Постанова

від 25.05.2015 по справі 910/27510/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа№ 910/27510/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Бабаєвський., за довіреністю;

відповідача:Кащенко М.Ю., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ"

на рішення

господарського суду міста Києва від 23.02.2015

у справі № 910/27510/14 (головуючий суддя: Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ"

про стягнення 218 259, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 по справі № 910/27510/14 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" 173 428 грн. 00 коп. - заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 5136 грн. 92 коп. - 3% річних, 9 250 грн. 00 коп. - штрафу та 3 756 грн. 29 коп. - судового збору.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" судовий збір у розмірі 608 грн. 89 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ" по справі № 910/27510/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О. (головуючий), Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 № 910/27510/14 у справі № 910/27510/14 в зв'язку з перебуванням судді Шевченко Е.О. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/27510/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 20.04.2015.

20.04.2015 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості провести переговори для досягнення згоди щодо узгодження заходів до погашення боргу.

20.04.2015 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

20.04.2015 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

20.04.2015 розглянувши подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 розгляд справи відкладено на 25.05.2015.

Також, зазначеною ухвалою було зобов'язано директорів товариств провести переговори для досягнення згоди щодо узгодження заходів до погашення боргу.

25.05.2015 представниками сторін в судове засідання для огляду був наданий протокол переговорів з якого вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди щодо графіку та строку погашення відповідачем наявної у нього заборгованості.

25.05.2015 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

25.05.2015 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 по справі № 910/27510/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

10.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ" укладено договір поставки №-В/13/10-12/1 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язується поставити у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки та за ціною узгодженою сторонами у рахунках та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити зазначену продукцію.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.1., 3.2 договору, асортимент та ціна кожної партії продукції визначаються сторонами в оформлених на підставі та у відповідності до підтверджених позивачем замовлень, видаткових накладних та специфікаціях, які підписані уповноваженими представниками сторін. Загальна сума договору складається із вартості фактично поставленої відповідачу продукції.

В п. 3.4. договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній партію продукції протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідної партії продукції. Оплата здійснюється відповідачем у безготівковому порядку на підставі даного договору та видаткових накладних, наданих позивачем на відповідні партії продукції.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що датою поставки вважається дата передачі продукції відповідачеві та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на продукцію та специфікації. Право власності на продукцію і ризик випадкової загибелі або псування продукції переходять від позивача до відповідача з дати поставки продукції відповідачеві, що підтверджується видатковою накладною.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання. Договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору (п. 10.5 договору).

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник з в'язку з тим, що позивача, поставив відповідачу на підставі видаткових накладних № ТС-0013979 від 16.12.2013 р. на суму 159 000, 00 грн. та № ТС-0014481 від 23.01.2014 р. на суму 106 000, 00 грн. товар на загальну суму 265 000, 00 грн., але відповідач частково розплатився за отриманий товар, в зв'язку з чим на час розгляду справи у останнього наявний борг в розмірі 130 000, 00 грн.

В зв'язку з неповною сплатою вартості отриманого товару, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 60 від 15.08.2014 р., в якій позивач просив сплатити заборгованість не пізніше 7 робочих днів від дати отримання даної претензії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (копія в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач листом № 191 від 03.10.2014 р. надав відповідь на зазначену вище претензію позивача, в якому звернувся до останнього з пропозицією про проведення переговорів для досягнення згоди між сторонами.

Позивач листом № 70-пр від 20.11.2014 р. повідомив відповідача, що згоден провести переговори для досягнення згоди за умови визнання відповідачем боргу з усіма нарахованими штрафними санкціями та сплати 30% суми основного боргу до 27.11.2014 р. включно.

Проте, зазначений лист залишився без задоволення та реагування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 173 428, 00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 316, 92 грн. - 3 % річних та 9 250, 00 грн. - штрафу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Суд відмічає, що накладні які наявні в матеріалах справи відповідають вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджують отримання скаржником продукції на підставі договору.

До того ж, накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин (хоча і спрощений спосіб), а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар, а часткова оплата скаржником, за поставлений товар свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір поставки (купівлі-продажу) є оплатним, а обов'язок відповідача за договором оплатити отриманий товар виникає згідно з положеннями Закону.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

До того ж, під час розгляду справи представник підтвердив наявну в Товариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ" заборгованість на підставі договору.

Отже, факт наявності порушення договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами п. 6.2 договору визначено, що у разі прострочення оплати поставленої продукції більш ніж на 30 календарних днів з дати, на яку припадав кінцевий термін сплати вартості продукції за відповідною специфікацією/видатковою накладною тощо, позивач має право витребувати негайно сплачення заборгованої суми покупцем в строк, що не перевищує 3 (три) банківських дні та сплати штрафної санкції у розмірі 5 % відсотків від суми заборгованості у строк, вказаний у даному пункті. Також у даному випадку відповідач має право на призупинення поставок продукції та ініціацію перегляду умов даного договору.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд, задовольнивши позовні вимоги про стягнення неустойки, не врахував положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також не взяв до уваги приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому без належної уваги та оцінки з боку суду залишилися такі обставини, як розмір відсотків стягуваної неустойки у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, а відтак, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання.

Однак, колегія суддів, звертає увагу на те, що відповідачем в порушення ст. 33 ГПК України не було надано доказів щодо безпідставного співвідношення заявленої до стягнення неустойки і розміру збитків завданих відповідачем.

До того ж, відповідачем не було надано доказів які б підтверджували намагання сплатити суму основного боргу.

Згідно ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції користується правами господарського суду першої інстанції та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з інтересів сторін, наслідків порушення зобов'язання, поведінки скаржника, апеляційний господарський дійшов висновку, що розмір штрафу який підлягає до стягненню становить 9 250 грн. 00 коп., тобто в розмірі заявленому позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113 цс 14).

Врахувавши зазначене, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 73 428 грн. 00 коп. - заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 5 136 грн. 92 коп. - 3% річних, 9 250 грн. 00 коп. - штрафу

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

При доведеності під час розгляду справи факту порушень відповідачем прав позивача відповідно до визначених позивачем підстав заявленого позову, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 по справі № 910/27510/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 по справі № 910/27510/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/27510/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко