Ухвала

від 27.05.2015 по справі 826/11876/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/800/43828/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В., при секретарі: Слободян О.М., за участю представника позивача Каргалик Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови від 10 липня 2012 року №123, - в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» звернулось до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови від 10 липня 2012 року №123.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області від 10 липня 2012 року №123.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Херсонській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області проведено планову перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю

«Альянс Холдинг» законодавства про захист прав споживачів на АЗС №5009, м. Херсон,

вул. Миколаївське шосе, 18-б, за результатами якої складено акт від 24 травня 2012 року №000147.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 6, 7, 14, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме:

- реалізація нафтопродуктів та продовольчих товарів без належного маркування про назву виробника, його адресу, номери телефонів, дату виготовлення та терміну використання, зазначені у додатку до акту №7;

- забраковано та знято з реалізації продовольчі товари та алкогольні напої через сторонні домішки та порушення температури зберігання, зазначені у пунктах 2-4, 9-12 додатку до акту №7;

- реалізація товарів продовольчих товарів, строк придатності яких минув, про що зазначено в пункті 1 додатку до акту №7;

- реалізація партії бензину автомобільної марки А-92, який не відповідає ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за показниками «Наявність механічних домішок та води» (протокол дослідження від 13 червня 2012 року №267), про що зазначено в пункті 18 додатку до акту №7;

- реалізація партії бензину автомобільної марки А-95 Євро V-Power, який не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» за показниками «Зовнішній вигляд» (протокол дослідження від 13 червня 2012 року №266) про що зазначено в пункті 20 додатку до акту №7.

На підставі вищезазначеного акта перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області 10 липня 2012 року винесено постанову, якою за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію; виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів; реалізацію товару, строк придатності якого минув до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» застосовано штраф у розмірі 175251 грн. 75 коп.

Вважаючи постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області

від 10 липня 2012 року №123, протиправно, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Положеннями статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно зі статтею 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до статті 15 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Згідно з пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

Відповідно до положень статті 23 Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за:

- реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:

- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до листа ДП «Масма» при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України, палива, до яких додано присадки «NEMO 4010» і «NEMO 6125» та які реалізовуються під торговим знаком

«V-POWER» не підлягають повторній (додатковій) сертифікації на відповідність вимогам

ДСТУ 4839:2007 та ДСТУ 4820:2007.

Разом з тим, судами не досліджено факти реалізації позивачем партії бензину автомобільної марки А-92, який не відповідає ДСТУ 4063-2001; продовольчих товарів, строк придатності яких минув, про що зазначено в пункті 1 додатку до акту №7; порушення температури зберігання, товарів, зазначених у пунктах 2-4, 10-12 додатку до акту №7.

Крім того, судами зазначено про порушення відповідачем порядку відбору зразків якості нафти та нафтопродуктів у зв'язку з нескладенням перевіряючими акту за формою 2-НК, при цьому не надано оцінку копії акту відбору зразків №0004 від 24 травня 2012 року (а.с. 183).

Наведені обставини мають суттєве значення для вирішення справи та постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі - скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови від 10 липня 2012 року №123 - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: