Ухвала

від 20.05.2015 по справі 2а-8494/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/800/34389/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 р.

у справі № 2а-8494/09/1370 (№ 34097/10/9104)

за позовом Дочірнього підприємства «Львівтекс» датської компанії «Грін Коттон»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство «Львівтекс» датської компанії «Грін Коттон» (далі - позивач, ДП «Львівтекс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 25.11.2009 р. № 0000592341, від 16.12.2009 р. № 0000672341/0, від 25.12.2009 р. № 0000752341, від 22.01.2010 р. № 0000082341/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.10.2009 року по 06.11.2009 року, на підставі направлень від 29.10.2009 року № 791, від 06.11.2009 року № 808, згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказу ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 28.10.2009 року № 655 була проведена виїзна позапланова перевірка ДП «Львівтекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в липні 2009 року, за результатами якої складено акт від 11.11.2009 р. № 2935/23-409/31659013 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на суму 109 624 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в сумі 64 827 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009 р. № 0000592341, яким, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64 827 грн.

У період з 25.11.2009 р. по 01.12.2009 р., на підставі направлення від 25.11.2009 р. № 871, згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказу ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 24.11.2009 року № 734 була проведена виїзна позапланова перевірка ДП «Львівтекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в серпні 2009 року, за результатами якої складено акт від 04.12.2009 р. № 3125/23-409/31659013 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 68 867 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в сумі 130 770 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 16.12.2009 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000672341/0, яким, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 130 770 грн.

Також, в період з 14.12.2009 року по 16.12.2009 року, на підставі направлення від 14.12.2009 року № 928, згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказу ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 11.12.2009 р. № 783 проведена виїзна позапланова перевірка ДП «Львівтекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в вересні 2009 року, за результатами якої складено акт від 16.12.2009 р. № 3265/23-409/31659013 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму 90 492 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в сумі 43 763 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 25.12.2009 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000752341, яким за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43 763 грн.

В період з 12.01.2010 року по 14.01.2010 року, на підставі направлення від 12.01.2010 року № 8, згідно з пунктом 9 частини 6 статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказу ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 11.01.2010 р. № 6 проведена виїзна позапланова перевірка ДП «Львівтекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась вжовтні 2009 року, за результатами якої складено акт від 14.01.2010 р. № 115/23-409/31659013 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в сумі 94 490 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.01.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082341/0, яким за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у 94 490 грн.

Як вбачається із вказаних вище актів податкових перевірок, підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих, що законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочки реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що платник податку, отримавши із запізненням належним чином оформлену податкову накладну минулих періодів, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи з наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість», законодавчо установлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої події у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Така перша подія лише визначає виникнення об'єктивного права платника на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов. Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Згідно абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність платника податку настає у випадку непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

До того ж, виходячи зі змісту п.п.7.7.2 п.7.7 ст. і 7 Закону України «Про податок на додану вартість», попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заява зі скаргою на постачальника подається у разі включення платником до податкового кредиту сум податку на додану вартість без податкової накладної або за податковою накладною, складеною з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в даному випадку зазначених обставин виявлено не було, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставне посилання відповідача на обов'язковість подання платником заяви в порядку визначеному вказаною нормою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в іншому періоді, ніж відбулася «перша подія».

Аналізуючи зазначені норми, судами вірно зазначено про те, що платник податку має право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту виключно після фактичного отримання таким платником податку податкової накладної.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень

Також, Закон України "Про податок на додану вартість" не позбавляє платника податку права на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку із тим, що такий платник податків не звернувся із скаргою на постачальника до органу державної податкової служби.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 р. у справі № 2а-8494/09/1370 (№ 34097/10/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко