Рішення

від 27.10.2015 по справі 915/1045/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 915/1045/13

за позовом: Прокурора Березанського району Миколаївської області /вул. Леніна, 41, смт. Березанка, Миколаївська область, 57400 / в інтересах держави в особі

позивача: Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області /вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453 /

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена 23" /вул. Миру, 12, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 /

до відповідача-2: Приватного підприємства "ААС" /ОСОБА_1, 4А, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453 /

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТРИА ПЛЮСВ» /вул. Черняховського, буд. 4, м. Одеса, 65009/

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" /вул. Леніна, 10, м. Очаків, Миколаївська область, 57500 /

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Миколаївська обласна державна адміністрація /вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 /

про визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокурора: Григорян Е.Р. (посвідчення від 01.10.2014 № 029299)

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: ОСОБА_2 (довіреність від 13.01.2015 № 34/10-05-58/6-15)

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовом до відповідачів 1, 2 про:

- визнання недійсним договору без дати без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між відповідачами - 1, 2;

- зобов'язання відповідача - 1 звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621750,00 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути позивачу.

Ухвалою суду від 11.08.2015 до участі у справі був залучений інший відповідач - відповідач 3.

21.10.2015 прокурор Березанського району Миколаївської області подав до суду заяву про зміну предмету позову від 20.10.2015 № (15-11) 2196 вих-15, в якій просить суд:

- визнати недійсним договір без дати без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладений між відповідачами - 1, 2;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво на право власності серії САЕ № 205356, видане 10.12.2011 виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району відповідачу-1 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво на право власності № 8697863, видане 30.08.2013 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції відповідачу-3 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс площею 16,7 кв. м. за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво на право власності № 22380996, видане 30.05.2014 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції відповідачу-3 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс площею 428 кв. м. за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область;

- витребувати у відповідача-3 на користь позивача земельну ділянку, на якій розташований пляжний торгівельно-розважальний комплекс площею 428 кв. м. за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область.

Господарський суд ухвалив не приймати до розгляду три позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування свідоцтв на право власності від 10.12.2011 серії САЕ № 205356, від 30.08.2013 № 8697863 та від 30.05.2014 № 22380996, оскільки фактично йдеться про подання прокурором іншого позову, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 22, ч. 4 ст. 29 ГПК України. Інші позовні вимоги прокурора суд прийняв до розгляду в редакції, вказаній у заяві прокурора від 20.10.2015 № (15-11) 2196 вих-15.

26.10.2015 прокурор Березанського району Миколаївської області знову подав до суду ту саму заяву про зміну предмету позову від 20.10.2015 № (15-11) 2196 вих-15.

Господарський суд вказав прокурору, що дана заява вже була розглянута судом у судовому засіданні 21.10.2015, суд розпочав розгляд справи по суті, а тому вказана заява не приймається судом до розгляду.

27.10.2015 прокурор Березанського району Миколаївської області подав до суду клопотання від 27.10.2015 № (15-11) 2229 вих-15, в якому просить суд розглянути позов у відповідності з позовними вимогами, прийнятими судом до розгляду ухвалою суду від 21.10.2015.

Господарський суд вказав прокурору, що предмет позову може бути змінений прокурором до початку розгляду справи по суті, а тому даний позов прокурора буде розглянутий в межах вже заявлених та прийнятих судом позовних вимог.

Заявлений позов прокурор Березанського району Миколаївської області обґрунтовує наступним. Спірний договір суперечить ч. 1 ст. 319, ч. 4 ст. 373 ЦК України, ч. 1 ст. 78, ст. 90 ЗК України, оскільки укладений відповідачами-1, 2 за відсутності у відповідача-2 будь-якого речового права на земельну ділянку, яку відповідач-2 зобов'язався надати відповідачу-1 у спільне використання для розташування пляжного торгівельно-розважального комплексу. Фактичне виконання відповідачами - 1, 2 спірного договору підтверджується підписанням цього договору та здійсненням відповідачем-1 будівництва передбаченого умовами договору торгівельно-розважального комплексу. З заяви відповідача-1 до позивача від 09.11.2011 про визнання права власності на нерухоме майно вбачається, що відповідачем-1 подано як доказ наявності права на землю саме спірний договір. Факт заволодіння відповідачем-3 спірною земельною ділянкою підтверджується актом її обстеження з додатками, а також наявною в матеріалах справи копією реєстраційної справи, на підставі якої відповідачу-3 видано свідоцтво про право власності на пляжний торгівельно-розважальний комплекс площею 428 кв. м. за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область. Щодо накладення одна на одну спірної земельної ділянки та лісової ділянки, переданої за договором від 21.04.2008 № 64, то спірна земельна ділянка знаходиться за межами 23 виділу 35 квадрату Березанського лісництва, на відстані менше 280 метрів по урізу води від межі із Одеською областю, а тому вона не належить до земель лісогосподарського призначення, що знаходились або знаходяться у постійному користуванні третьої особи-1. Спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності і розміщена в межах населеного пункту с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Позивач позов прокурора підтримав у повному обсязі та пояснив суду, що згідно з рішенням Миколаївської обласної ради від 23.09.2011 № 2 межі с. Коблеве були змінені та установлено нову межу, відповідно до якої спірна земельна ділянка площею 0,25 га є власністю позивача та віднесена до земель запасу. Позивачем не приймались рішення про відведення цієї земельної ділянки відповідачу-1 ні на праві оренди, ні у власність.

Відповідачі-1, 2 проти задоволення позову прокурора заперечили, мотивуючи наступним:

- прокурор неправильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Коблівську сільську раду, адже належним органом є третя особа-2, оскільки саме їй надано повноваження розпорядження спірною земельною ділянкою;

- видане відповідачу-1 свідоцтво від 10.12.2011 САЕ № 205356 про право власності на пляжний торгівельно-розважальний комплекс за адресою: просп. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, та рішення про державну реєстрацію прав відповідача-1 на це нерухоме майно від 10.12.2011 не скасовані, а отже законних підстав для витребування земельної ділянки у прокурора та позивача немає;

- прокурором не доведено, що саме вказана прокурором земельна ділянка була передана відповідачем-2 відповідачу-1, не визначено її межі та взагалі не доведено факт передачі земельної ділянки відповідачу-1;

- факт самовільного зайняття земельної ділянки при проведенні перевірки фахівцями Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області 15.05.2013 не перевірявся, а акт перевірки не є належним доказом відповідно до вимог ст. 34 ГПК України.

Відповідач-3 відзиву на позов не подав, представник відповідача-3 в судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи відповідач-3 був повідомлений судом належним чином.

Третя особа-1 підтримала позов прокурора, мотивуючи наступним:

- за договором від 21.04.2008 № 64 третьою особою-1 була передана відповідачу-2 у довгострокове тимчасове користування лісова ділянка загальною площею 8,75 га, що знаходиться у кв. 35, виділ 23, кв. 36, виділ 17, кв. 37, виділ 13, кв. 38, виділ 23, кв. 39, виділ 18, в урочище В«КоблевеВ» Березанського лісництва ДП В«Очаківське ЛМГВ» ;

- третьою особою-1 не передавались відповідачу-2 за договором від 21.04.2008 № 64 будь-які права на земельну лісову ділянку, на якій розташована лісова ділянка урочища В«КоблевеВ» ;

- третя особа-1 не розпоряджалась земельною лісовою ділянкою в урочище В«КоблевеВ» у кв. 35, виділ 23, кв. 36, виділ 17, кв. 37, виділ 13, кв. 38, ви діл 23, кв. 39, виділ 18;

- земельна ділянка, якою розпорядився відповідач-2 для її надання відповідачу-1, знаходиться поза межами 23 виділу 35 кварталу Березанського лісництва, тобто в зоні 280 метрового відрізку по урізу води між крайньою точкою земель постійного користування третьої особи-1 і границею з Одеською областю, тобто зазначена земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення, що знаходилися або знаходяться в постійному користуванні третьої особи-1.

Третя особа-2 повністю підтримала позов прокурора та просила суд його задовольнити.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 у даній справі були скасовані рішення місцевого та апеляційного господарських судів, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

У постанові від 19.05.2015 Вищий господарський суд України вказав про наступне:

- судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено які саме істотні умови, визначені нормами діючого законодавства для цього виду договорів, відсутні у спірному договорі, а також не була надана оцінка доводам прокурора стосовно фактичного виконання умов спірного договору, який був наданий уповноваженому органу як підстава для оформлення права власності на об'єкти, побудовані на спірній земельній ділянці;

- судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясоване питання стосовно того, яким чином відбулось залучення відповідача-2 для спільного використання у спільній діяльності земельної ділянки на території пляжу Коблівської зони відпочинку (п. 1.1. оспорюваного договору), підтвердження наявності у відповідача-2 такої земельної ділянки із визначенням її місця розташування, встановлення меж тощо, питання стосовно того чи відбулась фактична передача відповідачу-1 вказаної земельної ділянки та на яких підставах, а також правовий статус спірної земельної ділянки для розташування пляжного торгівельно-розважального комплексу біля рятувальної станції МОП на території пляжу Коблівської зони відпочинку.

Ухвалою суду від 25.06.2015 справа була прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 09.07.2015 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 09.07.2015 розгляд справи був відкладений на 11.08.2015 о 16 год. 30 хв. за клопотанням прокурора у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 11.08.2015 до участі у справі було залучено іншого відповідача, розгляд справи розпочатий заново та призначений на 07.09.2015 о 15 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 07.09.2015 розгляд справи був відкладений на 25.09.2015 о 15 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Ухвалою суду від 25.09.2015 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 21.10.2015 о 16 год. 00 хв. у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів повідомлення судом позивача та відповідача-2 про час судового засідання та неподанням прокурором витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 21.10.2015 розгляд справи був відкладений на 27.10.2015 о 16 год. 45 хв. у зв'язку з необхідністю подання прокурором нових доказів по справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням третьої особи-2 від 21.04.2008 № 157-р В«Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування ПП В«ААСВ» відповідачу-2 було надано лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться у постійному користуванні третьої особи-1, в урочищі В«КоблевеВ» кв. 35 вид. 23, кв. 36 вид. 17, кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв. 39 вид. 18 Березанського лісництва, для рекреаційних цілей з метою надання пляжних послуг терміном на 49 років. Цим же розпорядженням третій особі-1 запропоновано укласти з відповідачем-2 договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою в установленому законодавством порядку.

21.04.2008 між третьою особою-1 та відповідачем-1 був укладений договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 64, зареєстрований у Миколаївському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що у книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 22.04.2008 за № 2.

Згідно з п. 1.1. вказаного договору третя особа-1, згідно з розпорядженням третьої особи - 2 від 21.04.2008 № 157-р, зобов'язалась передати, а відповідач-2, в свою чергу, прийняти лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове платне користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення , що знаходиться у кварталі 35 виділ 23, кв. 36 вид. 17, кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв. 39 вид. 18 Березанського лісництва третьої особи-1 (урочище Коблеве).

Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору вищезазначена лісова ділянка передається відповідачу-2 для рекреаційних цілей (надання пляжних послуг) строком на 49 років.

Згідно з п/п 4.1.2. п. 4.1. даного договору відповідач-2 має право за погодженням з третьою особою-1 зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності: туалети, душові кабінки, кабінки для перевдягання, тіньові навіси, малі архітектурні споруди, майданчики для проведення культурно-масових заходів (спортивні тури, танці, інше), дитячі водні гірки.

Відповідно до п. 7.1. цього договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, визначеного пунктом 1.2. договору.

На виконання умов договору від 21.04.2008 № 64, 22.04.2008 третя особа-1 передала, а відповідач-2 прийняв у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку площею 8,75 га, що знаходиться у кварталі 35 виділ 23, кв. 36 вид. 17, кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв. 39 вид. 18 Березанського лісництва третьої особи-1 (урочище Коблеве), що підтверджується актом прийому-передачі лісової ділянки від 22.04.2008 та поясненнями учасників судового процесу.

Одеським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 06.03.2013 у справі № 2-а-4934/10/1470, залишеній без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.09.2013 № К/800/18289/13, встановлено, що розпорядженням третьої особи-2 від 21.04.2008 № 157-р В«Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування ПП В«ААСВ» відповідачу-2 було передано у користування ліси (лісові ресурси), а не сама земельна ділянка в урочищі В«КоблевеВ» кв. 35 вид. 23, кв. 36 вид. 17, кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв. 39 вид. 18 Березанського лісництва.

Між відповідачем-2 та відповідачем-1 був підписаний спірний договір про спільне користування земельною ділянкою без дати та без номеру.

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. даного договору:

- відповідач-2 та відповідач-1 уклали даний договір про спільне використання земельної ділянки з метою організації відпочинку громадян та торгівлі на території пляжу Коблівської зони відпочинку, для досягнення яких зобов'язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії;

- учасники договору зобов'язуються робити необхідні дії за спільною згодою для досягнення поставленої мети протягом 30 років (або аж до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності).

Згідно з п. 2.1. та 2.2. вказаного договору:

- відповідач-2 зобов'язався надати відповідачу-1 земельну ділянку для розташування пляжного торгівельно-розважального комплексу біля рятувальної станції МОП, який включає: сцена, закусочна з літнім майданчиком, торгівельний павільйон, пункт прокату пляжного інвентарю, рятувальний пост, підпірна стінка, пляжна алея, замощення, туалет, тіньові навіси - 4 шт., кабінки для переодягання - 4 шт.;

- відповідач-1 зобов'язався побудувати пляжний торгівельно-розважальний комплекс, який включає: сцену, закусочна з літнім майданчиком, торгівельний павільйон, пункт прокату пляжного інвентарю, рятувальний пост, підпірна стінка, пляжна алея, замощення, туалет, тіньові навіси - 4 шт., кабінки для переодягання - 4 шт. біля рятувальної станції МОП власними коштами.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. вищенаведеного договору:

- учасники договору вправі рівною мірою, незалежно від внеску, брати участь у керуванні справами для досягнення спільної мети;

- комплекс, побудований коштами відповідача-1, належить йому повністю;

- комплекс, побудований за кошти відповідача-1, спільно використовується сторонами для отримання прибутку;

- доходи, отримані за рахунок або в результаті спільної діяльності, надходять на рахунок кожної зі сторін за підсумками фінансового року;

- за згодою учасників договору ведення справ з метою спільної господарської діяльності доручається відповідачу-1.

Згідно з п. 6.1. зазначеного договору цей договір укладений на строк 30 років, після закінчення якого спільна діяльність припиняється з розподілом доходів і витрат порівну.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 1134 ЦК України обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

Відповідно до ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Згідно з ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Отже, приписами чинного законодавства не встановлено вичерпного переліку умов, необхідних для даного виду договорів, відтак сторони вправі за власною домовленістю визначати й інші умови договору про спільну діяльність, проте, у договорі такого виду, насамперед, мають визначатися аспекти щодо його предмету та мети, взаємних обов'язків сторін та обов'язків кожної зі сторін щодо спільної діяльності, порядок здійснення контролю за спільною діяльністю, а також визначення розміру вкладів і часток учасників, порядок розподілу між ними результатів спільної діяльності.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Господарським судом встановлено, що у спірному договорі сторони не узгодили:

- строк дії договору, оскільки спірний договір не містить дати з якого часу він укладений;

- правовий статус виділеного для спільної діяльності майна - земельної ділянки. У спірному договорі сторони взагалі ніяким чином не ідентифікували земельну ділянку, яку відповідач-2 зобов'язався передати у спільну діяльність за спірним договором. Так, сторонами не визначено місця розташування цієї земельної ділянки, її кадастровий номер та площа, інформацію про встановлення її меж в натурі, на якому речовому праві ця земельна ділянка належить відповідачу-1;

- місце розташування пляжного торгівельно-розважального комплексу;

- вартість вкладу кожного з учасників;

- покриття витрат та збитків учасників спільної діяльності;

- участь відповідачів - 1, 2 у результатах спільних дій.

Таким чином, між відповідачем-1 та відповідачем-2 не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які необхідні для договорів про спільну діяльність. На підтвердження іншого учасниками судового процесу не подано суду жодного доказу.

Рішенням Виконавчого комітету позивача від 10.11.2011 № 81 В«Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майнаВ» за відповідачем-1 було визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території позивача, а саме: на пляжний торгівельно-розважальний комплекс (сцена, закусочна з літнім майданчиком, торгівельний павільйон, рятувальний пост, пляжна алея, підпірне замощення, туалет, тіньові навіси - 4 шт., кабінки для переодягання - 4 шт., пункт прокату пляжного інвентаря), який розташований за адресою: зона відпочинку В«КоблевоВ» , с. Коблеве біля торгівельного комплексу В«ПреображенськийВ» .

Підставою для прийняття виконкомом позивача даного рішення були: заява відповідача-1 від 09.11.2011 вх. № 1627; правовстановлюючі документи; спірний договір; витяг з генплану.

Дана обставина підтверджується вказаною заявою від 09.11.2011 та встановлена у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі № 915/1470/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014.

Рішенням позивача від 15.11.2011 № 4 В«Про привласнення юридичної адреси об'єктам нерухомого майнаВ» об'єктам нерухомого майна відповідача-1, які розташовані в межах території позивача, у зоні відпочинку В«КоблевоВ» , було привласнено юридичну адресу: с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4.

На підставі рішення Виконавчого комітету позивача від 10.11.2011 № 81, 10.12.2011 відповідачу-1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САЕ № 205356, яким посвідчено право власності відповідача-1 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, який складається з основного літ. А загальною площею - 16,7 кв. м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд.

10.12.2011 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права власності відповідача-1 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область.

Згідно з рішенням позивача від 19.09.2012 № 31 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відповідач-1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га із земель, не наданих у власність та постійне користування населеного пункту с. Коблеве , в межах території позивача, в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного призначення під обслуговування існуючого пляжного торгівельно-розважального комплексу в зоні відпочинку В«КоблевоВ» с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4.

Пунктом 1 рішення позивача від 24.05.2013 № 23 «Про розгляд подання прокурора» було задоволено подання прокурора на рішення позивача від 19.09.2012 № 31 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» (ТОВ «Арена 23») та на рішення Виконавчого комітету позивача від 10.11.2011 № 81 В«Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майнаВ» (ТОВ «Арена 23»), скасовано названі рішення.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 у справі № 915/1470/13, яке набрало законної сили, позов відповідача-1 у даній справі до позивача у даній справі був задоволений частково: скасовано п. 1 рішення позивача від 24.05.2013 № 23 «Про розгляд подання прокурора» в частині задоволення подання прокурора на рішення позивача від 19.09.2012 № 31 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» (ТОВ «Арена 23») та скасування цього рішення.

15.05.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області була проведена перевірка вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений акт перевірки, згідно з яким будівництво пляжного торгівельно-розважального комплексу за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, та відведення земельної ділянки для його обслуговування здійснено з порушенням чинного законодавства, оскільки розміщення вказаного об'єкту на території пляжної зони заборонено. Щодо земельної ділянки вказано, що об'єкт розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, на відстані 2-5 м від урізу Чорного моря та фактично розташований в межах пляжної зони, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, загальна площа об'єкту 2473 кв. м.

15.05.2013 Інспекцією ДАБК у Миколаївській області була проведена перевірка дотримання вимог відповідачем-1 законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил щодо об'єкта будівництва - пляжного торгівельно-розважального комплексу за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, за результатами якої був складений акт перевірки. Згідно з цим актом перевірки відповідач-1 до Інспекції з метою отримання документів дозвільного характеру на здійснення будівництва об'єкта не звертався, дозвільні документи не видавались, проектна документація не розроблялась, об'єкт в експлуатацію не приймався. Щодо земельної ділянки вказано, що об'єкт розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, на відстані 5-7 м від урізу Чорного моря та фактично розташований в межах пляжної зони.

31.05.2013 Інспекцією ДАБК у Миколаївській області на підставі вказаного акту перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення від 16.05.2013, припису про зупинення будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання, від 16.05.2013 № 92 була прийнята постанова № 70 «Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», згідно з якою відповідача-1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України В«Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльностіВ» , та накладено штраф в сумі 103230,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 № К/800/3111/14 було залишено без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 814/2814/13-а, якою відповідачу-1 у даній справі було відмовлено у позові про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції ДАБК у Миколаївській області від 31.05.2013 № 70.

У цій ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 № К/800/3111/14 вказано, що як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21 квітня 2008 року між ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та приватним підприємством «ААС» (надалі - ПП «ААС») був укладений договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, площею 8,75 га. На даній частині земельної ділянки ПП «ААС», за погодженням з ДП «Очаківське лісомисливське господарство», були побудовані об'єкти пляжного торгівельно - розважального комплексу, в тому числі: літ А загальною площею 16,7 кв.м., службові будівлі літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруди за адресою: пр. Курортний, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, які були безоплатно передані позивачу (ТОВ "Арена 23") на підставі акта приймання передачі майна від 29 жовтня 2011 року. У зв'язку з передачею об'єктів нерухомого майна та тимчасових споруд між позивачем (ТОВ "Арена 23") та ПП «ААС» був укладений договір про спільне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані. Акт приймання - передачі майна від 29 жовтня 2011 року став підставою для прийняття 10 листопада 2011 року виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області рішення №81 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна». 10 грудня 2011 року ТОВ «Арена 23» на підставі цього рішення отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Зазначене майно складається із пляжного торгівельно - розважального комплексу, в тому числі: літ А загальною площею 16,7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд за адресою: пр. Курортний, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Таким чином, адміністративними судами чітко не встановлено, на якій саме частині лісової/земельної ділянки площею 8,75 га, яка належала на праві постійного користування третій особі-1, були побудовані вказані об'єкти пляжного торгівельно - розважального комплексу, в тому числі: літ. А загальною площею 16,7 кв. м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд за адресою: пр. Курортний, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

В той же час, згідно з листом відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області від 14.08.2013 № 01-32-56, від 22.10.2014 № 01-32-164 та від 07.08.2015 № 10-14.08-0.5-1754/2-15 земельна ділянка орієнтовною площею 0,25 га, яку використовує відповідач-1 за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, відноситься до земель - землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту Коблеве. Інформація про реєстрацію речових прав (власність, користування) відповідачів - 1, 2 на вказану земельну ділянку, а також інформація про встановлення меж цієї ділянки на місцевості, у відділі відсутня.

Згідно з листом відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області від 27.10.2015 № 10-14.08-0.4-2634/2-15 за відповідачем-2 в межах території позивача земельні ділянки взагалі не рахуються.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідача-2 станом на 26.10.2015 у вказаних реєстрах відсутні записи про наявність речових прав у відповідача-2 на нерухоме майно, в т.ч. на земельні ділянки.

Згідно з поясненнями прокурора та третьої особи, а також матеріалами лісовпорядкування, рішенням позивача від 19.09.2012 № 31, висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївської області від 12.10.2012 № 01-04/7141-05, висновком відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області від 26.12.2012 № 01-7-1487, висновком комісії, яка діяла на підставі розпорядження голови Березанської РДА від 25.02.2010 № 161, від 20.04.2011 № 221 земельна ділянка площею 0,25 га, проект відведення щодо якої розроблювався відповідачем-1 на підставі рішення позивача від 19.09.2012 № 31, відносилась до земель не наданих у власність або користування в с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4. Як пояснює прокурор та третя особа, спірна земельна ділянка знаходиться за межами 23 виділу 35 квадрату Березанського лісництва, на відстані менше 280 метрів по урізу води від межі із Одеською областю, а тому вона не належить до земель лісогосподарського призначення, що знаходились або знаходяться у постійному користуванні третьої особи-1.

У постанові від 19.05.2015 у даній справі Вищий господарський суд України вказав, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його умовам договору.

Також, у п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд вважає, що учасниками судового процесу не подано суду належних та допустимих доказів виконання відповідачами-1, 2 саме умов спірного договору, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів неможливо достовірно ідентифікувати земельну ділянку, яку відповідач-2 зобов'язався передати відповідачу-1 за спірним договором у спільну діяльність, та чи саме на цій земельній ділянці був зведений пляжний торгівельно-розважальний комплекс, оскільки відсутні докази місця розташування цієї земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, інформація про встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі, географічних координат тощо.

З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що відповідач-2 мав та/або має на будь-якому речовому праві земельну ділянку в межах села Коблеве, а отже відповідно матеріалами справи не підтверджується можливість фактичного виконання відповідачем-2 умов спірного договору. Факт будівництва на певній земельній ділянці пляжного торгівельно-розважального комплексу за адресою: с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4, не свідчить автоматично, що дане будівництво відбулось на земельній ділянці, переданій відповідачем-2 відповідачу-1 згідно з умовами спірного договору. Дана обставина також підтверджується рішенням позивача від 19.09.2012 № 31, за яким відповідач-1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га із земель, не наданих у власність та постійне користування населеного пункту с. Коблеве , під обслуговування існуючого пляжного торгівельно-розважального комплексу в зоні відпочинку В«КоблевоВ» с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4. Тим більш, що факт накладення земельної ділянки з лісовою ділянкою, переданою у користування відповідачу-1 за договором від 21.04.2008 № 64, підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 № К/800/3111/14 та спростовується наведеним рішенням позивача від 19.09.2012 № 31, листами відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області від 14.08.2013 № 01-32-56, від 22.10.2014 № 01-32-164 та від 07.08.2015 № 10-14.08-0.5-1754/2-15, поясненнями прокурора та третьої особи, матеріалами лісовпорядкування, висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївської області від 12.10.2012 № 01-04/7141-05, висновком відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області від 26.12.2012 № 01-7-1487, висновком комісії, яка діяла на підставі розпорядження голови Березанської РДА від 25.02.2010 № 161, від 20.04.2011 № 221, які вказують, земельна ділянка орієнтовною площею 0,25 га, яку використовує відповідач-1 за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, відноситься до земель - землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту Коблеве.

За цих підстав, враховуючи, що прокурором та позивачем не доведено суду обставин виконання відповідачами - 1, 2 умов спірного договору, що відповідачами - 1, 2 не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які необхідні для договорів про спільну діяльність, спірний договір є неукладеним, а отже у позові прокурору в частині позовної вимоги про визнання його недійсним слід відмовити.

За встановлених обставин, враховуючи, що з наявних в матеріалах справи доказів неможливо ідентифікувати земельну ділянку, оскільки відсутні докази місця розташування цієї земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, інформація про встановлення меж земельної ділянки в натурі, географічних координат цієї земельної ділянки, то у позові прокурору в частині позовної вимоги про витребування цієї земельної ділянки також слід відмовити.

Крім того, 30.08.2013 відповідачу-3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 8697863, яким посвідчено право власності відповідача-3 на пляжний торговельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область.

13.05.2014 Інспекцією ДАБК у Миколаївській області була зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації, згідно з якою пляжний торговельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 2 категорія складності, був введений в експлуатацію.

Доказів скасування реєстрації даної декларації суду не подано.

Згідно з цією декларацією замовником є відповідач-3, а документом, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, зазначений договір суперфіцію б/н від 31.03.2014.

Прокурором подано суду лист Управління ДАБК у Миколаївські області від 26.10.2015 № 1014-6122-15, згідно з яким в Управлінні відсутній вказаний у декларації договір суперфіцію, а також лист позивача від 26.10.2015 № 980, згідно з яким позивач не укладав з відповідачем-3 договір суперфіцію. У переліку документів, поданих відповідачем-3 30.05.2014 разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції Миколаївської області, зазначений договір суперфіцію також відсутній.

30.05.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції Миколаївської області було прийнято рішення № 13444626 В«Про державну реєстрацію прав та їх обтяженьВ» , яким він здійснив державну реєстрацію права власності на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, розмір частки 1/1, розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, за відповідачем-3.

30.05.2014 відповідачу-3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 22380996, яким посвідчено право власності відповідача-3 на пляжний торговельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору у відповідача-3 є неоспорене право власності на нерухоме майно: пляжний торговельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, а тому вимога прокурора про витребування земельної ділянки, на якій розташований належний відповідачу-3 на праві власності комплекс, не спрямована на реальний захист інтересів держави, оскільки не призведе до відновлення порушених прав, що є окремою підставою для відмови прокурору у позові в частині позовної вимоги про витребування земельної ділянки.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, код 04375748) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 13582 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 02.11.2015.

Суддя Д.О.Бездоля