Постанова

від 28.04.2015 по справі 808/1391/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року (об 11 год. 45 хв.) Справа № 808/1391/15 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мелітополь Запорізької області

про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області (далі - УПФУ в Приазовському районі Запорізької області, позивач) звернулось до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мелітополь Запорізької області (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму витрат по виплаті пенсії за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в розмірі 1 317,60 грн. на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 29.09.1999 №1105-14, Основами Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та зазначає, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивач витратив на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва гр. ОСОБА_1 1 317,60 грн., при складені актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих за січень-грудень 2014 року відповідач відмовився прийняти до заліку витрати на виплату та доставку пенсії вказаному пенсіонеру. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 21.04.2015 надав до суду клопотання (вх. № 16943) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 21.04.2015 надав суду заперечення на адміністративний позов (вх. №16942), у яких посилається на приписи Угоди про взаємне визнання прав про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків та вважає, що відповідач повинен відшкодовувати Пенсійному фонду витрати понесені останнім у зв'язку із виплатою відповідних пенсій тільки тим громадянам, які ушкодили здоров'я на підприємствах, розташованих на території України, а також тим, які стали інвалідами внаслідок трудового каліцтва за законодавством України.. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що роботодавцем в даному випадку є підприємство, розташоване на території Російської Федерації, а отже роботодавець, відповідальний за спричинення шкоди, проводить відшкодування відповідно до свого законодавства, при цьому, п.2 ст.2 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюється на вказану у позові особу. Крім того, вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено к новій редакції Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що до приведення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у відповідності із цим Законом, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачується за рахунок коштів Пенсійного Фонду України. Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Вказує, що аналіз судової практики дає можливість дійти висновку про врахування судами при винесенні рішень вищезазначених змін у законодавстві про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які набрали чинності з 01 січня 2015 року. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Акта №6-2004 про нещасний випадок на виробництві від 24.01.2005 ОСОБА_2 одержав трудове каліцтво на території Російської Федерації.

Крім того, згідно виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії АД №133727 ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, причина інвалідності трудове каліцтво.

Відповідно до розпорядження позивача 122845 від 03.06.2006 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Судом встановлено, що в період з 01.03.2013 по 31.12.2013 позивачем здійснювались виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянину ОСОБА_2, витрат по виплаті якої за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 складають 1 317,60 грн.

Вказані суми були включені позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. За наслідками зазначених звірок відповідач за період з січня по грудень 2014 року не прийняв до заліку суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну на загальну суму 1 317,60 грн., зокрема, за січень - грудень 2014 року у розмірі 109,80 грн. щомісячно, про що сторонами складено та узгоджено таблиці розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Вказані акти звірок та таблиці розбіжностей підписані представниками сторін.

Враховуючи несплату відповідачем суми заборгованості у добровільному порядку позивач звернувся із позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (ст. 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до ст. 25 Основ є Фонд, що також передбачено ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з ч. 4 ст. 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене абзацом другим п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону №1105-XIV, відповідно до якого якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ст. 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Правовідносини, які є подібними до правовідносин у даній справі, були предметом розгляду у справі №21-150а13 за позовом управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси про стягнення заборгованості, за результатами розгулу якої Верховним Судом України винесено постанову від 04.06.2013. Правова позиція Верховного Суду України у зазначеній справі полягає у тому, що понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Окрім того, у вказаному судовому рішенні Верховним Судом України зазначено, що вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на зміни в законодавстві про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які набрали чинності з 01.01.2015, оскільки оскаржуваний період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Так, доказом отримання потерпілим ОСОБА_1 каліцтва від нещасного випадку на виробництві підтверджено позивачем документами з пенсійної справи вказаного громадянина, якому призначено пільгову пенсію. Такими документами є Акт про нещасний випадок на виробництві, виписка із акту огляду МСЕК. Факт понесення УПФУ в Приазовському районі Запорізької області витрат підтверджується довідкою про фактичний розмір отриманої пенсії вказаною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суму витрат по виплаті пенсії за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в розмірі 1 317,60 грн. на користь позивача є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мелітополь Запорізької області суму витрат по виплаті пенсії за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в розмірі 1 317,60 грн. (одна тисяча триста сімнадцять гривень 60 копійок) на користь Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області (р/р 25608302001101 в ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 20508491).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак