Ухвала

від 09.07.2015 по справі 826/4848/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4848/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» за грудень 2014 року, визнати вищеозначену декларацію такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та зобов'язати податковий орган визнати податкову декларацію позивача з ПДВ за грудень 2014 року як податкову звітність та вчинити всі необхідні дії щодо відображення її показників в картці платника податку у відповідних інформаційно-аналітичних базах ДФС.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що декларація позивача за грудень 2014 року складена з порушенням чинного законодавства, а тому правомірно не була прийнята як податкова звітність.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕУС» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

27 Листопада 2015 року позивачем укладено договір №27111401 про надання податкової звітності в електронній формі.

19 Січня 2015 року позивачем подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві засобами електронного зв'язку податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року. Вказана декларація була прийнята відповідачем, але відображена у інформаційних ресурсах відповідача зі статусом - «до відома».

З пояснень податкового органу вбачається, що підставою для неприйняття спірної податкової декларації стало те, що адреса, яка вказана в декларації, не відповідає адресі, яка вказана в податковому блоці. Крім того, в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року не зазначено індивідуальний податковий номер головного бухгалтера, його прізвище та ініціали.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відмова у прийнятті податкової декларації (з додатками) позивача за грудень 2014 року вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 ПК України).

Так, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер: реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу, державної податкової служби, до якого подається звітність: дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ним Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для неприйняття спірної податкової декларації стало те, що адреса, яка вказана в декларації не відповідає адресі, яка вказана в податковому блоці. Так, податковий орган вказав, що згідно до інформації, наявної в АІС «Податковий блок» в графі місцезнаходження юридичної особи зазначена адреса: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 21, між тим в декларації зазначена інша адреса.

Крім того, в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року не зазначено індивідуальний податковий номер головного бухгалтера, його прізвище та ініціали. З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 1 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В ході судового розгляду справи було встановлено, в рядку 06 декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року зазначена податкова адреса ТОВ «ДЕМЕУС» як: 03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 9.

При цьому, ТОВ «ДЕМЕУС» на момент подання звітності дійсно перебувало за податковою адресою: 03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, б. 9, що підтверджується розширеним Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.05.2015, з якого також вбачається, що реєстраційна дія щодо зміни місцезнаходження ТОВ «ДЕМЕУС» відбулося 26.01.2015.

Крім того, вказане підтверджується також і витягом № 1526554502499 з реєстру платників податку на додану вартість від 17.01.2015, виданого ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві. Тобто адреса, заначена в декларації відповідає юридичній і фактичній адресі підприємства.

Між тим, колегія суддів погоджується з твердженням податкового органу про те, що в податковій декларації ТОВ «ДЕМЕУС» з податку на додану вартість за грудень 2014 року не зазначено індивідуальний податковий номер головного бухгалтера, його прізвище та ініціали.

Обґрунтовуючи відсутність інформації про головного бухгалтера, позивач зазначив, що штатним розписом така посада на підприємстві не передбачена. Згідно наказу № 04 від 07.07.2014 обов'язки головного бухгалтера покладено на директора ТОВ «ДЕМЕУС» Ульянича Д.В.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у разі, коли штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, а ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації здійснюється безпосередньо керівником платника податку, то така податкова декларація повинна підписуватися двічі: у графі «керівник» та у графі «особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку» або «головний бухгалтер».

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 статті 49 ПК України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі отримання такої податкової декларації особисто від платника або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (пп.49.11.2 п. 49.11 ст. 49 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення ТОВ «ДЕМЕУС» про неприйняття спірної декларації як податкової звітності товариства у строк, визначений пп.49.11.2 п. 49.11 ст. 49 ПК України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, в даному випадку саме податковий орган повинен був довести суду правомірність своїх дій при відмові товариству у прийняті спірної декларації як податкової звітності, однак ані в ході розгляду справи судом першої інстанції, ані в ході апеляційного перегляду податковим органом не було надано до суду доказів направлення на адресу товариства повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації та отримання останнім такого повідомлення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за вказаних обставин податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «ДЕМЕУС» за грудень 2014 року є прийнятою в силу пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14 липня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.