Рішення

від 19.05.2015 по справі 917/432/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 р. Справа №917/432/15

за позовом Виробничо-господарської фірми "СПМК - 516 ЛТД", вул. Буровиків, 12, а/с468, м.Полтава, 36034

до 1. Приватного підприємства "КВП-Еенергобуд", вул.Баленка, 8, кв.82, м.Полтава, 36007

2. Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м.Вишгород, Київська область, 07300, (поштова адреса: вул.Фрунзе,85, м.Київ, 04080).

про стягнення грошових коштів

Суддя І.Г. Кльопов

Представники:

від позивача: Пістряк М.С., дов. в протоколі

від відповідача: не з"явився

На підставі приписів ст. 58 ГПК України за клопотанням позивача справа розглядалась за кількома вимогами, які об'єднані в позовній заяві.

Розгляд справи за клопотанням представників сторін від 30.04.2015 р. на підставі приписів ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено на 15 (п'ятнадцять) днів.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява Виробничо-господарської фірми «СПМК-516 ЛТД» до 1. Приватного підприємства «КВП-енергобуд», 2. Державного підприємства «регіональні електричні мережі», про стягнення з ДП «Регіональні електричні мережі» заборгованості в сумі 1 129 931,96 гривень, з яких сума основного боргу 732 181,24 гривень, втрати від інфляції 368 644,87 гривень та 3% річних 29 105,85 гривень, та про стягнення з ПП «КВП-енергобуд» заборгованості в розмірі 1 000,00 гривень, а також витрат по сплаті судового збору.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та про збільшення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних, яка надійшла до суду 30.04.2015 р. (30.04.2015 р. зареєстрована в канцелярії суду) та була прийнята судом і задоволена. Крім того, просив відхилити доводи другого відповідача в частині надання відстрочки виконання рішення на 11 місяців та відмови в позові в частині стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції з мотивів і підстав, викладених у Відзиві на відзив-заперечення від 18.05.2015 р.

Перший відповідач Приватне підприємство «КВП-енергобуд» представництво у судове засідання не забезпечив. В матеріалах справи міститься заява, яка надійшла від нього про те, що він просить суд розглядати справу без участі його повноважного представника, а також просить суд прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням всіх фактичних обставин справи та враховуючи те, що підприємство заявлені до нього позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Другий відповідач Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» представництво в судове засідання не забезпечив. Від нього надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду на іншу дату, та зобов'язання позивача надіслати позовну заяву та додані до неї матеріали. У своєму Клопотанні про відкладення розгляду справи для забезпечення права, передбаченого ст. 59 ГПК України від 02.04.2015 р. за вих. № 02/483 (07.04.2015 р. зареєстровано в канцелярії суду) просив суд відмовити позивачу в задоволені вимог в частині стягнення пені у зв'язку із тим, що на момент дії виконання зобов'язань відповідача перед позивачем діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, який було запроваджено згідно ухвали Господарського суду Київської області від 03 січня 2013 р. у справі № Б911/46/11/13-г (порушено справу про банкрутство ДП «Регіональні електричні мережі»). Крім того, у своєму Відзиві-запереченні від 29.04.2015 р. за вих. № 02/618 (30.04.2015 р. зареєстровано в канцелярії суду) просив суд відстрочити виконання судового рішення строком на 11 (одинадцять) місяців з дати його проголошення, а також просив відмовити у стягненні заборгованості в частині пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з підстав того, що вказані нарахування були здійсненні за період, на який було поширено дію мораторію, запровадженого ухвалою Господарського суду Київської області від 03 січня 2013 року у справі № Б911/46/11/13-г. Враховуючи те, що строк вирішення спору з урахуванням приписів ст. 69 ГПК України вичерпано, а також те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. № ETS 005 (із змінами та доповненнями) гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду

Відповідно до пп. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду справи, а неявка представника першого і другого відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті заявлених вимог, то справа розглядається без участі представників першого і другого відповідачів за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані позивачем докази, на які він посилався як на підставу своїх вимог, заслухавши представника позивача, суд, встановив:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15 жовтня 2013 р. між Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» (надалі - другий відповідач; ДП «Регіональні електричні мережі»; Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» - у всіх відмінках) та Виробничо-господарською фірмою «СПМК-516» (надалі - позивач; ВГФ «СПМК-516 ЛТД»; Виробничо-господарська фірма «СПМК-516 ЛТД» - у всіх відмінках) було укладено Договір № 37/13 (надалі - Договір 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 1.1. Договору 1, Генпідрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до «договірної ціни на будівельно-монтажні роботи», а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору 1, найменування робіт «Капітальний ремонт ПЛ № 6 кВ «Центральна-3-3 Біс» № 1 Димитрівського ЕУ. Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається за локальним (и) кошторисом (ами), який (і) є невід'ємною частиною Договору.

Частиною 1 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору 1, ціна Договору тверда і становить 183 118,86 грн. (сто вісімдесят три тисячі сто вісімнадцять грн. вісімдесят шість коп.), в т.ч. ПДВ 20% 30 519,81 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 5.1. Договору 1 визначено, що строк виконання робіт протягом трьох місяців з моменту підписання Договору.

Позивач взяті на себе за Договором 1 зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, здійснивши весь обсяг, перелік і зміст робіт, встановлений проектно-кошторисною документацією, про що свідчать підписані сторонами та складені позивачем:

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за листопад 2013 р. від 28.11.2013 р.;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 28.11.2013 р.;

- Підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту);

- Кошторисний розрахунок № П-929;

- Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на Капітальний ремонт ПЛ-6 кВ;

- Розрахунки №№ 1 - 4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи /монтажні роботи;

- Витрати по перевезенню працівників.

Відповідно до п. 4.1. Договору 1, розрахунки за виконані роботи проводяться в безготівковій формі шляхом: безпосередньої оплати, яка здійснюється Замовником до початку робіт в розмірі 30% загальної ціни Договору. Замовник має право здійснити передоплату в розмірі більшому, ніж 30% загальної ціни Договору; остаточного розрахунку, який проводиться протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання Актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та наданням Підрядником податкової накладної.

Зауважень з боку другого відповідача щодо якості виконаних підрядних робіт позивачу не надходило, визначені п. 4.2. Договору 1 документи були ним підписані та надані Замовнику, отже виконані підрядні роботи повинні були бути оплачені в повному обсязі.

Другим відповідачем були порушені зобов'язання в частині оплати виконаних робіт на користь позивача в сумі 125 190,02 грн.

05 листопада 2013 р. між Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» та Виробничо-господарською фірмою «СПМК-516» було укладено Договір № 51/13 (надалі - Договір 2).

Згідно п. 1.1. Договору 2, Генпідрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до «договірної ціни на будівельно-монтажні роботи», а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору 2, найменування робіт «Капітальний ремонт ПЛ 0,4 кВ ТП 0577 вул. Л. Українки в місті Донецьк (інв. № 527)». Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається за локальним (и) кошторисом (ами), який (і) є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору 2, ціна Договору тверда і становить 268 230 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч двісті тридцять грн. нуль коп.), в т.ч. ПДВ 20% 44 705 грн.

Пунктом 5.1. Договору 2 визначено, що строк виконання робіт протягом п'яти місяців з моменту підписання Договору.

Позивач взяті на себе за Договором 2 зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, здійснивши весь обсяг, перелік і зміст робіт, встановлений проектно-кошторисною документацією, про що свідчать підписані сторонами та складені позивачем:

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за листопад 2013 р. від 27.11.2013 р.;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 27.11.2013 р.;

- Підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту);

- Кошторисний розрахунок № П-929;

- Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на Капітальний ремонт ПЛ 0,4 кВ від ТП 5077 вул. Л. Українки (інв. № 480255);

- Розрахунки №№ 1 - 4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи /монтажні роботи;

- Розрахунок № 9 Кошти на покриття адміністративних витрат.

Відповідно до п. 4.1. Договору 2, після підписання договору Замовник перераховує Генпідряднику аванс на виконання робіт у розмірі 30% від загальної вартості матеріалів.

Згідно із п. 4.2. Договору 2, остаточний розрахунок за виконані роботи виконується Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Генпідрядника через 30 (тридцять) банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Зауважень з боку другого відповідача щодо якості виконаних підрядних робіт позивачу не надходило, визначені п. 4.3. Договору 2 документи були ним підписані та надані Замовнику, отже виконані підрядні роботи повинні були бути оплачені в повному обсязі.

Другим відповідачем були порушені зобов'язання в частині оплати виконаних робіт на користь позивача в сумі 267 931,49 грн.

15 листопада 2013 р. між Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» та Виробничо-господарською фірмою «СПМК-516» було укладено Договір № 55/13 (надалі - Договір 3).

Згідно п. 1.1. Договору 3, Генпідрядник зобов'язується у 2013-2014 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до «договірної ціни на будівельно-монтажні роботи», а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору 2, найменування робіт «Капітальний ремонт ПЛ 0,4 кВ ТП ПСЗМ вул. Косарева в місті Донецьк (інв. № 10188)». Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається за локальним (и) кошторисом (ами), який (і) є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору 3, ціна Договору тверда і становить 216 279,60 грн. (двісті шістнадцять тисяч грн. шістдесят коп.), в т.ч. ПДВ 20% 36 046,60 грн.

Пунктом 5.1. Договору 3 визначено, що строк виконання робіт протягом п'яти місяців з моменту підписання Договору.

Позивач взяті на себе за Договором субпідряду зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, здійснивши весь обсяг, перелік і зміст робіт, встановлений проектно-кошторисною документацією, про що свідчать підписані сторонами та складені позивачем:

-Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за листопад 2013 р. від 27.12.2013 р.;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 27/30.11.2013 р.;

- Підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту);

- Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на Капітальний ремонт ПЛ 0,4 кВ від ТПП ПЗСМ вул. Косарева (інв. № 745);

- Кошторисний розрахунок № П-929;

- Розрахунки №№ 1 - 4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи /монтажні роботи;

- Розрахунок № 9 Кошти на покриття адміністративних витрат.

Відповідно до п. 4.1. Договору 3, після підписання договору Замовник перераховує Генпідряднику аванс на виконання робіт у розмірі 30% від загальної вартості матеріалів.

Згідно із п. 4.2. Договору 3, остаточний розрахунок за виконані роботи виконується Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Генпідрядника через 30 (тридцять) банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Зауважень з боку другого відповідача щодо якості виконаних підрядних робіт позивачу не надходило, визначені п. 4.3. Договору 3 документи були ним підписані та надані Замовнику, отже виконані підрядні роботи повинні були бути оплачені в повному обсязі.

Другим відповідачем були порушені зобов'язання в частині оплати виконаних робіт на користь позивача в сумі 211 133,62 грн.

26 листопада 2013 р. між Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» та Виробничо-господарською фірмою «СПМК-516» було укладено Договір № 52-М (надалі - Договір 4).

Згідно п. 1.1. Договору 4, Генпідрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до «договірної ціни на будівельно-монтажні роботи», а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору 4, найменування робіт «Технічне переоснащення ПЛ-6 кВ «вентиляційна-110-Північна-2» в м. Торез Донецької області». Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається за локальним (и) кошторисом (ами), який (і) є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору 4, ціна Договору тверда і становить 1 499 708,02 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто дев'ять сімсот вісім грн. дві коп.), в т.ч. ПДВ 20% 249 951,34 грн.

Пунктом 5.1. Договору 4 визначено, що строк виконання робіт протягом п'яти місяців з моменту підписання Договору.

Позивач взяті на себе за Договором субпідряду зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, здійснивши весь обсяг, перелік і зміст робіт, встановлений проектно-кошторисною документацією, про що свідчать підписані сторонами та складені позивачем:

-Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2013 р. від 31.12.2013 р.;

-Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р. від 31.12.2013 р.;

-Підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту);

-Кошторисний розрахунок № П-929;

-Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на Технічне переоснащення ПЛ-6 кВ «вентиляційна-110-Північна-2» в м. Торез Донецької області;

-Розрахунки №№ 1 - 4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи /монтажні роботи;

-Розрахунок № 9 Кошти на покриття адміністративних витрат.

Відповідно до п. 4.1. Договору 4, розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та надання Підрядником податкової накладної.

Зауважень з боку другого відповідача щодо якості виконаних підрядних робіт позивачу не надходило, визначені п. 4.2. Договору 4 документи були ним підписані та надані Замовнику, отже виконані підрядні роботи повинні були бути оплачені в повному обсязі.

Другим відповідачем були порушені зобов'язання в частині оплати виконаних робіт на користь позивача в сумі 128 926,11 грн.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Загальна сума виниклої заборгованості по вказаним вище Договорам безпосередньо по виконаним та неоплаченим роботам на момент розгляду справи по суті заявлених позовних вимог склала 733 181,24 грн., що не заперечується самим другим відповідачем ДП «Регіональні електричні мережі».

Вимоги позивача в частині стягнення з ДП «Регіональні електричні мережі» суми боргу в розмірі 733 181,24 грн. підтверджені наявними у справі матеріалами та доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

З метою самостійного врегулювання виниклого спору ВГФ «СПМК-516 ЛТД» на адресу ДП «Регіональні електричні мережі» за вих. № 12/41 від 10.12.2014 р. надсилалась претензія, проте другий відповідач на неї не зреагував, виниклу заборгованість не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1 та 2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

08 вересня 2014 року між ВГФ «СПМК-516 ЛТД» та Приватним підприємством «КВП-енергобуд» (надалі - перший відповідач; ПП «КВП-енергобуд»; Приватне підприємство «КВП-енергобуд» було укладений Договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором (ВГФ «СПМК-516 ЛТД») за виконання зобов'язання ДП «Регіональні електричні мережі» за Договорами: № 37/13 від 15.10.2013 р.; № 51/13 від 05.11.2013 р.; № 55/13 від 15.11.2013 р. та № 52-М від 26.11.2013 р. щодо суми боргу в розмірі 1 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В зв'язку з порушенням ДП «Регіональні електричні мережі» зобов'язань щодо оплати, ВГФ «СПМК-516 ЛТД» заявило позовні вимоги про стягнення з ПП «КВП-енергобуд» 1 000,00 грн. згідно договору поруки від 08.09.2014 року.

Враховуючи наявні у справі матеріали та докази, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог до ПП «КВП-енергобуд», а також заяву останнього про визнання позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1 000,00 гривень з ПП «КВП-енергобуд» та стягує вказану суму на користь ВГФ «СПМК-516 ЛТД».

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями Договорів 1, 2, 3 та 4 передбачено застосування до ДП «Регіональні електричні мережі» за несвоєчасну сплату виконаних та прийнятих робіт пені, що і було реалізовано позивачем при поданні позовної заяви шляхом нарахування відповідних сум, проте, з урахуванням того, що ВГФ «СПМК-516 ЛТД» 30.04.2015 р. подала до суду Заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та про збільшення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних і суд її прийняв, вимоги щодо стягнення пені судом не розглядаються.

Разом із тим суд зазначає, що пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями) (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18) встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, . Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань), останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої заяви та конкретних обставин справи, повинен їх розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ № 18, зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Крім того, відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ № 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» про відмову в задоволенні позовних вимог в частині пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з підстав того, що вказані нарахування були здійсненні за період, на який було поширено дію мораторію, запровадженого ухвалою Господарського суду Київської області від 03 січня 2013 року у справі № Б911/46/11/13-г, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своїх запереченнях щодо стягнення суми втрат від інфляції та 3% річних другий відповідач посилається на статтю 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо дії мораторію в частині нарахування штрафних санкцій під час провадження у справі про банкрутство.

Разом із тим, статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якою врегульовано дію мораторію (на відміну від аналогічної статті 19 нової редакції Закону), не передбачено заборони нараховувати інфляційні та 3% річних під час дії мораторію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18 вересня 2014 у справі № 927/614/14 за позовом Дочірньої компанії «Газ України НАК «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомунерерго» про стягнення заборгованості; постанові Вищого господарського суду України від 12 серпня 2014 у справі № 927/306/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» про стягнення заборгованості; постанові Вищого господарського суду України від 27 липня 2014 у справі № 927/1558/13 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжин Тепло Мережі» про стягнення заборгованості.

За викладеного вище суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних з ДП «Регіональні електричні мережі» на користь ВГФ «СПМК-516 ЛТД», а саме:

-по Договору 1 - інфляційні за період з 14.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 63 791,44 грн.; 3% річних за аналогічний період - 5 165,37 грн.;

-по Договору 2 - інфляційні за період з 30.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 134 514,11 грн.; 3% річних за аналогічний період - 10 702,58 грн.;

-по Договору 3 - інфляційні за період з 31.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 105 998,93 грн.; 3% річних за аналогічний період - 8 416,42 грн.;

-по Договору 4 - інфляційні за період з 30.01.2014 по 29.04.2015 в сумі 64 340,39 грн.; 3% річних за аналогічний період - 4 821,48 грн.

Таким чином, загальна сума стягнутих з ДП «Регіональні електричні мережі» на користь ВГФ «СПМК-516 ЛТД» втрат від інфляції становить 368 644,87 грн., а також 3% річних 29 105,85 грн.

Що стосується вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» про відстрочку виконання судового рішення строком на 11 (одинадцять) місяців з дати його проголошення суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами і доповненнями) (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 9), господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п. 7.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 9, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 9 визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Викладені в заяві про відстрочку виконання рішення обставини суд вважає безпідставними та недоведеними, оскільки неотримання прибутку від статутної діяльності та залежність від вугледобувних підприємств ніяким чином не впливає на взяті за умовами договорів зобов'язання та їх належне виконання в контексті статей 509 та 526 Цивільного кодексу України, а відтак і такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги. За викладеного вище суд відхиляє вимогу ДП «Регіональні електричні мережі» про відстрочку виконання судового рішення строком на 11 (одинадцять) місяців з дати його проголошення.

Згідно із принципами та висновками, зробленими Європейським судом з прав людини, учасники процесу мають право надавати зауваження, які вони вважають тими, що відносяться до справи. Це право може бути ефективним лише тоді, якщо ці зауваження були почуті, тобто належним чином розглянуті в суді першої інстанції і суд повинен провести належну оцінку заяв, доводів та доказів, наданих сторонами (справа Краска проти Швейцарії (Kraska v. Switzerland), пункт 30; Ван де Хурк проти Нідерландів (Van de Hurk v. the Netherlands), пункт 59; Перез проти Франції (Perez v. France), пункт 80).

Крім того, факт того, чи був судовий розгляд справедливим, визначається шляхом його аналізу в цілому (справа Анкерл проти Швейцарії (Ankerl v. Switzerland), пункт 38; Чентро Еуропа 7 С.Р.Л. і Ді Стефано проти Італії (Cento Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy), пункт 197).

Таким чином, повнота дослідження всіх доказів у справі, є запорукою прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 6), рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно із положеннями Постанови Пленуму ВГСУ № 6, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 7 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Верховним Судом України встановлений у розумінні положень ч. 2 ст. 82, ч.ч. 1, 2 ст. 111 28 ГПК України обов'язковий для всіх судів України висновок у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 6-20гс14, висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за I півріччя 2014 р. про те, що згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка є частиною національного законодавства України, рішення суду має містити мотиви вирішення доводів та аргументів представників сторін стосовно суті спору, в тому числі й щодо застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Перший та другий відповідачі не змогли довести відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань та не подали матеріалів та доказів, які б спростовували твердження позивача, які були викладені останнім у позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та про збільшення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних, відзиві на відзив-заперечення та письмових поясненнях по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані представниками сторін докази та надані пояснення, всебічно повно та об'єктивно, за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (юридична адреса: ПАТ «Укргідроенерго», м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300; поштова адреса: вул. Фрунзе, 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 32402870) на користь Виробничо-господарської фірми «СПМК-516 ЛТД» (вул. Буровиків, 12, а/с 468, м. Полтава, 36034; код ЄДРПОУ 01354898) заборгованість в сумі 1 129 931,96 гривень, з яких сума основного боргу 732 181,24 гривень, втрати від інфляції 368 644,87 гривень та 3% річних 29 105,85 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 527,51 гривень.

3. Стягнути з Приватного підприємства «КВП-Енергобуд» (вул. Баленка, 8, кв. 82, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 36903395) на користь Виробничо-господарської фірми «СПМК-516 ЛТД» (вул. Буровиків, 12, а/с 468, м. Полтава, 36034; код ЄДРПОУ 01354898) заборгованість в сумі 1 000,00 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 20,00 гривень.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 25.05.2015 р.

Суддя Кльопов І.Г.