Ухвала

від 20.05.2015 по справі 2а-15039/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/16425/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року

у справі № 2а-15039/10/2670

за позовом Малого колективного підприємства «Власта»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Мале колективне підприємство «Власта» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі - відповідач) про: визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо невизнання в якості податкової звітності податкових декларацій МКП «Власта» з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року та декларацій з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року; зобов'язання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняти та провести в якості податкової звітності податкові декларації МКП «Власта» з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року та декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року позов був задоволений частково. Визнано протиправними рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про невизнання як податкової звітності МКП «Власта»: декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, викладене у формі листа від 10 серпня 2010 року № 21462/10/28-04; податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, викладене у формі листа від 21 серпня 2010 року №22488/10/28-04; податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, викладене у формі листа від 30 вересня 2010 року № 27535/10/28-04. Зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва провести в електронних базах податкової звітності податкові декларації МКП «Власта»: декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, подану 20 липня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, подану 20 серпня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, подану 17 вересня 2010 року. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь МКП «Власта» на відшкодування сплаченого судового збору 1,70 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу МКП «Власта», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 20 серпня 2010 року МКП «Власта» направило кур'єрською службою до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року з усіма додатками, про що свідчить відмітка податкового органу «отримано» на повідомленні кур'єра. Декларація була підписана керівником та скріплена печаткою підприємства (арк. справи 21-26).

Листом від 21 серпня 2010 року №22488/10/28-04 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомила позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року заповнена всупереч вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, оскільки у заголовній частині декларації (поле 4) не відображено повної інформації (відповідно до реєстраційних даних), а також не визначено період за який подається податкова декларація з податку на додану вартість. Також, позивачу було запропоновано надати нову податкову звітність з за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 27).

17 вересня 2010 року МКП «Власта» направило кур'єрською службою до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року з усіма додатками, про що свідчить відмітка податкового органу «отримано» на повідомленні кур'єра. Декларація була підписана керівником та скріплена печаткою підприємства (арк. справи 28-33)

Листом від 30 вересня 2010 року № 27535/10/28-014 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомила позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року заповнена всупереч вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, а саме: без заповнення або про креслення всіх рядків декларації. Також, позивачу було запропоновано надати нову податкову звітність з за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 34).

Також, 20 липня 2010 року МКП «Власта» направило кур'єрською службою до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, про що свідчить відмітка податкового органу «отримано» на повідомленні кур'єра. Декларація була підписана керівником та скріплена печаткою підприємства (арк. справи 17-19).

Листом від 10 серпня 2010 року № 21462/10/28-014 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомила позивача, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року не відповідає вимогам Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143, а саме: без заповнення або про креслення всіх рядків декларації; декларація заповнена таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності. Також, позивачу було запропоновано надати нову податкову звітність з за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 20).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено виключний перелік підстав, за яких податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація, з урахуванням того, що: подана позивачем податкова декларація з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року була заповнена у відповідності до вимог наказу ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»; подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року були заповнені у відповідності до вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166; усі податкові декларації були подані у строк, визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; .

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Згідно абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 був затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, пунктом 1.3 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

Згідно з абзацом 3 пункту 5.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком «Х»; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком « 0»; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак «-».

Наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) був затверджений Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, пунктом 1.6 якого передбачено, що у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

При цьому, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» та наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не визначено поняття «обов'язкові реквізити податкової декларації».

З метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 були затверджені Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак, у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірних деклараціях судами виявлено не було. Податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, а також податкове декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року містили усі обов'язкові реквізити та про креслення у рядках, в яких відсутні показники. При цьому, відсутність зазначення позивачем у заголовній частині декларації (поле 4) повної назви організаційно-правової форми підприємства (Мале колективне підприємство), а зазначення скороченої назви (МКП) було незаконно розцінено податковим органом як недолік заповнення податкової звітності, що може слугувати підставою для її неприйняття згідно з викладеними законодавчими положеннями.

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

Абзацом 1 пункту 3.1 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до положень пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.

За приписами пункту 11.1 розділу 11 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна