Ухвала

від 29.04.2015 по справі 2а-4794/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/20091/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазірківський елеватор»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року

у справі № 2а-4794/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазірківський елеватор»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лазірківський елеватор» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2010 року № 0000461503, від 11 серпня 2010 року № 0000461503/1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 03 червня 2010 року № 0000461503, від 11 серпня 2010 року № 0000461503/1. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ «Лазірківський елеватор» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову було відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Лазірківський елеватор», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу Лубенська ОДПІ, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Лубенська ОДПІ (Оржицьке відділення) провела камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Лазірківський елеватор» з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, за результатами якої був складений акт № 1477/15-32413217 від 21 травня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в декларації за 2009 рік (вх. № 10336 від 09 лютого 2010 року), та в результаті чого перевіркою проведено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на 520244,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно здійснив коригування витрат, а саме: виключено суму 3145000,00 грн. витрат на придбання (код рядка 04.1) та відображено суму 3774000,00 грн. (тобто з урахуванням податку на додану вартість) по коду рядка 05.3 «Врегулювання безнадійної заборгованості» з посиланням на безнадійну дебіторську заборгованість ВАТ «Решетилівський елеватор», оскільки процедура банкрутства та ліквідації ВАТ «Решетилівський елеватор» не завершено.

03 червня 2010 року Лубенська ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000461503, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Лазірківський елеватор» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 32627,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 27189,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5438,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2010 року № 0000461503/1 на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно здійснив коригування валових витрат підприємства на суму безнадійної дебіторської заборгованості (з урахуванням податку на додану вартість) за наслідками 2009 року з огляду на визнання грошових вимог ТОВ «Лазірківський елеватор» у сумі 321,00 грн. (1 черга) та у сумі 3774000,00 грн. (4 черга) згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2009 року у справі № 18/80 про визнання ВАТ «Решетилівський елеватор» банкрутом, визнання ВАТ «Решетилівський елеватор» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно постанови Господарського суду Полтавської області від 03 грудня 2009 року у справі № 18/80, а також зважаючи на відповідь арбітражного керуючого ВАТ «Решетилівський елеватор» - Васіна Є.Є від 25 грудня 2009 року за вих. № 2 про відсутність майна та інших активів, які належать банкруту. Також, суд виходив з того, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить будь-яких обмежень стосовно визнання заборгованості безнадійною залежно від підстав її виникнення, у тому числі й у зв'язку зі здійсненням компенсації вартості товарів у порядку передплати.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було здійснено усіх необхідних заходів, які б могли гарантувати повернення йому коштів, з урахуванням того, що направлення однієї претензії до контрагента не можна вважати достатніми заходами товариства щодо стягнення боргу, а також зважаючи на те, що лист арбітражного керуючого не можна вважати належним доказом відсутності майна боржника.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Нормами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 5.2.8 пункту 5.8 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно з положеннями пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

При цьому, відповідним заходом щодо стягнення боргу у контексті підпункту 5.2.8 пункту 5.8 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є застосування процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом згідно із законодавством.

Таким чином, це стосується лише тих кредиторів, вимоги яких виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, і які протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі банкрутство подали до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вказані вимоги були дотримані позивачем, зокрема: після звернення до ВАТ «Решетилівський елеватор» із претензією № 9 від 14 квітня 2009 року (арк. справи 54), та отриманням від ВАТ «Решетилівський елеватор» відповіді від 24 квітня 2009 року про неможливість повернення попередньої оплати у сумі 3774000,00 грн. (арк. справи 94), а також дізнавшись з розміщеного у Газеті «Голос України» оголошення про порушення провадження у справі банкрутство ВАТ «Решетилівський елеватор» (арк. справи 73), ТОВ «Лазірківський елеватор» 31 серпня 2009 року звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою № 36 про визнання кредитором ВАТ «Решетилівський елеватор» (арк. справи 52-53). Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2009 року у справі № 18/80 про визнання ВАТ «Решетилівський елеватор» банкрутом було визнано грошові вимоги ТОВ «Лазірківський елеватор» у сумі 321,00 грн. (1 черга) та у сумі 3774000,00 грн. (4 черга) (арк. справи 97-99), а постановою Господарського суду Полтавської області від 03 грудня 2009 року у справі № 18/80 було визнано ВАТ «Решетилівський елеватор» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (арк. справи 95-96). Також, 14 грудня 2009 року ТОВ «Лазірківський елеватор» звернулось із запитом № 311/1 до арбітражного керуючого ВАТ «Решетилівський елеватор» - Васіна Є.Є, на який отримало відповідь від 25 грудня 2009 року за вих. № 2 про відсутність майна та інших активів, які належать банкруту (арк. справи 112).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно здійснив коригування валових витрат підприємства на суму безнадійної дебіторської заборгованості у сумі 3774000,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) за наслідками 2009 року, оскільки ця заборгованість була визнана Господарським судом Полтавської області, а також зважаючи на те, що вказана заборгованість є безнадійною, оскільки виявилася непогашеною внаслідок недостатності юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, що знайшло своє підтвердження в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 28 липня 2010 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ВАТ «Решетилівський елеватор» (арк. справи 100-102).

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить будь-яких обмежень стосовно визнання заборгованості безнадійною залежно від підстав її виникнення (у тому числі у зв'язку зі здійсненням компенсації вартості товарів у порядку передплати).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування, у зв'язку з чим ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазірківський елеватор» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна