Постанова

від 29.07.2015 по справі 914/539/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 914/539/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиприватного підприємства "Бізнесінвест груп" на постанову та на рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року господарського суду Львівської області від 25.03.2015 року у справі господарського судуЛьвівської області за позовомЛьвівської міської ради до 1. приватного підприємства "Бізнесінвест груп" 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Авто Центр" провизнання недійсним договору купівлі-продажу в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився, - відповідача-1: - відповідача-2:не з"явився, не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Бізнесінвест груп" та товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Авто Центр" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.10.2010 року, укладеного між приватним підприємством "Бізнесінвест груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Авто Центр", реєстраційний номер 5976.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.03.2015 року (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення, укладений між приватним підприємством "Бізнесінвест груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Авто Центр" 01.10.2010 року, зареєстрований у реєстрі за №5976.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року (колегія суддів у складі: Хабіб М.І. (головуючий), Гриців В.М., Юрченко Я.О.) рішення місцевого господарського суду від 25.03.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПП "Бізнесінвест груп" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року та рішення Господарського сулу Львівської області від 25.03.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 року у справі № 19/117 визнано право власності ТОВ "Захід Авто Центр" на приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Симоненка,10, площею 316,4 кв.м.

27.09.2010 року Львівським обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", на підставі судового рішення від 27.08.2010 року у справі №19/117, було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Захід Авто Центр" на приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Симоненка,10, площею 316,4 кв.м.

01.10.2010 року між ТОВ "Захід Авто Центр" (продавець) та ПП "Бізнесінвест Груп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив приміщення, яке на плані зазначене під літерою Б-1, загальною площею 316,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Симоненка В., будинок № 10 . Реєстраційний номер об'єкта 31599857.

Укладений договір нотаріально посвідчений 01.10.2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 5976.

Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 01.10.2010 року, здійснило державну реєстрацію права власності ПП "Бізнесінвест груп" на зазначене приміщення, про що свідчить відповідний витяг №27533063 від 05.10.2010.

Вказаний договір купівлі-продажу приміщення від 01.10.2010 року, Львівська міська рада просить визнати недійсним, посилаючи на те, що рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010 року у справі №19/117 на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Захід Авто Центр" на приміщення, що є предметом продажу спірного договору, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року у справі №19/117 скасовано і прийнято нове, яким відмовлено ТОВ "Захід Авто Центр" у визнанні права власності, в тому числі і на вказане майно. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.12.2008 ТзОВ "Укргрупінвест" (продавець) та ТзОВ "Захід Авто Центр" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким покупець купив металевий каркасний павільйон (збірно-розбірна конструкція), виготовлений за індивідуальним проектом, що знаходиться в м. Львові по вул. Симоненка, 10. На момент його відчуження продавець не мав правовстановлюючих документів на це майно як на приміщення. Норми чинного законодавства не передбачають державну реєстрацію права власності на тимчасові споруди. За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог ТзОВ "Захід Авто Центр" про визнання права власності на приміщення, оскільки згідно з нормами чинного законодавства придбаний павільйон не є приміщенням.

В обгрунтування своїх позовних вимог, Львівська міська рада також вказує на те, що відчужуване за спірним договором приміщення, розташоване на земельній ділянці (кадастровий № 4610136900:08:001:0050) по вул. Симоненка, 6а-10 у м. Львові, яка відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4600238582013 від 27.05.2013 відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, суб"єктом права якої є Львівська міська рада. Зазначена земельна ділянка не надавалась у власність чи користування для розміщення на ній нерухомого майна, а отже укладення спірного договору, за яким відчужується майно без надання земельної ділянки у власність чи користування власнику майна, порушує право та охоронювані законом інтереси Львівської міської ради.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу приміщення, укладений між приватним підприємством "Бізнесінвест груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Авто Центр" 01.10.2010 року, зареєстрований у реєстрі за №5976, виходили з того, що предметом оспорюваного договору є майно, яке на момент його відчуження не було нерухомим майном, приміщенням, щодо якого відповідачі вправі були укладати договір купівлі-продажу нерухомого майна, а отже такий договір не відповідає вимогам закону, суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам у момент укладення, а тому підлягає визнанню недійсним. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи вказані судові рішення виходили з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, як власника земельної ділянки.

Колегія суддів з вказаними висновками попередніх судових інстанцій погоджується з огляну на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, на позивача, як особу, яка не є стороною правочину, покладається обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, а також факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

Згідно з ст. 655, ч. 1 ст. 656, ст. 658 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до норм ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4600238582013 від 27.05.2013 земельна ділянка (кадастровий № 4610136900:08:001:0050) по вул. Симоненка, 6а-10 у м. Львові перебуває у комунальній власності та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка по вул. Симоненка,10 у м. Львові не надавалась у власність чи користування для розміщення на ній нерухомого майна. Також відсутні докази надання у користування (оренду) чи у власність земельної ділянки власнику майна по вул. Симоненка,10 у м. Львові.

Враховуючи вищевикладене, приписи зазначених статей, а також обставини, встановлені судом у справі №19/117, які є преюдиціальними в силу ст. 35 ГПК України, зокрема, що майно, яке придбало ТОВ Захід Авто Центр", яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Симоненка, 10 і в подальшому було продане за оспорюваним договором, на момент його відчуження не було нерухомим майном, приміщенням, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, що оспорюваний договір купівлі-продажу саме нерухомого майна , укладений між відповідачами є таким, що порушує право та охоронюваний законом інтерес позивача, як суб"єкта права на земельну ділянку, не відповідає вимогам закону, суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам у момент укладення, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до приписів ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження судом апеляційної інстанції і таким доводам дана вірна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Бізнесінвест груп" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року та рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2015 року у справі № 914/539/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова