Ухвала

від 26.05.2015 по справі 2а-9191/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р.Справа № 2а-9191/12/2070

Головуючий 1 інстанції: Чудних С.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Старостін В.В., Суддя Філатов Ю.М.

при секретарі Тітова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. по справі № 2а-9191/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Талісман»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Талісман», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 30.07.12 p. № 0000862220 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 71504,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 17876,0 грн. і № 0000872220 про застосування штрафних санкцій врозмірі 510,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.12 р., адміністративний позов був задоволений. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.14 р. постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.12 р. були скасовані, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.15 р. по справі № 2а-9191/12/2070 позовні вимоги були задоволені.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.15 р. по справі № 2а-9191/12/2070 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1254/2220/24128259 від 17.07.12 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11 р. по 30.06.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 298.2.3 ст. 298, п. 181.1 ст. 181, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 54.3.1 ст. 54, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1«а» ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 194, п. 203.1 ст. 203, п. 10 підрозділу 2 розділу XX ПК України, п. 3.3, п. 3.6.1 розділу ІІІ Положення «Про реєстрацію платників ПДВ», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1394 від 07.11.11 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.11 р. за № 1369/20107. Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач своєчасно не зареєструвався платником ПДВ та не подав податкову звітність по ПДВ за період жовтень-грудень 2011 р.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість. При цьому суд першої інстанції вказав на те, що ТОВ «Талісман» з 15.06.06 р. перебувало на спрощеній системі оподаткування відповідно Указу Президента України № 727 і сплачувало єдиний податок за ставкою 10 відсотків. Свідоцтва платника ПДВ не мало. Разом з тим, відповідно до розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за 3 квартал 2011 р. обсяг виручки від реалізації склав 1132311,0 грн. і це стало підставою для переходу позивача зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему.

Порушення вимог податкового законодавства в даному випадку відповідач пов'язує з тим, що оскільки підприємством позивача, яке перебувало на спрощеній системі оподаткування, перевищений граничний розмір виручки, визначений ч. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», внаслідок чого позивач перейшов на загальну систему оподаткування та став платником ПДВ, то він повинен був сплачувати відповідні податки.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що позивач до 4 кварталу 2011 р. перебував на спрощеній системі оподаткування та здійснені ним господарські операції, у межах законодавчо визначеного граничного обсягу виручки, протягом цього часу не підлягали оподаткуванню ПДВ, а тому не могли бути враховані у загальному обсязі оподаткованих операцій, оскільки згідно п. 181.1 ст. 181 ПК України в суму 300000,0 грн. входять лише ті суми від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 181.1 ст. 181 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, в т.ч. з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,0 грн., (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно п. 183.4 ст. 183 ПК України обов'язковій реєстрації як платник ПДВ підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 Кодексу. Датою переходу зазначеної особи на загальну систему оподаткування є дата її реєстрації як платника ПДВ. Відповідно п. 298.2.2, п. 298.2.3 ст. 298 ПК України платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Таким чином, обсяг господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг), які були проведені позивачем до вказаної дати, не може бути взятий до уваги з метою визначення обов'язку даного суб'єкта права зареєструватись в якості платника ПДВ, оскільки ці господарські операції здійснювались підприємством позивача у статусі платника єдиного податку, що свідчить про те, що покладання на нього відповідачем обов'язку сплатити додаткову суму грошового зобов'язання з ПДВ є неправомірним.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що ТОВ «Талісман» подавало заяви на реєстрацію платником ПДВ, але йому було відмовлено у зв'язку з тим, що на думку контролюючого органу позивачем порушено вимоги п. 9 та п. 10 розд. ІІІ «Положення про реєстрацію платників податків» у зв'язку з неправильним заповненням реквізитів.

Колегія суддів зазначає, що в п. 183.8 ст. 183 ПК України визначено, що орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 цього Кодексу. Інших підстав для відмови у реєстрації особи, як платника податку законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено не було.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач до 4 кварталу 2011 р. перебував на спрощеній системі оподаткування та здійснені ним господарські операції, у межах законодавчо визначеного граничного обсягу виручки, протягом цього часу не підлягали оподаткуванню ПДВ, а тому і не могли бути враховані у загальному обсязі оподаткованих операцій.

Порушення вимог податкового законодавства відповідач по справі також пов'язує з тим, що підприємством позивача всупереч вимогам п. 120.1. ст. 120 ПК України не було подано до контролюючого органу податкові декларації.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обов'язок по поданню декларації з ПДВ виникає тільки після реєстрації такої особи як платника ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів п. 201.8 ст. 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПК України. В п. 16.3.1 ст. 16 ПК України встановлений обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Оскільки на момент проведення перевірки позивач не набув статусу платника ПДВ, то у нього і не було обов'язку подавати до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ.

Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.15 р. по справі № 2а-9191/12/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.15 р. по справі № 2а-9191/12/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.15 р. по справі № 2а-9191/12/2070 за позовом ТОВ «Талісман» до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.05.2015 року.