Постанова

від 26.05.2015 по справі 826/1934/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1934/15 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Ключковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретарі:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Електронікс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар-Електронікс» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення: №146626552208 від 27.10.2014 p., №146726552208 від 27.10.2014 p., №146826552208 від 27.10.2014 p., №157126552204 від 23.11.2014 p.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 18.09.2014 р. по 24.09.2014 р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Стар-Електронікс» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Альтис Трейд» за період з 01.01.2014 р. по 31.08.2014 р., за результатами якої був складений акт №906/26-55-22-08/37401740 від 01.10.2014 р. «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стар-Електронікс» (код ЄДРОПУ 37401740) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Альтис Трейд» (код ЄДРПОУ 38977139) за період з 01.01.2014 р. по 31.08.2014 р.» (надалі - Акт перевірки №906), в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема: ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування (збитки) за І кв. 2014 р. на 51 109,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 229 497,00 грн., у т.ч.: за I кв. 2014 р. - у розмірі 220 297,00 грн.; за півріччя 2014 р. - у розмірі 229 497,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд.25 Декларації) на загальну суму 254 996,00 грн., у т.ч.: за лютий 2014 р. - на суму 39 241,00 грн.; за березень 2014 р. - на суму 178 691,00 грн.; за квітень 2014 р. - на суму 9 356,00 грн.; за травень 2014 р. - на суму 27 708,00 грн.

На підставі Акту перевірки №906 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 р., а саме:

за формою «П» №146826552208, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 51 109,00 грн. за І кв. 2014 р.;

за формою «Р» №146726552208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 318 745,00 грн. (з яких 254 996,00 грн. - за основним платежем та 63 749,00 грн. - за штрафними санкціями);

за формою «Р» №146626552208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, на загальну суму 286 871,00 грн. (з яких 229 497,00 грн. - за основним платежем та 57 374,00 грн. - за штрафними санкціями).

Крім того, у період з 10.10.2014 р. по 16.10.2014 р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Стар-Електронікс» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої був складений акт №1005/26-55-22-09/37401740 від 23.10.2014 р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стар-Електронікс» (код ЄДРОПУ 37401740) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укрінтермаш» (код ЄДРПОУ 37507765), ТОВ «Тек-Комерс» (код ЄДРПОУ 38968908) та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» (код ЄДРПОУ 38455231) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.» (надалі - Акт перевірки №1005), в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, а саме: п.198.1 та п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого Позивачем занижено суму ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 312 216,00 грн., у т.ч.: за липень 2014 р. - на суму 312 216,00 грн.

На підставі Акту перевірки №1005 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №157126552209 від 13.11.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 468 324,00 грн. (з яких 312 216,00 грн. - за основним платежем та 156 108,00 грн. - за штрафними санкціями).

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується частково із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Що стосується господарський взаємовідносин ТОВ «Стар-Електронікс» з ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА», колегія суддів зазначає наступне.

У період з 01.02.2014 р. по 31.07.2014 р. позивач здійснював свою господарську діяльність, пов'язану із торгівлею побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, на підставі укладених тотожних Договорів поставки із контрагентами-продавцями, згідно із якими ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» (Продавці) зобов'язуються передати у власність ТОВ «Стар-Електронікс» (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти аудіо-, відео-, побутову техніку, кондиціонер не обладнання, а також пристрої та устаткування для автомобілів (товар) і сплатити за нього на умовах цих Договорів, таких як: із ТОВ «Тек-Комерс» - Договір №05052014 від 05.05.2014 р.; із ТОВ «Укрінтермаш» - Договір №107 від 01.07.2014 р.; із ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» - Договір №125 від 01.07.2014 р.

Відповідно до п.1.2 укладених Договорів поставки кількість, асортимент та ціна товару визначається товарними накладними, що є невід'ємними частинами даних Договорів.

Так, на виконання вказаних вище вимог Продавцями на адресу ТОВ «Стар-Електронікс» були виписані видаткові накладні, а також рахунки на оплату до кожного із Договорів поставки, а саме:; від ТОВ «Тек-Комерс» - на загальну суму 250 003,59 грн. (в т.ч. ПДВ - 41 667,26 грн.) за липень 2014 р. (том І, а.с.200-203, 207-209); від ТОВ «Укрінтермаш» - на загальну суму 1 503 257,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 250 542,85 грн.) за липень 2014 р. (том І, а.с.216-218, 222-225); від ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» - на загальну суму 120 034,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 005,76 грн.) за липень 2014 р. (том І, а.с.194,195).

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки Покупцем із його контрагентами-продавцями не проводились.

Що стосується посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.3 Договорів поставки, укладених Позивачем із ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА», поставка визначається умовами DDP (згідно із правилами Інкотермс-2010).

Так, за змістом правил Інкотермс-2010 термін DDP «Поставка з оплатою мита» означає, що продавець вважається тим, хто виконав свої обов'язки з моменту надання товару в узгодженому пункті в країні ввезення. Продавець несе всі ризики і витрати, пов'язані з ввезенням товару, включаючи оплату податків, мита та інших зборів, які справляються при ввезенні товарів. У той час як термін «З заводу» покладає на продавця мінімальні обов'язки, термін «Поставка з оплатою мита» припускає максимальні обов'язки продавця. Даний термін може застосовуватися незалежно від способу перевезення товару.

Поряд із цим, у п. 186.1 ст. 186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп.«б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Поставка за укладеними Договорами та виставлення рахунків на оплату здійснювалось Продавцями на підставі попередньо поданих ТОВ «Стар-Електронікс» замовлень на поставку із визначенням найменувань товару та його кількості, на підтвердження чого суду надані відповідні заявки на поставку до кожного із Договору (том І, а.с.57-63, 193, 199, 206, 215, 221), в яких також зазначено адресу місця поставок, а саме: Київська область, смт. Глеваха, вул. Новий Шлях, 40-А.

При цьому, на підтвердження наявності у позивача складського приміщення, розташованого за вказаною у заявках адресою місця поставки, суду наданий договір №23 від 01.02.2013 р. оренди частини нежитлового приміщення (том ІІ, а.с.127-130), укладений між ТОВ «Стар-Електронікс» (Орендар) та ПП «Юнікс» (Орендодавець), за яким Орендар прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення для здійснення своєї уставної діяльності, що розташоване за адресою: Київська область, смт. Глеваха, вул. Новий Шлях, 40-А.

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки, які підтверджують здійснення позивачем орендної плати за користування вказаним вище приміщенням у період здійснення спірних господарських операцій.

Між тим, як вбачається з Акту перевірки №1005, податковим органом було встановлено використання ТОВ «Стар-Електронікс» у своїй господарській діяльності орендованого у ПП «Юнікс» на підставі договору №23 від 01.02.2013 р. виробничого (торгівельного, складського) приміщення за відповідною адресою.

В той же час, про наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача свідчать наявні в матеріалах справи укладені ТОВ «Стар-Електронікс» із фізичними особами договори найму (оренди) транспортних засобів (том ІІ, а.с.113-126), за допомогою яких придбаний у Продавців товар за Договорами поставок реалізовувався кінцевим споживачам, що посвідчується наданими до суду товарно-транспортними накладними (том ІІ, а.с.147-162), в яких, в свою чергу, відображені дані орендованих Позивачем автомобілів.

Таким чином, під час розгляду даної справи судом встановлено наявність у Позивача матеріально-технічної бази, які ТОВ «Стар-Електронікс» використовує у своїй господарській діяльності, та які свідчать про подальшу реалізацію придбаного Позивачем товару за спірними господарськими операціями, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, за твердженнями апелянта, відсутність у ТОВ «Стар-Електронікс» товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення товару на адресу позивача свідчить про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій із ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» з поставки товару, мотивуючи тим, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Натомість, колегія суддів звертає увагу, що умовами DDP «Поставка з оплатою мита» відповідно до правил Інкотермс-2010 всі обов'язки щодо транспортування та всіх інших витрат до моменту передачі товару Покупцю покладаються на Продавця, як наслідок, оскільки поставка товару за Договорами поставки здійснювалась на таких узгоджених сторонами умовах, відповідно, обов'язок щодо його транспортування зі складів Продавців покладався на самих Продавців.

Поряд із цим, згідно із п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 р . встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати, а саме: накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою умовою для водіїв юридичних осіб, що здійснюють перевезення для власних потреб.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 р. №К/800/31054/13.

З огляду на викладене, оскільки за Договорами поставки не встановлено обов'язку складення Продавцями товарно-транспортних накладних, як наслідок, при здійсненні Продавцями перевезень товару автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені не зобов'язані виписувати товарно-транспортні накладні на поставку кожної партії товару, відповідно, суд вважає безпідставними посилання Відповідача на відсутність транспортних документів, як на доказ відсутності реального виконання умов зазначених Договорів поставки.

Водночас, колегією суддів не приймаються до уваги посилання податкового органу на відсутність у видаткових накладних посади та прізвища уповноваженої особи ТОВ «Стар-Електронікс», відповідальної за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, якою отримувався товар від ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА», оскільки нечітке відображення вказаних реквізитів у копіях відповідних видаткових накладних не може свідчити про їх відсутність, адже у більшості наданих до суду копіях видаткових накладних зафіксовані реквізити осіб, які їх підписували, зокрема, товар приймався безпосередньо директором ТОВ «Стар-Електронікс» - ОСОБА_5

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 16.04.2014 р. у справі №К/800/5826/13.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, що також не спростовується представником Відповідача, Позивачем до своїх заперечень до Акту перевірки №1005 надавались копії видаткових накладних, в яких було чітко відображено посаду та прізвище особи, що отримувала поставлений контрагентами товар за спірними правочинами, а також копії заявок на поставку, якими встановлено місце відповідних поставок.

Колегія суддів вважає, що на підтвердження реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Стар-Електронікс» та ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» за укладеними Договорами поставки Позивачем при проведенні податковим органом перевірки та під час розгляду справи були надані всі належні та встановлені умовами цих Договорів докази.

Разом із тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту на суму 312 216,00 грн., посилаючись в Акті перевірки №1005 на те, що згідно із наданими Позивачем до перевірки картками рахунку 631 ТОВ «Стар-Електронікс» має кредиторську заборгованість перед ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА», оскільки така заборгованість не є безнадійною або сумнівною (простроченою). Більше того, вимогами укладених Договорів поставки передбачено здійснення розрахунку на умовах відстрочки платежу (п.4.3 Договорів поставки).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти Позивача - ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, що також не спростовується Відповідачем.

В той же час, акти про неможливість проведення зустрічних звірок, на які посилається податковий орган, не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Позивача.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року у справі № К/800/41631/13.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Укрінтермаш», ТОВ «Тек-Комерс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Що стосується господарський взаємовідносин між ТОВ «Стар-Електронікс» та ТОВ «Альтис Трейд», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 01.02.2014 р. по 31.07.2014 р. Позивач здійснював свою господарську діяльність, пов'язану із торгівлею побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, на підставі укладеного Договору поставки №81 від 03.02.2014 р., із контрагентом-продавцем, згідно із якими ТОВ «Альтис Трейд» зобов'язується передати у власність ТОВ «Стар-Електронікс» (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти аудіо-, відео-, побутову техніку, кондиціонер не обладнання, а також пристрої та устаткування для автомобілів (товар) і сплатити за нього на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2 укладеного Договору поставки кількість, асортимент та ціна товару визначається товарними накладними, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Так, на виконання вказаних вище вимог, ТОВ «Альтис Трейд» на адресу ТОВ «Стар-Електронікс» були виписані видаткові накладні, а також рахунки на оплату до Договору поставки на загальну суму 1 529 974,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 254 995,81 грн.) за лютий та березень 2014 р. (том І, а.с.47-56, 86-97).

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки Покупцем проведено у безготівковій формі із його контрагентом-продавцем ТОВ «Альтис Трейд», про що свідчать надані до суду банківські виписки (том ІІ, а.с.131-134).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, згідно із витягом із кримінального провадження № 32014100000000051 від 21.03.2014 року відділом боротьби з формуванням незаконного податкового кредиту з ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві зазначено, що за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України, встановлено та допитано керівника ТОВ «Альтис Трейд», який повідомив що зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду в розмірі 4000 грн. без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання будь якого прибутку.

Відповідно до протоколу допита гр.. Матюши від 08.05.2014 (т.2, а.с. 17), останнім 15.10.2013 року було зареєстровано підприємство ТОВ «Альтис Трейд» за грошову винагороду, також надано пояснення, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Альтис Трейд» гр.. Матюша не має відношення, жодних документів ним не підписувалось, останній не подавав будь якої звітності до державних органів, йому невідоме фактичне і юридичне місцезнаходження підприємства, жодних документів ТОВ «Альтис Трейд» не бачив, не оформляв документи на отримання печатки підприємства та ніколи нею не користувався.

Частиною першою ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Даючи оцінку вище зазначеним поясненням керівника ТОВ «Альтис Трейд» та іншим матеріалам як неналежним доказам, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Натомість, у суді першої інстанції повідомлені ДПІ фактичні обставини щодо фіктивності операцій з надання послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника) не отримали оцінки, хоча вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності господарських операцій, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних) як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

В постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі №21-421а11, від 13.01.2009 р. №21-1578во08, від 08.09.2009 р. №21-737во09 встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. У відповідності з нормою цієї статті Кодексу суди зобов 'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також, колегія суддів зазначає, що частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги первинних бухгалтерських документів, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами апелянта про порушення позивачем норм податкового законодавства, що спричинило заниження податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні операцій з контрагентом: ТОВ «Альтис Трейд» в період, що перевірявся.

Статус ТОВ «Альтис Трейд» як платника ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Альтис Трейд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит та приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 року за формою «П» № 146826552208, за формою «Р» № 146726552208 та № 146626552208 винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції в частині та ухвалення в цій частині нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 146826552208, 146726552208, 146626552208 від 27.10.2014 р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Електронікс» в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.