Постанова

від 20.05.2015 по справі 816/1060/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1060/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - Євтушевського О.М.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промомаркет Плюс" до відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, акта перевірки

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2015 року на адресу Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промомаркет Плюс" (надалі - ТОВ "Промомаркет Плюс") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.12.2014 № 0007442202/3050 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 20 000,00 грн, з яких за основним платежем 16 000,00 грн та за штрафними санкціями 4 000,00 грн; про скасування акта від 05.12.2014 № 2794/16-03-22-02-12/37073954 позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Промомаркет Плюс" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" (далі - ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС") за травень, вересень 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0007442202/3050, винесене на підставі акта перевірки від 05.12.2014 № 2794/16-03-22-02-12/37073954, є необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України. Господарські правовідносини позивача із ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів. Контрагент позивача в період проведення господарських операцій з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. У письмових запереченнях проти позовних вимог відповідач просить відмовити у їх задоволенні; в обґрунтування своїх доводів зазначає, що укладені позивачем із ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" договори є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки укладались з метою штучного формування податкового кредиту і не мають реального характеру; позивачем занижено суму ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за операціями, які проведені на підставі нікчемних правочинів. У результаті цього відповідач вважає правомірним прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Промомаркет Плюс" (код ЄДРПОУ 37073954) зареєстроване як юридична особа 05.05.2010 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців /т.1, а.с. 153/.

ТОВ "Промомаркет Плюс" є платником ПДВ з 18.10.2010, про що свідчить витяг з реєстру платників податку на додану вартість № 1416034500034, копія якого знаходиться в матеріалах справи /т.1, а.с.15/.

На підставі направлення Кременчуцької ОДПІ на перевірку від 21.11.2014 № 3124/16-03-22-02 /т.1, а.с. 151/ та наказу Кременчуцької ОДПІ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 21.11.2014 № 3392 /т.1, а.с. 18/ згідно із пунктом 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI у період з 24.11.2014 по 28.11.2014 працівником Кременчуцької ОДПІ здійснено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Промомаркет Плюс" з питань взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 37634001) за травень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 № 2794/16-03-22-02-12/37073954.

За висновками вказаного акта перевірки позивачем порушені пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 16 000 грн, у тому числі за травень 2012 року - 4 000 грн, за вересень 2012 року - 12 000 грн.

Указаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що:

встановлена розбіжність по податковому кредиту за травень, серпень 2012 року по ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС"; ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" не подавало до податкового органу звіт по формі № 1-ДФ;

відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт, укладених між позивачем та ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС", зазначено найменування послуг, але яка саме була проведена робота (надана послуга), які її результати, де виконувались роботи, за який період часу були виконані роботи, скільки працівників виконувало роботи у первинних облікових документах не зазначено; з переліку виконаних робіт (послуг) немає можливості визначити необхідність виробничої потреби ТОВ "Промомаркет Плюс" в отриманні таких робіт (послуг) та віднесення їх до складу податкового боргу;

фактично згідно з актами виконаних робіт, наданих контрагентом-постачальником ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" неможливо встановити фактичні трудові ресурси, необхідні для виконання робіт, кількість виробничого обладнання, обсяг виконаних робіт для здійснення такого виду діяльності; зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання послуг;

угоди, укладені між позивачем та ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" за період травень, вересень 2012 року, носять безтоварний характер, а податковий кредит, сформований від даного контрагента, не дійсній;

відсутнє фактичне здійснення господарської операції.

На підставі акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0007442202/3050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 20 000 грн, у т.ч. за основним платежем - 16 000 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 000 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковим повідомленням-рішенням та актом про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, у зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення Кременчуцькою ОДПІ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, у випадку, передбаченому підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, виключними передумовами для прийняття органом державної податкової служби (контролюючим органом) рішення (наказу) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків і здійснення перевірки є: виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства та факт ненадання цим платником пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки іншого платника податків - ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 37634001) контролюючим органом виявлено факти порушення платником податків податкового законодавства.

Згідно з інформацією в наказі від 21.11.2014 № 3392: 05.11.2014 на адресу ТОВ "Промомаркет Плюс" відповідачем направлено запит № 27928/10 про надання пояснень та підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" за травень, вересень 2012 року; листом від 13.11.2014 вх. № 36782/10 ТОВ "Промомаркет Плюс" надало відповідачу пояснення без їх повного документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" за травень, вересень 2012 року.

Отже, з урахуванням того, що ТОВ "Промомаркет Плюс" не надано Кременчуцькій ОДПІ повного документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" за травень, вересень 2012 року, у відповідача були наявні підстави для ініціювання проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Промомаркет Плюс".

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення Кременчуцькою ОДПІ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем прийнято наказ від 21.11.2014 № 3392 про проведення позапланової документальної виїзну перевірки ТОВ "Промомаркет Плюс" (код ЄДРПОУ 37073954) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" за травень, вересень 2012 року.

Із матеріалів справи вбачається, що директор ТОВ "Промомаркет Плюс" Євтушевський О.М. ознайомлений з повідомлення про перевірку та наказом про проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача: представнику платника податків вручені нарочним під розписку направлення та наказ від 21.11.2014 та пред'явлено службове посвідчення /т.1, а.с. 151/.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у податкового органу були правові підстави, передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для видання наказу від 21.11.2014 за № 3392 та проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Промомаркет Плюс" за період травень, вересень 2012 року.

Таким чином, перевірка підприємства позивача проведена на підставі та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, посадові особи відповідача під час проведення перевірки та складання акта перевірки діяли на підставі та у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, протиправності у їх діях судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків) відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі - Порядок № 984).

Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку № 984 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

У пункті 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.09.2013 у справі № 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 33770792), акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки за актом перевірки від 05.12.2014 № 2794/16-03-22-02-12/37073954 не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Таким чином, позовні вимоги у даній справі в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню через відсутність спірних відносин.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0007442202/3050 суд зазначає таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.05.2012 між ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" (виконавець) та ТОВ "Промомаркт Плюс (замовник) укладено договір про надання послуг № 111, за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по виготовленню системи водовідведення для ваг автомобільних 60 тон у порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити ці послуги у встановлений строк; місцезнаходження зазначених послуг зазначається в актах виконаних робіт /т.1, а.с. 59/.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору вартість послуг узгоджується сторонами по факту їх надання та фіксується в актах виконаних робіт; акт про виконані роботи підписується сторонами до 30 числа місяця, наступного за календарним місяцем, у якому фактично надані послуги. Виконавець зобов'язаний своєчасно та якісно надавати послуги, а замовник - надати виконавцю за його вказівкою усі необхідні документи та інформацію, необхідну для належного виконання обов'язків щодо наданню послуг, зазначених у п. 1.1 цього договору, сплачувати за послуги відповідно до пункту 2 договору та приймати від виконавця послуги, які надаються відповідно до цього договору (пункт 3 зазначеного договору).

Згідно з приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 902 Цивільного кодексу України передбачає, що виконавець повинен надати послугу особисто; у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною 1 статті 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до положень статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Указане кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Суд зазначає, що до основного договору можуть бути укладені сторонами цього договору додаткові угоди, специфікації тощо, у яких відображаються, зокрема ціна послуг, а також умови про предмет договору (кількість продукції (робіт, послуг), вимоги до їх якості) тощо.

У матеріалах справи відсутні та позивачем на вимогу суду не надані додатки до договору про надання послуг № 111 від 28.05.2012, специфікації тощо, у яких визначено ціну послуг, хто саме виконує роботи (сам позивач чи інші особи), з чиїх матеріалів виконані послуги по виготовленню систем водовідведення до ваг автомобільних 60 тон. Також відсутня технічна документація, будівельне завдання на виготовлення систем водовідведення до ваг автомобільних 60 тон.

На підтвердження виконання умов договору № 111 від 28.05.2012 позивач надав суду податкові накладні, платіжні доручення, рахунки - фактури, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи /т. 1, а.с. 60-75/.

У рахунках - фактури від 28.05.2012 № 6148, від 19.09.2012 № СС-0000251, від 19.09.2012 № СС-0000250, від 25.09.2012 № СС-0000350, які виписані постачальником - ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" одержувачу - ТОВ "Промомаркт Плюс", зазначено товар: виготовлення на замовлення ТОВ "Промомаркт Плюс" системи водовідведення для ваг автомобільних 60 тон, за адресами: вул. Шевченка, 16 м. Біловодськ; вул. Жабинського, 2В, м. Чернігів; с. Трудовик Козельщинського району Полтавської області; с. Марфівка Долинського району Кіровоградської області, відповідно.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.05.2012 № 6148; від 19.09.2012 № 5150; від 19.09.2012 № 5151; від 25.09.2012 № 5187 позивачем прийняті роботи по виготовленню систем водовідводу для ваг автомобільних 60 тон.

Крім того, відповідачем також надані копії указаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.05.2012 № 6148; від 19.09.2012 № 5150; від 19.09.2012 № 5151; від 25.09.2012 № 5187, у яких не зазначено особу, яка є представником замовника (позивача) /т.1, а.с. 145-147, та на звороті а.с.147/. Відповідач стверджує, що ці акти були надані позивачем на перевірку, яка проводилася з 24.11.2014 по 28.11.2014, за травень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 № 2794/16-03-22-02-12/37073954.

У поясненнях від 14.05.2015 вих. № 2015/05/14-1 позивач зазначає, що бухгалтер не звернула уваги на відсутність даного реквізиту при отримання документів від ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС", та відповідач не зробив зауважень щодо оформлення первинних документів при вищевказаній перевірці /т.1, а.с. 159/.

У рамках договору № 111 від 28.05.2012 складені податкові накладні від 28.05.2012 № 6148; від 19.09.2012 № 5150; від 19.09.2012 № 5151; від 25.09.2012 № 5187. Оплата за надані послуги здійснена 28.05.2012, 19.09.2012, 25.09.2012, про що свідчать платіжні доручення від 28.05.2012 № 422, від 19.09.2012 № 539, від 19.09.2012 № 538, від 25.09.2012 № 550.

Суми ПДВ в загальному розмірі 16 000 грн за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

18 травня 2015 року суду позивачем надані додаткові докази, які, на його думку, підтверджують факт подальшого використання у господарській діяльності/реалізації наданих послуг, а саме: укладення між ТОВ "Промомаркт Плюс" (виконавець)

та МПП "Агро" (замовник) договору від 04.04.2012 № В0304 на встановлення ваг автомобільних по вул. Шевченка, 16, смт. Біловодськ, Луганська область /т.2, а.с. 1-2/;

та Філією "Долинський РАД" (замовник) договору від 29.05.2012 № В0605 на встановлення ваг автомобільних у с. Марфівка, Долинський район, Кіровоградська область /т.1, а.с. 222-223/;

та ТОВ "Термінал-Центр" (замовник) договору від 21.08.2012 № В0908 на встановлення ваг автомобільних по вул. Жабинського, 2В, м. Чернігів /т.1, а.с. 198-199/;

ТОВ "Будтехмонтажінвест" (замовник) договору від 10.09.2012 № В1109 на встановлення ваг автомобільних у с. Трудовик, Козельщинський район, Полтавська область /т.1, а.с. 177-178/.

Позивачем також надані до цих договорів додатки №№ 1, 2, 3 (специфікації поставки обладнання на ваги автомобільні тензометричні для статичного зважування, НМЗ - 60 тон, технічні характеристики на ваги автомобільні тензометричні НМЗ - 60 тон, календарні плани робіт по виконанню приймально-здавальних випробувань ваг автомобільних тензометричних НМЗ - 60 тон); на підтвердження виконання зазначених договорів: видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, товаротранспортні накладні, посвідчення про відрядження, накази на відрядження, дорожні листи, копія договору (виготовлення та поставки) № 0301-1/КБ від 01.03.2012, копія договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 38 від 16.05.2012, копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та копія свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3, копія наказу про надання права підпису документів від 06.07.2009 /т.1, а.с. 177- 243; т.2, а.с. 1-33/.

Разом з тим, у вказаних первинних бухгалтерських документах відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про реальність виконання господарських операцій щодо надання послуг з виготовлення систем водовідведення для ваг автомобільних 60 тон.

В актах від 06.06.2012 № 2 виконаних робіт по введенню в експлуатацію ваг автомобільних НМЗ - 60 тон за договором від 04.04.2012 № В0304, 20.03.2012 № 2 виконаних робіт по введенню в експлуатацію ваг автомобільних НМЗ - 60 тон за договором від 29.05.2012 № В0605, 08.10.2012 № 2 виконаних робіт по введенню в експлуатацію ваг автомобільних НМЗ - 60 тон за договором від 21.08.2012 № В0908, 13.11.2012 № 2 виконаних робіт по введенню в експлуатацію ваг автомобільних НМЗ - 60 тон за договором від 10.09.2012 № В1109 не зазначено про встановлення/прийняття в експлуатацію систем водовідведення для ваг автомобільних 60 тон /т.2, а.с. 26; т.1, а.с. 196, 220, 243/.

Крім того, надані позивачем письмові роз'яснення щодо процесу встановлення ваг автомобільних для замовника, види та схематичне зображення систем водовідведення для ваг автомобільних, копії фотографій, національний стандарт України "Конструкції будинків і споруд" ДСТУ Б В.2.3-145:2010 /т.1, а.с. 162-176/ не є належними докази на підтвердження вимог позивача щодо наявності технічної документації по виготовленню систем водовідводу для ваг автомобільних 60 тон.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( абзац перший пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

До 01.04.2011 порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР .

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 тієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадку, коли для цілей оподаткування операції враховані не відповідно до їх дійсного економічного змісту або відображені операції, не зумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо оформлення господарської операції, умовою визнання податкової вигоди платника є прояв платником належного ступеня обережності при виборі контрагента. Наведене передбачає встановлення обставин щодо укладення та виконання договору з контрагентом у світлі реальності господарської операції. Якщо суд встановлює, що основною метою платника було отримання доходу виключно або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну економічну діяльність, у визнанні права на податкову вигоду можу бути відмовлено. При цьому реальність господарської операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом активу, але й реальністю виконання операції саме конкретним контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з певним постачальником. Платник, який не забезпечив документальне підтвердження відомостей та обґрунтованість вимог, на підставі яких він претендує на податковий кредит та витрати, несе ризик несприятливих наслідків своєї бездіяльності у вигляді можливого позбавлення права на податкову вигоду.

У силу чинного законодавства обов'язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника - покупця, позаяк саме він є суб'єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому документи, які обґрунтовують витрати та податковий кредит, повинні відображати достовірну інформацію.

Указане кореспондується з правовими висновками, викладеними, зокрема у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 у справі № К/9991/64000/12 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 43602264).

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із положень частин 1-3 статті 9 цього Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність реально вчиненої господарської операції за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Крім того, документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена у податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Так, постачання товарів (послуг) завжди супроводжується рядом заходів, пов'язаних з перевіркою якості самих товарів (послуг), прийомом та обліком.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між ТОВ "Промомаркт Плюс" та його контрагентом - ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" з надання послуг не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промомаркет Плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, акта перевірки відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промомаркет Плюс" (код ЄДРПОУ 37073954; місцезнаходження: пров. Героїв Бреста, 44А, м. Кременчук, Полтавська область) на користь Державного бюджету України (р/р №31213206784002, отримувач коштів: УДКС України у м. Полтаві, код 22030001; банк отримувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019; ідентифікаційний код 38019510; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу: судовий збір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промомаркет Плюс", Полтавський окружний адміністративний суд, ідентифікаційний код 35521510) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн ( одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25.05.2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна