Рішення

від 14.05.2015 по справі 910/5804/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/5804/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "УКООПЗОВНІШТОРГ"

про стягнення 883 287,57 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Шкурко Ю.М. (дов.№1 від 23.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укоопспілка" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "УКООПЗОВНІШТОРГ" про стягнення 883 287,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 порушено провадження у справі №910/5804/15-г та призначено її до розгляду на 31.03.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 31.03.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.04.2015 року о 14:00.

07.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 виправлено описку, допущену при виготовлені ухвали суду від 31.03.2015, а саме вірно зазначено час проведення призначеного судового засідання, а саме 21.04.2015 о 14:40.

У судовому засіданні 21.04.2015 представник позивача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився.

За наслідками проведення судового засідання 21.04.2015 судом винесено ухвалу, якою у задоволення клопотання позивача відповідно до ст.. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено її розгляд на 14.05.2015 о 12:10.

У судовому засіданні 14.05.2015 представник позивача надав до матеріалів справи додаткові документи, зауваживши на доводах викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач втричі не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, правом надання відзиву та доказів до матеріалів справи не скористався.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Правління Національного банку України № 39 від 22 січня 2015 віднесено Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКООПСПІЛКА» до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.01.2015р. № 12 уповноваженої особою на здійснення тимчасової адміністрації в АБ «УКООПСПІЛКА» призначено Кашуту Дмитра Євгеновича.

22.04.2015 Постановою Правління Національного банку України № 264 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АБ «Укоопспілка».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015р. № 83 розпочата процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКООПСПІЛКА» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання з 23.04.2015 року.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015р. № 136 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ «Укоопспилка» призначено Кашуту Дмитра Євгеновича.

19 вересня 2013 між Публічним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКООПСПІЛКА», та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКООПЗОВНІШТОРГ» укладено Кредитний договір на овердрафтне обслуговування №19/2013, з додатковими угодами до нього (далі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредит у формі овердрафту у національній валюті в межах встановленого Кредитним договором ліміту, за пунктом 2.3. Кредитного договору, ліміт Кредиту дорівнює 1 500 000.00 (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 коп.).

Згідно пункту 2.4. Кредитного договору, ліміт Кредиту встановлено з 19.09.2013 до 18.03.2014, включно. Відповідно до 2.6. Кредитного договору цільовим призначенням кредитування є поповнення обігових коштів.

Пунктом 3.2. Кредитного договору сторонни встановили фіксовану відсоткову ставку у розмірі 23% відсотків річних за користування кредитними коштами.

14 лютого 2014 між Позивачем та відповідачем укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору б/н, на підставі якого, було змінено порядо нарахування та сплати відсотків за користування Кредитом, та внесені відповідні зміни д п. 3.2. Кредитного договору.

20 березня 2014 Договором про внесення змін до Кредитного договору б/н сторони змінили строк кредитування , визначений п. 2.4 Кредитного договором, а саме, з 19.09.2013 по 30.12.2014; та шляхом внесення змін до п 6.9. Кредитного договору, надали згоду на обробку персональних даних. Відповідні зміни були внесені до Договору застави.

24 грудня 2014 сторонами укладено Договір про внесення змін №2 до Кредитного договору, на підставі якого, за п. 2.4. Кредитного договору, було змінено строк кредитування, а саме, з 19.09.2013р. по 01.03.2015р., включно.

Відповідно до положень п. 4.2.1. Кредитного договору, Відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитними коштами на умовах і в порядку передбаченому кредитним договором, а також суми передбачені Кредитним договором штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу).

Забезпеченням зобов'язань за Кредитним договором є застава майнових прав підставі Договору застави майнових прав №19/2013 від 19.09.2013 (зі змінами та доповненнями), відповідно до умов якого відповідач, в забезпечення власних зобов'язань за Кредитним договором передав в заставу позивачу право вимоги за строковими зобов'язаннями по договору поставки.

Позивач виконав свої обов'язки з видачі кредиту за вказаним Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника.

Проте, відповідач до виконання умов Кредитного договору поставився недобросовісно та допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, чим станом на 03 березня 2015 створив заборгованість за тілом Кредиту та відсотками за користування Кредитом у розмірі 851 046,07 грн.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у випадку неповернення Кредиту, його частини, у встановлений Кредитним договором строк, Відповідач сплачує проценти за неправомірне використання Кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, збільшеної на 3 відсотки.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору, за невиконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, винна сторона сплачує штрафні санкції, передбачені кредитним договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. Згідно з п. 5.3. кредитного договору, Відповідач у випадку прострочення ним виконання зобов'язань за Кредитним договором по поверненню Позивачу Кредиту та/або плати за користування кредитом, зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, за п. 5.3. Кредитного договору, за несвоєчасну сплату Кредиту та/або плати за користування Кредитом, Відповідач сплачує пеню, яка обчислюється щоденно від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення. Відповідно до п. 5.6. Кредитного договору, штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), передбачені Кредитним договором , нараховуються та сплачуються до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надсилались листи-вимоги про повернення кредиту, сплату процентів та штрафних санкцій від 09.07.2014 за вих.№ 1018/08, 11.09.2014 за вих.№ 1324/08, від 25.09.2014 за вих.№ 1426/08.

Зазначені вимоги позивача залишені відповідачем без виконання, а заборгованість є такою, що не погашена.

З огляду на викладене станом на 03.03.2015 загальна кредитна заборгованість відповідача перед позивачем становить 883 287,57 грн., в тому числі: прострокова заборгованість за кредитом - 701 017,95 грн, прострокова заборгованість за відсотками - 150 028,12 грн., пеня за кредитом - 749,03 грн.,пеня за відсотками - 13 877,31 грн.,3% за кредитом - 57,62 грн.,3% за відсотками - 1 858,77 грн., інфляційні за відсотками - 15 698.77 грн.

За таких обставин Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укоопспілка» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок «Укоопзовнішторг» про стягнення заборгованості ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) у розмірі 883 287,57 грн., у тому числі: прострокова заборгованість за кредитом - 701 017,95 грн, прострокова заборгованість за відсотками - 150 028,12 грн., пеня за кредитом - 749,03 грн.,пеня за відсотками - 13 877,31 грн.,3% за кредитом - 57,62 грн.,3% за відсотками - 1 858,77 грн., інфляційні за відсотками - 15 698.77 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши умови Кредитного договору №19/2013 про надання кредиту на умовах овердрафту (зі врахуванням змін та доповнень внесених Додатковими угодами до нього), судом встановлено, що позивачем надано ТОВ «Торгівельний будинок»Укоопзовнішторг» овердрафтовий кредит.

Законодавцем передбачено, що овердрафт є формою кредитування Клієнта Банком, що дозволяє здійснювати видаткові операції по картковому рахунку понад сум, що є на даному картковому рахунку.

З системного аналізу вище викладеного, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «АБ «Укоопспілка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Укоопзовнішторг» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем проігноровані вимоги ПАТ АБ «Укоопспілка» та у добровільному порядку не повернуто кредитні кошти, надані у вигляді овердрафту, з огляду на вищезазначені норми законодавства, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за кредитом, визнані судом обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню заявленому розмірі, а саме 701 017,95 грн.

Разом з тим, пунктом п. 3.3 Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у випадку неповернення Кредиту, його частини, у встановлений Кредитним договором строк, Відповідач сплачує проценти за неправомірне використання Кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, збільшеної на 3 відсотки.

Сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом відповідачем, згідно приведеного банком та перевіреного судом розрахунку заборгованості станом на 03.03.2015 складає 150 028,12 грн., і при відсутності доказів погашення зазначеного вище боргу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Встановлення відповідальності сторін у вигляді пені за неналежне виконання зобов'язання, погоджено п. 5.1. Кредитного договору, яким передбачено, що за невиконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, винна сторона сплачує штрафні санкції, передбачені кредитним договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. Згідно з п. 5.3. кредитного договору, Відповідач у випадку прострочення ним виконання зобов'язань за Кредитним договором по поверненню Позивачу Кредиту та/або плати за користування кредитом, зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, за п. 5.3. Кредитного договору, за несвоєчасну сплату Кредиту та/або плати за користування Кредитом, Відповідач сплачує пеню, яка обчислюється щоденно від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення. Відповідно до п. 5.6. Кредитного договору, штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), передбачені Кредитним договором, нараховуються та сплачуються до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок пені та інфляційної складової боргу, поданий позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а суми такими, що підлягають стягненню, а саме: пеня за кредитом - 749,03 грн., пеня за відсотками - 13 877,31 грн., 3% за кредитом - 57,62 грн.,3% за відсотками - 1 858,77 грн., інфляційні за відсотками - 15 698.77 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 883 287,57 грн., у тому числі: прострокова заборгованість за кредитом - 701 017,95 грн, прострокова заборгованість за відсотками - 150 028,12 грн., пеня за кредитом - 749,03 грн.,пеня за відсотками - 13 877,31 грн.,3% за кредитом - 57,62 грн.,3% за відсотками - 1 858,77 грн., інфляційні за відсотками - 15 698,77 грн.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Розподіляючи судові витрати, суд також керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укооспілка» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача у дохід Державного бюджету України у розмірі 17 665,75 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укоопспілка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Укоопзовнішторг» про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 883 287,57 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКООПЗОВНІШТОРГ» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 7/11; ідентифікаційний код 01740035) на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКООПСПІЛКА» (01011, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 7/11; ідентифікаційний код 38607197) заборгованість за Кредитним договором про надання кредиту на умовах овердрафту №19/2013 від 19.09.2013, яка складається з прострокової заборгованості за кредитом - 701 017 (сімсот одна тисяча сімнадцять) гривень 95 копійок, прострокова заборгованість за відсотками - 150 028 (сто п'ятдесят тисяч двадцять вісім) гривень 12 копійок, пеня за кредитом - 749 (сімсот сорок дев'ять) гривень 03 копійки, пеня за відсотками - 13 877 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 31 копійку, 3% за тілом 57 (п'ятдесят сім) гривень 62 копійки, 3% за відсотками - 1 858 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 77 копійок, інфляційні втрати за відсотками - 15 698 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень 77 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКООПЗОВНІШТОРГ» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 7/11; ідентифікаційний код 01740035) на користь Державного бюджету України 17 665 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) гривень 75 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14.05.2015 у присутності представника позивача.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 19.05.2015 року.

Суддя К.В. Полякова