтня 2014 року.

З урахуванням наявної у відповідача станом на 31 грудня 2012 року переплати у розмірі 210,20 грн., заборгованість з податку на прибуток становить 2824924,05 грн.

Щодо правомірності стягнення з відповідача заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, судом встановлено наступне.

У грудні 2012 року податковим органом проведена перевірка ТОВ «Лезіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 грудня 2012 року №3651/220/20596199 (а.с. 24-80).

Згідно з висновками Акту перевірки, серед іншого, було встановлено порушення з боку відповідача підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі висновків Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001121701/417 від 1 квітня 2013 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на суму 1043684,25 грн., у тому числі за основним платежем 904034,31 грн., штрафні санкції 139649,94 грн. (а.с. 110).

Податкове повідомлення-рішення від 1 квітня 2013 року №0001121701/417 було оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду 12 вересня 2014 року в справі №810/4257/14 у задоволені адміністративного позову відмовлено (а.с. 217-233).

Постанова Київського окружного адміністративного суду набрала законної сили 3 жовтня 2014 року.

Таким чином, з урахуванням наведеного, загалом заборгованість відповідача з податку на доходи фізичних осіб складає 1043684,25 грн.

Що стосується правомірності стягнення з відповідача заборгованості із збору за провадження торговельної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 267 Податкового кодексу України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять підприємницьку діяльність, зокрема торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Відповідно до пункту 267.3.1 статті 267 Податкового кодексу України ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Згідно з підпунктом 267.5.2. статті 267 Податкового кодексу, за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої діяльності; за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю; за здійснення діяльності у сфері розваг - щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем придбані торгові патенти на право здійснення торговельної діяльності №662365 Серія ТПБ, №662356 Серія ТПБ, №662363 Серія ТПБ, №662367 Серія ТПБ, №662364 Серія ТПБ (а.с. 113-117).

Відповідно до рішення Обухівської міської ради №325-25-VI від 26 червня 2012 року, щомісячна ставка збору за провадження торгівельної діяльності становить 229 грн . (0.2 розміру мінімальної заробітної плати)(а.с.143-144).

Відповідно до картки особового рахунку ТОВ «Лезіс», заборгованість із збору за провадження торговельної діяльності з урахуванням часткової сплати у розмірі 1471,79, становить 2606,01 грн.(а.с. 118-120).

Таким чином, зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами підтверджується заборгованість відповідача із збору за провадження торговельної діяльності у розмірі 2606,01 грн.

Щодо правомірності стягнення заборгованості в результаті несвоєчасної сплати відповідачем авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, колегія суддів зазначає наступне.

Сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств було передбачено Законом України від 05.07.2012р. №5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", який набрав чинності з 12.08.2012 року (далі - Закон №5083), починаючи з 01.01.2013 року.

Законом №5083 доповнено пункт 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, яким встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з абзацом 4 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з доданим розрахунком податкового боргу, заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств становить 5222,00 грн., у тому числі 922,00 грн. за третій квартал 2012 року, 4300,00 грн. за 2013 рік.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки сплата авансових внесків передбачено лише з 1 січня 2013 року, то заборгованість у розмірі 922,00 грн. за третій квартал 2012 року відсутня.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Норми закону про сплату авансових внесків вступили в дію з 01.01.2013 року, а отже обов'язок їх сплати виник у платника податків 20.01.2013 року у розмірі, розрахованому за результатами роботи трьох кварталів 2012 року, тобто - 922,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача із сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств дійсно складає 5222,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу Україні платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків повинен сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з приписів статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою своїх зобов'язань, , відповідно до норм чинного законодавства на адресу боржника була направлена податкова вимога форми «Ю» №5-22 від 4 лютого 2014 року, що отримана відповідачем 7 лютого 2014 року (а.с. 121). Проте, сума податкового боргу, вказаного у вимозі, відповідачем у строки встановлені законом, погашені не були.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 3 930 702,00 грн підтверджене належними та допустимими доказами, а отже, підлягає стягненню.

Водночас що стосується доводів ТОВ "Лезіс", викладених в апеляційній скарзі, то вони жодним чином не впливають на прийняття рішення у даній справі, оскільки під час судового розгляду відповідних справ про оскарження податкових повідомлень-рішень, в результаті несплати зобов'язань за якими і виник податковий борг, суд перевіряв обґрунтованість наведених ТОВ "Лезіс" заперечень в даній апеляційній скарзі.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс"- залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 108, 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» (ідентифікаційний код 20596199) на користь Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області податковий борг у розмірі 3 930 702 (Три мільйони дев'ятсот тридцять тисяч сімсот дві) гривні 00 копійок.

Постанова апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлений 02.06.2015

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.