Постанова

від 19.05.2015 по справі 915/1045/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 915/1045/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І. за участю представників: прокуратуриПопенко О.С. - старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачівІванцов І.А. - довіреність від 26.06.2013 третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постановувід 05.02.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 915/1045/13 господарського суду Миколаївської області за позовомПрокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до - Приватного підприємства "ААС" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена 23" треті особи - Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", - Миколаївська обласна державна адміністрація провизнання недійсним договору спільного користування земельною ділянкою, зобов'язання її звільнити та привести у придатний для використання стан

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2015 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І., касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області прийнято до розгляду.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/733 від 12.05.2015 р. у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Волковицької Н.О., розгляд касаційної скарги здійснювався у складі колегії суддів головуючий - Дроботова Т.Б., судді: Алєєва І.В., Рогач Л.І., затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 16.04.2015 №2, про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 р. Прокурор Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Арена 23" та ПП "ААС" про:

- визнання недійсним договору без дати та без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між ТОВ "Арена 23" та ПП "ААС";

- зобов'язання ТОВ "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621 750 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 116, 125, 126, 152 Земельного кодексу України та норми Закону України "Про прокуратуру" обґрунтовані тим, що проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено використання ТОВ "Арена 23" земельної ділянки з метою організації відпочинку громадян та торгівлі на території пляжу Коблівської зони відпочинку біля станції МОП на підставі укладеного з ПП "АСС" спірного договору про спільне користування земельною ділянкою, а також рішення Коблівської сільської ради № 31 від 19.09.2012 р. та рішень виконкому сільської ради № 81 від 10.11.2011 р., № 4 від 15.11.2011 р.

Проте, як зазначає прокурор за інформацією Коблівської сільської ради від 16.05.2013 р. земельна ділянка, щодо якої укладено оспорюваний договір, відноситься до категорії земель рекреаційного призначення в межах с. Коблеве, а за інформацією відділу Держземагентства від 15.05.2013 р. ТОВ "Арена 23 " земельні ділянки на території с. Коблеве у власність чи користування не виділялись, отже, як зазначав прокурор, відповідно до норм статей 376, 413 Цивільного кодексу України, статей 93, 122 Земельного кодексу України, ТОВ "Арена 23" не мала права на користування земельною ділянкою на узбережжі Чорного моря біля рятувального посту МОП та зводити на ній будь - які будівлі, і оскільки ПП "ААС" не мало повноважень на передачу земельної ділянки ТОВ "Арена 23" для будівництва розважального пляжного комплексу, договір про спільне користування земельною ділянкою, укладений між ТОВ "Арена 23" та ПП "АСС" підлягає визнанню недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арена 23" у наданих до суду відзивах просило позовну заяву заступника прокурора Миколаївської області залишити без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 2 від 16.01.2013 р. "Про внесення змін до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі", вказуючи на те, що прокурором неправильно вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Коблівську сільську раду, оскільки в даному випадку належним органом є Миколаївська обласна державна адміністрація, якій і надано повноваження розпорядження, у тому числі й надання у користування земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності. Крім того, на думку відповідача, прокурором у позовній заяві не наведено доводів щодо того, в чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтовано необхідність їх захисту при наявності постійного землекористувача спірної земельної ділянки - ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та користувача земельною ділянкою - ПП "АСС".

ТОВ "Арена 23" також зазначало, що земельна ділянка, яка використовується товариством на підставі договору про спільне користування земельною ділянкою, розташована у межах земельної ділянки, яку ПП "АСС" тимчасово використовує за договором № 64 від 21.04.2008 р., укладеного з ДП "Очаківське лісомисливське господарство".

ПП "АСС" також просило суд залишити позов прокурора без розгляду у зв'язку з тим, що прокурором неправильно визначено Коблівську сільську раду позивачем по даній справі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 р. (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги задоволені, визнано недійсним договір без дати без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладений між ПП "ААС" та ТОВ "Арена 23", зобов'язано ТОВ "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621750 грн., розташовану по вулиці Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що ПП "ААС" не надано суду доказів наявності повноважень для передачі ТОВ "Арена 23" в користування земельної ділянки біля рятувального посту МОП в зоні відпочинку "Коблево" та надання дозволу ТОВ "Арена 23" здійснювати будівництво розважального пляжного комплексу, а оскільки ТОВ "Арена 23" не надано доказів, того, що на час перевірки дотримання вимог земельного законодавства вказане товариство мало право на користування, а ПП "ААС" розпорядження та укладання договору на спільне користування зазначеною земельною ділянкою, враховуючи те, що договір про спільне користування земельною ділянкою без дати та номеру, укладений між відповідачами суперечить вимогам чинного законодавства, то вказаний договір підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає приведенню у первісний стан.

За апеляційною скаргою ТОВ "Арена 23" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Туренко В.Б., Бандура Л.І,, Поліщук Л.В.) переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.08.2013 р. скасував його, а позов залишив без розгляду.

Суд апеляційної інстанції посилаючись на обставини, встановлені судами під час розгляду адміністративної справи № 2-а-4934/10/1470 дійшов висновку, що у правовідносинах щодо володіння, користування, розпорядження спірною земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Миколаївська обласна державна адміністрація як виконавчий орган державної влади, а не Коблівська сільська рада, у зв'язку з чим, керуючись положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України № 2 від 16.01.2013 р.), якою передбачено, що якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, залишив позов прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради у даній справі без розгляду.

Не погодившись з судовими рішеннями Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. та рішення господарського суду Миколаївської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи у наданих до суду письмових поясненнях Прокуратура Миколаївської області наголосила на тому, що спірна земельна ділянка належить Коблівській сільській раді та відноситься до земель рекреаційного призначення (землі запасу). За договором дострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №64 від 21.04.2008 ПП "АСС" передано лісову ділянку, а не земельну, що також підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.09.2013 року у справі №К/800/18289/13 (том 1 а.с.227-231).

ТОВ "Арена 23" у наданому до суду доповненні до відзиву зазначило, що прокуратурою не доведено факт самовільного зайняття ТОВ "Арена 23" земельної ділянки на узбережжі Чорного моря біля рятувального посту МОП (том 2 а.с.62-66).

Також, при новому розгляді справи у наданих до суду письмових поясненнях Прокуратура Березанського району Миколаївської області зазначала, що спірна земельна ділянка перебуває в межах с. Коблеве, право розпоряджатися нею належить органу місцевого самоврядування - Коблівській сільській раді (том 2 а.с. 90).

ДП "Очаківське лісомисливське господарство" у наданих до суду поясненнях звертало увагу, що крайня західна точка межі земель постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" у виділі 23 квадрату 35 Березанського лісництва по урізу води Чорного моря знаходиться на відстані 280 м. від границі з Одеською областю по урізу води. Земельна ділянка, якою розпорядилося ПП "ААС" для її надання ТОВ "Арена 23", знаходиться поза межами 23 виділу 35 квадрату Березанського лісництва, тобто в зоні 280 метрового відрізку по урізу води між крайньою точкою земель постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" і границею з Одеською областю, тому зазначена земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення, що знаходилися або знаходяться в постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (том 2 а.с 92-93).

За результатами нового розгляду справи господарський суд Миколаївської області рішенням від 13.11.2014 р. (суддя Е.М. Олейняш) в позові відмовив.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що спірний договір відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та статей 180, 181 Господарського кодексу України є неукладеним, оскільки сторонами ПП "АСС" та ТОВ "Арена 23" не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, встановлених законом та необхідних для договорів даного виду.

При цьому, щодо позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621 750 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді суд зазначив, про відсутність доказів встановлення самовільного зайняття ТОВ "Арена 23" земельної ділянки комунальної власності, яка є предметом спору.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області Одеський апеляційний господарський суд (судді: М.А. Мирошниченко, О.Л. Воронюк, В.В. Лашин), переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 05.02.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Прокуратура Одеської області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 скасувати, позов задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що укладаючи спірний договір сторони дійшли домовленості щодо спільної діяльності, яка полягає у наданні ПП "АСС" ТОВ "Арена 23" земельної ділянки біля рятувальної станції, будівництва споруд, їх використання для отримання прибутку. Про фактичне виконання умов договору свідчить факт будівництва на спірній земельній ділянці об'єктів, на які у подальшому ТОВ "Арена 23" оформлено право власності, надаючи при цьому уповноваженому органу саме спірний договір, як підставу для такого оформлення. Однак, судами першої та апеляційної інстанції, у порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи не надано належну оцінку вказаним обставинам.

Крім того, заявник зазначив, що земельна ділянка, щодо якої укладено спірний договір належить Коблівській сільській раді та відноситься до земель рекреаційного призначення (землі запасу). ПП "АСС" не мало повноважень на укладання спірного договору, оскільки зі змісту договору про дострокове тимчасове користування лісовою ділянкою укладеного 24.04.2008 між ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та ПП "АСС", останньому не надано права передачі земельної ділянки іншим особам на праві користування чи інших підстав.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Арена 23" просив залишити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ТОВ "Арена 23" зазначило, що відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України прокуратурою не доведено факту самовільного зайняття ТОВ "Арена 23" спірної земельної ділянки на узбережжі Чорного моря, відтак суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання ТОВ "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621 750 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника відповідача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради про визнання недійсним договору без дати та без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між ТОВ "Арена 23" та ПП "ААС" та зобов'язання ТОВ "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621 750 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 21.04.2008 р. між ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (постійний лісокористувач) та ПП "ААС" (тимчасовий лісокористувач) було укладено договір № 64, за умовами якого постійний лісокористувач, згідно з розпорядженням Миколаївської райдержадміністрації від 21.04.2008 р. № 157-р передав, а тимчасовий лісокористувач прийняв лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове платне користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у кварталі 35, виділ 23, кв.36, вид. 17, кв.37, вид. 13, кв.38, вид. 23, кв. 39, вид. 18 Березанського лісництва постійного лісокористувача (урочище Коблеве) (пункт 1.1. договору № 64). Лісова ділянка передається тимчасовому лісокористувачу для рекреаційних цілей (надання пляжних послуг) строком на 49 років (пункт 1.2 договору) (том 1 а.с. 62-64).

На виконання умов Договору № 64 постійний лісокористувач (ДП "Очаківське лісомисливське господарство") передав, а тимчасовий лісокористувач (ПП "ААС") прийняв лісову ділянку площею 8,75 га із земель лісогосподарського призначення, яка є предметом Договору, про що між сторонами складено Акт прийому-передачі лісової ділянки від 22.04.08 року, який підписано та скріплено печатками сторін. Межі лісової ділянки закріплені межовими знаками у кількості 50 шт. у вигляді металевих стовпчиків (том 1 а.с. 69).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2011р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 р., у справі № 2-а-4934/10/1470 відмовлено у задоволенні адміністративного позову прокурора про визнання нечинним та скасування розпорядження Миколаївської райдержадміністрації № 157-р від 21.04.2008 р., на підставі якого було укладено договір № 64 від 21.04.2008 р., яким ПП "ААС" надано у довгострокове тимчасове платне користування лісову ділянку площею 8,75 га за рахунок земель лісового фонду. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що лісові ділянки, які використовує ПП "ААС" в лісовому урочищі "Коблеве" Березанського лісництва ДП "Очаківське лісомисливське господарство", належать до земель лісогосподарського призначення, і облдержадміністрацією в межах повноважень прийнято оспорюване розпорядження.

При цьому, як було встановлено судом апеляційної інстанції в адміністративній справі № 2-а-4934/10/1470, постанова у якій залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, у довгострокове платне користування ПП "ААС" були передані лісові ресурси, а не сама земельна ділянка (том 1 а.с. 171-175).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між ПП "ААС" та ТОВ "Арена 23" було укладено Договір про спільне користування земельною ділянкою б/н та без дати (том 1 а.с. 11).

Разом з цим, як вбачається зі змісту спірного договору, вказаний договір між ПП "ААС" та ТОВ "Арена 23" укладений про спільне використання земельної ділянки з метою організації відпочинку громадян та торгівлі на території пляжу Коблівської зони відпочинку, із встановленням у пункті 2.1 договору, що Сторона -1 зобов'язується надати Стороні - 2 земельну ділянку для розташування пляжного торгівельно - розважального комплексу біля рятувальної станції МОП.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції було встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради № 81 від 10.11.2011 р. за ТОВ "Арена 23" визнано право власності на об'єкт нерухомого майна в зоні відпочинку "Коблево" біля торгівельного комплексу "Преображенський", а саме: на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (сцена, закусочна з літнім майданчиком, торгівельний павільйон, рятувальний пост, пляжна алея, підпірна стіна, замощення, туалет, тіньові навіси 4-шт., кабінки для переодягання, пункт прокатного пляжного інвентарю).

Рішенням Коблівської сільської ради № 4 від 15.11.2011 р. зазначеним об'єктам нерухомого майна привласнено юридичну адресу: пр. Курортний, 7/4, с. Коблеве, в зоні відпочинку "Коблево".

10.12.2011 р. ТОВ "Арена 23" видано свідоцтво на право власності на вказане нерухоме майно (том 1 а.с.15).

На підставі вимоги прокуратури Березанського району Миколаївської області від 14.05.2013 р. заступником начальника Південного інспекційного відділу державного архітектурного контролю у Миколаївській області, із залученням державного інспектора сільського господарства на території Миколаївської області, проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ТОВ "Арена-23" пляжного торгівельно-розважального комплексу по пр. Курортний, 7/4 в с. Коблеве Березанского району Миколаївської області, за результатами якої складено акт перевірки від 15.05.2013 р. та встановлено, що будівництво або реконструкція зазначеного пляжного торгівельного-розважального комплексу та відведення земельної ділянки для його обслуговування здійснено з порушенням чинного законодавства, оскільки розміщення вказаних об'єктів на території пляжної зони заборонено.

Державним інспектором сільського господарства в Миколаївській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, проспект Курортний, 7/4, за результатами якої складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 15.05.2013 р. та встановлено, що за вказаною адресою, будівництво зазначеного торгівельно-розважального комплексу та відведення земельної ділянки для його обслуговування здійснюється з порушенням чинного законодавства.

Крім того, в ході перевірок встановлено, що ТОВ "Арена 23" на земельній ділянці площею 0,25 га на відстані 2-7 м від урізу Чорного моря збудований торгівельний павільйон, площею 24,4 кв. м. Загальна площа земельної ділянки, на якій розміщено вказаний об'єкти складає 2473 кв. м. Земельна ділянка, на якій розміщено вказаний об'єкт знаходиться в межах пляжної зони.

Відповідно до листів Коблівської сільської ради від 17.05.2013 р. № 609 та № 610, сільською радою дозволи на розташування малих архітектурних форм ТОВ "Арена 23" станом на 17.05.2013 року не надавалися та земельна ділянка, на якій розміщенні об'єкти права власності ТОВ "Арена 23", згідно земельно-кадастрових даних відноситься до земель комунальної власності (запасу-рекреаційного призначення) (том 1 а.с.18,19).

Судом першої інстанції було встановлено, що як на правову підставу користування земельною ділянкою, ТОВ "Арена 23" посилається на укладений з ПП "ААС" договір про спільне користування земельною ділянкою без дати та номеру.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірний договір відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та статей 180, 181 Господарського кодексу України є неукладеним, оскільки сторонами ПП "АСС" та ТОВ "Арена 23" не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, встановлених законом та необхідних для договорів даного виду.

При цьому, щодо позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621 750 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді суд зазначив, про відсутність доказів встановлення самовільного зайняття ТОВ "Арена 23" земельної ділянки комунальної власності, яка є предметом спору.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними з наступних підстав.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (стаття 202 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За приписами статті 1131 вказаного Кодексу, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина 2 вказаної норми).

Приписами чинного законодавства не встановлено вичерпного переліку умов, необхідних для даного виду договорів, відтак сторони вправі за власною домовленістю визначати й інші умови договору про спільну діяльність, проте, у договорі такого виду, насамперед, мають визначатися аспекти щодо його предмету та мети, взаємних обов'язків сторін та обов'язків кожної зі сторін щодо спільної діяльності, порядок здійснення контролю за спільною діяльністю, а також визначення розміру вкладів і часток учасників, порядок розподілу між ними результатів спільної діяльності.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції в порушення норм статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказані приписи законодавства були залишені поза увагою, відповідні обставини справи при вирішенні спору про визнання договору недійсним не встановлювались, зокрема, не встановлено які саме істотні умови визначені нормами діючого законодавства для цього виду договорів відсутні у спірному договорі, а також не була надана оцінка доводам прокурора стосовно фактичного виконання умов спірного договору, який був наданий уповноваженому органу як підстава для оформлення права власності на об'єкти побудовані на спірній земельній ділянці.

Крім того, судами не з'ясоване питання стосовно того, яким чином відбулось залучення ПП "ААС" для спільного використання у спільній діяльності земельної ділянки на території пляжу Коблівської зони відпочинку (пункт 1.1 оспорюваного договору), підтвердження наявності у ПП "ААС" такої земельної ділянки із визначенням її місця розташування, встановлення меж тощо, питання стосовно того чи відбулась фактична передача ТОВ "Арена 23" вказаної земельної ділянки та на яких підставах, а також правовий статус спірної земельної ділянки для розташування пляжного торгівельно - розважального комплексу біля рятувальної станції МОП на території пляжу Коблівської зони відпочинку.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 р. у справі № 915/1045/13 та рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач