Постанова

від 27.05.2015 по справі 911/4655/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 911/4655/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Приватного підприємства «Пролісок» на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2015р. у справі № 911/4655/14 (суддя Мальована Л.Я.)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-

виробнича фірма «Наталка»

до Приватного підприємства «Пролісок»

про стягнення заборгованості (360 888, 79 грн.)

Представники сторін:

від позивача: Нурищенко С.В. (довіреність від 23.07.2014р.);

від відповідача (скаржник): Мохонько К.М. (довіреність від 30.01.2015р.);

В судовому засіданні присутня Кужель Ю.Б. (головний бухгалтер ТОВ ТВФ «Наталка» відповідно до наказу по підприємству від 31.10.2001р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2015р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробнича фірма «Наталка», вирішено стягнути з Приватного підприємства «Пролісок» 360 888, 79 грн. боргу, 7 217, 78 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пролісок», у якій відповідач просив скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/4655/14 від 14.01.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Склад суду по розгляду апеляційної скарги у справі змінювався, апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою від 27.05.2015р., за якою розгляд скарги ухвалено здійснювати в судовому засіданні 27.05.2015р., про яке сторони повідомлені належним чином ухвалою від 10.04.2015р..

Згідно доводів апеляційної скарги, при постановленні рішення у справі, суд прийняв до уваги лише доводи та докази позивача, які оцінені судом як такі, що не підлягають сумніву і мають заздалегідь встановлену силу, тоді як факт поставки позивачу товару на суму 360 888, 79 грн. підтверджується поданими суду товаро-транспортними накладними, підписаними працівниками ТОВ «НВФ «Наталка» Лановенко А.В. та Ставничим В.С., що не заперечувалось позивачем, окрім того, у зв'язку з придбанням товару у відповідача, позивачем у податкових деклараціях було відображено податковий кредит (суму податку на додану вартість), що підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Позивачем до справи надано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив відхилити апеляційну скаргу відповідача через її необґрунтованість, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, як законне і обґрунтоване.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що на підставі виставлених у 2013 році ПП «Пролісок» рахунків для оплати поставки соняшника: № 2 від 14.01.2013р. на суму 58 188 грн.; № 6 від 19.04.2013р. на суму 51 700, 04 грн.; № 6 від 26.04.2013р. на суму 101 050, 09 грн.; № 7 від 29.04.2013р. на суму 86 950, 07 грн.; № 13 від 25.09.2013р. на суму 18 000, 00 грн.; № 14 від 11.10.2013р. на суму 48 000, 06 грн. позивачем на рахунок відповідача проведено перерахування коштів в загальній сумі 360 888, 79 грн., що підтверджено банківськими виписками від 25.01.2013р. на суму 58 188 грн.; від 19.04.2013р. на суму 51 700 грн.; від 26.04.2013р. на суму 101 050, 09 грн.; від 30.04.2013р. на суму 86 950, 70 грн.; від 27.09.2013р. на суму 18 000 грн.; від 14.10.2013р. на суму 35 000 грн.; від 18.10.2013р. на суму 10000 грн. (аркуш справи 34-39).

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Представлені до матеріалів справи документи (рахунки на оплату поставки соняшника: № 2 від 14.01.2013р., № 6 від 19.04.2013р., № 6 від 26.04.2013р., № 7 від 29.04.2013р., № 13 від 25.09.2013р., № 14 від 11.10.2013р., виписки про оплати вказаних рахунків за 25.01.2013р., 19.04.2013р., 26.04.2013р., 30.04.2013р., 27.09.2013р., 14.10.2013р., 18.10.2013р.) в сукупності з викладеними позивачем обставинами у позовній заяві та листах-вимогах за вих. № 25-07/14 від 25.07.2014р., № 08-08/14 від 08.08.2014р., № 12-09/14 від 12.09.2014р. свідчать про досягнення між сторонами згоди на поставку відповідачем на користь позивача обумовленого товару (соняшника), а перерахуванням суми в розмірі 360 888, 79 грн. за виставленими відповідачем рахунками підтверджує погодження позивача із запропонованою ціною товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Перерахування позивачем коштів підтверджує виконання з боку позивача зобов'язань щодо оплати товару, про поставку якого та за відповідною ціною домовились сторони.

Належних доказів які б свідчили про поставку на користь позивача у 2013 році оплаченого товару (соняшника вартістю 360 888, 79 грн.) суду не представлено, надані відповідачем товарно-транспортні накладні, а також накладна № 35 від 26.12.2013р. виписана ПП «Пролісок» на загальну суму поставки 417 746, 47 грн. (63, 23 грн. тон сої вартістю 200 228, 54 грн., та 55, 46 тон соняшника вартістю 147 893, 52 грн.) з документами підтверджуючими їх направлення позивачу, не є доказом поставки на користь позивача оплаченого ним товару.

Оцінюючи вказані документи, судом може бути встановлено лише факт їх складення відповідачем та надіслання позивачу. Зазначені товарно-транспортні накладні та накладна № 35 від 26.12.2013р. не підтверджують здійснення господарської операції, оскільки не містять відміток одержувача товару.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 10.8 цих же Правил у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Пункт 11.7 Правил передбачає, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Згідно з п. 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Надані відповідачем товарно-транспортні накладні не містять доказів на підтвердження отримання позивачем товару за ними, а саме у даних документах відсутні підписи особи, що отримала товар, а відображення у товарно-транспортних накладних даних водіїв, які є працівниками ТВФ «Наталка» не підтверджує отримання вантажоодержувачем товару, на перевезення якого виписані ці накладні, у зв'язку з чим посилання апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність видається довіреній особі під розписку та реєструється у журналі реєстрації довіреностей.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджували б факт отримання ТОВ ТВФ «Наталка» товару за спірними товарно-транспортними накладними відповідачем надано не було. Зазначених документів не надано і при розгляді апеляційної скарги на прийняте у справі судове рішення.

Згідно з п. 15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Згідно із п. 3 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше ніж три роки, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В даному випадку доводи апелянта свідчать лише про неналежне ведення підприємством бухгалтерського обліку, зокрема, про неналежне оформлення первинних документів, а відповідні наслідки зазначеного покладаються на саме підприємство в силу наведених приписів закону.

Окрім того, посилання скаржника на відображення сум податку на додану вартість у податковій звітності ТОВ «Транспортно-виробнича фірма «Наталка» за виданою ПП «Пролісок» податковою накладною № 54/2 від 26.12.2013р. судом враховані, однак такі не свідчать про неправильне застосування норм матеріального при вирішенні даного спору, оскільки спір у справі стосується повернення грошових коштів сплачених за поставку соняшника (у призначенні платежу зазначено про проведення попередньої оплати за насіння соняшника), тоді як податкову накладну № 54/2 від 26.12.2013р. (аркуш справи 126) відповідачем виписано на здійснену поставку сої.

Відображення сум податку на додану вартість здійснюється згідно податкових накладних при настанні події з якою пов'язується виникнення податкового зобов'язання, зокрема при проведенні оплати за товар, або ж при відвантаженні товару. Таким чином, внаслідок проведення попередньої оплати за поставку насіння соняшника (в сумі 360 888, 79 грн.) позивач мав право відобразити суму податку на додану вартість, що не підтверджує факту поставки відповідачем товару на вказану суму.

Віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за виписаною ПП «Пролісок» податковою накладною на суму різниці вартості товару згідно обліку підприємства по відвантаженню товару на користь ТОВ «Транспортно-виробнича фірма «Наталка» (56 857, 68 грн. (417 746, 47 грн. - 360 888, 72 грн.)) у 2013 році, свідчить про відображення позивачем у обліку підприємства проведення операції щодо поставки сої на суму 56 857, 68 грн., що відповідно не відноситься до предмету спору у даній справі та не є підставою для відмови у задоволенні вимог про повернення коштів сплачених за поставку насіння соняшника в сумі 360 888, 79 грн. за відсутності належних доказів здійснення такої поставки.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В листах-вимогах за вих. № 25-07 від 25.07.2014р. та № 08-08/14 від 08.08.2014р. позивач просив відповідача в семиденний строк поставити оплачений товар, на виробничу базу в с. Якимівка, Оратівського району Вінницької області або вказати конкретне місце на іншій території та в який день (в межах семиденного строку, з моменту отримання вимоги) працівники позивача зможуть отримати оплачений товар або в семиденний строк повернути кошти на поточний рахунок позивача, на суму не поставленого товару.

З урахуванням наведеного, при неповерненні на користь позивача грошових коштів в розмірі 360 888, 72 грн. за відсутності належних доказів здійснення поставки оплаченого товару на вказану суму, судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про їх стягнення з відповідача в межах заявленого позову.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду у даній справі ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «Пролісок» та скасування рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2015 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пролісок» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2015р. у справі № 911/4655/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/4655/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала