Ухвала

від 27.05.2015 по справі 803/597/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року Справа № 876/5261/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрветсанзавод» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2014р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. до Державного підприємства «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А:

31.03.2014р. позивач Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Державного підприємства /ДП/ «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» на його користь суму заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з грудня 2013 року по березень 2014 року у розмірі 48989 грн. 13 коп. (а.с.2-3).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2014р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» на користь позивача заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з грудня 2013 року по березень 2014 року, у розмірі 48989 грн. 13 коп. (а.с.38-39).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила особа, яка не брала участі в справі - ДП «Укрветсанзавод», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду змінити, замінивши неналежного відповідача на належного - ДП «Укрветсанзавод» (а.с.48-51).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» є ліквідованим, а на його базі створено Ковельську філію ДП «Укрветсанзавод»; правонаступником ліквідованого підприємства є ДП «Укрветсанзавод».

Судом першої інстанції не забезпечено дотримання прав відповідача під час проведення підготовчого провадження та передчасно прийнято рішення про його закінчення, а також помилково представника ДП «Укрветсанзавод» визнано представником ліквідованого підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» зареєстрований в Управлінні ПФ України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. та відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» за період грудень 2013 року - березень 2014 року.

Відповідно до наданих доказів станом на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за спірний період склала 48989 грн. 13 коп.

Наведена заборгованість стверджується даними Картки особового рахунку, Розрахунком суми боргу і Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.4-5, 6-11).

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суду відповідачем не надано.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган протягом грудня 2013 року - березня 2014 року скеровував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення складені за формою додатка 7, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування спірної суми боргу.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити пенсійному органу збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Стосовно покликань апелянта про пред'явлення позову до неналежного відповідача колегія суддів враховує, що на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено доказів ліквідації відповідача та виключення останнього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24-25).

Наданий наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 447 від 17.12.2012р. «Про реорганізацію державних підприємств», згідно якого ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» підлягає реорганізації шляхом приєднання до ДП «Укрветсанзавод», не є достатньою підставою для визнання відповідача таким, що є ліквідованим.

Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Аналогічні положення наведені в ст.59 Господарського кодексу України та ст.104 Цивільного кодексу України, згідно яких юридична особа припиняється в результаті передачі свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» до Єдиного державного реєстру не був внесений, тому правові підстави для заміни останнього правонаступником були відсутніми.

Отже, ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» не є ліквідованим або реорганізованим, на даний час проводить господарську діяльність, а тому зобов'язане відшкодувати пенсійному органу фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Згідно з п.4 ч.1 ст.202 КАС України порушення судом норм процесуального права можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення лише у випадку, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідно до ч.2 ст.200 КАС України законне, обгрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що передчасне завершення підготовчого провадження та допуск до участі в справі неналежного представника не призвели до неправильного вирішення справи, а відтак не можуть слугувати достатніми підставами для скасування чи зміни судового рішення.

Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрветсанзавод» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2014р. в адміністративній справі № 803/597/14 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська