Постанова

від 09.09.2015 по справі 923/412/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р.Справа № 923/412/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І., Ліпчанської Н.В.;

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;

за участю представників сторін:

від позивача - Нестеров Д.В., за паспортом серії АН 309810, директор ТОВ „Муравейник-Транс";

від відповідача - Жмарьова О.М., за довіреністю №3 від 06.04.2015 року;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон та Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Магістраль-Транзит", Полтавська область, м. Комсомольськ

на рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015 р.

у справі № 923/412/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Магістраль-Транзит", Полтавська область, м. Комсомольськ

про стягнення 163 414,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.05.2015 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ (Далі - ТОВ „Муравейник-Транс") до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон (Далі - ТОВ „ЄВРОМЕГА ТРАНС") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Магістраль-Транзит", Полтавська область, м. Комсомольськ про стягнення 163 414,44 грн. задоволені частково. Суд стягнув з ТОВ „ЄВРОМЕГА ТРАНС" на користь ТОВ „Муравейник-Транс" 126 000,00 грн. штрафних санкцій.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 126 000 грн. штрафних санкцій документально підтверджені, а отже підлягають задоволенню. Проте, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 37 414,44 грн. збитків не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 22.06.2015 р. ТОВ „ЄВРОМЕГА ТРАНС" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду частково та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та зазначає, що місцевим господарським судом не обґрунтовано та передчасно зроблено висновок щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, невірно визначено дату доставки вантажу, безпідставно не застосовано Положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відносно відповідальності за прострочення доставки вантажу. Крім того, на думку апелянта судом першої інстанції не розглянуто його клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а також не прийнято до уваги і не надано оцінки доводів щодо відсутності вини в порушенні строків доставки з боку відповідача.

Також, не погоджуючись із винесеним рішенням, 26.06.2015 р. ТОВ „Підприємство з іноземними інвестиціями „Магістраль-Транзит" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому він просить направити до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті запит для отримання наступних відомостей: 1) чи зверталося ТОВ „Підприємство з іноземними інвестиціями „Магістраль-Транзит" для отримання дозволів на перевезення з України до Казахстану в період з 07.10.2014 р. і коли саме; 2) чи були наявні дозволи на перевезення у вказаний період і коли вони були видані ТОВ „Підприємство з іноземними інвестиціями „Магістраль-Транзит".

В подальшому представник відповідача заявив клопотання про залучення до матеріалів справи вищевказаних відомостей, які були отримані ним самостійно, а отже судовою колегією клопотання про витребування даних відомостей не розглядається. В свою чергу клопотання про залучення до матеріалів справи відповідей щодо надання дозволів на перевезення задовольняється. Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копій ухвал господарських судів Запорізької та Дніпропетровської областей стосовно розгляду інших справ між сторонами по даній справі, яке також колегією суддів розглянуто та задоволено.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2014 р. між ТОВ „Муравейник-Транс" та ТОВ „ЄВРОМЕГА ТРАНС" був укладений Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 069-01 (далі - Договір).

Пунтом 1.1. визначено, що предметом Договору є надання послуг з перевезення експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажовласників за дорученням експедитора. Умови кожного перевезення обумовлюються у письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1.1 Договору ТОВ „Муравейник-Транс" зобов'язаний залучати ТОВ „ЄВРОМЕГА ТРАНС" до перевезення вантажів; надавати заявки ТОВ „ЄВРОМЕГА ТРАНС" не пізніше 24 годин до дати початку перевезення, обумовленої в заявці.

Відповідно до пунктів 2.2.2., 2.2.6., 2.2.8. Договору, у відповідності з заявкою позивача відповідач зобов'язався подавати в зазначене місце в узгоджені строки з повним комплектом документів, необхідних для здійснення перевезення, технічно справний рухомий состав, який придатний для перевезення даного вантажу. Перевізник (відповідач) зобов'язаний доставляти вантаж з моменту оформлення провізних документів до отримувача в строк, обумовлений експедитором (позивачем) у заявці, за найкоротшим маршрутом, відкритим для міжміського та міжнародного автомобільного руху. Перевізник зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів після закінчення перевезення надати експедитору по факсу, а пізніше в оригіналі рекомендованим листом, наступний пакет документів: рахунок, податкову накладну (у разі, якщо перевізник платник ПВД), акт виконаних робіт (датою розвантаження, яку відмічено у СМR, ТТН), копії свідоцтв про реєстрацію та платника податку, оригінали ТТН та СМR.

Згідно умов Договору, 25.09.2014 р. позивач направив на адресу відповідача заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 065 та № 066.

07.10.2014 р. відповідач подав на адресу, вказану у заявках, автомобілі для перевезення вантажу. Автомобілі були подані під завантаження в термін передбачений заявками та договором, після чого завантажені.

Відповідно до заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 065 від 25.09.2014 р., № 066 від 25.09.2014 р. місцем доставки вантажу є м. Актобе Республіка Казахстан, Актобе-ЦТО 50417, а датою доставки є 16.10.2014 р.

Відповідачем були складені та направлені на адресу позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000053 та № ОУ0000054, датовані 06.11.2014 року.

Пунктом 3.10. Договору передбачено, що за запізнення перевізника на завантаження/розвантаження згідно заявки більше ніж на 2 години, а також за кожну наступну добу запізнення перевізник сплачує штраф у розмірі 750 грн., якщо інше не обумовлено заявкою .

Згідно заявок № 065 та 066 від 25.09.2014 р., за порушення строків доставки встановлено штраф в розмірі 3000 грн. / добу.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.ст. 306, 307 Господарського Кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 1.2.1 Договору сторони узгодили, що перевезення здійснюються у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненою у Женеві 19.05.1956 р. (далі Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Стаття 6 Конвенції містить вичерпаний перелік даних, які повинні міститися в вантажній накладній.

Оскільки згідно вимог Конвенції відмітка в CMR (вантажній накладній) дати фактичної доставки вантажу не є обов'язковою, судом першої інстанції правомірно визначено дату доставки вантажу за актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами без зауважень і заперечень.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення відповідачем строків доставки вантажу, а саме 06.11.2014 року замість 16.10.2014 року відповідно до умов укладеного сторонами Договору без заперечень і зауважень в цій частині.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача та третьої особи щодо нібито відсутності вини відповідача в порушенні строків доставки вантажу через закінчення квоти дозволів Республіки Казахстан на здійснення перевезень вантажів в двосторонньому сполученні, оскільки відповідач не довів належними засобами доказування неможливість отримання необхідних для здійснення спірних перевезень дозволів (дозволи надавались з резерву Міністерства інфраструктури України), обов'язок щодо належного оформлення міжнародного перевезення покладений на перевізника, а за умовами п. 3.1. Договору відповідач, який залучив третю особу до виконання свого зобов'язання несе перед позивачем відповідальність за таке виконання, як за свої власні дії.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно визначено правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій в розмірі 3000,00 грн. за добу, виходячи з умов Договору, але судом помилково до стягнення була присуджена повна сума штрафних санкцій, оскільки відповідачем надано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке підлягає розгляду та частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня та штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені та штрафу повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума штрафних санкцій надмірно велика, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через порушення строків доставки вантажу, то клопотання відповідача в порядку приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України слід задовольнити і сума штрафних санкцій підлягає зменшенню судом апеляційної інстанції до розміру однієї плати за перевезення, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафних санкцій у розмірі 42 000,00 грн. з відмовою в іншій частині позовних вимог, але з віднесенням на відповідача судових витрат в повному обсязі відповідно до розміру штрафних санкцій, яка підлягала до задоволення. Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні належні докази сплати позивачем будь-яких грошових коштів будь-якій іншій особі в зв'язку з порушенням відповідачем його договірних зобов'язань.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції також правомірно відмовлено у стягненні нарахованих позивачем збитків виходячи з наступного.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності у позивача збитків у вигляді неотриманого прибутку в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов'язань у розмірі 37 414,44 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні з частковим задоволенням позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон про стягнення штрафних санкцій в розмірі 42 000,00 грн. з відмовою в іншій частині позову та залишенням без змін рішення в іншій частині.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на сторони у відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон та Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Магістраль-Транзит", Полтавська область, м. Комсомольськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015 р. у справі № 923/412/15 змінити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ про стягнення суми штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ суму штрафних санкцій в розмірі 42 000,00 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон суми штрафних санкцій у розмірі 84 000,00 грн. відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015 р. у справі № 923/412/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 520,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Н.В. Ліпчанська