Ухвала

від 19.05.2015 по справі 804/19287/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 804/19287/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 р. у справі № 804/19287/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИОМ" до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про заборону вчиняти будь-яких реєстраційних дій від 27.10.2014р, визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.11.2014р.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РИОМ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, ОСОБА_1, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.12.2014 р., просить суд: визнати протиправними та скасувати постанову заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Принової С.Г. від 27.10.2014 р. про заборону вчиняти будь-яких дій та постанову заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Принової С.Г. від 21.11.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадженням ВП № 44952150 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, який є учасником ТОВ «РИОМ». Амур-Нижньодніпровським відділом ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції в рамках даного виконавчого провадження протиправно було винесено оскаржувані постанови про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії посадовим особам ТОВ «РИОМ» та про накладення арешту на майно ТОВ «РИОМ», яке не є боржником у виконавчому провадженні, в той час як ОСОБА_2 не є власником майна товариства. Позивач не є учасником виконавчого провадження, а рішення відповідача порушують права товариства та створюють перешкоду у його господарській діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, про відмову у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримали свої правові позиції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, засновниками (учасниками) Товариство з обмеженою відповідальністю «РИОМ» є: ОСОБА_4 - доля в статутному фонді товариства 33,33%, ОСОБА_5- доля в статутному фонді товариства 33,34%, ОСОБА_2 - доля в статутному фонді товариства 33,33%.

Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 03.10.2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44952150 за виконавчим листом № 2/199/2435/14 Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 1800000 грн.

27.10.2014 р. Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про заборону вчиняти будь-яких реєстраційних дій, якою постановлено заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій посадовим особам ТОВ «РИОМ».

Дана постанова обґрунтована тим, що за ОСОБА_2 відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, окрім частки ТОВ «РИОМ», засновником з часткою в установчому капіталі 33,33% якого є боржник, та відповідно до ст. 149 Цивільного кодексу України звернення стягнення на частину майно товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства допускається у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. З метою запобігання відчуження об'єктів ТОВ «РИОМ» обмежити керівництво ТОВ «РИОМ» в частині наданих прав, як уповноважених осіб юридичної особи.

21.11.2014 р. Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою постановлено накласти арешт на майно, що належить ТОВ «РИОМ», одним із засновників якого є боржник ОСОБА_2, заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику: ТОВ «РИОМ».

Постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_2 самостійно не було виконано рішення суду; відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, окрім частки ТОВ «РИОМ», засновником з часткою в установчому капіталі 33,33% якого є боржник. З метою запобігання відчуження об'єктів ТОВ «РИОМ» накладено арешт на майно ТОВ «РИОМ».

Задовольняючи позов в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що дії Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції рішення про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 44952150 не є обґрунтованими, тобто прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія судді апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога за приписами статті 541 ЦК України виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Більш того, відповідно до статті 47 закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Про повернення стягувану виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Таким чином, для визнання безнадійної простроченої заборгованості, що не погашена внаслідок недостатності майна, необхідним є вказані вище документи, отримані від державного виконавця, а саме: акт про відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, постанова державного виконавця про повернення стягувану з обов'язковим мотивуванням щодо підстав її винесення, та сам виконавчий документ.

Усі перелічені документи у своїй сукупності і свідчать про те, що стягував вчинив усі можливі дії, передбачені законом, для стягнення боргу, але майна боржника не вистачило, щоб погасити заборгованість у повному обсязі, то ж така заборгованість набула статусу безнадійної дебіторської.

Жодний акт про відсутність майна матеріали справи не містять. Жодного належного та допустимого доказу, що підтверджують відсутність майна та коштів у позивача матеріали справи також не містять.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що позивач усупереч вимогам статей 149, 366 ЦК України обрав спосіб захисту, який не передбачений законом, зазначивши, що в процесі виконання рішення про стягнення боргу право на звернення до суду має державний виконавець у порядку статті 379 ЦПК України з клопотанням про виділення частки майна боржника в майні товариства, учасником якого він є.

Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

За частиною першою статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Отже, у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членам пропорційно часткам у статному капіталі, тобто виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, визначеному законом і статутом товариства.

Згідно зі статтею 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства в статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності в нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника в статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Отже, за змістом зазначених норм права майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора, у тому числі з огляду на положення статті 15 ЦК України пред'явлено до суду.

Разом із тим виплата вартості частки майна або виділення частки майна боржника, пропорційної частці боржника в статутному капіталі, повинні проходити з дотриманням положень закону та статуту товариства стаття 148 ЦК України).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 р. по справі № 804/19287/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 24.05.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва