Ухвала

від 21.05.2015 по справі 826/2686/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2686/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТА Електроніка" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10 листопада 2014 року № 154526552209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Також апелянт просив про здійснення процесуальної заміни відповідача по даній справі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

За статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням обставин справи та наведеної норми права, колегія суддів зазначає, що заявлене представником відповідача клопотання не суперечить вимогам закону, тому суд допускає заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТА Електроніка" (код 33152052) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Оксіфорт" (код 39163756) та ТОВ "Релтон" (код 39157246) за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23 жовтня 2014 року № 1001/26-55-22-09/33152052.

Згідно з висновками акта, відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 196476,00 грн. за липень 2014 року.

Власну позицію відповідач мотивував відсутністю фактичного здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Релтон" та ТОВ "Оксіфорт".

В обґрунтування таких доводів контролюючий орган послався на висновки акта від 10 вересня 2014 року № 2807/26-55-22-08/39163756 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОксіФорт" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 червня 2014 року по 10 вересня 2014 року" та на податкову інформацію від 26 вересня 2014 року № 10/26-58-22-01/19 по ТОВ "Релтон" за період з 01 квітня 2014 року по 31 серпня 2014 року».

За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначеного акта, скарга залишена без задоволення, а його висновки - без змін.

На підставі висновків акта податкової перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10 листопада 2014 року № 154526552209, яким ТОВ "СТА Електроніка" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 245595,00 грн., в тому числі: за основним платежем -196476,00 грн., за штрафними санкціями - 49119,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте скарги платника залишено без задоволення, а назване рішення - без змін, у зв'язку із чим платник звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Оксіфорт" та ТОВ "Релтон", а висновки акта перевірки про порушення товариством норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування платником податкової вигоди в межах спірних правовідносин, підлягають дослідженню обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Оксіфорт" (код 39163756), ТОВ "Релтон" (код 39157246), обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25 липня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Оксіфорт" (Постачальник) укладено Договір поставки № 25-5, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця обладнання, а Покупець приймає та оплачує обладнання на умовах цього Договору. Відповідно до пункту 1.2 Договору Найменування, одиниці вимірювання, вартість і загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються протягом терміну дії цього Договору, з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару по всім поставленим за даним Договором окремим партіям Товару, оформленими відповідними видатковими накладними.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість обладнання складається з вартості кожної окремо оформленої податкової накладної. Разом з товаром Постачальник передає наступні документи: рахунок, видаткова накладна та податкова накладна. Відповідно до пункту 5.1 Договору товари відвантажуються на адресу Покупця протягом 10-ти календарних днів з моменту надходження Замовлення від Покупця адресою: вул. Менделеєва, буд. 12.

На підтвердження реального здійснення господарської операції позивачем надано видаткову накладну, згідно з якою йому поставлено товар: пасивний сповіщувач FX-50QZ у кількості 300 шт., пасивний сповіщувач RXC-ST у кількості 300 шт., сповіщувач вібраційний VIBRO у кількості 1550, пасивний сповіщувач LX-402 у кількості 300 шт., пасивний сповіщувач LX -802 N у кількості 130 шт., на загальну суму 673061,40 грн., в т.ч. ПДВ 112176,90.

Контрагентом позивача виписано на користь останнього податкову накладну на вказану суму.

Податкові та видаткові накладні підписані гр. ОСОБА_5 та скріплені печаткою ТОВ «Оксіфорт».

Судом вірно встановлено, що оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку.

Крім того, зі змісту акта перевірки вбачається, що позивач надавав до перевірки названі вище документи, в тому числі договір, видаткову, податкову накладні, а також платіжні доручення (а.с. 19).

Суми ПДВ із наведених податкових накладних включені до податкового кредиту ТОВ «СТА Електроніка» відповідного періоду, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за липень 2014 року.

При цьому, апеляційний суд враховує, що наведені обставини сторонами не оспорюються і відображені в тому числі у акті перевірки (а.с. 19-20).

Відповідно до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Також, між позивачем та ТОВ "Релтон" укладено договір № 0107-5 від 01 липня 2014 року, аналогічний за змістом наведеному вище, на підтвердження реального руху активів у процесі виконання умов якого, позивачем надано видаткові накладні, відповідно до яких позивач отримав товар, перелік якого наведено у цих накладних (електронні прилади) на загальну суму 505793,33 грн. (в т.ч. ПДВ - 84298,89 грн.), виписані на його користь контрагентом податкові накладні, а також виписки з банківського рахунку на підтвердження оплати за товар. Зазначені документи надавалися платником до податкової перевірки, про що зазначено у акті

Податкові та видаткові накладні підписані гр. ОСОБА_6 та скріплені печаткою ТОВ «Релтон».

Суми ПДВ із наведених податкових накладних включені до податкового кредиту ТОВ «СТА Електроніка» відповідного періоду, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за липень 2014 року. Наведені обставини сторонами не оспорюються і відображені в тому числі у акті перевірки (а.с. 21).

Стосовно наявності ділової мети та подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, то, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СТА Електроніка" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі комп'ютерами, периферійними устаткуваннями і програмним забезпеченням (43.51); оптовою торгівлею електронними та телекомунікаційними устаткуваннями, деталями до нього (45.52); оптовою торгівлею іншими машинами й устаткуваннями (46.69).

На підтвердження доцільності придбання електронних устаткувань у ТОВ "Оксіфорт", ТОВ "Релтон" позивачем зазначено, що придбаний товар у подальшому було реалізовано контрагентам - покупцям, на підтвердження надано копії довіреностей на отримання товару, виписаних контрагентами - покупцями. Зазначені довіреності містять детальний перелік товару, який підлягає отриманню, дослідивши які у порівняні із первинною документацією, складеною за результатом господарських операцій позивача із ТОВ "Оксіфорт" (код 39163756), ТОВ "Релтон" (код 39157246), встановлено реалізацію позивачем придбаного товару контрагентам - покупцям.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Оксіфорт" та ТОВ "Релтон" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, повністю відповідають вимогам до первинних документів, які встановлено наведеними вище положеннями Закону.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ "Оксіфорт" та ТОВ "Релтон" за період стосовно якого здійснювалася перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведеного вище договору не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

В даному випадку, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів посилався виключно висновки актів від 10 вересня 2014 року № 2807/26-55-22-08/39163756 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОксіФорт" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 червня 2014 року по 10 вересня 2014 року" та на податкову інформацію від 26 вересня 2014 року № 10/26-58-22-01/19 по ТОВ "Релтон" за період з 01 квітня 2014 року по 31 серпня 2014 року».

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ОксіФорт" та ТОВ "Релтон".

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТА Електроніка" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.