Рішення

від 19.05.2015 по справі 916/1134/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 916/1134/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Полозенко І.І.,

від відповідача - Тимофєєнко О.А., Панов Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Будівельно-ремонтного кооперативу „Вадим" про стягнення неустойки в сумі 8384,69 грн. та виселення з нежилого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Будівельно-ремонтного кооперативу „Вадим" про стягнення неустойки в сумі 8384,69 грн. та виселення відповідача з нежилого приміщення загальною площею 132 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50 у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди від 16.01.2012 р. № 81/82, посилаючись на наступне.

Будівельно-ремонтний кооператив „Вадим" згідно з договором оренди № 81/82 від 16.01.2012 р., укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано в строкове платне користування - нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 132 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50

Відповідно до п. 1.2. строк дії договору до 15.12.2014 р.

Згідно п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору, орендар зобов'язаний у 15-деннний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодування орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Як вказує позивач, скориставшись своїм правом, відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду Державного та комунального майна", Департамент направив орендарю повідомлення від 13.01.2015 р. № 01-13/139 в якому повідомив, що договір на новий строк продовжуватися не буде, строк дії договору закінчується 15.12.2014 р. Таким чином, за ствердженнями позивача, відповідач був повідомлений належним чином про необхідність передати Департаменту приміщення.

Проте, як вказує позивач, на момент подання позову, відповідач у добровільному порядку не передав нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 132,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50.

Керуючись ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, Департаментом була нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яка за період з 31.12.2014 р. по 28.02.2015 р. (п. 4.7. договору) складає 8384,69 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2015 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1134/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 47-50). Зокрема, відповідач вказує, що заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірне приміщення надано в оренду БРК „Вадим" на строк до 15.12.2014 року, після спливу якого Департаментом направлено орендарю повідомлення від 13.01.2015 р. № 01-13/139 про відсутність наміру продовжувати договір на новий строк. Так, відповідач зазначає, що позивач не зазначив про наявність листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/8644, підписаного заступником директора Зубенко О., згідно якого відповідачу 30.10.2014 року було запропоновано застрахувати орендоване приміщення у зв'язку із закінченням 15 листопада 2014 року дії договору страхування, з метою продовження терміну дії договору оренди до 15.12.2015 р. на підставі пункту 1 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", „Положення про порядок страхування об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси", яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001 року за № 2674-ХХШ, а також п. 4.2.е) договору оренди приміщення № 81/82 від 16.01.2012 р. На виконання зазначеного листа 14 листопада 2014 року відповідачем було укладено договір добровільного страхування майна № 1108/00685/0301/14 строком до 15.11.2015 року. Відтак, на думку відповідача, питання щодо продовження договору оренди було погоджене із Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, що підтверджується тим, що договір страхування було укладено не до 15.12.2014 року, а саме до 15.11.2015 року. Також відповідач наголошує, що 20.11.1996 року ЖКП Ленінського району виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси за вих. № 87/вих. надався дозвіл на виконання ремонту будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50 згідно із затвердженим кошторисом. На підставі цього дозволу за рахунок БРК „Вадим" були проведені ремонті роботи у нежилому приміщенні, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, на суму 20282,00 грн., що документально підтверджено. Поряд з цим відповідач зазначив, що відповідачем на виконання умов договору оренди завжди вчасно сплачувалась орендна плата, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та квитанціями. Відповідно до п. 1.2. строк дії договору до 15.12.2014 року, тобто позивачем з метою розірвання договору оренди мало бути направлено повідомлення про розірвання договору оренди у строк до 15.01.2015 року, а тому в разі ненаправлення такого повідомлення, як це передбачено договором, він є продовженим. До того ж в обґрунтування позову позивачем надано до суду повідомлення №01-13/139 від 13.01.2015 року, а на підтвердження відправлення вказаного повідомлення надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначена дата вручення 20.01.2015 року, що свідчить про те, що повідомлення було вручено пізніше ніж 15.01.2015 року. Крім того, відповідач наголошує, що в рекомендованому повідомленні не зазначено дату відправлення листа, що унеможливлює встановлення дати його відправлення. Також представник відповідача вважає, що наданий позивачем до суду розрахунок неустойки, складений та засвідчений начальником фінансового відділу Слободянюк О.С. від 18.02.2015 року, за яким неустойка розрахована з грудня по лютий 2015 року, є невірним, оскільки в повідомленні йде мова про те, що БРК „Вадим" має звільнити займане приміщення лише 13.02.2014 року, що також не відповідає дійсності, оскільки повинна була бути зазначена дата 13.02.2015 рокую. З огляду на такі обставини представник вважає, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 785 Цивільною кодексу України неустойка мала бути розрахована з 13.02.2015 року. Таким чином, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

16 січня 2012 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Будівельно-ремонтним кооперативом „Вадим" (орендар) було укладено договір оренди № 81/82 нежилого приміщення (нова редакція), згідно якого позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 132,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50. Вказане приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання під розміщення майстерні з ремонту теплотрас та систем опалення житлових будинків (п. 4.1 договору).

В розділі 2 договору сторонами визначено порядок розрахунків. Так, згідно п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями.

За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2778,00 грн.(без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.4. вказаного договору орендар вносить орендну плата щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно п. 2.5 договору оренди розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішенням міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Згідно п. 7.17. договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

В п. 1.2. договору визначено строк його дії, а саме до 15.12.2014 р.

Відповідно до п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодування орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Відповідно до п. 7.9. договору заяви та пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення, або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.

Як стверджує позивач, з огляду на закінчення строку дії договору Департаментом було направлено орендарю повідомлення від 13.01.2015 р. № 01-13/139 про те, що договір на новий строк продовжуватися не буде, тому строк дії договору закінчується 15.12.2014 р. Таким чином, за ствердженнями позивача, відповідач був повідомлений належним чином про необхідність передати Департаменту приміщення. Однак, вказане приміщення відповідач не повернув позивачу, у зв'язку з чим останній здійснив нарахування неустойки

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач своїм листом N 01-13/139 від 13.01.2015 р., який отримано відповідачем 20.01.2015 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повідомив останнього про те, що термін дії договору оренди закінчується 15.12.2014 р. і продовжуватись не буде, у зв'язку з чим необхідно передати приміщення згідно акта прийому-передачі у термін до 13.02.2014 р.

Проте, відповідач посилається на те, що позивач як сторона за договором, яка бажала відмовитися від договору, зобов'язана була попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення терміну, на який було укладено договір (до 15.12.2014 р.), тобто не пізніше 15.01.2015 р. Однак, за ствердженнями відповідача, позивачем не дотримано порядок повідомлення відповідача про закінчення терміну дії договору, оскільки лист від 13.01.2015 р. було отримано відповідачем 20.01.2015 року (тобто після спливу місячного строку для направлення повідомлення про розірвання договору після закінчення терміну дії договору, визначеного пунктом 1.2 договору).

Між тим такі доводи відповідача не відповідають положенням чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

В п. 7.11 договору оренди передбачено, що дій договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п.п. 7.7. - 7.8. договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження на нових умовах у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендаря наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах, а у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і за тих самих умовах, що були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Наразі слід зазначити, що ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, слід зазначити, що за умовами п. 7.5 договору оренди зміни та доповнення до договору можуть мати місце за погодженням сторін та вносяться у договір у тій самій формі, в якій укладено договір. Втім, відповідачем не надано доказів підписання з позивачем додаткової угоди про подальше, після 15.12.2014 р. продовження строку договору оренди.

Посилання відповідача на продовження користуватись спірним приміщенням і після закінчення строку оренди та сплату орендних платежів як на підставу вважати договір оренди фактично продовженим судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до положень норм ст. 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідною передумовою для автоматичного продовження для орендаря договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви (заперечень) орендодавця про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Більш того, з наданого позивачем до суду листа відповідача № 3/15 від 03.03.15 р. на адресу прокурора Одеської області Приз А.А. вбачається, що відповідачу було відомо про те, що Департамент відмовляється продовжувати договір № 81/82 від 16.01.2012 р. на новий термін. Той факт, що відповідачем було укладено новий договір добровільного страхування майна № 1108/00685/0301/14, яким було застраховано орендоване приміщення на строк до 15.11.2015 року, не свідчить про наявність наміру у Департаменту продовжувати дію договору оренди. Адже в повідомленні Департаменту від 30.10.2014 р. № 01-13/8644 вказано виключно про необхідність застрахувати орендоване приміщення у зв'язку з закінченням 15.11.2014 р. попереднього договору страхування, а не про страхування майна у зв'язку з продовженням строку дії договору оренди на новий термін. У такому випадку відповідач був зобов'язаний застрахувати орендоване приміщення на строк до закінчення дії договору оренди до 15.12.2014 р., а не 15.11.2015 р.

Отже, волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його листом N 01-13/139 від 13.01.2015 р. на адресу відповідача, отримання якого не оспорюється відповідачем.

В свою чергу оскільки чинне законодавство факт припинення договору оренди пов'язує з закінченням строку його дії і з фактом наявності заяви орендодавця про припинення договору оренди, а не з фактом одержання її орендарем , посилання відповідача на неотримання зазначеної заяви у строк до 15.01.2015 р. (протягом місяця після закінчення дії договору) в якості підстави для відмови у позові суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи те, що позивачем дотримано встановлений в законі та в договорі строк щодо повідомлення про припинення дії договору оренди від 16.01.2012 р., суд вважає, що вказаний договір оренди припинений з 15.12.2014 р.

Оскільки дія договору оренди припинена, суд доходить до висновку про безпідставне зайняття відповідачем орендованого ним приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

В п. 4.7. договору оренди закріплено, що після закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, хоча договір оренди припинив свою чинність 15.12.2014 р., але в порушення вимог закону та договору орендар не передав позивачу займане приміщення за актом приймання-передачі та продовжує його використання.

Так, враховуючи припинення договору оренди і відсутність правових підстав для використовування відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з орендованого ним нежилого приміщення загальною площею 132 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту оренди.

Зокрема, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо повернення орендованого приміщення, що не спростовано відповідачем, суд вважає, що позивачем правомірно здійснено нарахування неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 31.12.2014 року (після спливу 15-денного терміну після закінчення строку дій договору) по 28.02.2015 р. в загальній сумі 17219,70 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 15).

Згідно п. 4.10. договору у випадку припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Так, у зв'язку зі сплатою відповідачем у вказаний період після закінчення строку дії договору орендної плати в загальній сумі 8835,01 грн., яка зараховувалась позивачем як неустойка, позивачем заявлена до стягнення сума неустойки в розмірі 8384,69 грн. (17219,70 грн. - 8835,01 грн.).

Разом з тим під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем також було сплачено на користь позивача як плата за користування приміщенням у березні 2015 року - 4310,00 грн. згідно платіжного доручення № 5 від 11.03.2015 р., у квітні 2015 року - 4320,00 грн. згідно платіжного доручення № 7 від 14.04.2015 р. та у травні 2015 року - 6515,00 грн. - . згідно платіжного доручення № 9 від 13.05.2015 р., що разом складає 15145,00 грн. Отже, з огляду на сплату відповідачем після припинення дій договору оренди суми за користування приміщенням, яка за умовами п. 4.10 договору зараховується як неустойка, у більшому розмірі (15145,00 грн.), ніж заявлено до стягнення (8384,69 грн.), суд доходить до висновку про фактичне задоволення відповідачем законних вимог позивача по сплаті неустойки у заявленій сумі. Таким чином, враховуючи вказане, суд вважає, що предмет спору у справі в частині вказаних вимог про стягнення неустойки відсутній.

Відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Будівельно-ремонтного кооперативу „Вадим" про стягнення неустойки в сумі 8384,69 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають задоволенню в частині вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача. Так, в п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.) зазначено, що у застосуванні вказаних положень ст. 49 ГПК суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Наразі якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Будівельно-ремонтного кооперативу „Вадим" про стягнення неустойки в сумі 8384,69 грн.

2. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Будівельно-ремонтного кооперативу „Вадим" про виселення з нежилого приміщення задовольнити.

3. Виселити Будівельно-ремонтний кооператив „Вадим" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 50; код ЄДРПОУ 22465751) з нежилого приміщення загальною площею 132 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

4. СТЯГНУТИ з Будівельно-ремонтного кооперативу „Вадим" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 50; код ЄДРПОУ 22465751) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3045/три тисячі сорок п'ять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2015 р.

Суддя В.С. Петров