Постанова

від 12.07.2016 по справі 920/607/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа № 920/607/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Ногіної О.М. (службове посвідчення № 032167 від 11.02.2015)

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 01.12.2014) та ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 01.12.2014)

представника відповідача - не з'явився

представника третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області, м. Суми в інтересах держави в особі ОСОБА_3 сільської ради Сумського району (вх. № 1392 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2015 у справі № 920/607/15

за позовом Фермерського господарства «Зернова долина», село Храпівщина, Сумський район, Сумська область

до ОСОБА_3 сільської ради Сумського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Реєстраційна служба Сумського районного управління юстиції, м. Суми,

про визнання права власності , -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.05.2015 по справі № 920/607/15 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено. Визнано право власності за Фермерським господарством «Зернова долина» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Храпівщина, вул. Шевченка, б. 2-А, код 35288145) на виробничу будівлю ангар, під літ. В«КВ» , загальною площею 1394, 8 кв. м., оціночною вартістю 32345,10 грн., 2005 року введення в експлуатацію, розташованого за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, вул. Шевченка, буд. 2-А; виробничу будівлю КПП під літ. В«ЯВ» , загальною площею 50, 8 кв. м., оціночною вартістю 3437,8 грн., 2001 року введення в експлуатацію, розташованого за адресою: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, вул. Шевченка, буд. 2-А.

Заступником прокурора Сумської області, м. Суми в інтересах держави в особі ОСОБА_3 сільської ради Сумського району подано апеляційну скаргу, в якій прокуратура із рішенням господарського суду Сумської області від 26.05.2015 по справі № 920/607/15 не погоджується, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким у позові відмовити, та стягнути з позивача на користь прокуратури Сумської області судовий збір, сплачений за подання даної апеляційної скарги у розмірі 2009,70 грн. Прокуратурою також надано суду клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 клопотання Заступника прокурора Сумської області, м. Суми в інтересах держави в особі ОСОБА_3 сільської ради Сумського району про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу прокурора до провадження та призначено до розгляду на 07 червня 2016 року об 11:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 розгляд справи відкладено на 21.06.2016 о 14:30 год.

21.06.2016 уповноваженим представником ФГ «Зернова Долина» - ОСОБА_1 суду надано клопотання (вх. № 6403) про долучення до матеріалів справи копій додаткових документів (протоколи зборів акціонерів ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» від 24.04.2013 та від 25.04.2014; список розподілу активів між акціонерами; список акціонерів; акт прийому-передачі майна; звіт про фінансові результати; статут ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський»; лист та розпорядження РВ ФДМУ по Сумській області; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), які на думку позивача підтверджують обставини справи та факти, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору.

У судовому засіданні 21.06.2016 оголошено перерву до 23.06.2016 о 10:30 год.

23.06.2016 прокурором надані письмові пояснення (вх. № 6529) щодо клопотання позивача від 21.06.2016 про долучення додаткових доказів, відповідно до яких прокурор проти залучення вказаних документів заперечує в повному обсязі, вважаючи їх неналежними доказами по справі. Просить повернути їх позивачеві без розгляду.

Дані документи досліджені судом і залучені до матеріалів справи.

23.06.2016 уповноваженим представником ФГ «Зернова Долина» - ОСОБА_1 суду надано клопотання (вх. № 6527) про долучення до матеріалів справи пакету додаткових документів (копії видаткової накладної № 1 від 20.05.2014, копій податкових звітів за 2015-2016р.р., копій банківських та платіжних документів за 2016 рік, копій банківських та платіжних документів за 2015 рік, копій банківських та платіжних документів за 2014 рік).

Вказані документи вивчені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 розгляд справи відкладено на 12.07.2016 о 12:30 год.

07.07.2016 від ОСОБА_3 сільської ради Сумського району Сумської області надійшло повідомлення, в якому відповідач інформує суд апеляційної інстанції, що з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2016 року у справі № 920/607/15 він ознайомлений. Просить розглядати дану справу без участі представника ОСОБА_3 сільської ради Сумського району Сумської області.

08.07.2016 від прокуратури Сумської області надійшли пояснення (вх. № 6860), в яких прокурор проти долучення наданих позивачем до матеріалів справи копій декларації про сплату земельного податку за землю, на якій знаходяться спірні об'єкти нерухомого майна за 2015-2016 роки, та квитанції про сплату вказаного податку, заперечує в повному обсязі. Прокурор вважає, що вказані документи не підтверджують право власності ФГ «Зернова Долина» на спірне нерухоме майно, оскільки право власності позивача на нерухоме майно може доводитись виключно правовстановлюючими документами, перелік яких наведено у п. п. 37, 53 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції). Натомість будь-яких правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно у ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський», яким вказане майно передано позивачу, не було. Прокурор вважає, що надані ФГ «Зернова Долина» документи вказують лише на сплату зазначеним підприємством податку за землю у 2015-2016 роках, що ніяким чином не підтверджує наявність у ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» та у подальшому ФГ «Зернова Долина» права власності на спірне нерухоме майно. До того ж земельний податок позивачем сплачувався вже після ухвалення рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2016, яке оскаржується прокуратурою області та є предметом апеляційного розгляду у цій справі. Також, прокурор наголошує на тому, що надання позивачем додаткових документів не обґрунтовано перед судом апеляційної інстанції неможливістю їх подання до суду першої інстанції, ці докази подані з порушенням вимог процесуального законодавства та не містять даних, які мають значення для справи, відтак не можуть враховуватись при перегляді апеляційним судом оскаржуваного рішення місцевого господарського суду за скаргою прокурора. Керуючись ст. 101 ГПК України прокуратура Сумської області просить повернути вищезазначені документи позивачу. Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокуратури Сумської області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2015 - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ «Зернова Долина».

12.07.2016 уповноваженим представником позивача - ОСОБА_1 надано суду клопотання (вх. № 6954), в якому останній просить долучити до матеріалів справи ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11.07.2016 по справі № 587/989/15-ц (номер провадження 22-ц/788/1043/16), відповідно до якої прийнято відмову Заступника прокурора Сумської області Мироненко Т.Є. від апеляційної скарги та закрито апеляційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа - Реєстраційна служба Сумського районного управління юстиції, про визнання права власності на нерухоме майно.

12.07.2016 від ОСОБА_3 сільської ради Сумського району Сумської області надійшла заява (вх. № 6955), в якій відповідач заперечує проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним і обґрунтованим. Окремо відповідач повідомив суд, що в ході розгляду справи в господарському суді Сумської області відповідач ОСОБА_3 сільська рада проти задоволення позову в повному обсязі не заперечував. Вважає, що інтереси відповідача - ОСОБА_3 сільської ради позовом та рішенням суду не порушуються. Просить розглянути дану справі без участі представника ОСОБА_3 сільської ради Сумського району Сумської області.

Всі надані учасниками процесу документи ретельно досліджені судом апеляційної інстанції та залучені до матеріалів справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Реєстраційна служба Сумського районного управління юстиції, м. Суми письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надала. Представник третьої особи в судове засідання 12.07.2016 не з'явився.

Неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши прокурора та уповноважених представників позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора Сумської області, м. Суми в інтересах держави в особі ОСОБА_3 сільської ради Сумського району (вх. № 1392 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2015 у справі № 920/607/15 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертаючись до господарського суду Сумської області із позовом про визнання права власності на нерухоме майно - виробничу будівлю ОСОБА_2 (адреса: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальна площа 1394,8 кв.м., оціночна вартість 32345,10 грн., 2005 року введення в експлуатацію), та виробничу будівлю КПП (адреса: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальна площа 50,8 кв.м., оціночна вартість 3437,8 грн., 2001 року введення в експлуатацію), послався на те, що він був акціонером ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський», на балансі якого перебувало зазначене майно.

Позивач зазначив, що у 2014 році ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» пройшло ліквідаційну процедуру в порядку добровільної ліквідації, виключено з реєстру та припинило своє існування як юридична особа.

25 квітня 2014 року на чергових Загальних зборах акціонерів ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» було прийнято рішення про затвердження розподілу між акціонерами активів, що залишилися після задоволення вимог кредиторів (том 1 аркуші справи 12-43).

Також, 25 квітня 2014 року на чергових Загальних зборах акціонерів ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» було прийнято рішення про зняття з балансу активів, розподілених між акціонерами .

Згідно цього Рішення загальних зборів ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський», що оформлені відповідними протоколом № 1 та Додатком до Протоколу № 1 від 25.04.2014, зазначене вище спірне майно було розподілено на акціонера-позивача в рахунок його частки в активах підприємства, згідно належних йому акцій в Товаристві пропорційно до його частки, передано йому згідно акту прийому-передачі майна від 30.04.2014 (том 1 аркуші справи 194-195), та знято з балансу ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» згідно податкового балансу (звіт про фінансовий стан) на 08 вересня 2014 (том 1 аркуш справи 196).

28.06.2013 ФОП ОСОБА_6 було виготовлено технічні паспорти на зазначені виробничі будівлі (том 1 аркуші справи 44-47, 48-50), а згідно звіту про оцінку майна, виготовленого СПД ОСОБА_7 (том 1 аркуші справи 51-153), оціночна вартість виробничої будівлі ангар складає 32345,10 грн., а оціночна вартість виробничої будівлі КПП становить 3437,80 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач також зазначив, що оскільки він був акціонером ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» і отримав спірне нерухоме майно в порядку законної процедури розподілу майна, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, між акціонерами ПАТ в рахунок належної йому частки в активах Товариства, яка відповідає його частці в статутному капіталі Товариства згідно належних акцій, то перехід права власності на спірне майно від ліквідованого ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» до акціонера-позивача ФГ «Зернова долина» відбувся, а виділення у власність акціонеру-позивачу спірного майна при ліквідації акціонерного товариства було проведене ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» правомірно.

Виходячи з цього, позивач вважає себе власником зазначеного у позовній заяві нерухомого майна.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки ліквідованим ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» не було передано позивачу правовстановлюючих документів на зазначене спірне майно, у зв'язку з їх відсутністю у останнього, тому позивач не має юридичної можливості здійснити реєстрацію свого права власності на нерухоме майно в Державній реєстраційній службі.

Відсутність реєстрації за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно та позбавлення його можливості в повній мірі реалізувати своє право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, зумовило подачу даного позову на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Розглянувши заявлений позов по суті, господарський суд Сумської області встановив, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб, а тому вимоги позивача визнав обґрунтованими, підтвердженими документально і задовольнив їх.

Однак вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими та передчасними, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а при розгляді даного спору та винесенні оскаржуваного рішення суд неправильно застосував норми матеріального права.

Аналізуючи обставини справи в їх сукупності, надаючи власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову про визнання права власності на спірне майно, враховуючи наступне.

За змістом статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства та юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, до яких відноситься визнання права.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову, є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності.

Водночас, колегія суддів відзначає, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України є оспорювання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Враховуючи мету подання позову про визнання права власності - усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

У даному випадку до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема лише факти, з яких вбачається, що спірне майно було передано позивачу у процедурі розподілу майна від ліквідованого ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський», а також те, що дане майно не перебуває у власності третіх осіб.

Проте позивач не довів суду апеляційної інстанції, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на заперечення права власності позивача, на захист якого подано позов, або утверджував за собою право, яке належить позивачу, тобто здійснював такі дії, які б могли свідчити про порушення або оспорювання існуючого права.

Також, звертаючись до суду з даним позовом на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, ФГ «Зернова долина» не зазначено яким чином відповідачем - ОСОБА_3 сільською радою порушено його права чи охоронювані законом інтереси, яким чином та чим саме позивачу створено неможливість реалізації свого права (при його наявності) у передбаченому законом порядку, чого не було встановлено і судом першої інстанції при задоволенні позову.

Позивачем не зазначено норми права, на підставі яких у ФГ «Зернова долина» виникло право власності на спірні об'єкти нерухомості, а місцевим господарським судом не встановлено наявності у позивача правовстановлюючих документів на це майно, права користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, тому неправомірно задоволено позовні вимоги.

Позивач стверджує, що спірне майно перебувало у ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» на балансі, а потім у процедурі ліквідації згідно рішень загальних зборів знято з балансу та передано позивачеві в рахунок його частки в активах підприємства, згідно належних йому акцій в ПАТ пропорційно до його частки.

Однак ці твердження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки знаходження нерухомого майна на балансі підприємства, а потім розподіл цього майна у процедурі ліквідації, не є безспірною ознакою права власності ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» на це майно, і як, наслідок, не свідчать про автоматичний перехід права власності позивача на спірну нерухомість, що унеможливлює застосування статті 392 Цивільного кодексу України, на положення якої, як на підставу задоволення своїх вимог, посилається позивач.

Таким чином, обставини переходу права власності на спірне майно до ФГ «Зернова долина» не підтверджені документально.

Колегія суддів також відхиляє посилання позивача на те, що спірне майно набуте ним правомірно та на підставі рішень загальних зборів у процедурі ліквідації Товариства, оскільки в матеріалах справи не міститься доказів наявності у ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» права власності на це нерухоме майно, яке також підлягало реєстрації у встановленому порядку, що передбачено як діючим законодавством, так і нормами, діючими у 2001-2005 роках.

Відповідно до інформації ОСОБА_3 сільської ради правовстановлюючі документи (свідоцтво про право власності) на спірні об'єкти нерухомого майна нікому не видавались, що свідчить про фактичне направлення даного позову не на захист прав позивача, а є спробою набуття позивачем у такий спосіб права власності на нерухоме майно, що не узгоджується із нормами чинного законодавства, оскільки судове рішення не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення міститься і частина перша статті 321 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно пункту 2.4. Статуту ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» майно Товариства складалось із основних засобів та обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства. Товариство є власником, зокрема: майна, переданого йому засновником (акціонерами) у власність та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Частинами першою та другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» установлено обов'язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України.

Позивач стверджує, що виробнича будівля ОСОБА_2 (адреса: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальна площа 1394,8 кв.м., оціночна вартість 32345,10 грн.) була введена в експлуатацію у 2005 році, а виробнича будівля КПП (адреса: Сумська область, Сумський район, село Храпівщина, 2-А, загальна площа 50,8 кв.м., оціночна вартість 3437,8 грн.) - введена в експлуатацію у 2001 році. Введення в експлуатацію зазначених об'єктів нерухомості позивач підтверджує звітами про оцінку майна та про оцінку пакету акцій ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» (том 1 аркуш справи 63 зворотна сторона, аркуші справи 64, 138-139).

Однак позивачем не доведено, а із матеріалів справи не вбачається, чи є вказані об'єкти завершеним будівництвом. В наданих до справи документах містяться лише посилання на роки спорудження спірних об'єктів, без жодних підтверджень цих фактів. Дотримання чіткого порядку одержання дозвільних документів для будівництва та прийняття в експлуатацію спірного нерухомого майна відповідними приймальними комісіями шляхом оформлення належних актів, як то передбачено чинним законодавством, позивачем також не підтверджено.

Зі змісту листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 22.03.2016, яке надано Прокуратурою Харківської області до апеляційної скарги відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що спірні об'єкти нерухомості до експлуатації у встановленому порядку не приймались, дозвільні документи на їх будівництво не оформлювались.

Слід зазначити, що право власності на нерухоме майно на момент закінчення будівництва підлягало державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

За змістом пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Згідно з пунктом 1.6 зазначеного Положення у відповідній редакції державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

При цьому, на момент розгляду даної справи законодавством встановлено аналогічний порядок оформлення права власності шляхом державної реєстрації такого права, що здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проте, позивачем не надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження оформлення за ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» права власності на спірне нерухоме майно шляхом його державної реєстрації відповідно до вимог законодавства, що діяло як на момент здачі спірних об'єктів нерухомості в експлуатацію (про що стверджує позивач) відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, так і на момент звернення до суду із позовом відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, всупереч викладеним вище нормам закону, позивачем не було надано суду доказів завершення будівництва у встановленому законом порядку, а також державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський».

Самі по собі лише твердження про введення об'єкта нерухомості в експлуатацію не свідчать про виникнення права власності ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» на збудоване (за твердженнями позивача) нерухоме майно в розумінні статті 331 Цивільного кодексу України. Отже, факт набуття права власності на спірне майно за ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський» з моменту завершення будівництва, і в подальшому за ФГ «Зернова долина», не підтверджується матеріалами справи.

Колегією суддів апеляційної інстанції досліджено надану прокуратурою Інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2016, відповідно до якої державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно проведена вперше лише у 2015 році ФГ «Зернова долина» на підставі оскаржуваного рішення, а не у 2001-2005 роках за ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський», що свідчить про те, що у власності останнього це майно не знаходилось.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на будівництво нерухомого майна може надаватись виключно власнику або користувачу земельної ділянки.

Втім, відповідно до інформації ОСОБА_3 сільської ради від 21.03.2015 земельна ділянка під спірними об'єктами в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, у власність або користування нікому не надавалась.

Таким чином, із встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи вбачається, що на момент подачі позову та вирішення справи по суті, позивач у встановленому законом порядку не набув право власності на спірне майно, вказане ним у позові, оскільки факт створення даних об'єктів нерухомості шляхом їх будівництва та прийняття їх експлуатацію у встановленому порядку, а також передача їх позивачеві попереднім законним власником, під час повторного розгляду справи не підтвердився.

Надані позивачем на підтвердження його вимог рішення Загальних зборів ПАТ «Бурякорадгосп «Шевченківський», що оформлені протоколами № 1 від 25.04.2014 та додатком до протоколу № 1 від 25.04.2014, акт прийому-передачі майна (активів) від 30.04.2014, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 08.09.2014, технічні паспорти на спірне майно, висновки про оцінку майна, копії декларації про сплату земельного податку за землю, на якій знаходяться спірні об'єкти нерухомого майна за 2015-2016 роки, та квитанції про сплату вказаного податку, не є належними та допустимими доказами у даній справі в підтвердження вимог про визнання права власності на майно в порядку статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки жодним чином не свідчать про виникнення у позивача права власності на таке майно.

З огляду на те, що визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно, однак за всіма обставинами справи в їх сукупності наведені у позові обставини не є підставою для ухвалення рішення щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, так як позивачем до справи не надано жодних доказів оспорювання або не визнання селищною радою права власності на майно, що є предметом позовних вимог, не надано доказів видачі правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності) на зазначені об'єкти до пред'явлення даного позову будь-якій особі, а тому правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомості відсутні. До того ж, відповідач не є особою, яка може претендувати на таке право. Докази наявності спору між сторонами у справі позивачем не надані. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відповідач підтримує вимоги ФГ «Зернова долина» та проти задоволення позову не заперечує.

Отже, за відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачем права власності на спірне майно, не доведення позивачем наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на спірне майно, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність законних підстав для визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомості, адже такий спосіб захисту може бути застосований лише відносно особи, яка вже є власником, а тому в даному випадку наявні обставини, які виключають можливість задоволення позовних вимог, що заявлені ФГ «Зернова долина» на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про її задоволення, оскільки викладені у цій скарзі доводи спростовують висновки місцевого господарського суду та є підставами для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, за наслідками апеляційного перегляду спору колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки право власності на нерухоме майно за ознаками, визначеними у наданих позивачем письмовими доказами, відсутнє, тому позовні вимоги не можна вважати обґрунтованими, внаслідок чого такі вимоги задоволенню не підлягають.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування господарським судом Харківської області фактичних обставин справи № 920/607/15, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, тому рішення господарського суду Сумської області 26.05.2015 у даній справі підлягає скасуванню, а у справі слід прийняти нове рішення, яким у позові повинно бути відмовлено.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами) визначені підстави розподілу судових витрат.

Пунктом 10 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі скасування або зміни рішення у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги Заступника прокурора Сумської області, колегія суддів апеляційної інстанції з урахуванням зазначених процесуальних норм вирішила покласти понесені прокуратурою витрати по сплаті судового збору в сумі 2009,70 грн., пов'язані із розглядом даної апеляційної скарги, на позивача - Фермерське господарство «Зернова долина», село Храпівщина, Сумський район, Сумська область.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області, м. Суми в інтересах держави в особі ОСОБА_3 сільської ради Сумського району задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2015 у справі № 920/607/15 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Зернова долина» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Храпівщина, вул. Шевченка,2-А, код 35288145) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891) судовий збір у розмірі 2009,70 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пушай В.І.