Постанова

від 25.05.2015 по справі 815/1920/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1920/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Мураховська А.І.

за участю сторін: представника позивача - Хархан О.В. (за довіреністю)

представника відповідача - П'ятниченка А.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001112200 та №0001122200 від 21 жовтня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» звернулось до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001112200 та №0001122200 від 21 жовтня 2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бєлтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Снарт Лайн» за 2013 рік. За результатами перевірки, податковою зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування, оскільки господарські операції по ланцюгу постачання ТОВ «Снарт Лайн» - ТОВ «Бєлтранс» в частині організації послуг із перевезення вантажу визнано недійсними. Однак, позивач не погоджується з такими висновками податкової, вважає, що їх зроблено без з'ясування фактичних обставин справи, дослідження правочинів та первинних документів, що надані до перевірки, а на підставі припущень перевіряючих, які спростовуються наступним. Так, позивач вказує, що у періоді, який перевірявся між ТОВ «Бєлтранс» та ТОВ «Снарт Лайн» укладено договір транспортного експедирування, товарність господарських операцій по якому підтверджується відповідними документами податкового та бухгалтерського обліку, які надавались під час перевірки, проте не взяті до уваги, а висновки по акту зроблені на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки іншої юридичної особи - ТОВ «Снарт Лайн».

Таким чином позивач вважає, що відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення ТОВ «Бєлтранс» податкового законодавства, оскільки підприємством на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Снарт Лайн» надано усі первинні документи, які підтверджують правомірність формування ним податкового кредиту та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, вартості послуг, отриманих від контрагента ТОВ «Снарт Лайн».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що за результатами перевірки на предмет підтвердження господарський відносин ТОВ «Бєлтранс» з ТОВ «Снарт Лайн» за 2013 рік, встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства шляхом безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості послуг отриманих від ТОВ «Снарт Лайн» у сумі 258 944, 00 грн., а також формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 230 355, 00 грн.

За таких обставин, відповідач вважає податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0001112200 та №0001122200 обґрунтованими, прийнятими відповідно до положень чинного законодавства, а також, встановлених за результатами перевірки порушень, у зв'язку із чим підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «Бєлтранс» відсутні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

У період з 09.09.2014 року по 22.09.2014 року на підставі наказу від 09.09.2014 року №483, направлення від 09.09.2014 року № 350/22, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, посадовою особою ДПІ у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Снарт Лайн» за період з 01.10.2013 по 30.11.2013 року та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом за 2013 рік.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 06 жовтня 2014 року №1749/22/37260797 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» код за ЄДРПОУ 37260797 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Снарт Лайн» код ЄДРПОУ 35749697 за період з 01.10.2013 по 30.11.2013 року та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом за 2013 рік» (а.с . 32-67).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Бєлтранс» вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 230 355 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.10 ст. 200 ПК України, п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 258 944, 00 грн. (а.с. 67).

На підставі акту перевірки від 06 жовтня 2014 року №1749/22/37260797, ДПІ у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0001112200, яким ТОВ «Бєлтранс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 345 532, 50 грн., а також №0001122200 від 21 жовтня 2014 року, яким ТОВ «Бєлтранс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 388 416, 00 грн. (а.с. 18-19).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано первинну скаргу до ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, проте рішенням останнього від 19.11.2014 року №134/10/15/15-32-10-02-07 податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0001112200 та №0001122200 залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення (а.с. 20-27).

Позивач з таким рішенням ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області також не погодився та, скориставшись своїм правом, відповідно до ст. 56 ПК України, звернувся з повторною скаргою на податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0001112200 та №0001122200 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 19 січня 2015 року №758/6/99-99-10-01-01-25, податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0001112200 та №0001122200 та рішення, прийняте ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області за розглядом первинної скарги - залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 28-31).

За таких обставин, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 21 жовтня 2014 року №0001112200 та №0001122200, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання їх протиправними та скасування з підстав наведених у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку ТОВ «Бєлтранс» проведено по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Снарт Лайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2013 по 30.11.2013 року та податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Бєлтранс» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Снарт Лайн» за 2013 рік на суму 1 294 716, 95 грн., однак в акті перевірки відповідачем зазначено про відсутність ділової мети у взаємовідносинах даних підприємств, відтак не визнано задекларовані позивачем валові витрати та податковий кредит.

З огляду на зазначене судом встановлено наступне.

Так, у періоді, що перевірявся між ТОВ «Бєлтранс» (Клієнт) та ТОВ «Снарт Лайн» (Експедитор) було укладено Договір транспортного експедирування від 02 вересня 2013 року, відповідно до умов якого Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду та за рахунок Клієнта здійснювати транспортне експедирування та перевезення експортного, імпортного або транзитного вантажу автомобільним транспортом на території України, СНД та інших зарубіжних країн, а саме: сухопутне перевезення або пошук перевізника; укладення договору перевезення від свого імені; оформлення або отримання необхідних для перевезення документів; виконання вантажно-розвантажувальних робіт; перевірку кількості та якості вантажу; забезпечення зберігання вантажу на шляху прямування; забезпечення розрахунків зі всіма учасниками транспортного процесу; забезпечення відправки та отримання вантажу у пункті призначення; інші послуги по завданню Клієнта.

Відповідно до п. 5 Договору, форма оплати за виконані експедитором послуги безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Експедитора на підставі оригіналів наступних документів: рахунку, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу (а.с. 104-109).

На підтвердження реальності операцій по даному договору позивачем надано до суду належним чином завірені копії наступних документів: рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Снарт Лайн» з 01.09.2013 - 30.06.2015 року, а також товарно-транспортні накладні (а.с. 110-166).

При цьому, в акті перевірки також зазначено, що при перевірці ТОВ «Бєлтранс» було використано вищевказані документи, які надавались директором підприємства на запит ДПІ у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 13.02.2014 року №1745/10/15-09-22-1009, а також під час самої перевірки.

Жодних зауважень до вказаних документів перевіряючими не пред'явлено.

Разом із тим, відповідно до акту, перевіркою встановлено, що вартість послуг з транспортного експедирування ТОВ «Бєлтранс» безпідставно включено до складу витрат операційної діяльності, а суми ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки за умовами п. 3.3 Договору транспортного експедирування від 02 вересня 2013 року в обов'язки ТОВ «Снарт Лайн» входить: надання транспортних засобів у справному стані, пригодному для перевезення вантажу, вказаному у заявці, що відповідають вимогам перевезення відповідного виду вантажу та санітарним вимогам. Фактично ж за результатами перевірки встановлено, що перевезення здійснювалось власними силами ТОВ «Бєлтранс», а саме транспортними засобами, що належать позивачу на умовах оренди та водіями, які є штатними працівниками підприємства.

У судовому засіданні з цього приводу представником позивача було зазначено, що дійсно перевезення здійснювалась, як транспортними засобами та водіями позивача, так і залученими експедитором (ТОВ «Снарт Лайн») перевізниками, що пояснюється тим, що між ТОВ «Бєлтранс» та ТОВ «Снарт Лайн» було укладено договір транспортного експедирування, а не договір перевезення.

Дослідивши Договір від 02 вересня 2013 року, укладений між ТОВ «Бєлтранс» та ТОВ «Снарт Лайн», суд зауважує, що предметом даного договору дійсно є не тільки перевезення вантажу, а й здійснення транспортного експедирування, що включає надання більш широкого кола послуг, зокрема, договором передбачено: сухопутне перевезення або пошук перевізника; укладення договору перевезення від свого імені; оформлення або отримання необхідних для перевезення документів; виконання вантажно-розвантажувальних робіт; перевірка кількості та якості вантажу; забезпечення зберігання вантажу на шляху прямування; забезпечення розрахунку зі всіма учасниками транспортного процесу; забезпечення відправки та отримання вантажу у пункті призначення; інші послуги по завданню Клієнта.

Так, відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Тобто, договір транспортного експедирування передбачає не тільки надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а й надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

З огляду на зазначене, суд не погоджується з доводами податкової про те, що перевезення вантажу транспортними засобами, орендованими ТОВ «Бєлтранс» та водіями, які є штатними працівниками цього підприємства, свідчить про нереальність операцій по Договору транспортного експедирування від 02 вересня 2013 року, укладеного з ТОВ «Снарт Лайн» (Експедитор), оскільки останній надавав позивачу не тільки послуги з перевезення, а й інші експедиторські послуги, передбачені договором.

Проаналізувавши первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання сторонами умов Договору транспортного експедирування від 02 вересня 2013 року, суд вважає, що вони підтверджують виконання даного договору та правомірність віднесення позивачем витрат на придбання цих послуг до операційних, а сум податку на додану вартість - до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження господарський відносин з ТОВ «Снарт Лайн» надано усі необхідні первинні документи, зауважень до яких відповідачем не висловлено та про їх невідповідність вимогам законодавства в акті перевірки не йдеться.

При цьому, в акті зазначається, що перевірка ТОВ «Бєлтранс» проводилась з урахуванням акту від 07.05.2014 року №206/22/-03/35749697 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снарт Лайн» (код ЄДРПОУ 35749697) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за жовтень 2013 року, листопад 2013 року та лютий 2013 року», складений ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Проте, суд зазначає, що акт податкової про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як такого роду акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, а викладені у ньому висновки про порушення податкового чи іншого законодавства платником податків є припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, якою визнано протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, щодо проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Снарт Лайн», за результатами якої складено акт №206/22/-03/35749697 від 07 травня 2014 року.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши акт перевірки та враховуючи, що відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували наявність фактів зазначених в акті перевірки, судом не встановлено доказів на підтвердження висновків податкової про порушення ТОВ «Бєлтранс» вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України та заниження податку на прибуток на 230 355 грн., а також вимог п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.10 ст. 200 ПК України та заниження податку на додану вартість на 258 944, 00 грн.

Натомість, позивачем надані документи, що досліджувались судом та підтверджують здійснення ТОВ «Бєлтранс» господарських операцій та правомірність формування ним податкового кредиту та включення до складу валових витрат сум витрат на придбання послуг у ТОВ «Снарт Лайн», згідно Договору транспортного експедирування від 02 вересня 2013 року.

Крім того, судом встановлено, що господарська діяльність ТОВ «Бєлтранс» пов'язана з допоміжною діяльністю у сфері транспорту (код ВЕД 52.29), отже отримання послуг за Договором транспортного експедирування від 02 вересня 2013 року здійснено в межах господарської діяльності підприємства позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковою безпідставно збільшено ТОВ «Бєлтранс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 230 355 грн. та податку на додану вартість на 258 944, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Снарт Лайн».

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163 КАС України від 06.07.2005 року №2747-IV, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001112200 та №0001122200 від 21 жовтня 2014 року - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0001112200 від 21 жовтня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0001122200 від 21 жовтня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було пода00000но у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 25 травня 2015 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.