Постанова

від 28.05.2015 по справі 826/4848/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2015 року № 826/4848/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» (код ЄДРПОУ 39166406).

2. Визнати декларацію з ПДВ за грудень 2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

3. Зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві визнати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» (код ЄДРПОУ 39166406), направлену 19.01.2014 р., як податкову та вчинити всі необхідні дії щодо відображення її показників в картці платника податку у відповідних інформаційно-аналітичних базах ДФС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві вчинено протиправні дії з неприйняття податкової декларації ТОВ «ДЕМЕУС» з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з тих підстав, що декларація, подана позивачем, містить усі необхідні реквізити. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства, податкова декларація вважається прийнятою, якщо орган державної податкової служби не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з огляду на те, що декларація позивача складена з порушенням чинного законодавства. Так, місцезнаходження позивача зазначене в поданій декларації та згідно інформації, отриманої з АІС «Податковий блок» є різними.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

ТОВ «ДЕМЕУС» 01.05.2014 р. зареєстровано платником податку на додану вартість.

Позивачем укладено договір № 27111401 від 27.11.2015 р. про надання податкової звітності в електронній формі.

Позивачем 19.01.2015 р. подано засобами електронного зв'язку до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року.

Вказана декларація була прийнята відповідачем, але відображена у інформаційних ресурсах відповідача зі статусом - «до відома».

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 ПК України).

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер: реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу .державної податкової служби, до якого подається звітність: дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ним Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Отже, реквізити, які визначені положеннями Податкового кодексу України як обов'язкові, мають відповідати відомостям зазначеним в Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається з пояснень відповідача, підставою для неприйняття спірної податкової декларації стало те, що адреса, яка вказана в декларації не відповідає адресі, яка вказана в податковому блоці. Також відповідач звернув увагу суду на те, що згідно інформації наявної в АІС «Податковий блок» в графі місцезнаходження юридичної особи зазначена адреса: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 21, між тим в декларації зазначена інша адреса.

Крім того, в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року не зазначено індивідуальний податковий номер головного бухгалтера, його прізвище та ініціали.

Враховуючи викладене вище, оскільки на момент перевірки поданої декларації, адреса, яка значилась в податковій декларації та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відрізнялися, та, враховуючи відсутність інформації про головного бухгалтера, відповідачем було прийнято рішення про відмову у прийнятті податкової звітності у зв'язку із невірно зазначеним місцезнаходженням підприємства.

Вирішуючи дану справу суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в рядку 06 декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року зазначена податкова адреса ТОВ «ДЕМЕУС»:03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 9.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Статтею 1 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (надалі - Закон № 755-IV) визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Статтею 17 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Частиною 1 статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як встановлено судом, на момент подання звітності ТОВ «ДЕМЕУС» перебувало за податковою адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, б. 9, що підтверджується розширеним Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.05.2015 р., згідно якого (стор. 6 абз. 1) вбачається, що проведення реєстраційної дії щодо зміни місцезнаходження ТОВ «ДЕМЕУС» відбулося 26.01.2015 р. Крім того вказане підтверджується також і витягом № 1526554502499 з реєстру платників податку на додану вартість від 17.01.2015 р., виданого ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Між тим, суд погоджується з відповідачем, що в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р. не зазначено індивідуальний податковий номер головного бухгалтера, його прізвище та ініціали.

Обґрунтовуючи відсутність інформації про головного бухгалтера, позивач зазначив, що штатним розписом така посада на підприємстві не передбачена. Згідно наказу № 04 від 07.07.2014 р. обов'язки головного бухгалтера покладено на директора ТОВ «ДЕМЕУС» ОСОБА_1

Однак, суд вважає за необхідне зазначити про помилковість доводів позивача, позаяк у разі, коли штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, а ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації здійснюється безпосередньо керівником платника податку, то така податкова декларація повинна підписуватися двічі: у графі "керівник" та у графі "особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку" або "головний бухгалтер".

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі отримання такої податкової декларації особисто від платника або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (пп.49.11.2 п. 49.11 ст. 49 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 19.01.2015 р. прийнято спірну податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2014 року.

Водночас повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації позивачу надіслано не було.

В контексті наведеного вище, суд приходить до висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «ДЕМЕУС» за звітний податковий період грудень 2014 р. є прийнятою в силу пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що відмова у прийнятті податкової декларації позивача за грудень 2014 року вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства дає суду підстави дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» (код ЄДРПОУ 39166406).

3. Визнати декларацію з ПДВ за грудень 2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

4. Зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві визнати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» (код ЄДРПОУ 39166406), направлену 19.01.2014 р., як податкову та вчинити всі необхідні дії щодо відображення її показників в картці платника податку у відповідних інформаційно-аналітичних базах ДФС.

5. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук