Ухвала

від 21.05.2015 по справі 2а-1895/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 р. Справа № 76893/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд реконструкція» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд реконструкція» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд реконструкція» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000542301 від 27 травня 2011 року згідно якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 82345,00 грн. (із штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення № 0000552301 від 27 травня 2011 року згідно якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 605598,00 грн. (із штрафними санкціями).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що висновки відповідача щодо непроведення ремонтних робіт в орендованих приміщеннях за адресою, вул. Січових Стрільців, 56, та нікчемності угод, укладених з ТзОВ «Інженерно будівельне об'єднання» є необґрунтованими та неправомірними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивач, через невстановлених осіб, які діяли від імені ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання», шляхом документального оформлення господарських операцій по будівництву «Заводу по виробництву МДФ» в м. Коростень Житомирської області та реконструкції Поляницької ЗОШ І-ІІ ступенів Яремчанської міської ради, а також безпідставного списання товарно-матеріальних цінностей при ремонті орендованих офісних приміщень по вул. С. Стрільців, 56 в м. Івано-Франківську занизив податок на прибуток за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму 65876,00 грн. та занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 484479,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Енергобуд реконструкція», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську провела планову виїзну перевірку ТзОВ «Енергобуд реконструкція» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами перевірки складено Акт № 2946/23-1/31263483 від 13 травня 2011 року.

На підставі вищеназваного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0000542301 від 27 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 82345,00 грн. в тому числі 65876,00 грн. за основним платежем, та 16469,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення рішення № 0000552301 від 27 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 605598,75 грн., в тому числі 484479,00 грн. за основним платежем та 121119,75 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Встановлено, що ТзОВ «Енергобуд Реконструкція» орендує офісні приміщення площею 48,6 кв.м. та 52,1 кв.м., відповідно до договору оренди № ДО-2732 від 28 листопада 2005 року, який діє до 25 травня 2015 року, та договору оренди № ДО-2731 від 28 листопада 2005 року, який діє до 25 травня 2015 року відповідно.

Перевіркою встановлено, що згідно п. 4.1.3. вищезгаданих договорів Орендар має право проводити реконструкцію, переобладнання та поліпшення орендованих приміщень, що зумовлює підвищення їх вартості, після отримання письмової згоди Орендодавця.

Вимога відповідача, адресована ТОВ «Енергобуд реконструкція» на предмет обстеження офісних приміщень, що знаходяться за адресою вул. С. Стрільців, 56 в м. Івано-Франківську щодо достовірності проведення ремонтних робіт, згідно з актом виконаних робіт від 31 березня 2009 року та списання матеріалів згідно акту списання, залишена позивачем без задоволення.

На виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року про надання інформації щодо достовірності проведення ТзОВ «Енергобуд реконстукція» невід'ємних покращень орендованого нерухомого майна, Фондом комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська надано відповідь, згідно з якою 09 червня 2003 року ТзОВ «Ламанш ЛТД» (правонаступник ТОВ «Енергобуд реконструкція») надано дозвіл на проведення ремонту приміщень пятого поверху по вул. С. Стрільців, 56 в м. Івано-Франківську, площею 52,54 кв.м., щодо приміщень, розташованих на четвертому поверсі площею 44,9 кв.м., за тією ж адресою, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради дозволу на проведення ремонту позивачу не надавав. Крім цього, у відповіді зазначено, що проектно-кошторисної документації для затвердження та погодження вартості покращень орендованого майна, як це передбачено наказом ФДМ України № 377 від 27 лютого 2004 року позивачем не надавалось. Підтвердити факт проведення позивачем ремонтних робіт Фонд комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська не мав можливості, оскільки зазначені приміщення були постійно зачинені, про що складено акти від 16 листопада 2011 року.

Згідно з Актом списання № МНА-000001 від 31 березня 2009 року; Актом № 13-0-1-1 приймання виконаних робіт за березень 2009 року та Розрахунком вартості матеріалів, виробів та конструкцій позивачем в рахунок ремонтних робіт орендованих офісних приміщень загальною площею 100,7 кв. м., списано матеріалів на суму 970182,79 грн., зокрема арматури 42 тони 212 кг на загальну суму 156,9 тис. грн.; плитки керамічної в асортименті 343 м. кв. на загальну суму 141,6 тис. грн.; листів гіпсокартонних розміром 2,5м.х1,2м - 978шт. на загальну суму 33 тис. грн.; радіаторів опалення - 34 шт., на загальну суму 12,04 тис. грн.; шпаклівки 430 мішків на загальну суму 42,6 тис. грн.; лінолеуму 197 кв. м., на загальну суму 10,8 тис. грн. Крім цього, в рахунок ремонтних робіт включено роботи щодо встановлення металоконструкцій приміщення літнього саду з використанням металу для дахового покриття площею 524,9 кв. м., на загальну суму 157 тис. грн.

Представником позивача, в порядку інформації було надано копію протоколу огляду місця події від 19 січня 2012 року, складеного старшим слідчим з ОВС СВПМ ДПА в Івано-Франківській області, згідно з даними якого, зокрема, в орендованих приміщеннях підлогове покриття складається із ламінатної плити, частково покрито ковроліном, стіни пофарбовані фарбою, в якості опалення використовуються чугунні батареї, що в свою чергу вказує на явні невідповідності вищенаведених даних, зазначених в первинних документах, фактично виконаним покращенням, відображеним в протоколі огляду.

Наявні в матеріалах справи факти відмови (небажання) позивача в проведенні огляду орендованих приміщень контролюючими органами (ДПІ в м. Івано-Франківську, Фондом комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська) на предмет підтвердження реальності господарських операцій щодо обсягу проведених покращень орендованих приміщень додатково підтверджують правомірність висновків ДПІ в м.Івано-Франківську про відсутність проведення ремонтних робіт в обсягах, визначених первинними документами.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем неправомірно віднесено суму 57942,00 грн., на поліпшення орендованих основних засобів (проведення ремонтних робіт власними силами) в 2009 році, а також в порушення вимог п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 194036,00 грн., так як ремонтні роботи орендованих офісних приміщень за адресою м. Івано-Франківськ, вул. С. Стрільців, 56 на загальну суму 1002435,00 грн. не проводилися.

Встановлено, що позивачем виконувалися будівельно-монтажні роботи із залученням до їх виконання ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» (м. Київ, код 35332508) на загальну суму 1742655,38 грн., в тому числі ПДВ - 290442,56 грн., на підставі укладених договорів, з оформленням актів виконаних робіт та податкових накладних, виписаних ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання».

Згідно з даними перевірки та поясненнями представника позивача ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» взято на облік в ДПІ в Шевченківському районі м. Києва 16 липня 2008 року та зареєстровано як платник ПДВ 08 жовтня 2009 року.

Між ТзОВ «Енергобуд реконструкція» та ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» укладено ряд договорів підряду, а саме: договір субпідряду № 02/12-ІФ від 02 грудня 2009 року. Предметом договору є виконання будівельних робіт на об'єкті замовника «Завод по виробництву МДФ», що розташований за адресою м. Коростень Житомирської обл., конкретний перелік робіт та їхня вартість визначаються актами приймання - передачі робіт, підписаними сторонами. Згідно з умовами договору загальна вартість виконуваних робіт орієнтовно складає 1340000,00 грн. Кінцева вартість формується по фактично виконаному об'єму, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт норми КБ-2В та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

З актів приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2В) вбачається, що ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» виконувало наступні роботи: влаштування фундаменту під прес головного виробничого корпусу; виготовлення арматурних каркасів свай фундаментів сушки волокна; влаштування каркасу адміністративно-побутового блоку; влаштування залізобетонних монолітних балок, стін цеху підготовки волокна та інші роботи по будівництву «Заводу по виробництву МДФ» в м. Коростені.

На зазначені роботи ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» виписано акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2В) на об'єкті будівництва ТзОВ «Енергобуд Реконструкція» по будівництву заводу МДФ в м. Коростень Житомирської області на загальну суму 1338346,00 грн., в тому числі ПДВ 223058,00 грн.

Крім цього, ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» на підставі договору субпідряду № 02 І-Фр від 06 травня 2010 року, укладеного з ТзОВ «Енергобуд реконструкція», виконувало будівельні роботи на об'єкті ЗОШ I-ІІ, розташованого в с. Поляниця. Вартість виконуваних робіт згідно з договором складала 400000,00 грн. Кінцева вартість, як і в попередньому договорі, формувалась по фактично виконаному об'єму робіт, які підтверджувалися підписаними актами виконаних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

Так, згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2В) ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» виконало роботи по реконструкції ЗОШ І-ІІ в с. Поляниця на загальну суму 404309,00 грн., в тому числі ПДВ 67385,00 грн.

Розрахунки з ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» частково проведені у безготівковій формі, платіжні доручення на загальну суму 639029,14 грн., а саме: № 101 від 08 червня 2010 року на суму 363156,00 грн., в тому числі ПДВ 60526,00 грн.; № 125 від 16 червня 2010 року на суму 67473,14 грн., в тому числі ПДВ 11245,52 грн. № 123 від 16 червня 2010 року на суму 208400,00 грн., в тому числі ПДВ 34733,33 грн. Станом на 01 січня 2011 року кредиторська заборгованість перед ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» відсутня, оскільки сума боргу 1103626,24 грн. - переуступлена на ТзОВ «Енерго Шлях Буд» згідно з договором переуступлення боргу від 02 грудня 2010 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених актів виконаних робіт за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, позивач включив до складу валових витрат вартість отриманих від ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» підрядних будівельних робіт на суму 1452212,81 грн., а до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 290442,57 грн.

На підставі актів виконаних робіт ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» виписало податкові накладні ТзОВ «Енергобуд реконструкція» на загальну суму 1742655,00 грн. в тому числі ПДВ - 290443,00 грн.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон), до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст.5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2012 року по справі № 0907/2500/2012, встановлено, що ОСОБА_2, виконуючи обов'язки заступника директора ТзОВ «Енергобуд реконструкція» діючи за попередньою змовою з групою осіб, отримував підроблені документи щодо нібито проведених господарських операцій з ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання», передавши їх керівництву товариства, яким незаконно сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ по безтоварних операціях у період 2009-2010 років, унаслідок чого ТзОВ «Енергобуд реконструкція» не було сплачено до державного бюджету податків на загальну суму 497999,00 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Постанова по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобов'язань зі сторони посадових осіб ТзОВ «Енергобуд реконструкція».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Надаючи оцінку обставинам у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правочини, вчинені між ТзОВ «Енергобуд реконструкція» та ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» мали на меті отримання податкової вигоди. Такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують існуючий в державі публічний порядок та спрямовані на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення № 0000542301 та № 0000552301 від 27 травня 2011 року - відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд реконструкція» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року в справі № 2а-1895/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей