Постанова

від 19.05.2015 по справі 914/539/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 914/539/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І. Хабіб

суддів В.М.Гриців

Я.О. Юрченка

при секретарі судового засідання Мазепа Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Бізнесінвест груп", б/н від 08.04.2015

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.15

у справі № 914/539/15

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 1: приватного підприємства " Бізнесінвест груп", м. Львів

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю " Захід Авто Центр", м.Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників :

від позивача - Гриниха Х.А. - представник,

від відповідача 1 - Федечко Р.І. - представник,

від відповідача 2 - не з'явився.

Апеляційну скаргу прийнято до провадження 24.04.2015 розгляду колегією суддів у складі: судді - доповідача М.І.Хабіб, суддів О.В.Зварич, Я.Ю. Юрченка.

У зв'язку з перебуванням судді О.В. Зварич у відпустці розпорядженням голови суду від 19.05.2015 у склад колегії суддів замість судді О.В. Зварич введено суддю В.М.Гриців.

При зміні складу колегії суддів розгляд справи розпочинався заново.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 01.10.2010, реєстраційний номер 5976, укладеного ПП"БізнесІнвест Груп" та ТзОВ "Захід Авто Центр".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 у справі № 19/117 за ТзОВ "Захід Авто Центр" було визнано право власності на ряд приміщень, в т.ч. на приміщення площею 316,4 кв м по вул. Симоненка,10 у м. Львові. На підставі цього рішення за ТзОВ "Захід Авто Центр" було зареєстроване право власності на вказане приміщення, яке за договором купівлі-продажу від 01.10.2010 було продане ПП"БізнесІнвест Груп".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 було скасоване рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 у справі № 19/117 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Зважаючи на те, що позивач є власником земельної ділянки, на якій розташоване майно, що є предметом спірного договору купівлі-продажу, цей договір, на думку позивача, не відповідає закону та порушує його права, оскільки узаконює розташування на земельній ділянці нерухомого майна відповідача 1 (покупець за договором купівлі-продажу), яке насправді таким не є, що встановлено названою постановою апеляційного суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.03.2015 у справі №914/539/15 (суддя Бортник О.Ю.) позовні вимоги Львівської міської ради задоволено повністю, визнано недійсним Договір купівлі-продажу приміщення, укладений ТзОВ "Захід Авто Центр" та ПП "Бізнесінвест груп" 01 жовтня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 5976, а також стягнено з відповідачів на користь позивача по 609грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке є предметом договору на момент його відчуження не було нерухомим майном, приміщенням, щодо якого відповідачі вправі були укладати договір купівлі-продажу нерухомого майна, а отже останній не відповідав вимогам закону, суперечив інтересам держави і суспільства, його моральним засадам у момент укладення і, як наслідок, підлягає визнанню недійсним. З огляду на те, що предмет спірного договору купівлі-продажу розташований на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Симоненка, 10, яка відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4600238582013 від 27.05.2013 належить до комунальної власності, суб'єктом права якої є позивач у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, як власника земельної ділянки. При цьому суд відхилив заяву відповідача-1 про застосування позовної давності з тих підстав, що позивач не є стороною договору і міг довідатися про існування такого договору лише після звернення до нього 07.11.2013 відповідача-1 про надання йому земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Симоненка, 6 а -10, до якої долучив витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Відповідач-1 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2015 у справі №914/539/15 скасувати, прийняти нове, яким застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що на момент укладення договору рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 у справі № 19/117 набрало законної сили та було чинним. Крім того апелянт стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки він звернувся до суду більш ніж через 4 роки з моменту укладення оспорюваного договору купівлі-продажу. При цьому скаржник зазначає, що Львівська міська рада наділена повноваженнями щодо управління комунальним майном, а тому не була позбавлена можливості отримати інформацію щодо спірного договору та своєчасно звернутися з позовом про визнання його недійсним.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 18.05.2015 апелянт зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, а також вказує, що суд першої інстанції не дослідив питання про теперійшній правовий статус приміщень площею 316,4кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Симоненка,10.

В судовому засіданні 19.05.2015 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-2 в судове засідання 19.05.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 у справі № 19/117 було визнано право власності ТзОВ "Захід Авто Центр" на ряд приміщень, в тому числі на приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Симоненка,10, площею 316,4 кв.м.

На підставі цього рішення 27.09.2010 Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» здійснило державну реєстрацію права власності ТзОВ "Захід Авто Центр" на приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Симоненка,10, площею 316,4 кв.м, що підтверджено листом ОКП ЛОР БТІ то ЕО від 03.02.2014 №331 (а.с.17).

За договором купівлі-продажу приміщення від 01.10.2010 ТзОВ "Захід Авто Центр" продало , а ПП «Бізнесінвест Груп» купило нерухоме майно - приміщення загальною площею 316, 4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Симоненка В. будинок № 10 . Реєстраційний номер об'єкта 31599857.

Договір нотаріально посвідчений 01.10.2010, зареєстрований в реєстрі за № 5976.

На підставі названого договору Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» здійснило державну реєстрацію права власності ПП «Бізнесінвест груп» на вказане приміщення, про що свідчить відповідний витяг №27533063 від 05.10.2010 (а.с.13).

07.11.2013 ПП «Бізнесінвест груп» звернулося із заявою до міської ради про надання в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування приміщень по вул.Симоненка 6а-10 у м. Львові.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Львівська міська рада не погодилася з рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 у справі № 19/117, оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 поновлено пропущений строк на оскарження рішення, апеляційну скаргу Львівської міської ради від 24.09.2010 прийнято до провадження( а.с.77,78).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 у справі №19/117 апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 у справі № 19/117 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

При цьому вказаною постановою встановлено, що 17.12.2008 ТзОВ "Укргрупінвест" (продавець) та ТзОВ "Захід Авто Центр" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким покупець купив металевий каркасний павільйон (збірно-розбірна конструкція), виготовлений за індивідуальним проектом, що знаходиться в м. Львові по вул. Симоненка, 10. На момент його відчуження продавець не мав правовстановлюючих документів на це майно як на приміщення. Відтак апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог ТзОВ "Захід Авто Центр" про визнання права власності на приміщення, оскільки згідно з нормами чинного законодавства придбаний павільйон не є приміщенням.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4600238582013 від 27.05.2013 земельна ділянка (кадастровий № 4610136900:08:001:0050) по вул. Симоненка, 6а-10 у м. Львові перебуває у комунальній власності та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Дослідивши обставини справи, доводи скаржника, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з нормами ст. 655, ч. 1 ст. 656, ст. 658 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині(ст. 207 ГК України).

Матеріалами справи підтверджено, що у 2008 році відповідач-2 придбав тимчасову споруду - металевий каркасний павільйон (збірно-розбірна конструкція),що знаходиться в м. Львові по вул. Симоненка, 10, та звернувся до суду про визнання за ним права власності на павільйон як на нерухоме майно - приміщення. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 у справі № 19/117 було визнано право власності ТзОВ "Захід Авто Центр" на приміщення. На підставі цього рішення за відповідачем-2 було зареєстроване право власності на приміщення як на нерухоме майно. В подальшому за оспорюваним договором купівлі- продажу відповідач-2 продав, а відповідач -1 купив нерухоме майно - приміщення, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Симоненка, 10. Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 скасовано рішення від 27.08.2010 у справі № 19/117 та встановлено, що придбане відповідачем-2 майно не є приміщенням.

Ці обставини в силу ст. 35 ГПК не потребують повторного доказування.

Отже, майно, яке є предметом оспорюваного договору від 01.10.2010, на момент його відчуження не було нерухомим майном, приміщенням, щодо якого відповідачі вправі були укладати договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, договір не відповідав вимогам закону, суперечив інтересам держави і суспільства, його моральним засадам у момент укладення, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що він підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до норм ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Позивач стверджує, що земельна ділянка по вул. Симоненка ,10 у м. Львові не надавалась у власність чи користування для розміщення на ній нерухомого майна.Доказів надання у користування (оренду) чи у власність земельної ділянки власнику майна по вул. Симоненка ,10 у м. Львові суду не подано.

Зважаючи на те, що предмет оспорюваного договору купівлі-продажу розташований на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Симоненка, 10, яка належить до комунальної власності, суб'єктом права якої є позивач у справі, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір купівлі-продажу порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, як власника земельної ділянки.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо позовної давності та вважає правомірним відхилення судом заяви відповідача-1 про застосування позовної давності з огляду на наступне.

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанова пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не є стороною договору і не міг довідатися про існування такого договору в момент його укладення. Як стверджує позивач, лише після звернення відповідача-1 до міської ради 07.11.2013 із заявою про надання йому земельної ділянки , до якої долучив витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, міській раді стало відомо про укладення такого договору. Ці доводи міської ради не спростовані відповідачами, жодних доказів на їх спростування суду не подано.

Отже строк позовної давності позивачем не пропущений, відтак апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про подання позову після спливу позовної давності.

Інші доводи апелянта не беруться до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства та не впливають на оцінку обставин справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 35, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2015 у справі № 914/539/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 25.05.2015

Головуюча-суддя М.І. Хабіб

суддя В.М.Гриців

суддя Я.О. Юрченко