Рішення

від 26.05.2015 по справі 923/412/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 р. Справа № 923/412/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс" м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС" м.Херсон

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" м. Комсомольськ Полтавської області

про стягнення 163 414 грн. 44 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - директор Нестеров Д.В.

від відповідача - уповноважена особа Жмарьова О.М., довір. № 3 від 06.04.2015р.

від третьої особи - не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС " (відповідач) суми штрафних санкцій в розмірі 126000 грн. та суми компенсації понесених збитків в розмірі 37414 грн. 44 коп., посилаючись на порушення відповідачем умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 069-01 від 25.09.2014р.

За клопотанням відповідача від 06.04.2015 р., ухвалою суду від 07.04.2015 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит".

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові та у додаткових поясненнях.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач посилається, зокрема, на те, що затримка доставки відбулася з вини товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" (третя особа), яке він залучив до виконання перевезень на підставі укладеного з нею договору перевезення вантажів №25/09 від 25.09.2014р.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, надіславши до суду відзив, в якому повідомила про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника через скрутне становище, та зазначає, що позовні вимоги про стягнення збитків є неспроможними, оскільки не доведено наявність всіх складових правопорушення, а також не погоджується з розміром нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Справу розглянуто понад двохмісячний термін встановлений ст. 69 ГПК України, який ухвалою від 12.05.2015 року було продовжено на 15 днів.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС" (відповідач) 25 вересня 2014 року було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 069-01 (далі договір), за умовами якого (п.1.1) предметом договору є надання послуг з перевезення експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажовласників за дорученням експедитора. Умови кожного перевезення обумовлюються у письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що позивач зобов'язаний залучати відповідача до перевезення вантажів; надавати заявки відповідачу не пізніше 24 годин до дати початку перевезення, обумовленої в заявці.

На виконання вимог п. 2.1.1. договору, позивач направив на адресу відповідача заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 065 та № 066 від 25.09.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе обов'язки, відповідно до п. 2.1. договору виконав належним чином.

Згідно з п. 2.2.2 договору, у відповідності з заявкою позивача відповідач зобов'язався подавати в зазначене місце в узгоджені строки з повним комплектом документів, необхідних для здійснення перевезення, технічно справний рухомий состав, який придатний для перевезення даного вантажу.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.2.2. договору, відповідач 07.10.2014 р. подав на адресу, вказану у заявках, автомобілі для перевезення вантажу, вказаного у заявці. Автомобілі були подані під завантаження в термін передбачений заявками та договором, після чого завантажені.

Згідно п. 2.2.6. договору, перевізник (відповідач) зобов'язаний доставляти вантаж з моменту оформлення провізних документів до отримувача в строк, обумовлений експедитором (позивачем) у заявці, за найкоротшим маршрутом, відкритим для міжміського та міжнародного автомобільного руху.

Відповідно до заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 065 від 25.09.2014 р., № 066 від 25.09.2014 р. місцем доставки вантажу є м.Актобе Республіка Казахстан, Актобе-ЦТО 50417 не пізніше 16.10.2014 р.

Згідно п. 2.2.8. договору, перевізник зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів після закінчення перевезення надати експедитору по факсу, а пізніше в оригіналі рекомендованим листом, наступний пакет документів: рахунок, податкову накладну (у разі, якщо перевізник платник ПВД), акт виконаних робіт (датою розвантаження, яку відмічено у СМR, ТТН), копії свідоцтв про реєстрацію та платника податку, оригінали ТТН та СМR.

Як вбачається з матеріалів справи, акти складені відповідачем та направлені на адресу позивача, датовано 06.11.2014 р. Тобто, датою фактичної доставки вантажу, відповідно до умов п.2.2.8. договору, слід вважати 06.11.2014 р.

Таким чином, актами виконаних робіт № ОУ-0000053 від 06.11.2014 р., № ОУ-0000054 від 06.11.2014 р., складеними відповідачем та направленими позивачу 06.11.2014 р., а також копіями СМR А№061474, А№ 061475 підтверджується, що фактично відповідач доставив вантаж на адресу отримувача 06.11.2014 р., чим порушив вимоги п. 2.2.6. договору, яким передбачено, що відповідач зобов'язаний доставити вантаж з моменту оформлення провізних документів до отримувача в строк, який вказаний експедитором в заявці.

Заявкою № 065 від 25.09.2014 р. та № 066 від 25.09.2014 р., які містяться в матеріалах справи, датою доставки зазначено 16.10.2014 р.

Згідно п. 3.10. договору передбачено, що за запізнення перевізника на завантаження/розвантаження згідно заявки більше ніж на 2 години, а також за кожну наступну добу запізнення перевізник сплачує штраф у розмірі 750 грн., якщо інше не обумовлено заявкою .

Заявкою № 065 від 25.09.2014 р. та № 066 від 25.09.2014 р. передбачено, що за порушення строків доставки , штраф в розмірі 3000 грн. за добу.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено претензію № 1 від 18.11.2014 року з вимогою сплатити суму штрафних санкцій. Відповідач всупереч вимогам п. 6.2. договору не надав доказів реагування на зазначену претензію.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Натомість відповідач посилається на те, що він надавав позивачу транспортно-експедиційні послуги, залучаючи до виконання перевезення ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" на підставі укладеного договору перевезення вантажів № 25/09 від 25.0.92014р.

Відповідач зазначає, що правовідносини сторін даного спору є правовідносинами замовника, або клієнта (позивач) та експедитора або виконавця (відповідач), який зафрахтував для виконання перевезення вантажний транспорт у перевізника - ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит".

Суд не погоджується з таким висновком, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем склалися на підставі договору № 069-01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.09.2014 р.

Як вже зазначалось вище, предметом договору № 069-01 від 25.0.92014р. є надання послуг з перевезення експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажовласників за дорученням експедитора (п.1.1.1.).

Статтею 306 ГК України передбачено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Тобто, однією з основних відмінностей між договором транспортного експедирування та договором перевезення вантажу є відмінність саме предметів договорів. Так за договором перевезення вантажів перевізник виконує саме доставку вантажу, а за договором транспортного експедирування надаються послуги, пов'язані з такою доставкою вантажу.

Відповідач звертає увагу суду на те, що відмітка про отримання вантажу та дата отримання вноситься до графи 24 міжнародної вантажної накладної, однак в копіях вантажних накладних, які додані до позовної заяви, відсутні записи одержувача про дату отримання вантажу.

Пунктом 1.2.1 договору сторони узгодили, що перевезення здійснюються у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956р.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненою у Женеві 19.05.1956 р. (далі Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Стаття 6 Конвенції, містить вичерпаний перелік даних, які повинні міститися в вантажній накладній.

Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу відсутності відмітки в графі 24, оскільки Конвенція не містить вимог до наявності СМR дати фактичного доставлення вантажу на місце доставки.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача, про те, що акт здачі-приймання робіт є свідченням виключно того, що сторони погодили факт виконання зобов'язання організувати перевезення та суму, яка підлягає сплаті за транспортно-експедиторські послуги, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акти виконаних робіт також фіксують дату безпосереднього закінчення господарської операції, а тому вказаний акт є свідченням фактичного завершення господарської операції - доставки вантажу до місця доставки.

В ході судового розгляду відповідачем заявлено усне клопотання про надіслання судом запиту до Департаменту автомобільного транспорту Міністерства інфраструктури України щодо надання інформації про те, коли до Департаменту надійшов лист ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" від 06.10.2014 р. вих. № 65, а також коли було надано дозвіл на вантажне перевезення.

Листом № 25/1174-15 від 22.05.2015 р. Міністерство інфраструктури України повідомило про те, що лист ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" від 06.10.2014 р. вих. № 65 до Міністерство інфраструктури України не надходив, крім того повідомив про те, що інформацію про дату оформлення дозволу на вантажне перевезення може надати Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті.

Позивач в своїх додаткових поясненнях зазначив, що порядок отримання вказаних дозволів регламентовано Наказом Міністерства транспорту України № 757 від 20.08.2004 р. Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Наказ № 757). Згідно пункту 9 додатку № 2 до Наказу № 757 універсальні дозволи для здійснення перевезень до Казахстану є дозволами з обмеженою річною квотою в розумінні п. 3.9., п.1.6. Наказу № 757. Так, згідно ст. 1.6. наказу № 757, обмежена квота - квота дозволів, яка не є достатньою для забезпечення потреб автомобільних перевізників. Одночасно з цим квота автомобільного перевізника - кількість дозволів обмеженої квоти, які автомобільний перевізник має право отримати.

З тексту листа № 65 витікає, що квоти автомобільного перевізника на отримання універсальних дозволів для автомобільного перевезення вантажів на територію Казахстану ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" не мав, тому посилань на вказану квоту лист № 65 не містить. Крім того, відповідач не надає жодних підтверджень, що у третьої особи на момент підписання заявок № 066 від 29.09.2014 р., № 065 від 25.09.2014 р. до договору № 069-01 від 25.09.2014 р. така квота не була наявна.

Таким чином, відповідачем було залучено для виконання своїх зобов'язань з перевезення вантажів до Казахстану третю особу, яка не мала квоти автомобільного перевізника для отримання необхідних для такого перевезення дозволів, а також відповідач не проконтролював текст заяви до Міністерства інфраструктури України, в результаті чого лист № 65 навіть не містить законних підстав для отримання вказаних дозволів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, сторона, яка залучила третю особу до виконання свого зобов'язання, несе перед другою стороною відповідальність за виконання цією особою, як за свої власні дії.

Згідно п. 3.10. договору передбачено, що за запізнення перевізника на завантаження/розвантаження згідно заявки більше ніж на 2 години, а також за кожну наступну добу запізнення перевізник сплачує штраф у розмірі 750 грн., якщо інше не обумовлено заявкою .

Заявкою № 065 від 25.09.2014 р. та № 066 від 25.09.2014 р. передбачено, що за порушення строків доставки , штраф в розмірі 3000 грн. за добу.

Позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 126000 грн. 00 коп.

Розрахунок штрафів судом перевірено та встановлено, що на підставі зазначених норм та умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу до сплати суму штрафу в розмірі 126000 грн. 00 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог щодо стягнення 126000грн. штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 126000грн. штрафних санкцій документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення суми компенсації понесених збитків, суд зазначає наступне.

Як на правову підставу для розірвання договору позивач посилається ст. 217 ЦК України.

В наданих суду поясненнях, позивач зазначає, що протиправними діями відповідача йому завдано збитків у вигляді неотриманого прибутку.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Враховуючи зазначені вище обставини, приписи статей 22, 623 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, виходячи з наступного.

Позивач посилається на те, що через порушення відповідачем своїх зобов'язань, позивач втратив можливість співпрацювати в подальшому з вантажовідправником та своїм постійним клієнтом товариством з обмеженою відповідальністю "Південна промислова компанія", з яким позивач співпрацював на підставі договору на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом № 045-01 від 03.06.2014року. З огляду на викладене, позивач нарахував 37414грн. 44коп. неотриманого прибутку.

Однак, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що товариство з обмеженою відповідальністю "Південна промислова компанія" відмовляється від співпраці з позивачем за договором № 045-01 від 03.06.2014року. Отже, позивачем не доведено конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач, якби відповідач не порушив умови договору. З огляду на викладене, позивачем не доведено наявність всіх складових правопорушення, що є необхідним для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 37414грн. 44коп. збитків не обґрунтовані, а отже такі, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Орджонікідзе, 22, кв.7, код ЄДРПОУ 37049607, р/р 2600100015746 в ПАТ "Креди Агріколь Банк", МФО 300614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 6, прим. 3, код ЄДРПОУ 38897153, р/р 26004466505100 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Дніпропетровськ МФО 351005) суму штрафних санкцій в розмірі 126000грн. 00коп. та 2520 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.05.2015 р.

Суддя В.П.Ярошенко