Постанова

від 09.07.2015 по справі 911/4655/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 911/4655/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О. (доповідач) суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б., розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Пролісок" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі№ 911/4655/14 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "Наталка" доПриватного підприємства "Пролісок" простягнення 360 888,79 грн. заборгованості

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України №03-05/1150 від 03 липня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого - Швеця В.О. (доповідач), Данилової М.В., Данилової Т.Б.

за участю представників сторін від:

позивача : Нурищенко С.В. (дов. від 06.07.2015), Кужель Ю.Б. (голов. бухгалтер наказ № 07 від 31.10.2001),

відповідача : Павловський Б.М. (дов. від 30.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "Наталка" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Пролісок" про стягнення 360 888,79 грн. попередньої оплати. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань з поставки соняшника на спірну суму та неповернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати. При цьому позивач посилався на приписи статей 509, 526, 530, 611, 665, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 226 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2015, ухваленим суддею Мальованою Л.Я., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з недоведеності матеріалами справи здійснення відповідачем поставки оплаченого позивачем товару. Водночас, надані відповідачем товарно-транспортні накладні суд визнав такими, що не підтверджують факт здійснення відповідачем поставки товару, з огляду на неналежне оформлення цих накладних та відсутність інших доказів на підтвердження такого факту. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо повернення суми попередньої оплати за непереданий товар. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 663, 693 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Самсіна Р.І. - головуючого, Гончарова С.А., Шаптали Є.Ю., постановою від 27.05.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "Пролісок" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує про безпідставне відхилення судами товарно-транспортних накладних, наданих відповідачем у якості підтвердження факту здійснення поставки товару. Зазначає скаржник і про те, що факт отримання позивачем товару підтверджується також податковою декларацією позивача за січень 2014 року. Окрім цього, скаржник зазначає про неврахування апеляційним судом кримінального провадження, в межах якого проведені процесуальні дії, які також підтверджують факт постачання товару позивачу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 205, 526, 712 Цивільного кодексу України, статей 180, 193 Господарського кодексу України, статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "Наталка" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство "Пролісок" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "Наталка" рахунки на оплату поставки соняшника: №2 від 14.01.2013 на суму 58 188 грн.; №6 від 19.04.2013 на суму 51 700,04 грн.; №6 від 26.04.2013 на суму 101050,09 грн.; №7 від 29.04.2013 на суму 86 950,07 грн.; №13 від 25.09.2013 на суму 18 000 грн.; №14 від 11.10.2013 на суму 48 000,06 грн. Позивач платіжними дорученнями № 654 від 25.01.2013, № 797 від 19.04.2013, № 817 від 26.04.2013, № 822 від 30.04.2013, № 1047 від 27.09.2013, № 1079 від 14.10.2013, № 1089 від 18.10.2013 перерахував відповідачу 360 888,79 грн. в якості передплати за соняшник. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав; оплачений товар позивачеві не поставив. Позивач звертався до відповідача з відповідною претензією, яка останнім була залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "Наталка" про стягнення з Приватного підприємства "Пролісок" 360 888,79 грн. попередньої оплати. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статі 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. За приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у разі, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У розумінні приписів наведеної норми покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем . Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності унормовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону підставою для обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.4. цього Положення (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції і для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати відповідні реквізити. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, пунктами 2, 6 Інструкції про порядок реалізації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що товари та інші матеріальні цінності, відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати за нею (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того чи є такі відомості у документах на відпуск цінностей (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо). Незаповнені рядки прокреслюються. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на вимоги даного позову, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення судами обставин щодо наявності між сторонами договірних відносин з поставки, факту продажу та поставки відповідачем товару, оцінка документів, наданих на підтвердження факту продажу, поставки товару, умови проведення розрахунків, перевірка суми позову тощо. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що відповідачем не надано та, відповідно матеріали справи не містять належних доказів, а саме, первинних документів бухгалтерського обліку, котрі б підтверджували факт здійснення господарської операції з поставки спірної продукції. При цьому господарськими судами була надана оцінка товарно-транспортними накладними за відповідний період (за якими, як стверджує відповідач, здійснювалася поставка соняшнику на спірну суму). Проте, господарськими судами попередніх інстанцій були відхилені ці документи як такі, що не мають доказової сили. Суди установили, що вказані накладні не відповідають вимогам закону до них, оскільки у даних документах відсутні підписи особи, що отримала товар, що унеможливлює їх ідентифікування, а відображення у товарно-транспортних накладних даних водіїв, які є працівниками позивача не підтверджує отримання вантажоодержувачем товару, на перевезення якого виписані ці накладні. Таким чином, суди установили, що вказані видаткові накладні не є належними доказами, які б підтверджували факт здійснення між сторонами господарських операції з продажу та поставки соняшнику на спірну суму попередньої оплати. Інших доказів на підтвердження факту поставки товару позивачеві, зокрема актів прийому - передачі товару від продавця покупцеві, товаросупроводжувальних документів, довіреностей на отримання товару, як установлено судами, і це підтверджується матеріалами справи, відповідачем не надано. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений судами факт неотримання позивачам соняшнику за спірними накладними, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Пролісок" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 911/4655/14 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

Т. Данилова