Ухвала

від 21.05.2015 по справі 815/6621/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6621/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за позовом приватного підприємства «Поліброк» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року ПП «Поліброк» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004162202 від 30.10.2014р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 91455 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 22864 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а тому відповідач незаконно не визнав фінансово-господарські операції ПП «Поліброк» з ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» в січні 2014 року та застосував до них норми ст.ст.202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в контексті нікчемності правочинів. Виконання ПП «Поліброк» та його контрагентом зобов'язань за договором підтверджується всіма необхідними первинними документами, які були у наявності у податкового органу під час проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0004162202 від 30.10.2014р.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій з ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД», що були обумовлені діловою метою, тому доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій згідно договору надання послуг б/н від 03.01.2014р. є бездоказовими.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ПП «Поліброк» залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що наявність документального підтвердження господарських операцій по придбанню товарів (робіт, послуг), призначених для використання в господарській діяльності платника податків, є визначальною, однак не безумовною підставою для виникнення у підприємства права на формування податкового кредиту, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених договорах. При прийнятті оскаржуваної постанови судом не надано належної правової оцінки обставинам діяльності контрагента позивача ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД», які містяться в акті №1809/15-53-22-3/38227174 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року».

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 02.10.2014р. №660-п, згідно п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, у період з 06.10.2014р. по 10.10.2014р. головним державним інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту ДПІ у Київському районі м.Одеси Дімітровим О.Ю. було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Поліброк» (код за ЄДРПОУ 38847846) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» (код за ЄДРПОУ 38227174) в січні 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №3363/22-02 від 17 жовтня 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів всього на 91455,48 грн. в січні 2014 року.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді постачальником послуг для ПП «Поліброк» було ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» на підставі договору про надання послуг від 03.01.2014р. Суми податку на додану вартість за податковою накладною отриманою позивачем від ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» за результатами виконання умов вказаного договору було позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року. В акті перевірки ДПІ посилається на акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014р. №1809/15-53-2-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2012р. по 28.02.2014р.», яким встановлено відсутність у підприємства основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, управлінського та технічного персоналу, транспортних засобів, що, за висновками податкового органу, являється доказом про відсутність реальності господарських операцій за січень-лютий 2014 року, штучне формування податкового кредиту третім особам та сприяння в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету. Виходячи з наведеного, ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області дійшла висновку, що ПП «Поліброк» фактично фінансово-господарські операції з ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» у січні 2014 року не здійснювало, підприємства лише обмінювалися документами на надання послуг. Наявність у ПП «Поліброк» податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

30 жовтня 2014 року, на підставі акту перевірки №3363/22-02 від 17.10.2014р., ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004162202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 91455 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 22864 грн.

Задовольняючи позов ПП «Поліброк» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №3363/22-02 від 17.10.2014р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.1.3 договорів оренди нежитлових приміщень №01/08/13-К від 01.08.2013р. та №12/13-К від 02.12.2013р., укладених між позивачем та ПАТ «Кільце», 03 січня 2014 року між ПП «Поліброк» (замовник) та ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» (виконавець) укладено договір про надання послуг б/н, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати за завданням Замовника послуги з технічного обслуговування приміщень в орендованих об'єктах, а Замовник - прийняти та оплатити виконану роботи на підставі актів виконаних робіт; прийняття робіт здійснюється шляхом підписання актів виконаних робіт.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» виписало ПП «Поліброк» податкову накладну №2268 від 31 січня 214 року на суму 548732,88 грн. (у т.ч. ПДВ 91455,48 грн.).

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою позивачем від ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД», було позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи, також, містяться: локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1, відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1, дефектний акт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2014р., акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014р., підсумкова відомість ресурсів за січень 2014р. Із вказаних документів вбачається, що контрагент позивача здійснював капітальний ремонт орендованих приміщень, у т.ч. пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції та кондиціювання, доступ до якої забезпечений на даху будівлі.

Оплата отриманих послуг здійснена позивачем у повному обсязі, згідно платіжного доручення №52 від 26.03.2014р.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Безпідставними являються доводи апелянта про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, оскільки при укладенні договору підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надано.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається виключно на висновки акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014р. №1809/15-53-2-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2012р. по 28.02.2014р.» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Варто зазначити, що акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014р. №1809/15-53-2-3/38227174 не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД», однак вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД».

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у Київському районі м. Одеси, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсними не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на безтоварність правочину, укладеного ПП «Поліброк» з ПП «ЕКО-СТРОЙ-ГРАД», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004162202 від 30.10.2014р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 91455 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 22864 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.