Ухвала

від 26.05.2015 по справі 820/9639/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2015 р. м. Київ К/800/8689/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 у справі № 820/9639/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРАКТИВ ХХІ» доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області провизнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАКТИВ ХХІ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «УКРАКТИВ XXI» за результатами якої складено акт № 106/20-31-22-03-07/37999224 від 09.09.13;

- визнати дії ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо коригування показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «УКРАКТИВ XXI» в АС «Податковий блок», на підставі акта перевірки № 106/20-31-22-03-07/37999224 від 09.09.13, протиправними;

- зобов'язати ДПІ відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «УКРАКТИВ XXI» в АС «Податковий блок» згідно раніш поданих ТОВ «УКРАКТИВ XXI» декларацій по податку на додану вартість за період з 01.01.13 по 30.04.13.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ у Київському районі була проведена зустрічна звірка позивача, за результатами якої складено акт № 106/20-31-22-03-07/37999224 від 09.09.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКРАКТИВ XXI», код ЄДРПОУ 37999224, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ПРОМТЕХІНДУСТРІЯ 2», код ЄДРПОУ 33704649, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2013 року - 30.04.2013 року», яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків і зборів, які були задекларовані в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2013 по 30.04.2013;

- вказаний акт посадовими особами ДПІ у Київському районі було внесено до інформаційної системи «Податковий блок», що підтверджується копією роздруківки сторінки вказаної системи;

- на підставі названого акта були здійснені коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в інформаційній системі «Податковий блок», задекларованих позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 30.04.2013.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані дії відповідача вчинено з порушенням норм діючого законодавства України, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено акт, судом має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було досліджено та на підставі належних і допустимих доказів встановлено наявність факту порушення права позивача внаслідок вчинення відповідачем дій щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт.

Враховуючи покладені Кодексом адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства, що полягають, зокрема, у захисті порушених прав, свобод або інтересів особи, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що реалізація покладених завдань можлива лише за умови, що права, свободи та інтереси позивача є порушеними на момент звернення до суду за їх захистом, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості захисту в адміністративному судочинстві прав у майбутньому без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість подальшої неправомірної поведінки суб'єкта оскарження або можливого настання негативних наслідків.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкового кредиту та зобов'язань позивача в АС «Податковий блок», оскільки висновки судів щодо здійснення відповідачем оскаржуваних дій не підтверджуються наявними у справі доказами.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити обставини справи щодо фактичного здійснення відповідачем оспорюваних дій по коригуванню податкової звітності позивача.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний