Ухвала

від 22.10.2014 по справі 2а-9191/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/76956/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012

у справі № 2а-9191/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Талісман»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської

області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби № 0000862220, № 0000872220 від 30.07.2012.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані рішення та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У зв'язку із відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2012, за результатами якої 17.07.2012 складено акт № 1254/2220/24128259 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів:

підпункту 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 розділу XIV, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183 розділу V Податкового кодексу України, пункту 3.3, підпункту 3.6.1 пункту 3.6 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за № 1369/20107, яке полягало у несвоєчасній реєстрації ТОВ «Талісман» платником податку на додану вартість;

пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «Талісман» не звітувало з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року; пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, до ТОВ «Талісман», яке полягало у неподані декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000862220 від 30.07.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 89 380,00 грн., у тому числі 71 504,00 грн. за основним платежем та 17 876,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000872220 від 30.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 50 000,00 грн.

Судами встановлено, що ТОВ «Талісман» перебувало на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі - Указ), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, за ставкою 10 відсотків. Свідоцтво платника податку на додану вартість не мало.

Відповідно до розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичної особи за ІІІ квартал 2011 року обсяг виручки від реалізації склав 1 132 311,00 грн.

Починаючи з IV кварталу 2011 року, підприємство перейшло на загальну систему оподаткування і було платником податку на прибуток.

Відповідно до декларації з податку на прибуток за IV квартал 2011 року дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 357 521,00 грн.

За період з 01.10.2011 по 30.06.2012 ТОВ «Талісман» задекларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 0,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не міг подавати податкову декларацію з податку на додану вартість оскільки його не було зареєстровано платником цього податку, а отже відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції за не подання декларації та винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 № 0000872220.

Також, суди дійшли висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 № 0000862220 винесено на підставі неіснуючого порушення пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, що робить його безпідставним та неправомірним.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх неповними і передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Підпунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, а отже, суму передбачену підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід відраховувати лише з моменту перевищення платником податків граничного обсягу виручки, встановленого частиною 1 Указу, тобто, з моменту, коли платник податків припиняє діяльність у межах спрощеної системи оподаткування.

Тобто, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що тільки у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного частиною 1 Указу, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість та сплатити такий податок, починаючи з періоду, в якому відбулось перевищення загальної суми (300 000 гривень) від здійснення оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг).

З огляду на викладене, з метою правильного вирішення справи підлягають встановленню такі обставини:

дата здійснення операції, яка зумовила перевищення розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу, з настанням якої пов'язується поширення на платника загальної системи оподаткування;

з метою визначення періоду, в якому виникає обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати такий податок, слід встановити період здійснення операції, за якою позивачем перевищено граничний обсяг оподатковуваних операцій, встановлений пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України;

податковий період, у якому у позивача виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, оподатковувати поставки товарів (послуг) та сплачувати податок до бюджету;

порушення податковим органом порядку реєстрації позивача платником податку на додану вартість, в силу посилань останнього на неодноразові спроби зареєструватися платником податку на додану вартість;

визначити базу оподаткування оподатковуваних операцій, здійснюваних після виникнення обов'язку зареєструватись платником податку на додану вартість, з якої обчислюється податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету.

Крім того, при вирішенні справи слід перевірити правильність нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України в податковому повідомленні-рішенні від 30.07.2012 № 0000872220 за неподання податкової декларації з податку на додану вартість.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 у справі № 2а-9191/12/2070 скасувати.

Справу № 2а-9191/12/2070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М. З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський