Рішення

від 18.05.2015 по справі 905/4165/14-908/4743/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №905/4165/14-908/4743/14

За позовомАртемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного підприємства «Артемсіль» доПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» прозобов'язання здійснити операцію з перерахування грошових коштів у розмірі 164 800 000,00 грн.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Одуденко А.В. - представник на підставі посвідчення № 006616 від

27.09.2012;

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Артемівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного підприємства «Артемсіль» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» про зобов'язання здійснити операціюї з перерахування грошових коштів у розмірі 164 800 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 у справі №905/4165/14-908/4743/14 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Артемівського міжрайонного прокурора і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 у справі №905/4165/14-908/4743/14 скасовано та передано справу на розгляд Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 у справі №905/4165/14-908/4743/14 прийнято матеріали даної справи до провадження та призначеної її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 справу №905/4165/14-908/4743/14 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

27.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшли за підсудністю матеріали справи №905/4165/14-908/4743/14 за позовом Артемівського міжрайонного прокурора (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного підприємства «Артемсіль» (надалі - ДП «Артемсіль») до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» (надалі - Банк) про зобов'язання здійснити операції з перерахування грошових коштів у розмірі 164 800 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання №1023/01-06 від 23.10.2009 обмежив право клієнта розпоряджатися своїми грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, а саме - не виконав платіжні доручення №1361 від 20.06.2014, №1362 від 20.06.2014, №1363 від 20.06.2014 та №1364 від 20.06.2014, у зв'язку з чим Прокурор просить зобов'язати Банк здійснити операцію з перерахування грошових коштів у сумі 164 800 000,00 грн. з поточного рахунку позивача 2, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Актив-Банк, на розрахунковий рахунок отримувача №2600302511554, відкритий у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Донецьку.

В результаті автоматичного розподілу справу №905/4165/14-908/4743/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 справу №905/4165/14-908/4743/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.04.2015.

02.04.2015 до суду надійшов супровідний лист Господарського суду Запорізької області з доданими до нього документами, а саме - розпискою від 20.03.2015 та поясненнями Артемівського міжрайонного прокурора на виконання ухвали від 05.03.2015 з додатком, для приєднання до матеріалів справи.

20.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в якому представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» вказує на відсутність між сторонами предмету спору у даній справі, оскільки відповідачем визнано кредитні вимоги позивача на загальну суму 178 415 306,02 грн., які будуть задоволені у порядку та черговості, передбаченій ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 розгляд справи відкладено на 18.05.2015 у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та задоволенням судом усного клопотання Прокурора про відкладення розгляду справи.

23.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли пояснення Прокурора на виконання ухвали суду від 30.03.2015, яких вказано, що ДП «Артемсіль» у відповідності до його статуту засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Відтак, невиконання відповідачем платіжних доручень позивача 2 на перерахування коштів, є порушенням інтересів держави, оскільки дані кошти належать останній на праві власності.

28.04.2015 до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій Прокурор вказує, що заявив даний позов в інтересах держави, оскільки відповідно до статуту ДП «Артемсіль» майно позивача 2 є державною власністю і закріплене за останнім на праві господарського відання, а тому не здійснення Банком перерахунку коштів за наданими ДП «Артемсіль» платіжними дорученнями є порушенням інтересів держави в цілому та позивача 2 зокрема.

Суд зазначає, що вказана заява не змінює позовних вимог в сторону їх збільшення або зменшення, а також не змінює предмету та підстав даного позову, а відтак є за своєю суттю уточненням позовних вимог шляхом виключення з прохальної частини вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» у м. Донецьку, та залишивши лише вимоги до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк».

05.05.2015 до канцелярії суду надійшли заперечення Прокурора на клопотання відповідача від 20.04.2015 про припинення провадження по справі, в яких він вказує, що дане клопотання не підлягає задоволенню, так як визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі зазначає, що у відповідності п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору та якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Приймаючи до уваги, що визнання Банком вимог позивача 2 та включення його до реєстру кредиторів відповідача не є предметом даного спору та не свідчить про припинення зобов'язань Банку перед позивачем 2, а інших підстав для припинення провадження Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» не наведено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про припинення провадження.

У судовому засіданні 18.05.2015 прокурор надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2015 не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники позивача 1 та позивача 2 у судове засідання 18.05.2015 не з'явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103032865759 (позивач 1) № 0103032865767 (позивач 2).

У судовому засіданні 18.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2009 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» та ДП «Артемсіль» було укладено договір на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання №1023/01-06 (надалі - «Договір»), предметом якого є відкриття банком клієнту поточного (поточних) рахунків (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою до Договору від 27.02.2012) №26002302030095 з валютою рахунку 980, №26002302030095 з валютою рахунку 840, №26002302030095 з валютою рахунку 978 та №26002302030095 з валютою рахунку 643, та здійснення їх розрахунково-касового обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього Договору, за що Банк отримує плату за фактично надані клієнту послуги у розмірі встановленому чинними на момент надання послу Тарифами та спеціальними Тарифами для окремих операцій Банку (розділ 1 Договору «Предмет договору»).

Згідно з п. 2.2 Договору розрахункові документи клієнта, що надійшли до Банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження, а розрахункові документи, що надійшли після операційного дня, виконуються Банком наступного робочого дня.

Пунктом 3.1.3 Договору передбачено обов'язок Банк своєчасно здійснювати розрахункові операції у відповідності до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та іншими нормативними актами, що регулюють порядок здійснення таких операцій, а пунктом 3.4.1 Договору визначено право клієнта самостійно, з дотриманням вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБУ та цього Договору, розпоряджатися наявними на його поточних рахунках грошовими коштами.

Пунктом 3.3.5 Договору встановлено право Банку отримувати від клієнта плату за послуги згідно з цим Договором та у відповідності із чинними на момент надання послуг Тарифами Банку, а згідно пунктом 4.4 Договору клієнт сплачує Банку вартість послуг перед або одночасно з їх наданням, але, у будь-якому випадку, не пізніше дати надання відповідних послуг (здійснення банківської операції), якщо інше не передбачено чинними на момент надання послуг Тарифами Банку.

Судом встановлено, що 20.06.2014 позивач 2 звернувся до відповідача з платіжними дорученнями №1361 від 20.06.2014 на суму 14 800 000,00 грн., №1362 від 20.06.2014 на суму 50 000 000,00 грн., №1363 від 20.06.2014 на суму 50 000 000,00 грн. та №1364 від 20.06.2014 на суму 50 000 000,00 грн., відповідно до яких просив перерахувати кошти з рахунку №26002302030095, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Актив-Банк», на рахунок №2600302511554, відкритий у Філії Акціонерного Банку «Укрексімбанк» у м. Донецьку, з призначенням платежу - на здійснення господарської діяльності, що підтверджується відміткою Банку про їх отримання.

З виписки по особову рахунку ДП «Артемсіль» (копія в матеріалах справи) від 25.06.2014 вбачається, що за період з 11.06.2014 по 24.06.2014 на рахунку позивача 2 був наявний вхідний залишок коштів у розмірі 169 614 217,21 грн. та вихідний залишок коштів у розмірі 169 615 059,49 грн.

Таким чином, судом встановлено, що на момент подання позивачем 2 Банку платіжних доручень №1361 від 20.06.2014, №1362 від 20.06.2014, №1363 від 20.06.2014 та №1364 від 20.06.2014 на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль» була достатня сума коштів для їх виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений сторонами договір є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Глави 72 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175, 341, 342 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 1066, 1067, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 342 Господарського кодексу України рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом. Юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

У частині 1 статті 1066 Цивільного кодексу України вказано, що а договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно частини 6 статті 342 Господарського кодексу України порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частинами 1 та 3 статті 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, також передбачено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Аналогічні положення містяться у п. 2.2 Договору.

Таким чином, приймаючи до уваги, що платіжні доручення ДП «Артемсіль» №1361 від 20.06.2014, №1362 від 20.06.2014, №1363 від 20.06.2014 та №1364 від 20.06.2014 на здійснення операції з перерахунку коштів у загальному розмірі 164 800 000,00 грн. за наявними у них реквізитами були отримані Банком 20.06.2014, що підтверджується наявними на них відтисками штампу відповідача про отримання, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк» зобов'язане було виконати відповідні операції не пізніше 23.06.2014 (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день строку виконання банківської операції - 21.06.2014, припадає на вихідний день - суботу).

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, починаючи з 24.06.2014 відповідач є таким, що прострочив своє зобов'язання за Договором з виконання розрахункових документів - платіжних доручень №1361 від 20.06.2014, №1362 від 20.06.2014, №1363 від 20.06.2014 та №1364 від 20.06.2014.

Проте, судом встановлено, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.09.2014 прийнято рішення №79 про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, відповідно до якого на підставі постанови Правління Національного банку України №545 від 02.09.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» з ринку та запровадити в ньому тимчасову адміністрацію починаючи з 03.09.2014.

Крім того, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 №838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №158 від 24.12.2014 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» строком на 1 рік з 24.12.2014 по 23.12.2015 та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк».

Отже, станом на дату порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо виконання поданих позивачем 2 платіжних доручень Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк» не було віднесене до категорії неплатоспроможних, а тому зобов'язане було дотримуватись порядку здійснення розрахункових операцій, визначеного нормативно-правовими актами та умовами Договору.

В той же час, з відмітки Господарського суду Запорізької області на позовній заяві про її отримання вбачається, що на дату звернення Прокурора до суду (10.11.2014) у відповідача була запроваджена тимчасова адміністрація, а станом на дату прийняття судом даного рішення у відповідача відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

У відповідності до частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом , а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частинами 1 та 3 статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Нормами статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач 2 є кредитором банку, на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на здійснення перерахунку коштів позивача 2, які знаходять на рахунках, відкритих у Банку, що за своє суттю є виплатою коштів.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства

Нормами статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку.

Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.

Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду спору Національним банком України у Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» відкликано банківську ліцензію, виконання спірних операцій з перерахування коштів на підставі платіжних доручень №1361 від 20.06.2014, №1362 від 20.06.2014, №1363 від 20.06.2014 та №1364 від 20.06.2014 відповідачем стало не можливим.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Враховуючи вищезазначене вимоги позивача про виконання відповідачем платіжних доручень №1361 від 20.06.2014, №1362 від 20.06.2014, №1363 від 20.06.2014 та №1364 від 20.06.2014 на переказ коштів не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись наведеним, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що порушив свої зобов'язання з виконання платіжних доручень позивача 2 згідно з Договором, оскільки зобов'язаний був перерахувати кошти у розмірі 164 800 000,00 грн. до 23.06.2014 (включно), однак в силу імперативних приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та у зв'язку з відкликанням банківської ліценції відповідача вимоги Прокурора про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» здійснити операцію з перерахування грошових коштів у розмірі 164 800 000,00 грн. з поточного рахунку позивача на розрахунковий рахунок №2600302511554, відкритий в АТ «Укрексімбанк», не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач 2 може захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, щодо відсутності у Прокурора правових підстав для вступу у справу, оскільки перерахування коштів ДП «Артемсіль» з одного рахунку цього підприємства на інший рахунок цього підприємства не може вважатися порушенням інтересів держави, суд зазначає наступне.

Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою представництва у суді інтересів держави, є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі №1-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У своїй уточненій позовній заяві від 28.04.2015 Прокурор вказує, що відповідачем не здійснено перерахунок коштів, які є власністю держави, у зв'язку з чим її інтереси є порушеними.

З наявного в матеріалах справи статуту ДП «Артемсіль» (надалі - Статут) вбачається, що позивач 2 заснований на основі державної власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (п. 1.1 Статуту).

Державне підприємство «Артемсіль» є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном (п. 4.1 Статуту).

Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2 Статуту майно позивача 2 становлять виробничі та невиробничі засоби, оборотні кошти, нематеріальні активи, а також інші цінності, які є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

З огляду на значну суму грошових коштів, які є власністю держави, та перерахунок яких не був здійснений Банком, суд погоджується з висновками Прокурора про наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного підприємства «Артемсіль».

Також, спростовуються твердження відповідача, що Прокурором було заявлено позов до особи, яка вже не існує, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. В той же час, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як на дату подання до суду даної позовної заяви, так на дату розгляду цієї справи запис про припинення відповідача - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» відсутній.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильний дій відповідача, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», який своєчасно не виконав своїх зобов'язань за Договором банківського рахунку, а саме - не виконав платіжні доручення №1361 від 20.06.2014, №1362 від 20.06.2014, №1363 від 20.06.2014 та №1364 від 20.06.2014 (строк виконання яких настав 23.06.2014 - до введення тимчасової адміністрації), суд покладає судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3; ідентифікаційний код: 26253000) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.05.2015

Суддя І.М. Отрош