Рішення

від 26.05.2015 по справі 920/607/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.2015 Справа № 920/607/15

за позовом: Фермерського господарства "Зернова долина", село Храпівщина,

Сумський район, Сумська область,

до відповідача: Кияницької сільської ради, село Кияниця, Сумський район,

Сумська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Реєстраційна служба Сумського районного управління юстиції, м. Суми,

про визнання права власності,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю. А.

За участю представників сторін:

від позивача: Афанасієв Р.В. (довіреність б/н від 01.12.14 р.);

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився;

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати право власності на виробничу будівлю ангар, що розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальною площею 1394,8 кв.м, оціночною вартістю 32 345,10 грн. 2005 року введення в експлуатацію та на виробничу будівлю КПП, що розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальною площею 50,8 кв.м, оціночною вартістю 3 437,8 грн. 2001 року введення в експлуатацію.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте в попереднє судове засідання надіслав лист № 02-14/236 від 30.04.2015 р., в якому зазначив, що визнає позов і просить розглядати справу без участі представника сільської ради.

Від третьої особи - Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції надійшов лист № 03.2-10/130 від 05.05.2015 р., в якому просить суд розглядати справу без участі їхнього представника за наявними матеріалами.

В судове засідання від представника позивача надішли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що земля, на якій знаходяться спірні об'єкти нерухомого майна, перебуває у власності територіальної громади - Кияницької сільської ради. Разом з цим, позивач зазначає, що після оформлення права власності на об'єкти нерухомості, має намір здійснити юридичне оформлення права користування земельними ділянками, так як фактично користується ними і сплачує відповідний земельний податок за цю землю.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача усно уточнив позовні вимоги, а саме зазначив літерні позначення об'єктів нерухомості, згідно технічного паспорту.

З метою дотримання прав сторін щодо викладення своєї позиції у письмовому вигляді щодо позовних вимог, судом було відкладено розгляд справи з 06.05.2015 р. на 26.05.2015 р.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був акціонером ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський», на балансі останнього перебувало наступне нерухоме майно:

1. Виробнича будівля ангар, за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальною площею 1394, 8 кв. м., оціночною вартістю 32 345, 10 грн., 2005 року введення в експлуатацію;

2. Виробнича будівля КПП, за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальною площею 50, 8 кв. м., оціночною вартістю 3 437, 8 грн., 2001 року введення в експлуатацію.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у 2014 р. ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» пройшло ліквідаційну процедуру в порядку добровільної ліквідації, виключено з реєстру та припинило своє існування як юридична особа.

25 квітня 2014 року на чергових Загальних зборах акціонерів ПАТ „Бурякорадгосп „Шевченківський" було прийнято рішення про затвердження розподілу між акціонерами активів, що залишилися після задоволення вимог кредиторів.

Також 25 квітня 2014 року на чергових Загальних зборах акціонерів ПАТ „Бурякорадгосп „Шевченківський" було прийнято рішення про зняття з балансу активів, розподілених між акціонерами

З матеріалів справи свідчить, що зазначене вище спірне майно було розподілено на акціонера-позивача в рахунок його частки в активах підприємства, згідно належних йому акцій в ПАТ пропорційно до його частки, передано йому згідно акту прийому-передачі майна від 30.04.2014 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи та, відповідно, знято з балансу ПАТ „Бурякорадгосп „Шевченківський", згідно податкового балансу (звітного про фінансовий стан) на 08 вересня 2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на вказане майно 28.06.2013 р. ФОП Шевченко Тарасом Григоровичем, виготовлено технічний паспорт. Згідно звіту про оцінку майна, виготовленого СПД Прочуханом Ю.В., оціночна вартість виробничої будівлі ангар, складає 32 345, 10 грн,, оціночна вартість виробничої будівлі КПП, становить 3 437, 8 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки позивач був акціонером ПАТ „Бурякорадгосп „Шевченківський" і отримав спірне нерухоме майно в порядку законної процедури розподілу майна, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, між акціонерами ПАТ в рахунок належної йому частки в активах ПАТ, яка відповідає його частці в статутному капіталі Товариства згідно належних акцій, то перехід права власності на спірне майно від ліквідованого ПАТ „Бурякорадгосп „Шевченківський" до акціонера-позивача ФГ «Зернова долина» відбувся.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 113 ЦК України, 1. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. 2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 114 ЦК України, 1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Відповідно до ст. 152 ЦК України, 1. Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до Закону України „Про акціонерні товариства", стаття 89: „Розподіл майна акціонерного товариства, що ліквідується, між кредиторами та акціонерами", 1. У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості: у дев'яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.

Таке ж положення передбачено і нормами ЦК України, а саме, ст. 111 ЦК України, 12. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Позивач в позовній заяві зазначає, що виділення у власність акціонеру-позивачу спірного майна при ліквідації акціонерного товариства, проведене ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» є правомірним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України , власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, позивач зазначає, що ліквідованим ПАТ „Бурякорадгосп „Шевченківський" не було передано позивачу правовстановлювальні документи на зазначене спірне майно у зв'язку з їх відсутністю у останнього. Отже, позивач не має юридичної можливості здійснити реєстрацію свого права власності на нерухоме майно в Державній реєстраційній службі, оскільки згідно п. 53 Постанови КМ України від 17 жовтня 2013 р. № 868 „Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень": „Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам об'єктів нерухомого майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: у разі ліквідації юридичної особи - ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмову заяву таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу щодо подальшого використання зазначеного майна".

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що не маючи зазначених документів та будучи позбавленими можливості зареєструвати отримане нерухоме майно, позивач обмежений в можливостях реалізувати своє право власності.

Згідно ст. ст. 134, 144 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також; з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вказані вище нежитлові приміщення належать до нерухомих речей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 328 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відсутність реєстрації за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно позбавляє його можливості в повній мірі реалізувати своє право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до пп. 10 п. 37 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у статті 20 Господарського кодексу України.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності за Фермерським господарством "Зернова долина" (42335, Сумська область, Сумський район, с. Храпівщина, вул. Шевченка, б. 2-А, код 35288145) на виробничу будівлю ангар, під літ. «К», загальною площею 1394, 8 кв. м., оціночною вартістю 32 345, 10 грн., 2005 року введення в експлуатацію, розташованого за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А; виробничу будівлю КПП під літ. «Я», загальною площею 50, 8 кв. м., оціночною вартістю 3 437, 8 грн., 2001 року введення в експлуатацію, розташованого за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А.

Повне рішення складено 27.05.2015 року.

СУДДЯ Ю. А. ДЖЕПА