Постанова

від 17.08.2015 по справі 917/432/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа № 917/432/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Комаровій М.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність від 23 березня 2015 року, б/н,

1-го відповідача - не з`явився,

2-го відповідача - не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (вх. №3788 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.15 у справі № 917/432/15

за позовом Виробничо-господарської фірми "СПМК - 516 ЛТД", вул. Буровиків, 12, а/с468, м.Полтава, 36034;

до 1. Приватного підприємства "КВП-Енергобуд", АДРЕСА_1, 36007;

2. Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м.Вишгород, Київська область, 07300, (поштова адреса: вул.Фрунзе,85, м.Київ, 04080);

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя І.Г. Кльопов) стягнуто з Державного підприємства В«Регіональні електричні мережіВ» (юридична адреса: ПАТ В«УкргідроенергоВ» , м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300; поштова адреса: вул. Фрунзе, 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 32402870) на користь Виробничо-господарської фірми В«СПМК-516 ЛТДВ» (вул. Буровиків, 12, а/с 468, м. Полтава, 36034; код ЄДРПОУ 01354898) заборгованість в сумі 1 129 931,96 гривень, з яких сума основного боргу 732 181,24 гривень, втрати від інфляції 368 644,87 гривень та 3% річних 29 105,85 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 527,51 гривень. Стягнуто з Приватного підприємства В«КВП-ЕнергобудВ» (АДРЕСА_2, 36007; код ЄДРПОУ 36903395) на користь Виробничо-господарської фірми В«СПМК-516 ЛТДВ» (вул. Буровиків, 12, а/с 468, м. Полтава, 36034; код ЄДРПОУ 01354898) заборгованість в сумі 1 000,00 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 20,00 гривень.

Державное підприємство "Регіональні електричні мережі" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

У судове засідання, яке відбулось 17 серпня 2015 року, з'явився позивач. Перший та другий відповідач у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення (Том 2 а.с.186) та повернута на адресу суду копія ухвали суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання (Том 2 а.с.187-190).

З довідки ф. 20 наявної на поштовому конверті вбачається, що причина повернення за зворотною адресою копії ухвали суду є закінченням встановленого терміну зберігання.

За змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо Ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінченням строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, який в межах пункту 3.9.1 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначив, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка першого та другого відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

15 жовтня 2013 р. між Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» (надалі - другий відповідач; ДП В«Регіональні електричні мережіВ» ; Державне підприємство В«Регіональні електричні мережіВ» - у всіх відмінках) та Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516В» (надалі - позивач; ВГФ В«СПМК-516 ЛТДВ» ; Виробничо-господарська фірма В«СПМК-516 ЛТДВ» - у всіх відмінках) було укладено Договір № 37/13 (надалі - Договір 1).

05 листопада 2013 р. між Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» та Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516В» було укладено Договір № 51/13 (надалі - Договір 2).

15 листопада 2013 р. між Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» та Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516В» було укладено Договір № 55/13 (надалі - Договір 3).

26 листопада 2013 р. між Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» та Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516В» було укладено Договір № 52-М (надалі - Договір 4).

Внаслідок неналежного виконання зобов'язання Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» в частині своєчасних розрахунків за виконані Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516 ЛТДВ» підрядні роботи, останній з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та про збільшення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних просить суд стягнути заборгованість в сумі 1 129 931,96 гривень, з яких сума основного боргу 732 181,24 гривень, втрати від інфляції 368 644,87 гривень та 3% річних 29 105,85 гривень, а також стягнути з ПП В«КВП-енергобудВ» заборгованість в розмірі 1 000,00 гривень.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19 травня 2015 року з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог було задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Одночасно суд першої інстанції, враховуючи той факт, що недоотримання прибутку від статутної діяльності та залежність від вугледобувних підприємств ніяким чином не впливає на взяті за умовами договорів зобов'язання та їх належне виконання в контексті статей 509 та 526 Цивільного кодексу України, а відтак і такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги, було відмовлено в задоволенні заяви Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про відстрочку виконання судового рішення строком на 11 (одинадцять) місяців з дати його проголошення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі", в обґрунтуванні апеляційної скарги вказує на:

1)неправомірну відмову суду першої інстанції у відстрочці судового рішення на 11 місяців враховуючи скрутний матеріальний стан;

2)неправомірність стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи той факт, що ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013 року у справі №Б911/46/11/13-г введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства "Регіональні електричні мережі".

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Положеннями статті 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справі, 15 жовтня 2013 р. між Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» та Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516В» (було укладено Договір № 37/13 (надалі - Договір 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.1. Договору 1, Генпідрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до В«договірної ціни на будівельно-монтажні роботиВ» , а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно до п. 1.2. Договору 1, найменування робіт В«Капітальний ремонт ПЛ № 6 кВ В«Центральна-3-3 БісВ» № 1 ОСОБА_2 Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається за локальним (и) кошторисом (ами), який (і) є невід'ємною частиною Договору.

Частиною 1 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору 1, ціна Договору тверда і становить 183 118,86 грн. (сто вісімдесят три тисячі сто вісімнадцять грн. вісімдесят шість коп.), в т.ч. ПДВ 20% 30 519,81 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 5.1. Договору 1 визначено, що строк виконання робіт протягом трьох місяців з моменту підписання Договору.

Позивач взяті на себе за Договором 1 зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, здійснивши весь обсяг, перелік і зміст робіт, встановлений проектно-кошторисною документацією, про що свідчать підписані сторонами та складені позивачем:

-Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за листопад 2013 р. від 28.11.2013 р.;

-Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 28.11.2013 р.;

-Підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту);

-Кошторисний розрахунок № П-929;

-Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на Капітальний ремонт ПЛ-6 кВ;

-Розрахунки №№ 1 - 4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи /монтажні роботи;

-Витрати по перевезенню працівників.

Відповідно до п. 4.1. Договору 1, розрахунки за виконані роботи проводяться в безготівковій формі шляхом: безпосередньої оплати, яка здійснюється Замовником до початку робіт в розмірі 30% загальної ціни Договору. Замовник має право здійснити передоплату в розмірі більшому, ніж 30% загальної ціни Договору; остаточного розрахунку, який проводиться протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання Актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та наданням Підрядником податкової накладної.

Зауважень з боку другого відповідача щодо якості виконаних підрядних робіт позивачу не надходило, визначені п. 4.2. Договору 1 документи були ним підписані та надані Замовнику, отже виконані підрядні роботи повинні були бути оплачені в повному обсязі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2013 р. між Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» та Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516В» було укладено Договір № 51/13 (надалі - Договір 2).

Згідно п. 1.1. Договору 2, Генпідрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до В«договірної ціни на будівельно-монтажні роботиВ» , а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору 2, найменування робіт В«Капітальний ремонт ПЛ 0,4 кВ ТП 0577 вул. Л. Українки в місті Донецьк (інв. № 527)В» . Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається за локальним (и) кошторисом (ами), який (і) є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору 2, ціна Договору тверда і становить 268 230 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч двісті тридцять грн. нуль коп.), в т.ч. ПДВ 20% 44 705 грн.

Пунктом 5.1. Договору 2 визначено, що строк виконання робіт протягом п'яти місяців з моменту підписання Договору.

Позивач взяті на себе за Договором 2 зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, здійснивши весь обсяг, перелік і зміст робіт, встановлений проектно-кошторисною документацією, про що свідчать підписані сторонами та складені позивачем:

-Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за листопад 2013 р. від 27.11.2013 р.;

-Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 27.11.2013 р.;

-Підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту);

-Кошторисний розрахунок № П-929;

-Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на Капітальний ремонт ПЛ 0,4 кВ від ТП 5077 вул. Л. Українки (інв. № 480255);

-Розрахунки №№ 1 - 4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи /монтажні роботи;

-Розрахунок № 9 Кошти на покриття адміністративних витрат.

Відповідно до п. 4.1. Договору 2, після підписання договору Замовник перераховує Генпідряднику аванс на виконання робіт у розмірі 30% від загальної вартості матеріалів.

Згідно із п. 4.2. Договору 2, остаточний розрахунок за виконані роботи виконується Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Генпідрядника через 30 (тридцять) банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Зауважень з боку другого відповідача щодо якості виконаних підрядних робіт позивачу не надходило, визначені п. 4.3. Договору 2 документи були ним підписані та надані Замовнику, отже виконані підрядні роботи повинні були бути оплачені в повному обсязі.

Разом з тим, 15 листопада 2013 р. між Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» та Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516В» було укладено Договір № 55/13 (надалі - Договір 3).

Згідно п. 1.1. Договору 3, Генпідрядник зобов'язується у 2013-2014 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до В«договірної ціни на будівельно-монтажні роботиВ» , а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору 2, найменування робіт В«Капітальний ремонт ПЛ 0,4 кВ ТП ПСЗМ вул. Косарева в місті Донецьк (інв. № 10188)В» . Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається за локальним (и) кошторисом (ами), який (і) є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору 3, ціна Договору тверда і становить 216 279,60 грн. (двісті шістнадцять тисяч грн. шістдесят коп.), в т.ч. ПДВ 20% 36 046,60 грн.

Пунктом 5.1. Договору 3 визначено, що строк виконання робіт протягом п'яти місяців з моменту підписання Договору.

Позивач взяті на себе за Договором субпідряду зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, здійснивши весь обсяг, перелік і зміст робіт, встановлений проектно-кошторисною документацією, про що свідчать підписані сторонами та складені позивачем:

-Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за листопад 2013 р. від 27.12.2013 р.;

-Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 27/30.11.2013 р.;

-Підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту);

-Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на Капітальний ремонт ПЛ 0,4 кВ від ТПП ПЗСМ вул. Косарева (інв. № 745);

-Кошторисний розрахунок № П-929;

-Розрахунки №№ 1 - 4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи /монтажні роботи;

-Розрахунок № 9 Кошти на покриття адміністративних витрат.

Відповідно до п. 4.1. Договору 3, після підписання договору Замовник перераховує Генпідряднику аванс на виконання робіт у розмірі 30% від загальної вартості матеріалів.

Згідно із п. 4.2. Договору 3, остаточний розрахунок за виконані роботи виконується Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Генпідрядника через 30 (тридцять) банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Зауважень з боку другого відповідача щодо якості виконаних підрядних робіт позивачу не надходило, визначені п. 4.3. Договору 3 документи були ним підписані та надані Замовнику, отже виконані підрядні роботи повинні були бути оплачені в повному обсязі.

Окрім цього, 26 листопада 2013 р. між Державним підприємством В«Регіональні електричні мережіВ» та Виробничо-господарською фірмою В«СПМК-516В» було укладено Договір № 52-М (надалі - Договір 4).

Згідно п. 1.1. Договору 4, Генпідрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до В«договірної ціни на будівельно-монтажні роботиВ» , а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору 4, найменування робіт В«Технічне переоснащення ПЛ-6 кВ В«вентиляційна-110-Північна-2В» в м. Торез Донецької областіВ» . Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається за локальним (и) кошторисом (ами), який (і) є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору 4, ціна Договору тверда і становить 1499708,02 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто дев'ять сімсот вісім грн. дві коп.), в т.ч. ПДВ 20% 249 951,34 грн.

Пунктом 5.1. Договору 4 визначено, що строк виконання робіт протягом п'яти місяців з моменту підписання Договору.

Позивач взяті на себе за Договором субпідряду зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, здійснивши весь обсяг, перелік і зміст робіт, встановлений проектно-кошторисною документацією, про що свідчать підписані сторонами та складені позивачем:

-Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2013 р. від 31.12.2013 р.;

-Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р. від 31.12.2013 р.;

-Підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту);

-Кошторисний розрахунок № П-929;

-Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на Технічне переоснащення ПЛ-6 кВ В«вентиляційна-110-Північна-2В» в м. Торез Донецької області,

-Розрахунки №№ 1 - 4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи /монтажні роботи;

-Розрахунок № 9 Кошти на покриття адміністративних витрат.

Відповідно до п. 4.1. Договору 4, розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та надання Підрядником податкової накладної.

Зауважень з боку другого відповідача щодо якості виконаних підрядних робіт позивачу не надходило, визначені п. 4.2. Договору 4 документи були ним підписані та надані Замовнику, отже виконані підрядні роботи повинні були бути оплачені в повному обсязі.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до приписів статтей 526 - 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів звертає увагу, що за:

-Договором 1 оплата виконаних підрядником робіт повинна була відбутися до 13 грудня 2013 року (враховуючи, що Довідка про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 та Акт приймання виконаних робіт по формі КБ-2в були підписані сторонами 28 листопада 2013 року),

-Договором 2 оплата виконаних підрядником робіт повинна була відбутися до 30 грудня 2013 року (враховуючи, що Довідка про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 та Акт приймання виконаних робіт по формі КБ-2в були підписані сторонами 29 листопада 2013 року),

-Договором 3 оплата виконаних підрядником робіт повинна була відбутися до 29 січня 2014 року (враховуючи, що Довідка про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 та Акт приймання виконаних робіт по формі КБ-2в були підписані сторонами 30 грудня 2013 року),

-Договором 4 оплата виконаних підрядником робіт повинна була відбутися до 30 січня 2014 року (враховуючи, що Довідка про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 та Акт приймання виконаних робіт по формі КБ-2в були підписані сторонами 31 грудня 2013 року),

Однак другим відповідачем не було надано жодного доказу в підтвердження оплати вказаних сум.

Загальна сума виниклої заборгованості по вказаним вище Договорам безпосередньо по виконаним та неоплаченим роботам на момент розгляду справи по суті заявлених позовних вимог склала 733 181,24 грн., що не заперечується самим другим відповідачем ДП В«Регіональні електричні мережіВ» .

Враховуючи вказане, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення з ДП В«Регіональні електричні мережіВ» суми боргу в розмірі 733 181,24 грн. підтверджені наявними у справі матеріалами та доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

В той же час, судом першої інстанції було вірно зауважено, що відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1 та 2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2014 року між ВГФ В«СПМК-516 ЛТДВ» та Приватним підприємством В«КВП-енергобудВ» (надалі - перший відповідач; ПП В«КВП-енергобудВ» ; Приватне підприємство В«КВП-енергобудВ» було укладений Договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором (ВГФ В«СПМК-516 ЛТДВ» ) за виконання зобов'язання ДП В«Регіональні електричні мережіВ» за Договорами: № 37/13 від 15.10.2013 р.; № 51/13 від 05.11.2013 р.; № 55/13 від 15.11.2013 р. та № 52-М від 26.11.2013 р. щодо суми боргу в розмірі 1 000,00 гривень.

У відповідності до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В зв'язку з порушенням ДП В«Регіональні електричні мережіВ» зобов'язань щодо оплати, ВГФ В«СПМК-516 ЛТДВ» заявило позовні вимоги про стягнення з ПП В«КВП-енергобудВ» 1 000,00 грн. згідно договору поруки від 08.09.2014 року.

Враховуючи наявні у справі матеріали та докази, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог до ПП В«КВП-енергобудВ» , місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 1 000,00 гривень з ПП В«КВП-енергобудВ» та стягнув вказану суму на користь ВГФ В«СПМК-516 ЛТДВ» .

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, з врахуванням збільшення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з другого відповідача

-по Договору 1 - інфляційні за період з 14.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 63 791,44 грн.; 3% річних за аналогічний період - 5 165,37 грн.;

-по Договору 2 - інфляційні за період з 30.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 134514,11 грн.; 3% річних за аналогічний період - 10 702,58 грн.;

-по Договору 3 - інфляційні за період з 31.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 105998,93 грн.; 3% річних за аналогічний період - 8 416,42 грн.;

-по Договору 4 - інфляційні за період з 30.01.2014 по 29.04.2015 в сумі 64 340,39 грн.; 3% річних за аналогічний період - 4 821,48 грн.

Судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в цій частині в повному обсязі та стягнуто з ДП В«Регіональні електричні мережіВ» на користь ВГФ В«СПМК-516 ЛТДВ» втрат від інфляції у сумі 368 644,87 грн., а також 3% річних у сумі 29 105,85 грн.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що позивачем в розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за договором 2, договором 3, договором 4 було визначено невірні періоди прострочення заборгованості та здійснено невірний розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних за договором 1, договором 2, договором 3, договором 4.

Слід зазначити, що за:

-Договором 2 оплата виконаних підрядником робіт повинна була відбутися до 30 грудня 2013 року, а відтак прострочення оплати відбулось з 31 грудня 2013 року, а не з 30.12.2013 року, як зазначено позивачем;

-Договором 3 оплата виконаних підрядником робіт повинна була відбутися до 29 січня 2014 року, а відтак прострочення оплати відбулось з 30 січня 2014 року, а не з 31.12.2013 року, як зазначено позивачем;

-Договором 4 оплата виконаних підрядником робіт повинна була відбутися до 30 січня 2014 року, а відтак прострочення оплати відбулось з 31 січня 2014 року, а не з 30.01.2014 року, як зазначено позивачем.

Таким чином по:

-Договору 1 - інфляційні за період з 14.12.2013 по 29.04.2015 складають 90252,28 грн.;

-Договору 2 - інфляційні за період з 31.12.2013 по 29.04.2015 складають 190856,49 грн.;

-Договору 3 - інфляційні за період з 30.01.2014 по 29.04.2015 складають 149675,87 грн.;

-Договору 4 - інфляційні за період з 31.01.2014 по 29.04.2015 складають 91397,70грн.

Разом з тим, виходячи з того, що положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачена можливість виходу господарського суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог виключно за умови, що це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони , а також суми інфляційних втрат, заявленої для стягнення позивачем, колегія суддів, дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат по:

-Договору 1 - за період з 14.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 63791,44 грн.;

-Договору 2 -за період з 31.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 134514,11 грн.;

-Договору 3 -за період з 30.01.2014 по 29.04.2015 в сумі 105998,93 грн.;

-Договору 4 -за період з 31.01.2014 по 29.04.2015 в сумі 64 340,39 грн.

Між тим, виходячи з того, що позивачем було обрано невірні періоди прострочення заборгованості, останнім заявлено до стягнення завищену суму 3% річних.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, про правомірність стягнення з відповідача по:

-Договору 1 - 3% річних за період з 14.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 5165,37 грн.

-Договору 2 - 3% річних за період з 31.12.2013 по 29.04.2015 в сумі 10680,56 грн.;

-Договору 3 - 3% річних за період з 30.01.2014 по 29.04.2015 в сумі 7895,82 грн.;

-Договору 4 - 3% річних за період з 31.01.2014 по 29.04.2015 в сумі 4810,89 грн.

У зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення 3% річних, шляхом стягнення 3% річних у сумі 28552,64 грн.

Посилання відповідача в обґрунтуванні апеляційної скарги на неправомірність стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи той факт, що ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013 року у справі №Б911/46/11/13-г введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" є безпідставними, оскільки останнім було невірно трактовано положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року).

Так, у відповідності до положень частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року) протягом дії мораторію на задоволеннявимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових обов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Однак, відповідачем помилково визначено інфляційні втрати та 3% річних як санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, за змістом пункту 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

В інформаційному листі ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008 року зазначено, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відтак, інфляційні нарахування - це частина грошового зобовязання боржника, яка не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим законом. Так інфляційні втрати не є санкцією, не є штрафом і не є способом забезпечення зобовязання, оскільки є частиною самого зобов'язання.

В той же час, три відсотки річних - це частина грошового зобовязання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобовязання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим законом. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобовязань.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотка річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

А отже, стягнення 3 % річних та збитків від інфляції є самостійним способом захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних зобов'язань та не підпадає під визначення "санкції", передбаченої частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року).

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що положення статті 12 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» якою врегульовано дію мораторію (на відміну від аналогічної статті 19 нової редакції Закону), не передбачено заборони нараховувати інфляційні та 3% річних під час дії мораторію.

Одночасно колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви відповідача щодо відстрочки судового рішення.

Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» (із змінами і доповненнями) (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 9), господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п. 7.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 9, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 9 визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Втім, колегія суддів приймає до уваги, що Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в заяві про відстрочку виконання рішення, в якості підстави для відстрочення виконання рішення суду визначає лише наявність дебіторської заборгованості, та жодним чином не підтверджує безпосередню неможливість здійснення відповідних виплат через відсутність коштів на рахунках підприємства.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що вирішення питання про надання відстрочки судового рішення покладається безпосередньо на суд з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що неотримання прибутку від статутної діяльності та залежність від вугледобувних підприємств не впливає на взяті за умовами договорів зобов'язання та їх належне виконання в контексті статей 509 та 526 Цивільного кодексу України, а відтак і про відмову в задоволенні заяви ДП В«Регіональні електричні мережіВ» про відстрочку виконання судового рішення строком на 11 (одинадцять) місяців з дати його проголошення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, зміни рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.15 року у справі № 917/432/15 в частині розміру стягнення 3% річних.

Керуючись статтями 99, 101, п. 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.15 у справі № 917/432/15 змінити в частині стягнення суми 3% річних.

Стягнути з Державного підприємства В«Регіональні електричні мережіВ» (юридична адреса: ПАТ В«УкргідроенергоВ» , м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300; поштова адреса: вул. Фрунзе, 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 32402870) на користь Виробничо-господарської фірми В«СПМК-516 ЛТДВ» (вул. Буровиків, 12, а/с 468, м. Полтава, 36034; код ЄДРПОУ 01354898) 3% річних 28552,64 грн гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.