Ухвала

від 20.05.2015 по справі 0670/2664/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/76457/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 по справі №0670/2664/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреініан Клеузінг Кампані» до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреініан Клеузінг Кампані» до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012 №0000032301, №0000042301, №0000012201, №0000022301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 705848,00грн. та №0000062301 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 7562,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Володарсько-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби 30.11.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.12.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Володарсько-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Володарсько-Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреініан Клеузінг Кампані» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкреініан Клеузінг Кампані» при придбанні товарів (послуг) від постачальника ПАТ Швейна фабрика «Бужанка», Вінницька фабрика «Динамо», СП ТОВ «Генрікс-Л», СП ТОВ «Алмі», ТОВ «Брігус», Житомирське учбово-виробниче підприємство УТОГ, ПП «Спецпостачсервіс»;

пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 207.2, 207.8 статті 207 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 37802,00грн. та завищено рядок 24 декларації по податку на додану вартість в сумі 11377,00грн.;

підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.10.2 пункту 138.10, пунктів 138.8, 138.2, 138.4 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 279674,00грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2011 рік в сумі 713843,00грн.;

підпункту «в» пункту 13.1, пункту 13.5 статті 13, пункту 16.13 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту160.1 статті 160 Податкового кодексу України та пункту 4 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» від 06.05.2001 №470, підприємством не утримано та не перераховано податок в сумі 52403,00грн.

За результатами перевірки Володарсько-Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області складено акт від 03.04.2012 №2/21/23-07/34928884 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012 №0000032301 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 279674,00грн.; від 12.04.2012 №0000022301 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 713843,00грн.; від 12.04.2012 №0000042301 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 37802,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4522,00грн.; від 12.04.2012 №0000062301 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 11377,00грн.; від 12.04.2012 №0000012201 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 52403,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5555,00грн.

Щодо висновків податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАТ Швейна фабрика «Бужанка», Вінницька фабрика «Динамо», СП ТОВ «Генрікс-Л», СП ТОВ «Алмі», ТОВ «Брігус», Житомирське учбово-виробниче підприємство УТОГ, ПП «Спецпостачсервіс» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами підряду, актами здачі-приймання робіт, податковими та накладними, товарно-транспортними накладними на транспортування сировини та готової продукції, платіжними дорученнями, тощо.

Окрім того, придбані товарно-матеріальні цінності та послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності

За таких обставин, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність включення до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємне значення витрат отриманого позивачем, за результатом здійснення господарської діяльності за І квартал 2011 року, з урахування від'ємного значення 2010 року колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України - розділ III «Податок на прибуток» цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно розділу XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втрачає чинність з 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в період з 01.01.2011 по 01.04.2011 правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Податковим органом не враховано той факт, що в періоді до 01.04.2011 положення Податкового кодексу України не діяли, натомість діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відтак позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування, мав керуватися положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону

З аналізу наведених норм вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

З наведених законодавчих положень випливає, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Таким чином, висновки викладені в акті перевірки від 03.04.2012 №2/21/23-07/34928884 про порушення позивачем вимог 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту «в» пункту 13.1, пункту 13.5 статті 13, пункту 16.13 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту160.1 статті 160 Податкового кодексу України колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ООО КТ «Генрих Фервольт Текстильна експедиція» (Німеччина) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкреініан Клеузінг Кампані» укладено контракт від 03.11.2009 №17 на транспортні послуги. Позивачем виплачувався дохід нерезиденту без утримання податку на прибуток.

Згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг» та інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Зазначені вимоги Закону кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів нерезидента з джерелом їх походження з України.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.

Механізм застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №470.

Відповідно до пункту 4 Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Згідно з пунктом 8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Таким чином, з метою звільнення від оподаткування на території України резидентом до перевірки повинна бути подана довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було надано належним чином легалізовані довідки, які підтверджують, що ООО КТ «Генрих Фервольт Текстильна експедиція» (Німеччина) є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та є платником податків в Німеччині, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу в цій частині.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012 №0000032301, №0000042301, №0000012201, №0000022301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 705848,00грн. та №0000062301 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 7562,00грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 по справі №0670/2664/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв